Латвія, Польща та Естонія: декілька порад з інформполітики

Автор фото: Еміне Зіятдінова

Першого жовтнякоординатор проектів ОБСЄ в Україні провів конференцію «Інформаційна політика в умовах кризи: як забезпечити національну безпеку, зберігаючи гарантії прав людини та демократичних свобод?», одна з сесій якої стосувалася медійного досвіду інших держав, який може бути корисний Україні.

Media Sapiens побував на події та записав найцікавіші поради експертів із Латвії, Польщі та Естонії, кожен із яких розкрив окремий аспект своєї інформаційної політики.

Голова департаменту інтеграції інформаційного середовища Міністерства культури Латвії Андріс Меллакаулс (Andris Mellakauls) розповів, як минулого року було заборонено російські канали в Латвії і які ще кроки його держава робитиме для боротьби з пропагандою.

Представник Національної ради з теле- та радіомовлення Республіки Польща Анджей Краєвський (Andrzej Krajewski) описав уплив польських серіалів на громадську думку щодо гострих соціальних проблем у державі.

Про найважливіші аспекти законодавчих та стратегічних документів у сфері національної безпекирозповіли Пауліна Пясечка (Paulina Piasecka) з Бюро національної безпеки Польщі та Іво Юрвее (Ivo Juurvee), науковець та викладач, колишній радник Естонської академії безпеки. Естонський експерт окремо зупинився на понятті психологічної оборони держави.

Латвія: заборона РТР, відмова Кисельову та медіаосвіта

Представник Міністерства культури Латвії Андріс Меллакаулс назвав проблемними російськими каналами для Латвії REN TV та NTV Mir (реєстрація у Великій Британії), а також RTR (реєстрація в Швеції).

«Важливо зазначити, що ці канали не в нашій юрисдикції, тобто вони не підлягають латвійському законодавству, однак підпадають під закони ЄС, бо зареєстровані в державах-членах. Чому вони проблемні канали? Крім очевидного — пропаганда, розпалювання ненависті, дезінформація, підроблені новини, є також проблема локалізованої реклами», — зазначив експерт.

Пан Меллакаулс зауважив також, що попри очевидну небезпеку цих ЗМІ, через їхню іноземну реєстрацію непросто вводити проти них санкції. Це спричиняло активну медіадискусію в Європі. Однак 3 квітня в Латвії було обмежено на три місяці мовлення «Россия РТР».

Андріс Меллакаулс

Також латвійський регулятор звернув увагу на канал Russia Today, але оскільки цей канал англомовний і присутній лише на супутнику, його аудиторія в Латвії дуже мала.

Підставами для прийняття рішення щодо обмеження мовлення «Россия РТР» став висновок Ради електронних мас-медіа (Electronic Mass Media Council), яка дійшла висновку, що «Россия РТР» представляє події «найбільш тенденційно й інтерпретуючи у відповідності до основних принципів зовнішньої політики РФ, таким чином виправдовуючи військову агресію проти суверенної держави. У новинах домінує думка, що, незважаючи на міжнародне право, президент Російської Федерації має повне право використовувати збройні сили в Україні, щоб захистити російськомовних. Рада також визнала, що захисники української демократії і законна влада в Україні були послідовно порівнювані з тими, хто захищає ідеологію нацистської Німеччини».

Рада також визнала, що трансляція цього каналу становить загрозу національній безпеці Латвії, понад 25 % населення якої є вихідцями з Росії.

«Було зазначено, що підтримка мовником російської агресії проти України підриває соціальну згуртованість Латвії і прагне розділити суспільство», — розповів пан Мелаккаулс.

Експерт також нагадав, що закон про електронні медіа (electronic media law) окрім традиційних заборон дискримінації за певною ознакою, забороняє й заклик до війни та військову пропаганду. «Демократія має фундаментальне право захищати себе», — зазначив пан Меллакаулс.

Правові аргументи на користь цього рішення були засновані на Конституції Латвійської Республіки й інших законах, зокрема Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Європейській Конвенції про захист прав людини тощо.

Також представник латвійського Мінкульту нагадав, що в серпні в Латвії відмовилися занести до реєстру підприємств латвійське представництво російського державного інформаційного агентства «Россия сегодня», до складу якого входить пропагандистський канал Russia Today та РІА «Новости».

Для цього було доведено, що, згідно зі своїм статутом, RT подає новини не з журналістської позиції, а слугуючи інтересам міжнародної політики Росії. Андріс Меллакаулс під час своєї промови також порівняв деякі пункти статуту «Россия сегодня» з BBC.

Пан Мелаккаулс вважає, що одним зі способів протидії ворожій пропаганді є розвиток суспільного мовлення. Наразі в Латвії створюються нові канали, які мовлять у регіонах ближче до східного кордону, на них запущено російськомовні програми в різних жанрах, які, за словами експерта, цікаві й латиськомовній аудиторії. Також зараз готується старт мультимедійного проекту, який поєднуватиме ТБ, радіо та інтернет-контент і матеріали в якому виходитимуть латиською, російською та англійською мовами.

Серед інших ефективних заходів Андріс Меллакаулс називає високий професіоналізм працівників ЗМІ, запровадження курсу з медіаосвіти в школах і тренінгів для інших категорій населення.

«Багато хто в нас і досі плутає медіаосвіту з комп’ютерною освітою. Цей напрямок — дуже важливий, бо завдяки йому розвивається критичне мислення аудиторії — найкраща протидія пропаганді», — зазначив експерт.

Із січня набирає обертів створення Baltic Media Center — спільного проекту країн Латвії, Литви та Естонії. В центрі навчатимуть журналістики й робитиметься фокус на російськомовних проектах. У рамках проекту заплановано створення школи розслідування, відео й телепродакшну.

Пан Мелаккаулс зазначив, що для проектів протидії пропаганді критично важлива міжнародна співпраця та знання міжнародних документів із медіаполітики, розуміння інструментів, які вони пропонують. «У написанні багатьох із них брала участь і Україна. Але недостатньо лише включити необхідні речі в ці закони. Потрібна політична воля для втілення в життя юридичних аспектів», — зазначив він.

Польща: мильні опери як приклад освіти

Представник польської Нацради з телерадіомовлення Анджей Краєвський нагадав, що в Польщі, як і в радянських країнах, до 1989 року «що таке правда визначали представники влади». Тоді державна монополія на так звану м’яку правду (soft truth) мала місце в тому числі в кіно та серіалах. Із 1997 року в країні стартувала хвиля мильних опер, деякі з яких мали аж до двох тисяч серій.

«Це найбільш ефективний інструмент впливу, освіти суспільства, пропаганди — називайте, як хочете. Адже їх дивилися мільйони», — констатував пан Краєвський.

Анджей Краєвський

Експерт зазначив, що попри те, що на перший погляд у деяких серіалах — одні лише жарти, водночас мильні опери показують, чим живуть поляки в той чи інший період, які є соціальні проблеми в суспільстві.

Анджей Краєвський назвав декілька тем із соціальної проблематики та пояснив, як їх розкриття в серіалах вплинуло на ставлення населення.

«Наприклад, нерідко в серіалах порушується тема абортів. Я нагадаю, що в Польщі вони заборонені законом. Проте соціологічні дані свідчать, що 48 % не проти них на перших тижнях вагітності», — зазначив спікер.

За словами пана Краєвського, сексуальні меншини в польських серіалах позиціонуються позитивно. Опитування свідчать, що толерантність до них зросла із 47 % у 2001 році до 63 % у 2011-му. Втім, експерт зазначив, що це сталося частково й завдяки тому, що публічні особи визнавали себе геями.

Наркозалежність завжди показується негативно, критикується. «Водночас кожен 10-й опитуваний поляк заявив, що має знайомого наркозалежного. Це разюче висока цифра», — розповідає пан Краєвський та зауважує ще один нюанс: «Серіали переконують не робити хворих на СНІД вигнанцями суспільства, але й досі більше половини респондентів дискримінує їх, і ця ситуація не змінюється».

Популярними темами польських серіалів є: Польща до 1989 року, «Солідарність», еміграція поляків, національні меншини в Польщі та біженці.

Пан Краєвський також розповів про популярний серіал «Час честі» (Czas honoru; 2008–2014) про чотирьох друзів-солдат, які брали участь у Другій світовій війні. «У серіалі прославляється мужність чоловіків і жертовність жінок. Чесно скажу: мені не сподобався цей серіал. Небезпечно показувати війну так, наче це час мрії. Я вважаю, що це завжди трагедія», — зазначив спікер.

Наприкінці виступу Анджей Краєвський висловив свою позицію щодо ефективного способу протидії пропаганді. На його думку, це насамперед освіта аудиторії: «Найкраща контрпропаганда — це правда й створення якісних медіа. Навчати ж можна не лише новинами, а й іншими форматами, в тому числі й серіалами. Це найпотужніший жанр, який проте непросто зробити. Вони можуть відбивати соціальну реальність і прискорити зміни в ній».

Польща та Естонія: напрацювання у сфері інформаційної безпеки

Представниця Бюро національної безпеки Польщі Пауліна Пясечка розповіла про основні етапи роботи Комісії стратегічного перегляду національної безпеки, яка була ініційована попереднім президентом Броніславом Комаровським.

За словами пані Пясечки, раніше напрацювання в цьому напрямку базувалися радше на судженнях відомих експертів, а не ретельному аналізі реальної ситуації в Польщі та сфері її безпеки. Робота тривала понад рік, а «Біла книга національної безпеки» була підписана у 2011 році.

«Ми намагалися встановити, який у цій сфері наш національний інтерес, зокрема в міжнародній безпеці, який потенціал Польщі. Ми маємо пояснювати нашим громадянам, що таке безпека взагалі. Особливо важлива частина роботи над цим документом — розробка сценаріїв», — зазначила пані Пясечка.

Вона підкреслила, що у сфері безпеки не видається можливим реагувати по факту, потрібно бути завчасно підготовленим, а для цього має бути операційна стратегія, визначено основні пріоритети й методи як у військовому, так і в невійськовому секторах захисту.

Пауліна Пясечка переконана, що в питанняхкібербезпеки дуже важливо правильно визначити поняття кіберпростору. «Ми включаємо до нього й фізичну інфраструктуру та відносини з користувачами, тож наше визначення кібербезпеки охоплює й матеріальну сферу, а не лише віртуальну», — зазначила вона.

Бачення Польщею кібербезпеки також побудовано на моделі стратегічного мислення: вжити заходів для захисту цілей, їх утримання й забезпечення безпеки. «Ми маємо діяти на основі принципів демократії, прав людини, захищеного інтернету. Ми не можемо використовувати неправомірні методи, щоб досягти позитивних цілей. Навіть якщо так роблять опоненти, ніколи не варто вдаватися до цього вдаватися», — вважає екпертка.

Пані Пясечка зазначила, що інформаційна політика Росії в інтернеті сильна, так само як і в ісламістів. Проте це не дає права демократичним державам у боротьбі з військовою чи терористичною агресією відступати від власних фундаментальних цінностей.

Колишній радник Естонської академії безпеки Іво Юрвее розповів про нормативну базу Естонії в царині інформаційної безпеки, основними документами якої є Концепція національної безпеки (2010), Національна стратегія оборони (2010), Комплексний план розвитку національної оборони (2013–2022), Стратегія кібербезпеки (2014–2017), а також Закон про захист державних таємниць та іноземної класифікованої інформації (прийнятий парламентом у 2007 році).

У Концепції національної безпеки, зокрема, зазначається, що аби запобігти й відбити військові дії проти Естонії буде вжито всіх можливостей відповідно до Принципу загальної оборони зусилля державних структур і населення. У випадку воєнних дій проти Естонії система національної оборони буде всебічно реалізована і складатиметься з: військової оборони, цивільного внеску у військову оборону, міжнародної діяльності, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення стійкості критично важливих послуг і психологічної оборони.

Іво Юрвее

Останнє поняття, маловідоме українській аудиторії, пан Юрвее назвав дуже важливим та зупинився на ньому детальніше.

«Психологічною обороною є розвиток, збереження та захист спільних цінностей, пов'язаних із соціальною згуртованістю й почуттям безпеки. Метою психологічної оборони є захист безпеки держави та суспільства з метою підвищення почуття безпеки, щоб запобігти кризі й підвищити довіру в суспільстві й, зокрема, до дій держави. Психологічна оборона сприяє зміцненню впевненості в собі нації та її волі захищати Естонію», — йдеться у визначенні поняття в Концепції національної безпеки. Психологічна оборона і визнання конституційних цінностей допоможуть запобігти антиестонській підривній діяльності.

Згідно з Державною оборонною стратегією Естонії, задля забезпечення психологічної оборони необхідно: визначати ворожі впливи на державу, захищатися від них, забезпечити можливості продовження суспільного мовлення в разі нападу на мережі, а також працювати над зростанням громадської волі до захисту й популяризації безпеки.

У цьому напрямку передбачено також інформування населення про ризики, які можуть поставити під загрозу суспільство й розвиток у людей знань та навичок для подолання кризової ситуації; організація системи поширення інформації серед населення, поліпшення міжнародного іміджу Естонії, розробка правових основ для блокування ворожих впливів, які можуть становити загрозу для конституційного порядку в країні й забезпечення оперативної безпеки.

Пан Юрвее також повідомив, що заходи з психологічної оборони уряд реалізує у співпраці з багатьма відомствами, зокрема міністерствами оборони, закордонних справ, юстиції, економіки та комунікацій, культури, освіти й науки, внутрішніх справ, рятувального департаменту тощо, а також громадського сектору.

Спікер також розповів про висновки в магістерській роботі Тааві Нарітса (Taavi Narits), в якій висвітлюються проблемні моменти концепції психологічної оборони. Зокрема, в ній визначено, що зараз одну з найбільших небезпек для Естонської Республіки становить ворожа інформація з Російської Федерації, яка має намір заподіяти шкоду інтересам Естонії та її міжнародному іміджу. Дослідник вважає, що задля боротьби з цим критично необхідно вживати заходи з психологічної оборони. Її головна ідея полягає в захисті естонського менталітету і зміцненні цінностей суспільства, й таку оборону слід здійснювати шляхом професійної комунікації.

Посадові особи Естонії відносять поняття психологічного захисту до сфери стратегічної комунікації й наголошують лише на такій його функції, як захист конституційних цінностей. На думку естонських журналістів, це поняття логічніше розглядати в контексті військової сфери, а деякі діячі визнали, що не розуміють концепції психологічного захисту взагалі, що викликає деякі побоювання.

В цілому ж Іво Юрвее переконаний, що задля успішної розробки документів у сфері безпеки необхідна сукупність трьох чинників: міжвідомчих планувань, політичної та громадської підтримки процесу та отримання коштів для реалізації планів.

Як повідомляв MediaSapiens, у цій панелі конференції взяли участь також українські експерти. Програмний директор ГО «Телекритика» Роман Шутов заявив, що нині в Україні безпрецедентний рівень співпраці між громадянським суспільством і урядом у справі протидії російській пропаганді, й перелічив, які кроки здійснено ними. А радник міністра інформаційної політики з питань інформаційної безпеки Дмитро Золотухін висловив думку, що заборона проросійського контенту вже не є дієвою й потрібно працювати над вироблення власних проектів.

comments powered by Disqus