«Я себе почуваю зараз у дуже цікавому становищі. З одного боку, я тривалий час сам викривав корупцію і створював інститути для того, аби всі реєстри були прозорими, з іншого боку - я є піддослідним. Тобто сам на собі поставив експеримент. І я вважаю, що він відбувається нормально, оскільки такий публічний резонанс, що стосується моїх дій з придбання житла, став можливим завдяки тому, що я як політик, а перед цим - як журналіст тривалий час приділяв увагу необхідності прозорості всіх реєстрів. Цей державний реєстр про нерухоме майно відкривав теж я, я був співавтором законопроекту, який зробив цю інформацію про об’єкти нерухомого/рухомого майна відкритою. Електронні декларації - теж результат нашої законодавчої роботи. І саме тому для мене цінність прозорості є пріоритетною. Будь-яке майно, що я придбав, я оформлюю на себе. Я не шукаю підставних осіб, не створюю офшорні компанії», - заявив Сергій Лещенко. 

Він висловив сподівання, що цей прецедент стане точкою відліку для всіх подальших викриттів та розслідувань, які проводитимуть журналісти та правоохоронні органи в майбутньому, і що кожен політик перебуватиме під аналогічним прицілом громадськості. 

«Це буде головне антикорупційне щеплення і антикорупційна люстрація. Я цього не боюся, у мене все легально. НАБУ підтвердлило повну легітимність моїх ресурсів, і в цій історії поставлено крапку», - підсумував нардеп. 

На його думку, прозорість стала вимогою часу в Україні. «З обіцянкою зробити реєстри відкритими ми йшли на вибори в 2014. Реєстр нерухомості, реєстр автомобілів, реєстр землі, реєстр декларацій. Зараз це виглядає можливо не так оригінально, але лиш три роки тому в Україні було неможливим подивитися декларацію народного депутата. Прозорість - це реальність, в якій ми вже живемо, і якої ми часто не цінуємо, адже до хорошого звикають швидко». 

Проте Лещенко визнав, що в цьому напрямі є ще багато роботи. Так він запропонував впровадити в Україні ініціативу, яка вже втілена у скандинавських країнах, а саме - про відкритий реєстр платників податків.

«Щоби кожен міг пересвідчитися, хто і скільки заплатив. Так влаштовано у Швеції, Норвегії: заходиш до реєстру і бачиш, скільки заплатив твій сусід, твій лікар, чи твій президент. Я вважаю, що з часом ми прийдемо до цього, адже прозорість стає новою модою».

Раніше результати перевірки факту купівлі квартири нардепом Сергієм Лещенком, а також джерел походження коштів, витрачених на квартиру, НАБУ встановило, що у діях пана Лещенка є порушення адміністративного характеру з ознаками корупції.

«НАБУ, коли робило свій висновок, воно переплутало правові відносини, такі, як позика, кредит і подарунок. Готую детальне пояснення НАЗК», - заявив пізніше депутат.

Про покупку паном Лещенком квартири у новобудові в центрі Києва стало відомо на початку вересня. Одразу кілька аспектів цієї угоди спричинили бурхливу реакцію соцмереж. Сам депутат пов’язує атаку на нього зі своєю антикорупційною діяльністю.

Відомо, що квартира пана Лещенка має площу 192 квадратних метрів і коштувала йому приблизно 290 тис. доларів. 

Раніше під час конференції співзасновник і директор програм Інституту розвитку свободи інформації (IDFI) Грузії Лєван Авалішвілі заявив, що для реалізації права доступу до публічної інформації необхідно створити інституцію інформаційного комісара, яка матиме ширший доступ до інформації, у тому числі таємної, буде цілковито незалежною та працюватиме оперативно. 

У свою чергу експертка Ради Європи Розана Лемут Стрле раніше наголосила, що фінансова та політична незалежність Омбудсмена є життєво необхідною для забезпечення права на доступ до інформації. «У першу чергу потрібно поставити питання: чи є наші наглядові органи справді незалежними, чи забезпечені вони правами працювати? Це дуже важливо, щоби наглядовий орган мав повноваження не лише для моніторингу порушень, а й міг ухвалювати рішення», - підкреслила пані Стрле. 

Нагадуємо, що вчора, 21 вересня, про те, що інституцію інформаційного комісара потрібно створити в Україні, заявила Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська. Вона також додала, що парламентський контроль за комісаром повинен здійснювати уповноважений з прав людини, а щоб створити посаду комісара, треба змінити Конституцію.

Фото Олексія Темченка