Язик до Європи доведе
МЗС спільно з громадськими організаціями взялися за розробку інформаційно-комунікаційної стратегії покращення поінформованості населення з питань європейської інтеграції. 11 липня під час експертного круглого столу «Інформаційне забезпечення європейської інтеграції: потреби та методи» було представлено проект Концепції державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції на 2013–2015 роки. Концепцію розробила спеціальна робоча група, створена Міністерством закордонних справ України спільно з Громадською експертною радою при Українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.
Валерій Чалий, голова Громадської експертної ради (донедавна її очолював Олег Рибачук), зауважив, що представлені документи ще потребують доопрацювання і саме тому їх винесено на громадське обговорення. «Дуже важливо залучити велику групу спеціалістів, щоб не робити багато помилок», – додав він.
До осені робоча група планує завершити розробку документа й винести його на розгляд Кабінету Міністрів. Адже поки що, як слушно зауважив Валерій Чалий, це лише позиція МЗС, і як відреагує на неї уряд – не відомо.
Навіщо це потрібно?
MediaSapiens уже писав про те, що незадовільна інформаційна політика урядів у різні часи, непрофесіоналізм українських медіа та вплив російських медіа (особливо на східні регіони України) якраз і є причинами низької обізнаності українських громадян із процесами євроінтеграції та суперечливого ставлення до них. Очевидно, що проблема потребує вирішення. І без участі держави навряд чи це можливо.
«Соціологічні дані свідчать про суперечливе, неоднозначне ставлення українських громадян до європейської інтеграції. З одного боку, протягом останніх 10 років спостерігається підтримка більшістю населення приєднання України до ЄС на рівні 45–58%. З іншого – такий вибір не є стійким і зазнає ерозії в разі необхідності зробити остаточний стратегічний вибір між двома інтеграційними напрямами – європейським і євразійським. Так, за даними соціологічної служби Центру Разумкова, 38% українців – за вступ до Європейського союзу, 36% – за вступ до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану (квітень 2012-го); за даними КМІС, 33% – за вступ до ЄС, 45% – за вступ до Єдиного економічного простору Росії, Білорусі та Казахстану (листопад 2011-го). Дуже часто респонденти не можуть навести конкретних аргументів на користь або проти європейської інтеграції України і не можуть пояснити, які наслідки вона матиме на їхнє життя. Все це загалом свідчить про відсутність стійкої проєвропейської більшості в суспільстві», – саме так у преамбулі проекту Концепції окреслюється проблема, на розв’язання якої й має бути спрямовано зазначену програму.
Як зауважив директор європейської програми Міжнародного фонду «Відродження» Дмитро Шульга, за таких умов «громадською думкою можна маніпулювати». Що, до речі, успішно роблять українські політики.
«Ця розмова є дуже важливою, вона є наріжним каменем діалогу про євроінтеграцію сьогодні. Ви піднімаєте євроінтеграцію на інший рівень. Визначаєте, як треба комунікувати про зміни», – такі слова під час громадського обговорення проекту Концепції офіційного представника РАСТ в Україні Роланда Ковача прозвучали дещо пафосно в контексті українських буденних реалій. Адже визначали, як «треба комунікувати про зміни», уже не раз. Проте це не давало бажаного результату – віз євроінтеграції й нині там.
Адже це не перший подібний документ. Існувала Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004–2007 рр. (затверджена Указом Президента України від 13 грудня 2003 р. №1433) та Державна цільова програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008–2011 рр. (затверджена Кабінетом міністрів України від 2 липня 2008 р. №594). Жодну програму не було виконано насамперед через недостатнє фінансування.
Проте експерти вказують і на інші, не лише фінансові, недоліки попередніх програм. Серед них, зокрема, проблеми кадрового забезпечення; недостатньо чітке адресування програм; неналежний рівень координації дій учасників виконання програми; хибний вибір основного замовника реалізації; занадто великий перелік відповідальних органів влади та низька мотивація роботи на даному напрямі; надмірна кількість та розпорошеність заходів.
Тому, власне, й було прийнято рішення розробити нову Концепцію та додати до неї конкретну програму заходів, які й представити восени на розгляд уряду.
Нова Концепція – старі завдання?
Отже, декілька слів про зміст Концепції.
«Забезпечення усвідомленої стійкої підтримки європейської інтеграції як пріоритетного курсу державної політики з боку переважної більшості громадян України», – так визначає основну мету програми цей документ.
Головний меседж програми полягає в тому, що «вибір європейського інтеграційного вектора – це вибір курсу на впровадження європейських стандартів у життя громадян в Україні, а відтак, більш високий рівень захищеності інтересів громадянина, більш високий його соціальний статус».
Основні завдання Програми такі:
- Збільшення висвітлення в медіа життя людей у країнах ЄС.
- Інформування про вже наявні вигоди та можливості співпраці з ЄС.
- Донесення переваг упровадження європейських стандартів для суспільства.
- Пояснення економічної політики стосовно РФ.
- Організація суспільної дискусії стосовно цін на газ для населення.
- Організація спілкування з бізнесом, що може зазнати не тільки здобутків, але й тактичних втрат від запровадження ЗВТ із ЄС.
- Налагодження зворотного зв’язку шляхом регулярних соціологічних досліджень для визначення прогресу у виконанні програми, уточненні її завдань, заходів, цільових груп, їхніх інформаційних потреб, форматів комунікації.
Між політикою та законом
Найбільшу дискусію серед експертів викликали 4-й та 5-й пункти. Частина експертів вважають, що ці пункти має бути вилучено або змінено, тоді як МЗС наполягає на тому, що вони мають бути.
Очевидно, що дипломати опинилися в непростій ситуації. Адже, з одного боку, євроінтеграцію визначено пріоритетом для України низкою законів та указів Президента, зокрема й Законом про засади внутрішньої та зовнішньої політики. Проте, з іншого боку, є реальна політика, яка сьогодні змінюється. Україна поки не просунулася далі парафування Угоди про асоціацію з ЄС. Європейці мають враження, що євроінтеграція України відійшла на другий план через конфлікт між владою та опозицією, принаймні таку думку висловлював віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич 13 червня в Страсбурзі на засіданні комітету з питань парламентського співпраці Україна – ЄС. Окрім того деякі представники партії влади знову заговорили про інтеграцію з Росією. Зрештою, навіть віце-прем’єр Валерій Хорошковський, відповідальний за євроінтеграцію, окреслив коло своїх завдань в інтерв’ю журналу «Эксперт. Украина» (№24, 25 червня – 8 липня 2012 року) таким чином: «На сегодня концентрируюсь на двух основных направлениях – дерегуляции экономики и всем, что связано с интеграцией Украины в Европейский союз. Говоря о ЕС, я имею в виду и сотрудничество со странами СНГ, поскольку это комплексная задача».
Показовою в цьому була суперечка, яка виникла під час круглого столу між Валерієм Чалим та Всеволодом Ченцовим (директор департаменту Європейського Союзу МЗС України).
Євген Бистрицький, Валерій Чалий, Ірина Геращенко
«Нам треба відійти від дихотомії “членство – нечленство” і говорити про більш складні речі: які програми ЄС із користю для нас тут може бути впроваджено», – вважає Всеволод Ченцов. На його думку, саме таким чином можна вирішити «проблему протиставлення ЄС – РФ, ЄС – Митний союз».
На що Валерій Чалий зауважив: «Я вже третій раз чую про те, що не потрібно говорити про членство. Ми ж, звичайно, нічого не протиставляємо. Ми говоримо, що потрібно подолати дихотомію сприйняття людей. А ви кажете, не повинно бути протиставлення».
Всеволод Ченцов: «Відносини з ЄС мають інтеграційний характер. Відносини з Росією не повинні мати інтеграційний характер в сенсі політики, а лише в сенсі економічному, на рівні макроекономіки…».
Валерій Чалий: «В МЗС нині така ситуація: аналітики МЗС бачать, що підписання угоди наразі не буде, тому є нова зовнішня лінія, і вони хочуть підлаштувати державні програми під неї. Ми навіть м’якіше зараз говоримо, ніж діє законодавство. У нас за законом мета – членство в ЄС, починаючи від закону про засади внутрішньої та зовнішньої політики, завершуючи посланням Президента. Ми не повинні бігти попереду цього потягу. Ми, навпаки, робимо це м’якше. Але якщо ми заплутаємо людей, то вони не можуть визначитися. В питаннях інтеграції [інформацію] потрібно чітко доносити. Бо це різний вибір. Бо ми ж не можемо в двох напрямах інтегруватися».
Всеволод Ченцов: «Безумовно, ми повинні оперувати тими поняттями, які є в законодавстві. Мова про інше, щоб не створювати конфронтаційні лінії в суспільстві. Ми не повинні ставити людей перед вибором. На сьогодні нема питання – вступ чи не вступ. На сьогодні актуальне питання угоди про асоціацію, і потрібно розуміти всі вигоди цієї угоди. Наше завдання – підняти рівень ентузіазму в суспільстві щодо угоди, але не політизувати це питання».
Але не політизувати це питання дуже складно, схоже, навіть експертам. Хоча від найдрібніших нюансів та правильно розставлених акцентів залежатиме багато.
Ірина Геращенко, Всеволод Ченцов
Ось, наприклад, питання – чи варто подавати лише позитивний досвід ЄС, чи, може потрібно говорити і про проблеми? Директор енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло Гончар переконаний: «В ЄС відбуваються неоднозначні процеси. І якщо ми не будемо їх висвітлювати, то гріш ціна цій роботі, бо російська пропаганда надасть свої інтерпретації цих процесів».
Хоч журналісти й «крайні», але без них ніяк
Щоб ані російська, ані будь-яка інша пропаганда не інтерпретувала по-своєму ці процеси, потрібно працювати з медіа. Це розуміють усі експерти. Але, схоже, повного розуміння, як це можна робити – нема. Оскільки в основному учасники круглого столу обмежувалися критикою журналістів та медіа.
Народний депутат, член парламентського комітету з питань європейської інтеграції Ірина Геращенко: «Тема євроінтеграції не просто не є ключовою для наших ЗМІ. Вона є репортажною. Дуже мало хто намагається давати змістовну частину євроінтеграції. Подавали лише інформативно – парафують угоду чи ні». Вона вважає, що інформаційну стратегію потрібно розділяти на дві складові: внутрішню і зовнішню, нагадавши про те, що напередодні Євро-2012 Україна стала «об’єктом жорсткої кампанії в закордонних ЗМІ». В контексті виконання попередніх інформаційних програм Ірина Геращенко звернула увагу на корупційну складову, яка мала місце при розподіленні бюджетних коштів.
«Ми ніколи нічого не досягнемо, якщо не будемо співпрацювати зі ЗМІ», – зазначила директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Але вона зауважила, що серед журналістів дуже мало фахівців, які знаються на темі євроінтеграції. «Що нам робити? Адже експерти пишуть занадто нудно. Готувати спільно з журналістами матеріали для ЗМІ», – вважає Ірина Бекешкіна. Вона поділилася досвідом Фонду: «Ми впроваджуємо візуалізацію соціології, і телебачення це бере, якщо ми не вимагаємо за це грошей».
Журналіст Сергій Сидоренко розкритикував Концепцію за те, що там мало уваги приділено залученню журналістів. «Ми маємо інформувати людей про реальні вигоди, які вони матимуть від євроінтеграції. Звичайних громадян не цікавить політичний процес як такий», – вважає він. На його думку, більшою мірою потрібно залучати регіональні ЗМІ, оскільки «не варто очікувати, що “Коммерсантъ” чи “Корреспондент” друкуватимуть якісь історії, дотичні до життя людини з міста Сміла, а от “Смілянська правда” це може робити».
Згадав Сергій Сидоренко і про роль у процесі інформування про євроінтеграцію обласних державних телекомпаній, які фінансуються з державного бюджету. Але, схоже, ця теза не викликала ентузіазму в головного спеціаліста міжнародного відділу Держкомтелерадіо Олега Савенка. «Згідно програми, яка була на 2008–2011 роки, державні ЗМІ час від часу висвітлювали питання євроінтеграції. Але впливу на сам зміст повідомлень Дежкомтелерадіо не мав», – зазначив він. І невпевнено додав, що, мовляв, «якщо буде указ Президента, що виконавцем має бути Держкомтелерадіо, то ми будемо якось підштовхувати ОДТРК». На що Валерій Чалий зауважив, що «їх не підштовхувати потрібно, вони зобов’язані це робити».
Представник піар-агентства «Адъютант» (яке розробляло концепт піар-кампанії цієї інформаційно-комунікаційної стратегії) Антон Авдєєв був більш практичним у своїх рекомендаціях, зауваживши, що для журналістів потрібно постійно проводити тренінги, особливо важливо виховувати журналістські кадри в регіонах. Також, на його думку, потрібні кошти на технічне оснащення регіональних ЗМІ. Він оптимістично припустив, що, можливо, референдум про вступ до ЄС буде в 2025 році, тому особливу увагу потрібно приділити вихованню тих молодих людей, які в майбутньому голосуватимуть.
Перспективи реалізації Концепції
Чи буде реалізовано всі ці красиві слова, чи на щойно розроблену Концепцію чекає доля попередніх документів, не підкріплених фінансуванням? Точної відповіді на це питання не знають навіть її розробники. Як уже зазначалося, восени уряд лише має розглянути цей документ, визначитися, чи виділяти під нього кошти, а також визначити замовника та виконавця.
«У мене складається враження, що є бажання просто створити документ, який не буде ніяк не забезпечено», – заявив Валерій Чалий. І додав: «Навіть якщо влада вирішить, що це їй не потрібно, ми в недержавному секторі знайдемо сили, щоби хоч частину програми реалізувати».
А Дмитро Шульга скептично оцінює перспективи впливу цього документа на зміну громадської думки. «Цей документ навряд чи буде панацеєю і змінить громадську думку на питання євроінтеграції, він швидше впливатиме на політиків», – вважає він.
Але очевидно, що справа не просто у фінансуванні. Фінансування завжди знаходиться, якщо є на те політична воля. А з цим проблеми. Адже попри декларування євроінтеграційних устремлінь, нинішня українська влада постійно оглядається на Росію. Громадська думка через такі політичні кульбіти залишається розчахнутою.
Усі фото проекту youkraine.eu
