На початку 2017-го ЗМІ почали активно повідомляти, що на сайтах соцмереж з'явилися групи, в яких так звані куратори доводять підлітків до самогубств. Відомо, що фанати таких спільнот називають себе китами, ймовірно тому, що ці тварини асоціюються в них зі свободою. «Море китов», «Синий кит», «Тихий дом» — ось найвідоміші квестові групи, спрямовані на те, щоби дитина покінчила життя самогубством упродовж 50 днів. Раніше директорка департаменту Національних гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк розповіла MediaSapiens, що кількість дзвінків суттєво зросла після повідомлень ЗМІ про випадок у Маріуполі, коли дівчинка вистрибнула з 13-го поверху, виконуючи завдання «гри».

Нині повідомлення про жертв «груп смерті» поруч із повідомленнями про регулярне блокування останніх так само з’являються у ЗМІ. Так, 2 березня Департамент комунікації Нацполіції України повідомив про порятунок від самогубства в Харкові й Тернополі двох підлітків, що були учасниками таких спільнот, а 7 березня — ще однієї 13-річної дівчинки в Харкові.

MediaSapiens розпитав керівника відділу кібербезпеки Департаменту Кіберполіції Дмитра Семенюка про те, хто стоїть за адмініструванням «груп смерті», як співробітники поліції виявляють цих осіб, а також як запобігти долученню дітей до таких спільнот.

— Пане Дмитре, нині кількість постраждалих через участь у так званих групах смерті йде на спад чи зростає?

— Упродовж двох попередніх тижнів було невелике зростання, але тепер, на мій погляд, ця статистика вирівнялася. Разом із тим мені відомо, що це явище почало поширюватися сусідніми країнами. До прикладу, колеги з Молдови розповіли про активізацію таких груп і на їхній території. Подібне відбувається й у Білорусі.

— Як гадаєте, чим керуються засновники «груп смерті»? Для чого вони це роблять?

— Причини можуть бути різні. Здебільшого люди, яких ми затримуємо, кажуть щось на кшталт: «Мені було цікаво, чи поведеться підліток, для якого я став куратором, на мої маніпуляції». Судячи з цього, а також з інформації, яку ми аналізуємо в соцмережах та черпаємо з повідомлень ЗМІ — як іноземних, так і українських, можна дійти висновку, що йдеться про намагання маніпулювати, досягнути певної мети, просто перебуваючи за екраном, не маючи фізичного контакту з особою; керувати нею на відстані. Особисто я припускаю, що метою також може бути отримання якоїсь вигоди — фінансове збагачення, наприклад. Бо поруч із групами, в яких справді пропагують самогубства, існують фейкові, покликані тільки накручувати голоси, лайки, відвідування й таке інше.

— Таке собі збагачення за рахунок реклами?

— Зокрема й за рахунок реклами в соцмережах. А також заради отримання аудиторії для поширення якоїсь власної інформації.

— Чи справді достатньо такої мотивації, щоби доводити дітей до самогубства? Навіть якщо ми кажемо про гроші — навряд чи йдеться про великі суми.

— Це все відносно. Для однієї людини збагачення на 50 доларів на місяць — це вже суттєво, для іншої — краплина в морі.

— Співробітники громадських організацій стверджували, що в рамках «смертельного квесту» дітей курують кваліфіковані психологи. Ви можете підтвердити або спростувати цю інформацію?

— Я припускаю й таку можливість. Проте не можу цього підтвердити. Не пригадую випадку затримання фахового психолога, який би мав декілька ступенів.

— У Запорізькій області було затримано, але невдовзі звільнено одного з адміністраторів «груп смерті» «Вконтакте». Що вам відомо про це?

— Я представник Національної поліції й виконую функції представника влади, а тому повинен дотримуватися певних норм, які регламентують мою діяльність. Є норми процесуального кодексу, наприклад, статті 222, за якими я не маю права розголошувати таємницю слідства.

— Тобто слідство ще триває?

— Наскільки мені відомо, так. Є слідчий, який займається цим провадженням, і це суто в його компетенції — поширювати або забороняти поширювати інформацію про окремі провадження. Інакше можна якось зашкодити перебігу розслідування.

Про порядок виявлення адміністраторів «груп смерті»

— Чи складно виявити адміністраторів «груп смерті»?

— Усе залежить від того, наскільки підготовлений той чи інший користувач, який, як ми припускаємо, є адміністратором групи. Не є таємницею, що будь-яка особа, що користується соцмережами, може використовувати безліч технічних рішень і варіантів програмного забезпечення, щоб анонімізувати свою присутність, приховати свою особу. Можна купити SIM-карту, й на ту SIM-карту зареєструвати електронну поштову скриньку, і з тієї поштової скриньки або просто за допомогою телефонного номера зареєструвати на будь-яке ім’я обліковий запис на сайті соцмережі. А щоб активність не відстежували за ІР-адресою, скористатися TOR/VPN, які їх певним чином анонімізують. Тож так, усе залежить від підготовленості особи. Якщо вона добре знається на технологіях, вирахувати її дуже складно. Якщо ж це звичайна людина, котра знає, що можна приховати прізвище / ім’я, проте вона використовує при реєстрації власний номер телефону або ж нехай і придбану спеціально SIM-карту, проте не вдається до засобів анонімізації, — тоді це не є великою складністю.

— Скільки осіб вам вдалося врятувати?

— Можу навести статистику: наш підрозділ заблокував 170 сторінок (груп) — тобто вжив заходів, у результаті яких ці сторінки було заблоковано. Приблизно 44 300 осіб ми ідентифікували як таких, що можуть бути учасниками «груп смерті» й, можливо, замислюються про те, чи не скоїти самогубство. Загалом врятували 56 осіб. У 27 випадках — це критичні ситуації з глибокими тілесними пошкодженнями, порізами на тілі.

— Наскільки я знаю, порізи можуть бути «завданням» на перших стадіях «смертельного квесту».

— Порізи є різні. Якщо мова про просте пошкодження шкіряного покриву — намалювати десь кита, до прикладу, — це перша стадія. А є пошкодження на кшталт порізу біля вени — це вже кінцеві стадії — 40–50 (як ми вже зазначали на початку, здебільшого смертельний квест охоплює 50 етапів, на кожному з яких підліток отримує від куратора завдання, котрі має виконувати у певних часових рамках й надсилати доказ їх виконання — фото чи відео, до прикладу, — MS). Практично всіх цих осіб витягли з кінцевих стадій: гру було припинено, дітей передано до органів ювенальної юстиції та для подальшої роботи психологів із ними. Це стосується всіх 56 осіб. Але коли ми говоримо окремо про 27 випадків — то маємо на увазі дуже критичні ситуації.

— А скількох адміністраторів удалося затримати?

— Такою статистикою я не володію.

— Що нині відбувається з дівчатами, яких Нацполіція та СБУ врятували від самогубства? Ідеться про двох дівчат із Києва та двох студенток із Рівного.

— Я дізнавався: про це повідомляли саме регіональні підрозділи Національної поліції, тому інформацію про ті випадки ліпше запитувати в речників Нацполіції в місті Києві та Рівненській області. Ви повинні також зрозуміти, що наше завдання — ловити адміністраторів і кураторів, вести документацію їхньої активності в інтернеті.

— Який алгоритм виявлення адміністраторів / кураторів, тобто як саме ви їх виявляєте?

— Існує певна кількість засобів та заходів, яких ми вживаємо для того, щоби їх виявити. Детально розповідати недоцільно, інакше завтра доведеться вигадувати нові способи, адже ці не працюватимуть. Я вам назвав TOR/VPN, а можливо, хтось із них і не знав про це, завтра почитають і використовуватимуть. Звісно, наші співробітники присутні під замаскованими акаунтами в багатьох групах, вони точнісінько так само, як і представники громадських організацій, ведуть спілкування в цих спільнотах, ставлять провокативні запитання, щоби зрозуміти, наскільки певна особа схильна когось курувати чи адмініструвати таку групу.

— А з дітьми в соцмережах спілкуєтеся?

— Буває й таке. Потрібно отримувати інформацію з різних джерел.

«Те, що ми маємо нині в Україні, — радше

наслідок аналогічних подій у Росії, а ще до того — в Америці»

— Як саме до вас надходить інформація про випадки, пов’язані з «групами смерті»?

— Інформація про можливе використання певної групи для схиляння до самогубства надходить до поліції багатьма шляхами. Тому що в нас є й офіційний веб-сайт cybercrime.gov.ua, куди після низки інтерв’ю надходить особливо багато повідомлень; і сторінки у Facebook і Twitter, де ми також отримуємо звернення. Їх усі ми централізовано опрацьовуємо й за необхідності пересилаємо до регіональних підрозділів, які підключаються й беруть участь у роботі з інформацією. Зокрема, направляємо її для опрацювання силами ювенальної поліції та дільничих інспекторів, можливо, карного розшуку. Були спроби працювати в цьому напрямку з Генеральною прокуратурою, але там усе поки в процесі. Заяви також надходять на електронну адресу, в телефонному режимі. Якщо ж з’являється хоч якийсь натяк на певну системність, ми одразу приділяємо цьому найбільшу увагу. У нас також є окрема група спецагентів, що мають глибокий рівень технічних знань і були найняті з числа цивільної молоді минулого року. Вони чергують та виїжджають на місце події за інформацією, що надходить до територіальних підрозділів Нацполіції щодо намагань підлітків скоїти якісь суїциди, котрі містять ознаки причетності до «груп смерті». Туди обов’язково виїздить наш спецагент, він оглядає девайс і одразу ж передає інформацію нам, щоб ми сказали, чи знаємо таку групу, чи вже виявили її кураторів, адміністратора, тобто чи ми вже з ними працюємо.

— А коли почала надходити перша інформація про подібні випадки? Наскільки я знаю, в Росії такі групи запрацювали в 2015-му.

— Ви повинні самі розуміти, що дуже великого розголосу ця тема набула, коли її почали розкручувати в медіа. До того моменту, я думаю, десь до грудня, це були поодинокі випадки.

— Ви маєте на увазі, що медійний резонанс додав «групам смерті» популярності?

— Я думаю, що так. Проте для вас також не має бути таємницею, що нинішня ситуація з цим в Україні — радше наслідок аналогічних подій у Росії, а ще до того — в Америці, в окремих країнах Європи, в Японії, в Китаї. Це все вони вже пройшли. Це явище — прояв використання технологій маніпулювання через соціальні мережі.

— Коли я спілкувалася з директоркою департаменту Національних гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна», вона називала точкою відліку (в нашій країні) вересень минулого року.

— Це пов’язано радше за все з тим, що тоді було декілька випадків у Маріуполі, Запоріжжі та Івано-Франківську.

Про блокування спільнот і законодавче регулювання

— Чи виникають якісь складнощі з блокуванням «груп смерті» у російському сегменті мережі?

— Не має значення, в якому сегменті розташована група. І кіберполіція, як український державний орган, і СБУ, й ви, як представниця ЗМІ, й будь-яка ГО, і звичайний громадянин має можливість зробити кілька кроків для того, щоби заблокувати будь-яку групу. Достатньо розуміти, що в кожної соцмережі є свій регламент, і я впевнений, що в правилах кожної з них є пункт про те, що пропагування терористичної діяльності, культу насильства й, зокрема, спроб самогубства є неприпустимими на сайті соцмережі, тому користувача, який це вчиняє, буде заблоковано адміністрацією. Те ж стосується й груп. Тому достатньо звернутися до адміністрації соцмережі. Просто якщо таке звернення надходить від користувача, який є представником державного органу, можливо, це відбудеться швидше. Та мені здається, якщо надходить інформація щодо «груп смерті», — а це дуже актуальна тема не лише для України, а й для Росії та США, — то я впевнений і знаю, що адміністрація соцмережі дуже оперативно реагує. Та, звісно, здебільшого ми орієнтовані на блокування груп, де присутні особи, яких ми можемо ідентифікувати як українських громадян. Це в першу чергу. І в останню — якщо йдеться про підлітків із інших країн.

— Чи виникають якісь складнощі з блокуванням спільнот? Раніше представник кіберполіції заявляв, що для цього потрібні додаткові фінансові ресурси й техніка.

— Ми з вами говорили про блокування, що здійснюється силами адміністрації соцмережі. Наразі такого немає, та якщо в якийсь момент вони вирішать, що їм фінансово вигідне функціювання такої групи, доведеться вдаватися до інших способів, відфільтровувати пакети, спрямовані на запити саме до цієї групи, на глибинному мережевому рівні. Це, звісно, потребує дуже великих витрат. Потрібно встановити дуже багато спеціалізованих програм, забезпечити технічними рішеннями та відповідними серверами велику кількість провайдерів, задіяти дуже багато персоналу, щоби заборонити передачу даних пакетів.  (З одного боку, оскільки у кожної спільноти в соцмережі є своя власна адреса, теоретично можливо заблокувати виключно її (на рівні інтернет-провайдера), не блокуючи при цьому доступ до всього сайту соцмережі. З іншого боку, в даному випадку, коли ми говоримо про «Вконтакте», за умови відсутності бажання адміністрації співпрацювати, блокування реалізувати надзвичайно складно, оскільки ВК використовує криптографічний протокол SSL, який забезпечує встановлення безпечного з'єднання між клієнтом і сервером. Іншими словами, провайдери не зможуть розпізнати, до якої спільноти «прямує» користувач, оскільки весь вміст пакету даних для них зашифрований. Зчитування даних та їх розшифровка відбувається тільки після того, як пакет потрапляє до серверу соцмережі, — MS)

Окрім того, це ще не врегульовано на законодавчому рівні. Фактично немає механізму, за яким кіберполіція чи інший державний орган, міг би зобов’язати заблокувати спільноту. Це можливо тільки через суд. Тобто рішення таке може бути, проте його виконання — під питанням, тому що немає самого механізму, немає жодного нормативно-правового акту, в якому було би визначено, яким саме чином слід блокувати ту чи іншу електронну сторінку, електронний ресурс в інтернеті. У рамках досудового розслідування кримінального провадження це можливо, але це займає тривалий час: потрібно відкрити кримінальне провадження, потрібно, щоби слідчий мав підстави для винесення такого рішення, щоби була доказова база, щоби потім слідчий звернувся до прокуратури, а потім, разом із погодженням із прокуратурою, звернувся до суду. Це займає, відверто кажучи, від декількох тижнів до місяця. А коли йдеться про блокування сторінок у кіберпросторі — це актуально саме сьогодні.

На даному етапі є декілька ініціатив, зокрема ініціативи з боку Президента України щодо ухвалення нового закону, який би надавав інструментарій для блокування таких груп. Щодо фактичного блокування на даному етапі: якби ви зараз зайшли до соцмереж, думаю, навряд чи знайшли би за тими хештегами, які вже всім відомі, реально діючі групи. Тому що адміністрації соцмереж пішли шляхом автоматичного блокування — тобто створено скрипт, що унеможливлює створення групи з певним хештегом. А якщо її і буде створено, то адміністрація невдовзі їх заблокує.

Про помилки медіа й найбільш вразливі групи підлітків

— Коли ми з вами говоримо про соцмережі, ми говоримо про «Вконтакте»?

— Ми говоримо про них узагальнено, не конкретизуємо. «Групи смерті» можуть бути де завгодно. Не має значення, яка це соціальна мережа. Ті, що несуть реальну загрозу на даному етапі, створені в одній соціальній мережі. Думаю, всі розуміють, про яку соцмережу йдеться. Але йдеться про те, що, на жаль, це явище, характерне для інтернету в цілому. На жаль, існує негативний попит на них із боку дітей. Дехто заходить і шукає їх виключно з цікавості. І це негативний наслідок надмірної уваги з боку ЗМІ. Тобто на первинному етапі це було необхідно, щоби привернути увагу батьків до їхніх власних дітей та спілкування в інтернеті, та, на жаль, останнім часом це негативно позначається на ситуацію, оскільки формується підхід до неї як до тренду. Дякувати Богу, що адміністрація соцмережі пішла на блокування.

Спробуйте разів із десять ввести певні хештеги — і вас теж можуть заблокувати в пошуковій системі. У даному випадку я би взагалі не акцентував уваги на «групах смерті», бо сьогодні це «групи смерті», а завтра — якісь інші спільноти. Тут же слід говорити про інструменти й засоби безпеки, поводження в інтернеті та соцмережах у цілому, акценти на тому, як батькам убезпечити дитину — інструменти батьківського контролю на ґаджетах дитини, контроль її психоемоційного стану.

— Ви вважаєте, що було би ліпше, якби ЗМІ приділяли цьому явищу менше уваги?

— Я вважаю, що ця увага скерована не в потрібний бік. І здебільшого це працює для вау-ефекту, а не для того, щоби батьки звернули увагу на своїх дітей і цікавилися, чим ті живуть. Окрім того, це питання не лише до батьків, а й до близьких людей, які мають змогу попередити й донести потрібну інформацію. А також до старших підлітків. Адже ми з вами спостерігаємо, як старші підлітки намагаються позитивно впливати на цей процес — створюють «групи дельфінів», наприклад. Та якщо говорити про саме явище — я вважаю, його неможливо було уникнути. Адже є й інші, пов’язані не лише із суїцидами напрями для маніпулювання, поширення якихось не дуже здорових ідей.

— Що ви маєте на увазі?

— Наприклад, «Собачий кайф». Не чули про такий рух? Якщо погуглите про збочення в соціальних мережах — повірте, знайдете для себе багато нового. Ясна річ, доведення до самогубства видається неприпустимим, проте є менш небезпечні для здоров’я чи життя речі, про які в реальному житті навіть би не подумав. Але це існує. У певному сенсі суспільство взагалі виявилося неготовим до користування інструментом, що надає такі широкі можливості, як інтернет. Немає переліку правил, який би людина могла прочитати і зрозуміти, що отак інтернет слід використовувати, а так — ні.

— Мені здається, це радше питання до виховання та рівня свідомості. Навряд чи можна прописати правила й очікувати, що вони виконуватимуться на 100 %.

— Звісно, це лиш один із варіантів. Проте можна проходити такі правила в школі, у дитячому садочку.

— Тобто впровадити окремий курс із кібербезпеки.

— Цілком можливо. Я гадаю, це якнайліпше вплинуло би на ситуацію. Нині взагалі дуже мало користувачів розуміються на безпеці. Саме тому й стається більшість вдалих кібератак, зокрема й на об’єкти критичної інфраструктури.

— Яка категорія дітей найбільш вразлива?

— Це підлітки. Це особи, які мають брак спілкування, якісь негаразди. І це не залежить від того, в якій родині виховується підліток — заможній чи незаможній. Усе залежить від того, наскільки самотнім він почувається. Тобто в будь-якому разі дитина має бути готовою вчинити такі дії. Якщо ж у неї все добре, якщо вона зайнята якимись позашкільними активностями, в куратора немає можливості щось їй заподіяти. Не буде в цієї дитини цікавості відвідувати спільноту регулярно, виконувати чиїсь вказівки. Максимум — дізнатися, що це таке і яким чином вони вливають.

— Чи складно висунути обвинувачення особам, що адмініструють «групи смерті»?

— Це питання більше до слідчих підрозділів. Кіберполіція все ж займається виявленням цих осіб. Усе знову ж таки залежить від того, наскільки підготовленим є обвинувачений. Чи консультували його раніше з приводу того, що потрібно казати. А так, гадаю, в законодавчій площині немає різниці, відбувалося доведення до самогубства віртуально чи ні.