Три погляди на «Кришталеві джерела»: протокольний, мистецький та політичний

00:00,
2 Вересня 2013
1852

Три погляди на «Кришталеві джерела»: протокольний, мистецький та політичний

00:00,
2 Вересня 2013
1852
Три погляди на «Кришталеві джерела»: протокольний, мистецький та політичний
ХХІІ Міжнародний дитячий молодіжний фестиваль аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела», що вдруге відбувся цього року у Вінниці, залишив по собі різні враження. 

Варто зауважити, що фестиваль – ровесник Незалежності, і що він відбувається вже 22 раз. Організатори розпочинали його у 1991 році під час ГКЧП в СРСР – закінчили вже у державі Україна.

Перші вправи медійників-початківців закарбовані у більш ніж 1000 конкурсних аудіовізуальних творах, які у різних вікових групах намагалися висловити своє «Я» інструментами радіо, фото, кіно та телебачення. Позитивні враження справили авторські школи  (проведені майстер-класи, творчі вечори) тих легендарних митців, що залишились нам у спадок від СРСР. Чи знайдеться той місточок, що синтезує школи минулого, сучасного та майбутнього?  Негативний відтінок привнесло … політичне забарвлення, від якого, на жаль у сучасній Україні нікуди не подінешся.

Протокольні «джерела»

Фестиваль відбувся, залишивши по собі яскраві враження для більш, ніж 200 юних учасників. Найперше, сподобалась добра організація: від побутових умов, конкурсної програми до культурно-розважальної частини дійства. Олена Коваленко – лауреатка  (ІІІ місце в номінації «Інформаційна телепередача») з міста Лозова Харківської області, авторка телепередачі «Читайликова пошта», розповіла: «Особливо мене цікавило спілкування з однодумцями, творчі зустрічі. Було багато дітей і панувала весела творча атмосфера. Ми мали відкриті покази найкращих робіт, і в той же час тих, де допущені помилки, обговорювали їх». Учасників переповнювали враження від спілкування з ровесниками, молодіжних тусовок та фонтану «Рошен». Ну і, звичайно, від самої програми.

Чи змогли «Кришталеві джерела» передати найкращий досвід старшого покоління наймолодшому? Переконана, що так. Хто прагнув чомусь навчитися – мав змогу це зробити.

Незабутні майстер-класи від українських метрів – Володимира Таргонського, Романа Коляди, Ірен Роздобудько, Ірини Зубавіної, Олени Куценко та Інни Сидоркіної.  Сучасний російський досвід кінематографії від Володимира Фокіна, Людмили Гладунко та Бориса Токарєва. Творчі вечори Ади Роговцевої, Олександра Голобородька та Ігоря Жука. Ця «зіркова плеяда» метрів по-справжньому бачила в юних конкурсантах – майбутнє справи, якій віддали більшу частину свого життя. А як щодо зворотного зв’язку?

Готуючи цей матеріал, очікувала побачити вже по завершенню «Кришталевих джерел» численні обговорення конкурсних робіт в інтернеті між самими учасниками. Та й цікаво б було побачити, вочевидь, не тільки мені, самі роботи молодих медійників (фото, відео, кіно, радіо), викладені в мережі. Дискусії, оцінки, критика, захоплення, підтримка, враження – нічого цього немає. Лише звітна інформація про переможців. Чи не дивно? Адже – більше 1000 робіт учасників? 200 фіналістів!!!

Натомість – багато «протокольних» матеріалів. На Вінниччині – своїми враженнями ділиться голова обласної ради Сергій Татусяк: «Другий раз в рамках фестивалю ми маємо можливість спілкуватися зі світочами кінематографу, які колись своїм талантом збагачували Радянський Союз, а сьогодні – Україну й Росію, – зазначив Сергій Татусяк», на Дніпропетровщині – губернатор Дмитро Колєсніков. «Сегодня юные таланты делают свои первые шаги в киноискусстве. Показательно, что победы, одержанные коллективами энтузиастов-единомышленников, пришлись на 2013 год, объявленный Годом детского творчества….», – поздравил руководитель региона Дмитрий Колесников победителей фестиваля» - пише інтернет видання  «Город». На сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення про важливість фестивалю розповідає народний депутат, президент Вінницького аграрного університету Григорій Калєтнік. На запитання журналіста: «Проведення таких заходів, як фестиваль «Кришталеві джерела», що воно дає сучасній молоді, на Вашу думку?», нардеп відповів: «Як я вже сказав, це дає можливість їй розвивати свої таланти. Сучасні юнаки і дівчата не відчувають себе, як колись Тарас Григорович Шевченко – десь ховатися на горищі й малювати чи щось писати… Вони мають змогу робити це відкрито і легально». А де ж самі конкурсанти?

На жаль, жодного слова від них самих: ні від переможців, ні від учасників. Шкода. Інтерактиву – не вистачило? Юні медійники не захотіли розповісти своїм ровесникам, яким не пощастило потрапити на фестиваль, про  перебіг «Кришталевих джерел»?  

І ще одне особисте враження. Інтуїтивно відчувала, що на фестивалі існує якась прогалина: не вистачало «середнього покоління майстрів», які, можливо, і стали б цим місточком між метрами та початківцями – Олеся Саніна, Степана Коваля, Марини Вроди, Дмитра Тяжлова, Романа Бондарчука.

«Так, я погоджуюсь, що конкурсантам краще б було спілкуватися з молодими майстрами, які сьогодні представляють Україну на різних міжнародних конкурсах. Сподіваюсь, що у наступному році у Криму (а фестиваль змінить географію) це вдасться реалізувати», – мою думку підтвердив і засновник фестивалю, режисер Ілля Фоменко. – Що ж до сьогоднішніх тенденцій, то мені, як людині, яка була у витоків фестивалю, дуже прикро, що до цього часу всі конкурсні роботи “зависли” у Національній раді і не мають виходу на регіональні канали. Цю тенденцію необхідно змінювати. Я переконаний, що всі фестивальні роботи повинні мати відкритий доступ не лише для журі, але й для публіки, для конкурсантів. Дуже добре , що Кришталеві джерела стали традиційним святом. Але, вважаю, що на нього мають приїжджати як учасники, так і конкурсанти для обговорення власних робіт, так би мовити, виконуючи роботу над помилками. Я не ставлю під сумнів професійного та дитячого журі, але особисто до цього часу не мав змоги побачити роботи переможців. …Нам, організаторам, потрібно зробити серйозний розбір польотів вже до наступного фестивалю».

Щодо переможця, то цього року гран-прі поїхало у Тисменицю на Івано-Франківщину за 4-хвилинну телепередачу «Сповідь самотнього листочка» (спільна робота ТРК «Тисмениця» та дитячої інформаційної ліги «Сузір’я»). Якщо збудеться мрія засновника «Кришталевих джерел» Іллі Фоменка, то цю найкращу роботу зможемо побачити в ефірах обласних ТРК, як це задумували організатори фестивалю з самого початку. ( Із прізвищами переможців ХХІІ фестивалю «Кришталеві джерела» можна ознайомитися на офіційному сайті Нацради ).

«Відсіч» на «Кришталевих джерелах»

Те, про що найбільше говорили на «Кришталевих джерелах-2013», як не дивно, – політичні моменти. 12 серпня 2013 року у календарі фестивалю став найяскравішим для медійників, як конкурсантів, так і їхніх старших колег – журналістів. Активісти молодіжного руху «Відсіч» влаштували пікет на території Вінницького національного аграрного університету, де проходив фестиваль, протестуючи проти двох законопроектів у Верховній Раді  «Про вищу освіту» (автори Ківалов, Сорока, Ігор Калєтнік, Григорій Калєтнік) та захищаючи ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання). Активісти «Відсічі», студенти аграрного, міліція  та члени ректорату університету стали героями ось цього відео, яке з’явилося в Інтернеті.  Ця подія і надала політичного забарвлення «Кришталевим джерелам» та найбільшого обговорення у мережі.

Наступного дня фесту відбувався майстер-клас відомих метрів радянського і сучасного російського кінематографа Бориса Токарєва та Людмили Гладунко. На жаль, творчі хлопці із «Відсічі» його пропустили. Але ж саме для них він був би досить корисним. Адже їхнє намагання в аудіовізуальній формі закарбувати один із найодіозніших днів фестивалю, як на мене, ні з позиції  журналіста, ні документаліста, ні фотографа, ні режисера – не має цінності. Ні ідеї, ні сюжету – набір фотографій із кричущим заголовком та інтерв’ю ні про що. А от майстер-клас, можливо, допоміг би аудіовізуалізувати ідею їхньої акції на рівні.

…Борис Токарєв під час майстер-класу зазначив: «Сьогодні ми маємо цифрові технології, за допомогою яких можна знімати відео. Але чи це мистецтво? Мистецтво, перш за все, вибір. Це – погляд  художника. А для цього важлива концепція, важливий сценарій,  ідея, яку він хоче донести до суспільства. Це не означає: все, що бачу – знімаю. Те, що ти зробив, має стати одкровенням для оточуючих, предметом вивчення з точки зору вічності».

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
lorna-l
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду