Багато українських учасників нещодавнього Всесвітнього газетного конгресу сприйняли виступ президента WAN-IFRA Джейкоба Метью (Jacob Mathew) як дипломатичний. Однак його формально ввічлива аж до улесливості тональність на адресу президента Віктора Януковича не завадила доволі жорсткому, об’єктивному аналізу погіршення стану свободи преси в Україні на глобальному журналістському форумі. Замість бойкотувати Україну WAN-IFRA обрав, за словами Метью, діаметрально протилежний шлях – не залишивши її за традиційним провінційним парканом самоізоляції, а висловивши солідарність світового медіатовариства (media-fraternity) з незалежними ЗМІ в Україні та зробивши спробу долучити їх до світового медійного процесу. Щоправда, сподівання вплинути на теперішню владу в Україні, як свідчить попередній досвід у політичній сфері, можуть у кінцевому підсумку виявитися ілюзорними.

Media Sapiens пропонує повний переклад тексту виступу Джейкоба Метью, що значною мірою задав тон дискусії на глобальному форумі.

Ми дуже раді бути в цьому прекрасному історичному місті, найстародавнішому в Україні. Воно пульсує інтелектуальною енергію та культурною діяльністю. У місті безліч чудових пам’ятників і музеїв. Мені казали, що в Києві близько двох тисяч археологічних, архітектурних, історичних, культурних і природних об’єктів, які становлять великий інтерес. Це насправді дивовижно й неповторно у будь-якому іншому місті в світі.

Усі ці пам’ятники, схоже, добре збереглися. Тож, побачивши місто, кожному хотілося б щедро напитися з фонтану Самсона. Як свідчить легенда, ті, хто п’є з цього джерела, залишаться у Києві назавжди.

Київ був джерелом творчості й породив великих гуманістів, літературних та інтелектуальних велетнів – таких як Михайло Максимович і Тарас Шевченко. Україна збагатила світ багатьма чудовими спортсменами, художниками, поетами, філософами, інтелектуалами та винахідниками. Найславетніший у моїй країні, Індії, українець – великий сатирик Микола Гоголь, який не щадив навіть російського царя. Переклади його творів, таких як «Ревізор», з’явилися кількома індійськими мовами.

Більшість великих українських письменників були чоловіками й жінками величезної мужності. Вони сміливо протистояли тиранам і владі, наражаючись на тортури, тюремне ув’язнення, вигнання і смерть. У той час, як ми зустрічаємося на цьому історичному Всесвітнього газетному конгресі та на Всесвітньому форумі редакторів в одній із найважливіших країн Європи, я звертаюся до їхньої неприборканої сміливості й любові до свободи.

Україна розташована на перетині Центральної та Східної частин континенту, тож її політичне, економічне та соціальне благополуччя, має величезне значення для стабільності в регіоні. Висловлюючись метафорично, Україна опинилася також на перехресті у тому, що стосується свобод.

Ми вдячні Вам, Президенте, за честь, яку ви нам надали своєю присутністю тут сьогодні вранці. Це спонукає нас вірити в те, що Україна намагається приділяти належну увагу місії Всесвітнього газетного конгресу та Всесвітнього форуму редакторів створити середовище, в якому гідні довіри та незалежні медіа можуть зростати й процвітати. Дякую Вам за те, що Ви з нами.

Ми вдячні також Українській асоціації видавців періодичної преси (УАВПП) за те, що вони подолали величезні труднощі в організації цього медіазаходу. Відрадно бачити, що провідні редактори та видавці світу зібралися, щоб обговорити проблеми ЗМІ у місті і в країні, де свобода медіа – не абстрактна тема, а жива, пульсуюча тема для журналістів друкованої преси і телевізійників, для редакторів, видавців і мовників.

Ми зібралися в цьому місті, щоб обговорити глобальні, а також локальні події та продемонструвати нашу солідарність з усім медіатовариством. Було чути голоси, які доводили, що Україну слід бойкотували, зважаючи на стан зі свободою преси та інші проблеми, які викликають занепокоєння.

Однак ми у WAN-IFRA обрали діаметрально протилежний шлях. Ми заявили, що нам слід побувати в Києві, розібратися в ситуації та виявити нашу солідарність із місцевими незалежними медіа. Замість повертатися спиною до багатостраждальних медіа в Україні нам захотілося обійняти цю велику країну. Ми віримо, що вона має сили, аби знову самоутвердитися, знову здобути свободи, які підтримують демократію та людську гідність.

Україна вийшла з багатьох нещасть і трагедій минулого. Вона втратила мільйони життів під час штучного голоду у сталінську добу. Вона пережила катастрофу Чорнобиля. Я впевнений, що Україна подолає свої теперішні вияви слабкості, порве кайдани, які обплутали свободу слова. Дозвольте мені нагадати натхненні слова Франкліна Рузвельта, який був великим борцем за свободу людини. Він казав: «Ми сподіваємося на світ, заснований на чотирьох основних свободах людини. Перша – це свобода слова і висловлення думки у всьому світі. Друга – свобода віросповідання. Третя – свобода від злиднів. Четверта – свобода від страху».

Медіатовариство повсюди має повне право бути вільним від страху, щоби творити незалежну пресу, підтримувати демократію і тим самим служити людству. WAN-IFRA радий дізнатися, що Україна торік приймала Всесвітню конференцію журналістів-розслідувачів, в якій взяли участь 400 репортерів із понад 50 країн світу. На ній обговорювалися такі життєво важливі проблеми, як журналістика під прикриттям (undercover journalism), тероризм і відмивання грошей. Ми сподіваємося, що Україну відвідуватимуть дедалі більше представників медіатовариства з усіх куточків земної кулі. Ці візити розкриють медіа й суспільству регіону найкращі взірці світової практики друкованої та електронної журналістики.

Коли урядові чиновники ведуть мову про економічний розвиток, вони дуже часто нехтують тим, щоб підтримувати розвиток медіаринків. Спершу вони зосереджуються на економічному розвитку, а потім – на розвитку ЗМІ. А ми вважаємо, що медіа повинні бути основою будь-якого сталого економічного розвитку. Тож ми звертаємося з проханням до уряду співпрацювати з Українською асоціацією видавців періодичної преси та з іншими медіаорганізаціями, які працюють на розвиток преси.

Якщо подивитися на основні закони, а також на деякі факти і цифри, що стосуються медіа, стає відрадно, що Конституція України передбачає свободу слова й преси. Це – правові рамки для медіа працювати без страху та фаворитизму. Існують закони – такі, як про вільний доступ до публічної інформації, за допомогою якого можна отримати інформацію від органів державної влади. Однак викликало розчарування, що новий закон про недоторканність приватного життя ускладнив можливості медіа діставати інформацію.

З кількісного погляду медіа в Україні не можна ігнорувати. Зареєстровано понад 27 тисяч видань, однак тільки 4 тисячі з них публікуються регулярно. У цій країні більш ніж 600 телевізійних каналів і 500 радіостанцій. Рівень грамотності в Україні становить 99,4 відсотка і є одним із найвищих у світі. Однак масштаби проникнення медіа не відповідають рівню грамотності. Різноманітність медіа – відрадне видовище. Тільки тоді, як чуєш багато голосів, можна збагнути різнобічність проблеми, знайти рішення чи істину.

Однак викликає тривогу, що деякі заходи, спрямовані на перехід на цифрове мовлення, поставили під загрозу наявні телевізійні станції. Ініціатива Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення з оновлення технологій – позитивний крок. Однак її здійснення призвело до позбавлення частот декількох телевізійних станцій, особливо в регіонах за межами столиці.

Рада й уряд повинні розпочати широкий діалог із мовниками про розвиток прозорої системи розподілу частот, аби жодній станції не було відмовлено через те, що її вважають налаштованою проти чинної влади. Це передбачає довгий шлях, що гарантував би рівні можливості та знайшов би схвалення у світовому масштабі.

Пане Президенте, ми розуміємо, що Ви створили в Україні Міжвідомчу робочу групу з розслідування скарг на арешти, переслідування та залякування журналістів. Це було зроблено у відповідь на серйозне обвинувачення коаліції груп медіапідтримки. Можна бути вдоволеним щирими та координованими зусилля цих організацій, які можливі тільки в тому разі, якщо робоча група здобуде довіру журналістів, котрі зазнають загроз. Ці репортери мають відчувати впевненість у сильній прихильності робочої групи, якій слід бути ефективнішою та діяльнішою.

Будь-який демократичний уряд зацікавлений у сприянні вільній пресі. Можна здобути чимало прихильності, гарантуючи, що жоден злочин проти журналіста чи видавця не залишиться безкарним. Владні органи, які ухвалюють рішення, мають залюбки взяти на себе ініціативу, подати потужний сигнал, що не повинно бути залякування чи затикання кляпом медіа.

WAN-IFRA та чимало інших міжнародних медіаорганізацій були б лише раді стежити за становищем разом із охоронцями законів.

Пане президенте, в іншому контексті ви говорили про вилучення сталінських авторитарних законів. Нас надихають ваші прогресивні кроки, і ми люб’язно просимо Вас у подальшому спиратися на них. Ми просимо скасувати закони, що загрожують будь-яким медіа.

Видавнича справа і мовлення – не прибутковий бізнес в Україні. Згідно з даними Всеукраїнської рекламної коаліції, телебачення отримало близько 400 млн доларів доходів, друковані ЗМІ – 305 млн. За ними йдуть інтернет-медіа з 55 млн доларів і радіо, що отримало 34 млн доларів.

Хоча загальні доходи низькі, багатьом медіа довелося зазнати дискримінації у розподілі урядової реклами. Тих, що налаштовані критично, душать відсутністю державної реклами. Це – фінансовий boa constrictor, який деякі уряди використовують, щоби змусити медіа дотримуватися своєї лінії. Зіткнувшись із такими обмеженнями і тиском, зокрема з офіційною цензурою, журналісти змушені стримувати себе й самі вставляти собі кляпа. Вони оглядаються через плече, стурбовані тим, чи газетну історію або телевізійну схвалить істеблішмент. Часто суспільно важливу новину, яку перевіряють, не публікують чи вона не потрапляє у телеефір. На превеликий жаль, у такому страхітливому середовищі доводиться працювати журналістам багатьох країн. Це підриває професіоналізм та етичні цінності журналістики.

Одна з головних турбот світових медіа – зниження професіоналізму журналістів у деяких частинах земної кулі. А серед найпотворніших проявів занепаду професіоналізму та журналістської етики – феномен платних новин. Це – найбільш груба форма безпринципної журналістики, за яку уряд, політичні партії, корпорації, неурядові організації або фізичні особи платять гроші, щоб медіа опублікували будь-що чи навіть про те, що їм не до вподоби. Мені казали, що така практика існує в Україні. Її називають джинсою. Це вкрай огидна практика, й редактори та інші керівники медіа повинні рішуче триматися осторонь неї.

Не рахуючи деяких країн Південної Америки та Азії, у глобальному масштабі через швидкі успіхи у видавничій технології газети стикаються з викликом виживання. Сьогодні читачі проводять багато часу в інтернеті, шукаючи там новини та інформацію. Інтернет перевизначив цикли публікацій, переганяючи нині мовлення. Щоб вижити в добу цифрових технологій, ми маємо використовувати знаряддя нового століття, переформовувати наші організаційні структури та ньюзруми, впроваджувати інновації, щоб заробляти на нових медіа і пристроях – таких як смартфони та планшети. Ми повинні також приділяти значно більше уваги креативності, показу та поширенню відеоконтенту.

Як ми бачили, у багатьох частинах світу наклади газет у добу цифрових технологій перебувають під тиском. Доходи скоротилися. Іронія полягає в тому, що прибуток від контенту, над створенням якого ми наполегливо працювали, отримують ті, хто звик жити чужим коштом. Я твердо переконаний, що газети всього світу повинні об’єднати зусилля і досягти консенсусу щодо впровадження плати за контент, який є нашим найбільшим капіталом. І це утвердиться.

Ми витратили величезні ресурси на створення контенту. Тож немає жодної причини, чому ми маємо віддавати його безкоштовно або великодушно дозволяти користуватися ним іншим. Відповідний контент, що заслуговує на довіру, й надалі визначатиме правила, бо фундамент газетної журналістики міцний і буде найкориснішим для всіх платформ.

Я радий, що деякі новинні організації у США співпрацювали, аби створити форум для забезпечення санкціонованого доступу до контенту оригінальних новин і щоб його учасники надавали достовірні дані про те, як контент їхніх новин використовується у світовому павутинні. Нам слід розробити аналогічні стратегії для захисту та впровадження плати за контент і подумати над створенням комбінації оплати моделей для цифрових і друкованих медіа. Наше майбутнє ще й у тому, щоб знайти ефективні способи ліцензованого використання нашого контенту.

Я докладно зупинився на викликах і на проблемах і турботах, із якими ми стикаємося сьогодні в медіабізнесі глобально, зокрема, в цьому регіоні. Під час обговорень на конгресі, а також на форумі редакторів ми почуємо просвітницькі проникливі виступи керівників медіа з усіх частин світу, що збагатять нас своєю мудрістю та багатим досвідом. Я впевнений, це будуть цікаві дискусії, які приведуть нас до належних рішень проблем у сфері медіа.

Ми ще раз дякуємо нашим господарям, які так тепло й ґречно вітали нас у цій великій країні.

Насамкінець дозвольте мені звернутися до великого поета Тараса Шевченка, якого російський цар ув’язнював і відправляв у заслання. У «Заповіті» він писав:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Я прибув із країни апостола ненасильства Ґанді. І, звісно, я – проти того, щоб окроплювати кров’ю будь-що і будь-де. Та я був би щасливий, якби важкі кайдани, що ними скуті людські свободи, порвалися повсюди і щоб усі ми жили у світі, де, як писав великий поет Тагор, «розум не відає страху, а голова високо піднята».

Джерело: WAN-IFRA

Переклад та коментар: Аркадій Сидорук