Хто головний?

«Що змусило інтернет-магнатів зібратися разом, більш того – урочисто схилити голови перед владою?» – запитує один із сотень мільйонів китайців – відвідувачів інтернету. Відповідь на це запитання – незбагненний для решти світу унікальний політичний і соціально-економічний феномен у КНР, що поєднує в собі ортодоксальність комуністичної ідеології з новітніми здобутками науково-технічного прогресу.

У листопаді ц. р. в Пекіні відбувся незвичайний семінар для керівників вищої ланки провідних підприємств, що працюють у сфері інтернет-послуг, технологій і телекомунікацій. Він привернув пильну увагу синологів та медіаекспертів. Офіційне інформаційне агентство «Сіньхуа» назвало у списку його учасників очільників державних і приватних компаній. Серед них – голову ради директорів компанії Alibaba.com Джека Ма, Робіна Лі з найпотужнішою у Китаї пошуковою системою Baidu.com та власника велетня мікроблогів SINA Weibo Чарльза Чао.

Однак ключовою фігурою був не хтось із них, а Ван Чень, який очолює урядовий відділ з інформації та пропаганди. Посилаючись на директиву, ухвалену на першому після 17-го з’їзду пленумі ЦК КПК стосовно культурного розвитку країни, він закликав учасників зустрічі відіграти провідну роль у розробці «здорової культури інтернету».

З його подачі представники приватних компаній одностайно взяли на себе безліч зобов’язань. Ось їхній перелік: «Інтернет-підприємства повинні виконувати свої виробничі правові обов’язки, посилити самоконтроль, виявляти стриманість і самодисципліну, соціальну відповідальність і моральні зобов’язання, твердо тримати під контролем тенденцію до інтернет-чуток, інтернет-порнографії, інтернет-шахрайства, до іншої незаконної та шкідливої інформації, яка широко розповсюджується в онлайні». Від такого голова може піти обертом.

Не зрозуміло, чого вимагатимуть у Пекіні: ліцензування сайтів соціальних мереж чи реєстрації користувачів інтернету під їхніми справжніми прізвищами, міркувала тоді в блозі Скай Кеневес, викладачка університету Гонконгу, експерт з питань інтернету та Східної Азії. Та цілком імовірно, наголошувала вона, що приватні інтернет-компанії вживатимуть заходів, щоби «забезпечити власне виживання, допомагаючи забезпечити виживання Компартії».

Згідно з офіційними даними, число користувачів інтернету в Китаї в середині 2011 року наблизилося до півмільярда. SINA стверджувала, що в жовтні мала 250 млн зареєстрованих акаунтів Weibo. Приблизно на таке ж число користувачів сервісу мікроблогів претендувала Tencent.

Боротьба за чистоту інтернету в КНР пов’язана передусім не з турботою про стан суспільної моралі, хоча широкого розголосу набув той факт, що в січні 2009 року влада закрила доступ до сайту, на якому було розміщено «пляжні фотографії» відомої актриси Чжан Цзиї у компанії з ізраїльським бізнесменом Авівою Нево. Це радше реакція на формування в країні громадянського суспільства.

Стурбованість офіційного Пекіна роллю соціальних медіа особливо посилилася торік, коли чимало інтернет-користувачів кинулися на сайти соціальних мереж, зокрема на мікроблог Weibo, послуги якого надають онлайн-компанії SINA і Tencent. Ключова роль соціальних мереж у народних повстаннях, що охопили Близький Схід і Північну Африку, спонукала владу КНР терміново шукати методів збереження контролю над несанкціонованими джерелами інформації, вважає Скай Кеневес. Мікроблоги у континентальному Китаї виникли як джерело гарячих новин і стали форумом для обміну інформацією, що не знаходила виходу в жорстко контрольованих державою ЗМІ, між професійними та самодіяльними журналістами.

Це дало змогу користувачам організовувати кампанії – такі, як збір коштів на допомогу популярному художнику й архітектору Ай Вейвею погасити накладений на нього податок у 2,4 мільйона доларів, організувати групові відвідини сліпого правозахисника Чень Гуанченя, який перебуває під домашнім арештом, мобілізувати підтримку незалежних кандидатів на місцевих виборах.

Влада, зі свого боку, вжила заходів із «належного» керування інформацією в інтернеті, часто під машкарою боротьби з поширенням чуток. Останні з них – проведення кампаній в офіційних медіа, арешти користувачів світової павутини нібито за розміщення в онлайні неправдивої інформації.

Зрештою, виправдався другий із прогнозів Скай Кеневес. Починаючи з 16 грудня у найближчі три місяці відвідувачам інтернет-форумів на мікроблозі Weibo.com доведеться реєструватися під справжніми прізвищами. Те ж саме змушені будуть робити й користувачі мережі його конкурента – Тencent.com. У редакційній статті, опублікованій в офіційній «Женьмінь жибао», це названо «кроком на правильному шляху». За інших обставин це справді можна було б назвати боротьбою з тролями, отже, із засмічуванням світового павутиння.

Датою започаткування китайського інтернету, що нині має більше користувачів, ніж будь-яка інша країна світу, вважають 1987 рік. Тоді професор Цянь Тяньбай з Пекінського науково-дослідного інституту обчислювальних машин надіслав перший електронний лист з КНР. У ньому йшлося: «Через Велику китайську стіну – доступ до світу». Тепер ці слова асоціюють із інтернет-цензурою, принаймні, з посиленням урядового контролю над інтернетом. М’якше ніяк не скажеш.

Доступ до закордонних сайтів обмежується зсередини материкового Китаю. Веб-сторінки фільтруються за ключовими словами, пов’язаними з державною безпекою, а також за чорним списком адрес сайтів.

Іноземні пошуковики, що функціонують в КНР, – Google, Yahoo і Microsoft – із бізнесових міркувань погодилися аналогічним чином фільтрувати результати пошуку. Критичні коментарі відвідувачів інтернету зникають буквально за декілька хвилин.

Ставлення влади до інтернету, зважаючи на його фінансову перспективність і водночас на ідеологічну небезпеку, подвійне. «Офіційна політика в КНР полягає в тому, щоб заохочувати поширення інтернету. Уряд повною мірою розуміє економічну цінність цілковитого охоплення ним країни, – вважає координатор азіатської програми Комітету захисту журналістів Боб Дітц. – Моніторинг за величезним контентом інтернету великою мірою було покладено на компанії, що надають послуги. Тож для них існує прихована загроза: якщо ситуація вийде з-під контролю, відповідальність і покарання за це нестимуть корпорації. Турбуючись про доходи більше, ніж про права споживачів, більшість із них добре знає, що потрібно дотримуватися вимог уряду».

КПК посилює контроль в інтернеті, не наражаючись на спротив бізнесу. Радше навпаки. Такий у сфері електронних медіа китайський феномен, у якому поєднується те, що, на європейські та американські мірки, неможливо поєднати.

Велетні інтернет-бізнесу в КНР

Джек Ма – китайський Алібаба (47 років)

Головний редактор часопису Harvard Business Review Ейді Іґнатіус так характеризував цього китайського бізнесмена: «Якщо ви зустрінетеся з Джеком Ма, вам може спасти на думку, що він і досі вчитель англійської мови. Китайський інтернет-підприємець говорить м’яко і схожий на ельфа. Він чудово володіє англійською мовою. Як засновник і генеральний директор Alibaba.com Ma працює на одному з найбільших у світі B2B онлайн-ринків».

Джек Ма (справжнє ім’я і прізвище – Ма Юнем) – засновник і голова ради директорів Alibaba Group Holding Corp. та голова її гонконзького відділення. Це найбільший гравець на китайському ринку електронної комерції. Її основні види діяльності – торгівельні онлайн-операції між компаніями (торгівля за схемою B2B, «підприємство – підприємство»), роздрібна онлайн-торгівля.

Народився в місті Ханьчжоу. Під час культурної революції, коли багато шкіл закрилися, самотужки вивчив англійську мову. Навчався в місцевому педагогічному інституті (вступні іспити склав лише з третьої спроби). 1988 року закінчив навчальний заклад зі ступенем бакалавра з англійської мови. Інтернетом захоплювався завжди.

Свою бізнес-кар’єру Ма розпочав з того, що з допомогою американських друзів створював сайти для китайських компаній. «Того дня, коли ми підключалися до мережі, я запросив у гості друзів і телевізійників на дуже повільне модемне з’єднання, – згадував він. – Нам довелося чекали три з половиною години, щоб отримати півсторінки. Але я пишався тим, що довів: інтернет існує».

Позичивши дві тисячі доларів, Ма створив один із перших у КНР комерційних сайтів Сhina pages. Однак проект провалився. З 1998 по 1999 рік він очолював компанію інформаційних технологій, створену при китайському міжнародному електронному торговельному центрі, що був відділом міністерства зовнішньої торгівлі й економічного співробітництва КНР. Тоді ж комунікабельний бізнесмен налагодив дружні стосунки з уродженцем Тайваню і співзасновником Yahoo Джеррі Янґом.

Alibaba Group обслуговує понад 65 мільйонів користувачів у світі. Це холдингова компанія, що складається з шести основних дочірніх – Alibaba.com, Taobao Marketplace, Taobao Mall, еTao, Alibaba Cloud Computing та China Yahoo.

Серед вагомих успіхів Джека Ма відзначають такі:

- він був першим великим лідером бізнесу, який передбачив світовий економічний спад. Про це йшлося в оприлюдненій згодом пам’ятці, яку Ма надіслав у липні 2008 року своїм співробітникам;

- разом із командою менеджерів Alibaba.com він рішуче діяв, щоб успішно провести свою компанію через період різкого спаду китайського експорту;

- він створював робочі місця по всьому світі на Alibaba.com та Alibaba Taobao. 2009 року найняв 5000 нових працівників;

- Ма набув репутації далекоглядного капітана бізнесу світового класу, заклавши в модель корпоративної поведінки принцип соціальної відповідальності.

Член правління японсько-китайської медіакорпорації Huayi Brothers. 2009-го увійшов до складу опікунської ради китайської програми «Збереження природи» (The Nature Conservancy). А наступного року першим серед громадян КНР став членом правління директорів світової організації з однойменною назвою.

2001 року на Всесвітньому економічному форумі Ма обрали «Молодим глобальним лідером» (Young Global Leader). Глядачі Центрального телебачення Китаю визнали його одним із «10 топ-керівників бізнесу року». 2005-го він потрапив до списку часопису Fortune 25 найвпливовіших бізнесменів Азії. А 2007-го Businessweek обрав його «бізнесменом року». 2009-го тижневик Time включив Джека Ма до списку 100 найвпливовіших людей світу. 2010-го азійське видання Forbes обрало Джека Ма одним із «Героїв філантропії в Азії» (Asia’s Heroes of Philanthropy) за внесок у подолання стихійних лих та бідності. Упродовж п’яти років поспіль Forbes відзначав Alibaba – єдиного серед імпортно-експортних сайтів – нагородою «Найкращий у світовому павутинні» (Best of the Web).

Щоправда, на дванадцятому році існування репутацію заснованої Джеком Ма компанії Alibaba Group було підмочено. Йому довелося звільнити 100 менеджерів із продажу за потурання обману та обман іноземних контрагентів. Як з’ясувалося, зловмисники організовували підставні фірми, сертифікували їх «Золотим статусом постачальника», і приймали від їхнього імені платежі, не маючи наміру постачати замовлену електроніку. Махінацію викрила співзасновниця Alibaba.com Джейн Цзян, яка очолює відділ довіри й безпеки. Обоє діяли за принципом «Репутація – понад усе!».

Джек Ма вважає, що Китаю потрібна компанія, в яку повірить світ. Це набуває особливого значення в умовах, коли бренд Made in China великою мірою втратив репутацію.

В нього амбітна мета – протягом десятиліття допомогти 10 мільйонам дрібних фірм, які переважають у КНР, розвинутися в інтернеті, створити 100 мільйонів робочих місць та обслуговувати мільярд споживачів по всьому світу.

Очільник Alibaba Group зустрічається з вищими керівниками КНР, часто виголошує патріотичні заяви. Певно, він усвідомлює, що хороші стосунки з владою мають першорядне значення для успішної діяльності компанії Alibaba і його особистого виживання як успішного бізнесмена. Інакше держава будь-коли може свавільно позбавити його власності.

Піднебесна завжди прагнула бути першою у світі. У часи Мао Цзедуна КНР кинув виклик «старшому брату» СРСР. Нині, використовуючи американський досвід у сфері сучасних наукових технологій, капітани китайського інтернет-бізнесу мають на меті перевершити США.

«Чому більшість закордонних інтернет-компаній зазнають в Китаї невдачі? – запитує Джек Ма. – Google зазнає невдачі, Yahoo зазнала невдачі. eBay, як і всіх інших, розчавили місцеві компанії. Це відбувається тому, що жодна з них не в змозі домогтися тут успіху. У кожного лузера безліч виправдань. Люди завжди намагаються шукати відмовки, щоб виправдати невдачу замість того, аби шукати шлях до успіху».

А ось перспективний погляд Джека Ма: «У майбутньому Китай стане місцем, де визначатимуть правила гри для наступного століття. Ведення бізнесу в Китаї на даний час не рівнозначне накопиченню статків. Це не пошук можливостей. Ідеться саме про участь у визначенні правил гри».

Робін Лі – творець швидкісної пошукової системи Baidu.com (43 роки )

Його справжнє ім’я – Янгон Лі. Голова та голова ради директорів Baidu Inc.

Народився у м. Янкуань (провінція Шансі) у родині робітників. Лі був четвертим із п’яти дітей і єдиним хлопчиком.

У середній школі навчався у комп’ютерному класі, брав участь у конкурсах із програмування. 1987 року вища національна атестаційно-освітня комісія визнала його переможцем. Це відкрило Лі шлях до вступу до престижного Пекінського університету. Тут упродовж чотирьох років він вивчав інформаційний менеджмент і закінчив вищий навчальний заклад зі ступенем бакалавра.

Освіту продовжив в університеті штату Нью-Йорк (м. Буффало), де здобув ступінь магістра з кібернетики. Перервав програму навчання в аспірантурі і працював в IDD Information Services – новоствореному підрозділі Jersey Dow Jones. Брав участь у розробці програмного забезпечення для інтернет-версії Wall Street Journal, у проекті з вдосконалення алгоритмів для пошукових систем. Автор декількох технологічних винаходів, які використав, повернувшись на батьківщину, створюючи національну пошукову систему.

2000 року Робін Лі став співзасновником компанії Baidu.com, що невдовзі перетворилася на одну з найпопулярніших пошукових інтернет-систем. На думку багатьох фахівців, Лі створив оптимальний віртуальний пошуковик, наздогнавши Google та Yahoo. Однак його китайська специфіка очевидна: це бар’єр піратству, який важко подолати, водночас він вразливий до цензури. А за великим рахунком це наочний приклад того, як сучасні технології співіснують із комуністичною системою, що виявляє в КНР дивовижну живучість.

У списку-2011 американського часопису Forbes Робін Лі, вартість компанії якого становить 9,4 мільярда доларів, – найбагатша людина в КНР. Як першопроходець в інтернет-індустрії в КНР, він здобув світове визнання. Американські часописи Business Week та Fortune обирали його «Найкращим лідером бізнесу в світі» (Best Business Leader in the World) та «Найвпливовішим лідером бізнесу в Китаї» (China’s Most Influential Business Leader). А тижневик Time торік обрав його «Одним із найвпливовіших людей світу» (World’s Most Influential People).

Китайський комп’ютерний геній з його Baidu.com має намір кинути виклик імперії Білла Ґейтса.

Чарльз Чао, президент і голова ради директорів корпорації SINA (45 років)

Як і його колеги у сфері великого інтернет-бізнесу, він пройшов китайську та американську освітні школи.

Його біографія особливо цікава для працівників медіа. Він має ступінь бакалавра з журналістики Фуданського університету в Шанхаї, магістра журналістики університету штату Оклахома та магістра з фінансового обліку Техаського університету.

Чао починав свою карколомну кар’єру кореспондентом. Після цього надавав послуги аудитора компаніям у Кремнієвій долині (США).

Онлайн-медіакомпанія SINA, яку він нині очолює, розрахована на користувачів у КНР та на світову китайську спільноту. Чао відіграв важливу роль у створенні найбільшого в Китаї інтернет-порталу SINA Weibo. Це сервіс микроблоґів, що є гібридом Twitter, офіційно забороненого в КНР у зв’язку з кампанією боротьби за чистоту інтернету, та Facebook. Число його відвідувачів перевищило 200 мільйонів осіб.

Свого часу в Пекіні Weibo звинуватили у поширенні чуток. Однак Чарльз Чао не тільки вийшов сухим із води, а й уміло скористався зі скрутного становища. Очільник Weibo заявив, що його адміністрація відстежуватиме розміщену на сервісі неправдиву інформацію та чутки. Звісно, винуватці не залишаться безкарними, наголосив він. За його словами, «Weibo віддзеркалює велике суспільство, а суспільством мають належним чином керувати відповідні органи».

Так Чарльз Чао став партнером влади у посиленні її контролю над інтернет-аудиторією. Нині уряд КНР має намір змусити зареєструватися в соціальних мережах під власними іменами ще 300 мільйонів громадян, які мають доступ до інтернету.

Автор – колишній заступник головного редактора головної редакції країн Азії ТАРС