Європейський «Телегід» для дитячого телебачення
22 грудня відбувся круглий стіл з питань дитячого телерадіомовлення та захисту дітей від впливу негативної інформації. Захід організували Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, Громадська рада при Національній раді та МГО «Інтерньюз-Україна».
На зустрічі обговорювали тенденції у трансляції дитячих програм, а також шляхи адаптації європейської системи захисту дітей у сфері телерадіомовлення. Голова Національної ради Володимир Манжосов зазначив, що «ці питання є вкрай важливими і потребують спільних дій як з боку державних органів, так і телерадіоіндустрії. Громадські організації також можуть ініціювати постановку питання про дитяче мовлення і захист прав дітей». На думку голови Нацради, позитивні практики захисту дітей, що давно існують у світі, мають запрацювати і в Україні.
Учасники круглого столу констатували незмінність традиційних проблем – недостатність дитячих програм в ефірі, великий обсяг іноземного контенту (особливо мультфільмів і телесеріалів), сумнівність деяких програм, спрямованих на дитячу аудиторію. Зокрема, Олександр Макарський, член Громадської ради, професор телерадіожурналістики, ділився думками з приводу «досягнень» Першого національного: «По-перше, “Вечірньої казки” вже немає у програмі. Зате є інше – з’явився Ілля Ноябрьов із реанімованою програмою “Кумири і кумирчики”. У цій передачі діти мавпують своїх кумирів із світу шоу-бізнесу та гламуру, який, як ми знаємо, сьогодні заточений на гіперсексуальнісь. Не знаю, кому цікаво дивитися на такі вправи малюків. Чого вже тоді вимагати від комерційних каналів?».
Проблеми та пропозиції
Ірина Опілат, член Національної ради, презентувала результати моніторингу телеканалів щодо наявності в ефірі дитячих програм. Згідно з моніторингом, зафіксовано зменшення загальної частки дитячого мовлення з 7,6% до 7% у щотижневому мовленні загальнонаціональних каналів.
За жанровим розподілом найбільшу частку загального мовлення становить мультиплікація – 57%. На другому місці – періодичні програми на певну тему (20%). Телевізійні дитячі серіали становлять 15%, тележурнали й документальні фільми – 2%. Переважна більшість серіалів та мультфільмів – іноземного виробництва.
Найголовніша проблема, яку виявив моніторинг, – недотримання компаніями умов ліцензії: фактичний обсяг дитячих програм не відповідає ліцензійному показнику. «Справді жахливим фактом є те, що ліцензійний показник не виконується Національною телекомпанією України», – зазначила Ірина Опілат. За ліцензією щодобове транслювання дитячих програм на цьому телеканалі має становити 1 годину 55 хвилин, фактично – 10 хвилин (будні) та 33 хвилини (вихідні).
Національна рада планує призначити перевірки телерадіоорганізацій на основі результатів моніторингів, «із застосуванням відповідних санкцій до порушників».
Найбільша щільність дитячих телепрограм припадає на часовий відтинок із 5-ї до 8-ї години ранку, що є вже традиційною негативною тенденцією. Інші недоліки, які виявив моніторинг: недостатній обсяг дитячих програм у радіоефірі, спрощені формати телепередач, недостатній показ фільмів, спрямованих на дітей та підлітків.
Позитивні тенденції простежуються в ефірі регіональних державних телерадіокомпаній – загалом тут транслюється найбільше дитячих програм. Нерідко до створення програм залучаються самі діти, все більше підлітків та молоді беруть участь у передачах формату ток-шоу.
Про важливість залучення дітей говорила Олена Зеленська, член Громадської ради при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення: «Потрібно розрізняти програми для дітей та дитяче телебачення. Перші створюють дорослі, а дитяче телебачення – це процес, коли діти самі пишуть сценарій, знімають, монтують, озвучують. Наша анімаційна студія “Крок” отримала більше ста золотих нагород світу за свої проекти. У нашій країні щороку зростає кількість дитячих студій. Я думаю, Міністерство освіти повинно систематично впроваджувати кіноосвіту та медіапедагоігку у школі». Така освіта, на думку Олени Зеленської, дозволить дітям краще орієнтуватися в якості телефільмів: оцінювати режисерську та операторську роботу, бачити, де є справді якісний продукт.
Олена Зеленська наголосила на важливості запровадження Міжнародного дня дитячого мовлення. В багатьох країнах світу є такий день (спочатку був 3 грудня, тепер відзначається у перший вихідний березня). Цього дня всі канали транслюють програми про права дитини, розповідають про дітей, які здобули нагороди за кордоном, в ефірі їх нагороджують дипломами та грамотами. «Хотілося б хоч один день на рік присвятити дитячому телебаченню», – сказала Олена Зеленська. Також вона запропонувала провести круглий стіл, у якому могли би брати участь діти, адже саме вони можуть підказати дорослим, що їм цікаво.
Турецький приклад
Одна з головних проблем вітчизняного телемовлення – відсутність чіткої вікової класифікації передач та фільмів. На думку членів Нацради, законодавче впровадження такої класифікації значно зменшило б ризики для дітей при перегляді телепрограм.
«Щоб ефективно захищати дітей від шкідливої інформації на телебаченні, Україні краще за все йти європейським шляхом, – сказала Лариса Мудрак, заступник голови Національної ради. – Простий та ефективний спосіб – це маркування будь-якого аудіовізуального продукту, фактично, це схоже на маркування продукту в супермаркетi». Найважливіший досвід, яким Національна рада буде керуватися в майбутньому – це напрацювання Нідерландського інституту класифікації в аудіовізуальній сфері (NICAM).
NICAM було створено 1999 року, і 2001-го він розробив міжмедійну класифікаційну та інформаційну систему Kijwijzer, що в перекладі означає «Телегід». Класифікація діє для кінофільмів і телепрограм усіх жанрів (як у телеефірі, так і на DVD), комп’ютерних ігор та матеріалів, доступних через мобільні телефони.
«Телегід» складається з 5 вікових піктограм («для всіх вікових груп», «не рекомендовано до 6 років» та груп до 9, 12, 18 років), а також шести категорій програмного наповнення: насильство, жах, статеві взаємини, дискримінація, наркотики, брутальна мова.
Телекомпанії несуть відповідальність за класифікацію всіх програм, вони також повинні оприлюднювати позначки різними засобами (друкувати у телепрограмах, показувати на телеекрані, повідомляти звуковими сигналами перед програмою, позначати на дисках). Головні застереження стосуються часових рамок показу. Наприклад, відеопродукція з обмеженням «не рекомендовано до 12 років» може транслюватися лише після 20.00, «не рекомендовано до 16 років» – лише після 22.00.
Система «Телегіду» в різних країнах Європи адаптується відповідно до національних особливостей.
«Прикладом успішної адаптації нідерландської системи є впровадження подібних позначок у Туреччині, – зазначила Лариса Мудрак. – За сприянням проекту Ради Європи ми цього місяця були в Туреччині, спілкувалися там із колегами з Вищої ради з питань телебачення і радіомовлення. Ми за те, щоб розпочати таку роботу і в Україні».
У Туреччині Вища рада займається впровадженням системи позначок з 2006 року, з консультаційною підтримкою від голландських фахівців. Нині в Туреччині за цією системою працюють уже 250 телекомпаній, пройшли тренінги 450 кодувальників (які «присвоюють» позначки), вже кодовано 35 тис. програм.
«Вікові категорії та безпечний для них контент визначається спеціальними групами фахівців, за допомогою наукових досліджень, із залученням психологів, соціологів та освітян», – сказала Людмила Василенко, завідувач сектору міжнародних зв’язків Національної Ради. У Туреччині було створено робочі групи, кожна з яких працювала над окремими завданнями. Одна група працювала виключно над створенням символів і вікових категорій, розробляла тренінги для кодувальників, довідники та інструкції, відповідно до яких кодувальники здійснюють класифікацію. Турецькі піктограми дещо відрізняються від голландських, певні категорії об’єднано в одну, також різниться віковий розподіл – 7, 13, 18 років. Інші робочі групи працювали над створенням двох сайтів: один сайт для загальної громадськості, інши – для самих кодувальників.
Юрій Павленко, Уповноважений Президента України з прав дитини, також підтримав цю ідею: «Ми маємо затвердити план дій на наступний рік, щоб реалізувати цю програму. Я прихильник такої програми, і не думаю, що треба винаходити потяг, там де він уже придуманий і працює. Головне – зрозуміти шлях, як саме стартувати, тому що для запровадження цієї програми потрібен ряд рішень». Юрій Павленко сказав, що питання охорони дитинства у сфері телерадіомовлення вже порушено в Указі Президента «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» (16.12.2011). На початок наступного року планується концептуальний указ президента у сфері захисту прав дитини, в усіх напрямах до 2015 року, в якому також буде приділено увагу цій сфері.
За підсумками роботи круглого столу було ухвалено резолюцію – сформувати міжвідомчу робочу групу щодо створення національної системи позначок для захисту дітей від негативного телевізійного змісту. Юрій Павленко зауважив: «Хоча мені мій міністерський досвід і говорить: хочеш похоронити ідею – створи міжвідомчу групу, але іншого бюрократичного механізму поки ніхто придумав. Тому я сподіваюсь на ентузіастів з різних сфер і на те, що робота групи буде ефективною».
Лариса Мудрак заявила, що Нацрада ставить за мету залучати міжнародних фахівців не пізніше квітня – травня, коли буде база напрацювань робочої групи. На це вже є згода нідерландських експертів та колег із Туреччини.