У дискусії взяли участь українські фахівці інтернет-галузі та експерти Ради Європи. Захід організувалиІнтернет-асоціація України, Комітет Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку та спільна програма Європейського Союзу та Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні».

Війна на Донбасі продемонструвала, наскільки незахищеним є інформаційний простір України, а трагедія навколо сатиричного французького журналу Charlie Hebdo стала каталізатором усвідомлення європейцями, яким є зворотній бік свободи слова, а також того факту, що інформаційне середовище таки потребує регулювання.

«Розмови про безпеку в мережі, регуляцію інтернету породжують страх та навіть викликають гнів у тих, хто працює в інтернет-бізнесі, — зазначив Юргіс Вілчінскас, керівник відділу преси та інформації Представництва Європейського Союзу в Україні. — Для багатьох людей, а особливо молоді, думка про те, що інформація, яка поширюється в інтернеті, може бути якимось чином обмежена — видається неприйнятною. Та усе ж в ЄС вважають, що права людини повинні існувати не лише оффлайн, а й онлайн».

Інтенсивне розповсюдження сцен насильства, прояви тероризму, маніпуляції, розпалювання ворожнечі й нетерпимості, мова ненависті — виклики, що вимагають конкретних дій. За словами Юргіса Вілчінскаса, обмеження однозначно мають бути вжиті. Однак їхнім підґрунтям повинен стати закон. Держава в момент ухвалення рішень щодо впровадження таких заходів зобов’язана гарантувати пропорційність, прозорість, передбачуваність, можливість їх перегляду, обмеженість у часі вжитих засобів впливу, і це все — за умови найменших руйнацій у структурі інтернету.

Керівник проекту Ради Європи з управління інтернетом Лорета Віоіу презентувала посібник із прав людини для користувачів інтернету, створення якого «викликано необхідністю надати людям можливість реалізовувати свої права».

Цей посібник не містить нових норм, це збірник наявних прав, які закріплено перш за все Європейською конвенцією з прав людини, іншими міжнародно-правовими документами, а також базуються на практиці Європейського суду. Основну увагу в ньому приділено доступу до глобальної мережі та недискримінації, свободі слова та інформації, свободі зборів і об'єднань, праву на участь у житті суспільства, захистові приватного життя та персональних даних, освіті й навчанню, захисту дітей та молоді, праву на ефективні засоби захисту при порушеннях прав людини.

Про 3G та російські серіали

Навіть за надзвичайних ситуацій принципи свободи вираження поглядів мають лишатися непорушними. Як цього досягти — основне питання для учасників дискусії. Та перед українським інформаційним простором постає ще й чимало технологічних викликів, адже в нас досі немає повноцінного 3G, а про LTE годі й говорити.

«Немає розвиненої мережі 3G,немає розвиненої комунікації Fiberoptic, — наголосив Олександр Данченко,голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку. — З одного боку, ми трішки відстали, з іншого боку, я як голова комітету вважаю, що 3G — це добре, ми вже терміново проводимо тендер. Але треба переходити до 4G і вище. Якщо ж ми будемо правильно будувати сучасне цифрове суспільство, в нас є шанс закласти в його основу всі питання безпеки одразу».

Заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Григорій Шверк наголошує на тому, що запуску 4G не трапиться, доки Україна не перейде на цифрове телебачення. Коли звільняться частоти, можна буде запровадити LTE. Водночас він нарікає, що в Україні немає жодного органу, яке має завдання захисту інформаційного простору України, хоч, можливо, ним, на його думку, стане нове міністерство.

«Нацрада хотіла, щоб галузь саморегулювалася. Ми зібрали керівників усіх найбільших телеканалів і сказали: “Зробіть щось, зробіть щось із російськими серіалами, з деякими інформаційними програмами”, — каже Григорій Шверк. — Однак цього не сталося, колеги не порозумілися. Дійшли розуміння тільки в одному питанні — проблема не в російських серіалах, а у відсутності українських».

Григорій Шверк акцентує увагу також на суттєвих вадах українського законодавства, яке не передбачає дій у нинішній ситуації, бо писалося для мирного часу. Зокрема, щоби призупинити трансляцію найбільш одіозних російських телеканалів на території України, Нацкомісія спершу ухвалила відповідне рішення про невідповідність цих каналів Європейській конвенції про транскордонне телебачення й звернулася до суду, де нині ця відповідність чи невідповідність ухвалюється. Суди досі тривають.

«У Нацкомісії немає можливості призупинити їхнє мовлення самостійно, в той час як наші колеги в Литві ухвалили рішення про тимчасове припинення мовлення на три місяці для чотирьох російських телеканалів через наклепи та брехню про ситуацію в Україні, — кажеГригорій Шверк. — Тому ми звернулися до ВР із проханням внести зміни до закону “Про телебачення та радіомовлення”, а також до закону “Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення”, щоби нам були надані повноваження тимчасово припиняти мовлення через суд шляхом спрощеної процедури (протягом трьох діб)».

Ще однією законодавчою проблемою, каже Григорій Шверк, є відсутність системи штрафування теле- та радіоорганізацій: «Її просто немає. У законі написано, що Нацрада має право застосувати попередження, потім штраф, потім звернутися до суду щодо вилучення ліцензії. Але “штраф” присутній лише в цьому місці, а методики стягнення такого штрафу — ніде в законодавстві не описано».

Віце-президент УСПП Іван Пєтухов наголосив на юридичних колізіях, що часто виникають у сфері інтернету та внаслідок лобіювання окремими чиновниками власних інтересів: «Антон Геращенко та деякі депутати своїми законопроектами хочуть надати вільний доступ правоохоронним органам для вилучення обладнання у провайдера. Таким є законопроект №1220, згідно з яким не потрібно рішення суду для вилучення техніки, такими є інші законопроекти, які створені для контролю за інтернетом. Який сенс було стояти на Майдані й боротися проти тих злочинних законів, якщо вони знову повертаються».

Інтернет як символ мирного життя?

З нагоди міжнародного дня безпечнішого інтернету науковцями Інституту соціальної та політичної психології було проведено дослідження «Нові небезпеки інтернету під час воєнних дій очима дітей». Воно засвідчило різні особливості використання дітьми інтернету. Так, діти в Лисичанську дуже гостро сприйняли зникнення інтернету, бо вважали це фактично руйнуванням зв’язку з широким світом. Інтернет лишався для них символом мирного життя.

Однак з іншого боку, результати досліджень свідчать і про негативний вплив інтернету, оскільки в ньому нав’язується інформація про війну: «Це психологічний біль. Діти відчувають страх, пригнічення, безсилля, — розповіла керівників дослідження Любов Найдьонова, завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти. — Психологи знають, що найглибший стрес, який дає найтяжчі наслідки — це стрес навченої безпорадності. Коли людина відчуває себе маленькою, нездатною вплинути на ситуацію. Розвивається відчуття себе жертвою». Водночас, за словами Любові Найдьонової, діти не вчаться спілкуватися на складні теми, вони витісняються з комунікації: «Це те, про що не треба говорити, тому що болить».

Сприйняття інтернету дуже змінилося. Якщо раніше він уявлявся вільним від цензури простором, то сьогодні діти сприймають його як скупчення брехні, суб’єктивних вражень, зону неперевіреної інформації. Серед опитаних підлітків простежується наростання недовіри і гостра необхідність правди: «Хоча би два джерела було в інтернеті, де можна точно знайти правду».

Любов Найдьонова наголошує на тому, що ЗМІ не виконують усіх своїх функцій: «Медіа тяжіють до узагальнення, надають людям цілісну картину того, що відбувається. Однак у дітей немає довіри до цієї цілісності. Цю функцію вони фактично не виконують».

Представники Інтернет-асоціації, чиновники, експерти з Ради Європи дійшли висновку, що регулятивні заходи в інформаційному середовищі необхідні, однак універсальність та відкритість інтернету повинна зберігатися навіть у випадках боротьби з пропагандою. А право ухвалювати рішення щодо обмежень в інформаційній сфері має виключно суд.

 Члени круглого столу також вирішили підтримати ідею заснування Insafe-центру в Україні — частини мережі європейських інформаційних центрів, що мають на меті підвищити рівень безпечної й відповідальної культури користування інтернетом та девайсами серед молоді. Крім того, учасники круглого столу наголосили, що Україні потрібно вступати до Коаліція з питань свободи в інтернеті (Freedom Online Coalition). Коаліцію було створено в Гаазі за ініціативою Міністра закордонних справ Нідерландів у 2011 році. Її мета — захищати основні права й свободи людини, а також пропагувати свободу висловлювання у віртуальному просторі, який не має меж. Сьогодні до коаліції входять 24 члени й вона охоплює Європу, Близький Схід, Азію, Африку та Америку. 

 Фото автора