Відповідаючи на запит суспільства щодо прозорості влади й боротьби з корупцією, проекти журналістських розслідувань в Україні множаться, розширюються та переходять на нові, більш масові платформи. Зокрема, за останні півтора року стартували нові телевізійні проекти: телеверсія «Наших грошей» на каналі ZIK, спільний проект hromadske.tv й Національної телекомпанії України «Слідство. Інфо», а також «Схеми», які виробляють журналісти «Радіо Свобода» для того ж Першого національного. Проаналізувавши випуски цих проектів у січні — березні 2015 року, ми з’ясували, які теми, проблеми та органи влади перебувають у фокусі уваги розслідувачів.

За цей період ці програми встигли розказати глядачам у середньому по тридцять історій: «Наші гроші» (автор і ведучий — Денис Бігус) мали 10 програм, «Слідство. Інфо» (автор і ведучий — Дмитро Гнап) — 11 та 12 зняли «Схеми» (Наталка Седлецька) Говорили про безрезультатність розслідування злочинів проти Майдану, земельні афери, підроблені документи урядовця Дмитра Ісаєнка та навіть незаконне будівництво, яке веде Петро Порошенко. Найпопулярнішими темами виявилися незаконні забудови (22 сюжети) та люстрація (8 сюжетів).

Герої з Міністерства юстиції фігурували в п’яти матеріалах за цей період: по одному разу в «Наших грошах» та «Слідстві. Інфо», та двічі у «Схемах». Журналісти з’ясували, що в Мін’юсті не лише отримують дорогі подарунки та паркуються з порушенням правил дорожнього руху, а й навчилися заробляти в мережі. Журналіст «Слідства. Інфо» Олександр Гуменюк розкрив схему корупції, що стосується розіграшу на аукціонах майна боржників банків. За допомогою начебто прозорої системи СЕТАМ відомство проводило непрозорі торги з наперед визначеними переможцями. За схемою, за інформацією журналістів, стояв екс-міністр юстиції Олександр Лавринович.

Шість матеріалів були присвячені зловживанням у прокуратурі. Традиційно розслідувачі звертали увагу на декларовані доходи, переписані на дружин престижні автомобілі та нерухомість, якої не купиш за скромну прокурорську зарплатню. Так, у розслідуванні «Наших грошей» прокурор Дарницького району Києва Сергій Дворак, 24-річний син начальника митного поста «Енергетичний» Юрія Дворака, виявився власником 200 квадратних метрів у «Дипломат-холлі» та ще 200 у житловому комплексі «Чайка».

Тим часом, як виявилося, про інформаційну безпеку прокуратура дбає менше, ніж про свій добробут: як з’ясували журналісти «Слідства. Інфо», Генпрокуратура замовила обслуговування своєї єдиної системи статистики та аналізу компанії «Летограф ІТ-консалтинг і послуги Україна». Її засновник і власник, росіянин Гліб Лукін, входить до ради директорів компанії «Салют» — учасниці цільової програми розвитку оборонного комплексу Російської Федерації. Тепер він має доступ до бази даних української прокуратури.

Діяльності суддів присвячено десять матеріалів («Наші гроші» — 1, «Слідство. Інфо» — 6, «Схеми» — 3). Найчастіше йдеться про люстрацію суддів і відповідальність за неправосудні рішення проти учасників Майдану. Іще одна насущна проблема — суддівські пенсії: через недієздатність Вищої ради юстиції не може звільнитись або піти на пенсію.

Також журналіст проекту «Схеми» Олександр Чорновалов у своєму сюжеті розповів про антикризову «Автобазу Верховного Суду України», що складається з 92 автомобілів — майже по дві автівки на кожного суддю. Виправдання, яке почув журналіст від керівництва — мовляв, продати машини важко, тому з молотка пішла лише старенька «Волга».

12 матеріалів присвячено «сім’ї» Януковича та її бізнес-інтересам. Шість із них зняли «Наші гроші», по три — «Слідство. Інфо» і «Схеми». Вони продемонстрували, що оточення екс-президента, попри відкриті проти них кримінальні справи та міжнародний розшук, і далі заробляє в Україні. Зокрема, героями розслідувань були екс-міністри уряду Азарова Микола Злочевський та Едуард Ставицький, сам Микола Азаров, родина Калетників, Юрій Іванющенко, екс-голова Державного управління справами Юрій Кравець, брати Клюєви і, звісно ж, сам Янукович і його сини.

Проте найбільше уваги розслідувачі двох проектів приділили Міністерству оборони. Десять сюжетів, чотири повні випуски (два «Наших грошей» і два «Слідства. Інфо»), а також один спецвипуск на «Громадському». Натомість «Схеми» оминули увагою Міністерство оборони — за три місяці жодного матеріалу про те, як витрачаються гроші, виділені на війну.

«Наші гроші» зосередилися на постачанні вугілля для армії, діяльності квартирно-експлуатаційного управління міністерства та на Дмитрові Ісаєнку — заступнику міністра, що намагався уникнути люстрації за допомогою сфальсифікованого під час відпустки статусу учасника бойових дій. Йому присвячений і сюжет «Слідства. Інфо». Крім історії зі статусом, журналісти розповіли про низку оборудок Ісаєнка з житлом для військових.

Низка розслідувань «Слідства. Інфо» присвячено схемам заволодіння землею військових у Миколаєві, Одесі та Рівному. А спецпроект Анни Бабінець присвячено родинно-дружнім зв’язкам у Міністерстві оборони; є в ньому й «російський слід».

Спекуляції на Київському й Житомирському бронетанкових заводах розслідував Любомир Ференс, який вийшов на «кумівство» в Укроборонпромі. Журналіста також зацікавив молодий перспективний спеціаліст Антон Пашинський, призначений на керівну посаду в Укроборонпромі — за збігом, чиновник виявився сином голови Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Сергія Пашинського.

У порівнянні з пильною увагою, яку розслідувачі зосередили на Міноборони, інші міністерства видаються занедбаними: МВС та МОЗ присвятили по два матеріали, Міносвіти, митниці та Антикорупційному бюро — по одному.

Природно, що журналісти спираються не лише на інформаційні приводи, але й на суспільний запит. Відсутність люстрації та відповідальності суддів і прокурорів, а також корупція у їхніх лавах є болючою проблемою для суспільства, яке вимагає справедливого покарання за злочини та зловживання колишньої влади. Тим часом колишні регіонали залишаються недоторканними, бізнес-оточення Януковича працює, а його статки не заарештовані. Закономірною є й увага до Міністерства оборони, яке майже не цікавило розслідувачів у мирний час, проте зараз від чесності та прозорості його роботи залежить доля держави.

Говорячи про відсутність матеріалів про Міністерство оборони в програмі «Схеми», слід зауважити, що в той самий час саме у цій програмі було показано розслідування незаконної забудови Петра Порошенка в Царському селі. Також «Схеми» розслідували зловживання в закупівлі ліків Міністерством охорони здоров’я, таємниці фінансування партій перед виборами тощо. Тож навряд чи можна вважати це політично зумовленим замовчуванням.

Також самі журналісти кажуть, що деякі теми рідше потрапляють до їхніх розслідувань через брак фахівців, що знаються на спеціалізованих галузях, та неспівмірність втрат бюджету від оборудок у різних міністерствах. Наприклад, фінансові збитки від корупції в Міністерстві охорони здоров’я на кілька порядків менші за гроші, що зникають у нетрях міністерств і державних підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Позитивною тенденцією є те, що випуски програм журналістських розслідувань не завжди, але досить часто починаються з інформації про затримання чи звільнення корупціонерів, припинення тіньових схем та інші ознаки того, що правоохоронці реагують на знахідки журналістів.