У суспільстві є запит на закони проти фейків, — заступник міністра інформполітики

Скриншот

Закони проти інформаційних маніпуляцій парламентарі Франції ухвалили у листопаді 2018 року. Згодом МЗС України організувало для українських чиновників серію зустрічей з представниками французьких інституцій щодо таких законодавчих новацій. «Детектор медіа» вже детально спілкувався з заступником міністра інформаційної політики Дмитром Золотухіним про те,що собою представляють французькі документи та чи були би аналогічні норми дієвими в українських реаліях.

Під час дискусії 28 травня пан Золотухін зазначив: «В Україні вже з’являлися законопроекти проти поширення фейків, в одному навіть передбачалася кримінальна відповідальність. І такі документи будуть і надалі, тому що це загроза та вимога часу. В суспільстві є запит на такі норми. Тому постає питання: чи громадянське суспільство буде мейнстримом цього порядку денного і регулювання буде на його умовах. Або регулювання буде таким, яке ухвалить парламентська більшість».  

Він додав, що в медіаландшафт у Франції дуже відрізняється від українського. Там медіа є переважно бізнесом, який може скоротитися через репутаційні втрати. В Україні ж медіа є здебільшого інструментами впливу.

Неодноразово представник міністерства наголошував, що Франція має багато законодавчих важелів, які дозволяють їм впливати на ІТ-компанії. Зокрема, це питання авторського права, персональних даних користувачів, антимонопольне законодавство, за яким ця країна може накладати мільйонні штрафи. На жаль, українське законодавство не дозволяє за допомогою таких способів примушувати компанії до діалогу.  

На думку Віталія Мороза, керівника програм нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна», французькі закони — це, зокрема, показ незадоволення роботою таких технологічних гігантів, як Google та Facebook.

«Частково німецькі і французьки закони, дії Єврокомісії — це намагання перебрати суверенітет, який був забраний технологічними компаніями. Це питання, хто сильніший: ІТ-компанії чи уряди. Реакція урядового сектору — це спроба відвоювати «забрані території» впродовж останніх десяти років. Проте змагання з цими компаніями — це не симетрична річ. Там немає кордонів, але є влада грошей», — зазначив експерт.

Віталій-Мороз

Віталій Мороз

Він додав, що інструменти для боротьби з дезінформацією, які закладені у французькі закони, приміром, прискорений розгляд судами скарг на фейки під час виборів, є недосконалими. Адже у глобалізованому світі часто важко реалізувати такі судові рішення, зважаючи на технологічні особливості роботи інтернету.

Медіа-юристка ІРРП Оксана Максименюк зауважила, що бар’єром для боротьби з дезінформацією через судові рішення в Україні може бути судовий збір. Адже за кожну позовну вимогу позивачеві треба сплатити близько восьмисот гривень. «З тими обсягами дезінформації – коштів не вистачить», — вважає вона.

Віта Володовська, юристка «Лабораторії цифрової безпеки» нагадала, що під час останніх виборів було багато маніпуляцій саме на телеканалах. Хоча українські мовники повинні дотримуватися стандартів, які вже прописані у вітчизняному законодавстві. Контролювати це повинна Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, якій для цього треба посилити повноваження. Утім у законодавчій сірій зоні залишається діяльність онлайн-ЗМІ.

На цій проблемі загострив увагу й Павло Мойсеєв, директор з правових питань ГО «Інтерньюз». Він наголосив: ще з 2013 року в законах (ЗУ «Про телебачення та радіомовлення», адміністративному кодексі) прописані норми про штрафи, які Нацрада та Держкомтелерадіо  можуть накладати на ЗМІ.  

«Та ситуація, яка в нас складалася у медіа, — це наслідок багатьох років бездіяльності державних органів. Шість років норми про штрафи за порушення не застосовуються, хоча законодавством передбачені. Це стосується у першу чергу преси, де велике засилля джинси. Коли такі механізми запрацюють, кількість охочих зловживати зменшиться», — вважає він.

Щодо роботи із ІТ-компаніями, то пані Володовська розповіла про нову концепцію рад з питань соціальних мереж (social media councils).

«Facebook — це 2 млрд користувачів, тому відслідковувати, як поширюється інформація, дуже складно. Також в умовах національної специфіки важливо мати національних експертів, які можуть чітко сказати, де маніпуляція чи фейковий акаунт. Такі медійні ради будуть складатися з представників онлайн-платформи, національних експертів, журналістів та представників уряду. Вони прийматимуть рішення щодо дискусійних питань, які потім будуть впроваджуватися Facebook. Також пропонується створенню аналогічної глобальної ради, яка розглядатиме ключові проблеми», — розповіла вона.

Віта Володовська

Представник МІП наголосив, що одним зі шляхів подолання дезінформації у Facebook є також світова мережа фактчекерів (IFCN), з якою співпрацює компанія. В Україні її представляє VoxCheck.

На зауваження Віти Володовської про необхідність навчання громадян медіаграмотності він розповів, що неодноразово зустрічався з цього приводу з представниками Міністерства освіти. Також завдяки підтримці міжнародних донорів в Україні реалізовано десятки проектів з медіаграмотності, проте невелика частина суспільства ними цікавиться.

«Навіть Google робив інструкцію для першачків, як споживати інформацію. IREX робить неймовірний проект «Вивчай та розрізняй» у десятках шкіл і навіть перевіряють самі свою ефективність через опитування. Утім, за моїми прогнозами, раніше 4-5 років система середньої освіти не зміниться», — вважає Дмитро Золотухін.

Круглий стіл відбувся у партнерстві Міністерства інформаційної політики та ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

 

comments powered by Disqus