Вчорашні кадри в новинах з Бірюльово викликали дещо суперечливі відчуття. Бо ситуація насправді не така проста, як здається на перший погляд, або як її хоче представити російська влада. Ніяким чином не виправдовуючи дій погромників, все-таки хочу наголосити, що і самі погромники, і ті, проти кого була направлена їхня лють, – є жертвами системи, вибудуваної Володимиром Путіним. 

Росія Путіна перебуває в постійних пошуках зовнішнього ворога (найчастіше таким ворогом стає то Україна, то Грузія) і не помічає внутрішніх проблем. Її гуманітарна політика (як внутрішня, так і зовнішня), спрямована у першу чергу на підтримку корінного російськомовного населення як на території Росії, так і за її межами, не сприяє асиміляції великої кількості мігрантів, часто іншого віросповідання та з іншими культурними цінностями.

Незадовго до протестів у Бірюльово мені до рук потрапив російський журнал «Новое время» за 30 вересня 2013 року. Темою цього номеру був «Запретный ислам». Журналіст Сергій Хазов зробив репортаж із підпільної московської мечеті. Він пише про те, що так звана «політика заборон» (наприклад, заборони будувати мечеті) лише призводить до радикалізації настроїв з обох сторін. «Політика розпалювання міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі свідомо підтримується владою» - цитує Хазов етнографа і політолога Еміля Паіна. 

У цьому контексті підгодовування екстремістських рухів, які розгортають діяльність як на території самої Росії, так і на території інших країн, зокрема України (наприклад, в Криму, на що звертав увагу експерт Валентин Бадрак в інтерв’ю для MediaSapiens) може зіграти злий жарт із самою Росією.

Зрештою, у світі войовничого російського православ’я з такою ж войовничою ідеєю «русского мира» нема місця не те що «іновірцям», але й «інакомислячим». Ідеї «русского мира» не сприяють поширенню толерантності щодо «інших» та виключають соціальне і культурне  багатоманіття. 

Та й російський маскульт продукує некоректні образи мігрантів (не залежно від того, з яких вони країн, чи якої вони віри) -  няня Віка з України із відомого серіалу часом виглядає не менш дурнувато, ніж герой Галустяна з «Наша Раша» – Равшан. У той же час російська влада витрачає великі кошти на героїзацію радянського минулого через кіно. Але щось я не пам’ятаю жодного масштабного фільму, знятого державним коштом, який би пропагував толерантність та показував Росію країною, в якій знаходять порозуміння люди різних національностей.

Стереотипно представлені мігранти і в російських ЗМІ – як правило в негативному світлі, у світлі кримінальних хронік або в контексті тероризму.

Чудово цю стереотипність медіа відображають слова одного із героїв згаданої вище публікації Сергія Хазова, який позитивно відгукується про бажання журналіста написати про мусульман Москви, бо очевидно незаангажованого погляду бракує: «Хвала Всевышнему, что есть люди, которые не боятся к нам приходить и пишут про нас, что мы не террористы».

Ще одна проблема, яку вперто ігнорує російська влада і на яку вказали низка російських журналістів, обговорюючи події в Бірюльово – це соціальне розшарування суспільства.

Ну, і нарешті політичний аспект, який добре окреслив у колонці для «Новой газеты» Адрій Колесников: «Власть, занимавшаяся политической самозащитой, в том числе репрессивными методами, близоруко проглядела настоящую угрозу со стороны тех слоев, которыми она, как думала ошибочно, была способна управлять. И даже направлять их энергию в выгодном для нее, власти, направлении. Но темной массой, темными инстинктами толпы управлять нельзя. Это следующий, неизбежный этап гниения системы управления по-путински, согласно которой главное – подавить демократическую фронду, а всякие проблемы, в том числе по линии “местное население-мигранты”, как-нибудь сами рассосутся».

Прикметно, що поки поліція масово арештовує мігрантів («Лента.ру» назвала цифру  1200 осіб), що може лише спровокувати чергову хвилю невдоволення, президент Путін відмежувався від цієї події. Його прес-секретар Дмітрій Пєсков заявив в коментарі журналу «Большой город», що це тема суто московська  і зовсім не стосується міжнаціональної політики: «Это тема московская и тема, которая скорее касается полиции. Это не тема президента. Это дело преступности, при чем здесь межнациональные отношения?». Ось так.