У п’ятницю, 17 лютого, німецький президент Крістіан Вульф подав у відставку. Саме так завершилося його довготривале протистояння з медіа, які розслідували його фінансові зловживання.

MediaSapiens уже писав про скандал довкола персони Вульфа і про якість німецьких медіа. Але тепер ми стали свідками розв’язки цієї історії. Журналістське розслідування, розпочате газетою Bild, завершилося відставкою президента.

Чи можливо таке в Україні? На жаль, відповідь на це питання відома всім – ні. Навіть президент, якого підозрювали у причетності до вбивства журналіста, стійко тримався за свою посаду.

Заздрість – погана риса. Але в цій ситуації, зізнаюся, я таки дуже заздрю німцям, їхньому вмінню відповідати на ті виклики, які періодично постають перед демократією в їхній країні.

Німецька преса одностайна у своїх оцінках вчинку Крістіана Вульфа. Адже в цьому випадку йшлося не просто про політику. Йшло про цінності, які німці так наполегливо прививали у суспільстві, починаючи з повоєнного часу. Чи були б одностайними, за таких умов, українські медіа, маю сумніви. В усі критичні для України періоди (і в період «Україна без Кучми», і в період Помаранчевої революції, та й під час перманентних виборів) ми мали розколоту спільноту журналістів, яка «воювала» по різні боки барикад.

Як уже зазначалося, Крістіан Вульф спробував перекласти всю вину за свою відставку на медіа. Для України – знайома ситуація. У нас журналісти для політиків – як невістка у відомому анекдоті. Проте німецькі медіа й тут проявили одностайність.

«У цій афері жодної вини медіа, як намагався представити Вульф після своєї відставки. Також немає вини правосуддя чи політики. Є лише вина Крістіана Вульфа. Він став жертвою самого себе», – написав у своїй колонці автор Welt-online Ян-Ерік Петерс. Німецький журналіст також поділився міркуваннями своїх читачів на цю тему. Вони вважають скандал із Вульфом добрим уроком для демократії, а також пишаються тим, що в їхній країні дотримано одного з дуже важливих принципів – закон один для всіх, і для сторожа, і для президента.

До речі, за опитуванням телеканалу ARD, більшість (58%) німецьких громадян хочуть бачити на посаді президента позапартійну особу. Тоді як 31% вважає, що найкраще з президентськими обов’язками впорався б досвідчений партійний політик, повідомляє Deutsche Welle.

«Крістіан Вульф за час цієї нестерпної конфронтації з медіа так і не зрозумів, чому більшість громадян і в першу чергу медіа з таким обуренням реагували на те, що його політичні та приватні інтереси переплелися», – написала журналістка Focus-online Армін Фурер.

Та реакція німецького суспільства цілком зрозуміла, бо воно має консолідовану і достатньо жорстку позицію щодо вимог до моральних якостей свого президента. «Ні, федеральний президент не має бути святим, але він не має бути й лицеміром», – висловив цю позицію журналіст Welt-online Ян-Ерік Петерс.

Крістіан Вульф вирішив, що думку громадськості можна ігнорувати. У результаті до своєї посади він додав частку «екс».

Ось що писали німецькі медіа про відставку Вульфа (витримки з огляду преси Welt-online).

Frankfurter Allgemeine Zeitung

«Сила демократії полягає в якості та в силі її інститутів. Канцлер у своєму виступі після відставки президента Вульфа негайно спростувала безглузді чутки про “кризу держави” (Staatskrise). Коли представник держави йде у відставку, мимоволі чи добровільно, він втрачає як особа, але це не стосується посади, яку він обіймав».

Bild

«Чи став Вульф жертвою медіакампанії? Ні. Він – жертва самого себе. Адже не йдеться про те, що політик під час відпустки разом зі своїми друзями випив стакан соку. Йдеться про гідність, правдивість – і про закон. І тут медіа зробили те, що є їхнім завданням: перевірили, чи відповідає вимогам той, хто обіймає державну посаду; ставили запитання і наполягали на відповідях».

Der Tagesspiegel

«Пошуком нового федерального президента розпочинається передвиборна боротьба до наступного бундестагу. Ангела Меркель обдумано зробила відкриту пропозицію соціал-демократам і зеленим. Вона хоче об’єднати партії, які можуть бути партнерами коаліції в подальшому. Ангела Меркель не була би канцлером, якби не мала довгострокових планів, як у такій ситуації, у такій поразці, віднайти стратегічні переваги. І спільний кандидат підійшов би будь-якому урядові. Його чи її обрати було б легше, ніж Вульфа. Хто хоче жити в країні, яка постійно потребує нового президента».

Berliner Zeitung

«Він чи вона повинні формулювати свої виступи при здоровому глузді. Він чи вона не повинні пускати інтелектуальні феєрверки. Він чи вона не повинні бути моралістами, але повинні мати почуття гідності та моралі. Ми не потребуємо святого, але не потребуємо й лицеміра. Ми потребуємо президента, який підтримує діалог не лише з економічною елітою, але й із профспілками, церковним духівництвом, митцями, науковцями, спортсменами і просто звичайними людьми. Того, хто здатен бути ближчим, але водночас знає, як зберігати дистанцію. Чоловік чи жінка, все одно. Тільки не Вульф».