Створення національної системи телепозначок для захисту дітей триває – 29 травня Міжвідомча робоча група провела круглий стіл «Захист дітей у медіасередовищі», на якому презентувала результати своїх напрацювань.

З одного боку, справа дійсно повільно просувається вперед. З іншого, як і на попередніх засіданнях, від журналістів та деяких представників телебачення лунають сумніви щодо ефективності майбутньої системи і виникають все нові й нові питання.

Найбільшу недовіру викликає втілення в життя регуляторної функції телепозначок. Нагадаємо, що позначки, за європейським зразком, повинні не просто інформувати батьків про можливі загрози телепродукту, але й визначати порядок трансляції програм і фільмів в ефірі. Тобто якщо телепрограма має вікове обмеження 14 років, її можна транслювати, наприклад, лише після 18-ї години.

Оскільки вікові обмеження встановлюються відповідно до категорій контенту (брутальна мова, насильство, жахи, еротика тощо), то очевидно, що більшу частину програм має бути зсунуто в часі і трансльовано пізно ввечері чи вночі. Уявити, як це стане реальністю в сучасному українському телепросторі, справді дуже складно.

Однак, як запевняють члени Нацради, зокрема заступник голови Нацради і співголова робочої групи Лариса Мудрак: головне, що роботу розпочато, і згодом результату буде досягнуто, незважаючи на сьогоднішнє скептичне ставлення. Пілотний проект системи позначок планують запровадити на державних телеканалах до кінця 2012 року.

Як сказав Сергій Абрамов, директор департаменту телебачення і радіомовлення Держкомтелерадіо України, необхідно виробити механізми контролю за використанням телепозначок в ефірі й санкції для порушників. Крім того, маркуватися мають не лише фільми й передачі, але й випуски новин, оскільки в них теж достатньо сцен насилля. Сергій Абрамов також сказав, що, очевидно, впровадження такої системи викликатиме спротив на телеканалах, тому спочатку це потрібно робити у вигляді експерименту.

Дійсність страшніша за фільми

Тим не менш, поточні напрацювання групи виглядають цікаво. Науковці Інституту соціальної й політичної психології НАПН України презентували результати вивчення уявлень батьків та дітей щодо ризиків сучасної телепродукції. Також досліджували ставлення батьків до нинішньої системи позначок. Такий науковий підхід необхідний, оскільки система позначок має ґрунтуватися на ментальних особливостях аудиторії, національних уявлень про ризики телебачення, інакше система не буде дієвою.

Отже, погляди батьківської аудиторії вивчали методом фокус-груп (загалом 15 фокус-груп, 125 учасників), у вибірці враховували різні регіони, статки, кількість дітей у родині, групи батьків формувалися залежно від віку дітей (загалом 5 вікових категорій).

Зрозуміло, що ризики для кожної вікової групи свої. Однак узагальнюючи, можна сказати, що для найменших дітей (до 7 років) батьки вважають найбільшою небезпекою надмірну вразливість. Тобто діти думають, що все, показане на екрані – правда (цитати з обговорень: «Кажуть: мамо, я боюся, навіщо вони так роблять?»). Також відбувається копіювання висловів та імітація дій – наприклад, спілкуються між собою фразами з мультиків.

У трохи старших дітей батьки помічають надмірну довіру до реклами товарів, копіювання моделей поведінки («п’ятеро б’ють одного – це нормально», «кримінал, алкоголь – це норма життя»). У віці 14–16 років уже відбувається копіювання моделей стосунків із перекрученими людськими цінностями («пародія на сім’ю замість материнства, доброти»; «демонструється безвідповідальність, розборки між людьми»; «всі з усіма сплять і це добре»).

Також вивчалися думки самих дітей щодо телеризиків. Виявилося, що найбільший страх викликають програми, у яких показують убивства, насильство, жахи. Серед висловлених думок є такі: «Складається враження, що вбивства на екрані вже не лише норма, але й розвага, від якої ми починаємо отримувати задоволення».

Любов Найдьонова, заступник директора з наукової роботи Інституту, зауважила ще одну особливість: страшні повідомлення про дійсність лякають дітей більше, ніж фільми. Через те, що у новинних випусках багато сюжетів про катастрофи, аварії, злодіяння із загибеллю людей – діти кажуть, їм це страшно дивитися.

Агресивний секс на екрані – найбільше зло

«Світлофор» – сучасна система маркування фільмів – не викликає довіри у батьків. Показово, що під час дискусій у фокус-групах жодного разу не прозвучала позитивна оцінка нинішньої системи позначок, батьки здебільшого називали її «абсолютно неефективною», «малоефективною», або «ніколи на це взагалі не звертали уваги».

Більшість респондентів правильно інтерпретують кружечок, трикутник і квадрат. Однак часто, на думку батьків, позначений зміст не відповідає очікуваним критеріям («деколи трикутник не відповідає, там сцени такі, що червоний треба», «під жовтий трикутник підпадає більшість передач, неважливий зміст, тому він майже нічого не означає», «цей фільм дуже страшний, а на ньому зелений ставлять»).

Батькам не відомо, хто і як виставляє позначки: звучали думки, що ставлять по назві фільму, халтурять, виставляють самі канали. Один із основних недоліків – непередбачуваність телепульта: буває, бояться перемкнути канал при дитині, оскільки там можуть показувати жахи чи еротику. Батькам хотілося б, щоб була більша диференціація ризиків, оскільки «світлофора» недостатньо. Як бачимо, одна з умов впровадження системи – широка освітня робота. Потрібно роз’яснювати зміст позначок, хто і чому їх ставить.

Щоби впровадити нову систему, важливо також знати пріоритети негативних телеконтентів. Тобто який контент українські батьки вважають найбільш небезпечним для дітей. Як виявилося, найбільшу загрозу вбачають у показі сексу агресивного характеру та насильстві.

Наталія Череповська, художник-графік, старший науковий співробітник Інституту, презентувала графічні напрацювання групи. Адже вивчалися уявлення батьків щодо візуалізації того чи іншого негативного контенту – батькам запропонували намалювати позначку для відповідної категорії.

Найбільша одностайність і подібність візуальних уявлень – у категоріях «страх», «наркотики», «алкоголь», «брутальна мова».

На основі візуальних графічних стереотипів буде сформовано завдання для конкурсу серед графіків і художників, які пропонуватимуть свої варіанти позначок.

Як зазначила Лариса Мудрак, на наступному липневому засіданні групи буде презентовано кількісні результати даних досліджень.