Тільки-но іноземні видання опублікували матеріали про святкування річниці Хрещення Київської Русі і візит Володимира Путіна до України (огляд на цю тему читайте у публікації «На перехресті між політикою і релігією»), як у них з’явився новий привід звернути увагу на непрості відносини між Україною і Росією. Цього разу темою для роздумів журналістів стала заборона ввезення виробів української кондитерської компанії Roshen на територію РФ.

Результати аналізу англомовних видань свідчать про наявність двох видів публікацій: 1) статей, в яких основною темою була «шоколадна війна»; 2) статей, в яких економічний конфлікт між Україною і Росією виявився лише інформаційним приводом глибше проаналізувати відносини у трикутнику Україна – Росія – ЄС.

До першої категорії можна віднести матеріали, які з’явились у The Moscow Times, RussiaToday, GlobalPost, FreeEurope, Financial Times, The Atlantic, EurActiv. Публікації, поєднані спільною темою, все ж мали різне забарвлення, а журналісти часом робили цілком протилежні висновки.

Традиційно російські англомовні видання RussiaToday і The Moscow Times висвітлювали тему україно-російських відносин із позиції Росії. Яскравим прикладом проросійського матеріалу є стаття, опублікована на сайті RussiaToday під назвою «Білорусія і Росія оголосили Україні «шоколадну війну». Заангажованість журналіста підтверджується, по-перше, незбалансованістю матеріалу і відсутністю думок двох сторін конфлікту. Автор констатував висновки «Роспотребнадзора», додавши, що Білорусь підтримала рішення Росії. Позиція української сторони не була розкрита. По-друге, про те, що Казахстан і Таджикистан не виявили жодних шкідливих речовин у продукції Roshen, журналіст згадав побіжно. Цей факт не викликав у нього жодних сумнівів в адекватності заходів, вжитих російською і білоруською сторонами. По-третє, журналіст усіляко намагався відкинути вірогідність політичного тиску на Україну з боку РФ, зазначивши, що «заборона продукції Roshen на території Росії є лише черговим свідченням погіршення економічних відносин між Україною і Росією». Коментарі експертів із приводу конфлікту також були доволі лояльними до російської сторони. Поставити крапку у матеріалі автор вирішив цитатою голови «Роспотребнадзора» Геннадія Онищенка: «Як би вони (українці. – Авт.) не протестували, вони все одно не знайдуть жодного політичного підтексту. Ми говоримо про якість, яка не відповідає стандартам».

Журналіст видання The Moscow Times також не надав слова українській стороні, вказавши лише, що компанія Roshen не отримувала жодних офіційних скарг. Можливою причиною конфлікту, на думку автора, є введення Україною додаткового мита на імпорт російських автомобілів, і, як у попередньому випадку, жодної згадки про політичне підґрунтя конфлікту.

Решта англомовних видань критичніше поставилася до аналізу причин україно-російського протистояння. Кілька медіа (Free Europe, Global Post, Financial Times) згадали про те, що заборону на імпорт продукції Roshen було введено одразу після візиту Володимира Путіна до України, що не приніс жодних позитивних результатів для російської сторони стосовно питань співпраці між двома державами.

Журналіст Financial Times Роман Олеарчик (Roman Olearchyk) у матеріалі «Путін тисне на Україну» написав: «Президент Росії Володимир Путін фізично покинув Україну, завершивши свій дводенний візит, під час якого він хотів змусити Київ зробити вибір на користь Москви як найближчого економічного партнера, а не на користь ЄС. Проте вже наступного дня українським лідерам швидко нагадали, що станеться, якщо вони ігноруватимуть слова Путіна – ймовірно, це буде торговельна війна». Якщо з одного боку автор відверто засуджував дії Росії, то з іншого – він згадав про можливі негативні наслідки для України через погіршення відносин із сусідом. Попри всі переваги європейського ринку, на його думку, економіка України суттєво постраждає у зв’язку зі скороченням торгівлі з членами Митного союзу, очолюваного РФ.

Визначаючи причини конфлікту, журналісти Free Europe, Global Post і Financial Times не обмежились лише згадкою про введення Україною мита на російські автомобілі, що могло спровокувати зворотну негативну реакцію з боку Росії. Журналісти англомовних медіа погодились, що торговельний конфлікт між Україною і Росією тісно пов'язаний із політикою, і його найбільш вірогідною причиною є курс України на євроінтеграцію, і як наслідок, послаблення співпраці з Росією. Так, журналістка радіо Free Europe Дейзі Сінделар (Daisy Sindelar) зазначила: «Всім відомо, що Росія використовує питання безпеки харчових продуктів як привід для тиску на регіональних сусідів під час політичних спорів. […] Москва наголошує на тому, що кожна введена заборона була виправданим заходом захисту громадського здоров’я. Проте щоразу ці рішення співпадали з погіршенням відносин між Росією та її сусідами». На підтвердження своїх слів авторка згадала про «сирну війну» між Україною й Росією в лютому 2013 року і випадки введення Росією заборон на молдовські і грузинські вина, білоруські цукор і молоко.

Аналогічної думки дотримується журналіст видання Global Post, який написав, що «Роспотребнадзор» уже неодноразово звинувачували у прийнятті політичних рішень, і цього разу через заходи контролюючої інстанції Росія намагається втримати контроль над орієнтованою на Європу Україною.

У зв’язку з «шоколадною війною» медійники не могли не загадати про постать Петра Порошенка, власника кондитерської компанії Roshen. Журналістка радіо Free Europe описала його як ідейного союзника Помаранчевої революції 2004 року, який має досить натягнуті відносини з Віктором Януковичем і Росією. Автор статті у виданні EurActiv згадав про європейські орієнтири Петра Порошенка. Проте жоден журналіст не відмітив причинно-наслідкового зв’язку між європейськими пріоритетами Порошенка і «шоколадною війною» проти його компанії.

Статті «Путін демонструє свої чари у боротьбі проти ЄС» (The New York Times), «Росія хвилюється через зближення України з ЄС» (Eubusiness), «Українська економіка: Росія вживає заходів, щоб контролювати український імпорт» (The Economist) відносяться до другої групи публікацій, у яких автори в першу чергу приділили увагу аналізу потенційної співпраці між Україною та ЄС.

Журналістка американського видання The New York Times Джуді Демпсі (Judy Dempsey) проаналізувала ситуацію в ширшому контексті, аніж просто відносини між Україною і ЄС, Україною і Росією. Вона розглянула успіхи та невдачі програми Східного партнерства, що діє між ЄС і такими державами, як Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія та Азербайджан. На думку авторки, наразі відбувається «напружене змагання між Росією та Європейським союзом за вплив у Східній Європі», де ЄС намагається втілювати ідеї демократії та вільної економіки і надає фінансову допомогу країнам Східного партнерства. Головну проблему подальшої співпраці журналістка вбачає в недостатній кількості реформ і авторитарному режимі, що панує, наприклад, у Білорусі та Азербайджані. Молдову, Грузію, Україну та Вірменію вона називає напівавторитарними державами. За словами Джуді Демпсі, Угода про асоціацію підштовхне Україну до реформ, модернізації економіки і закріплення принципів правової держави. «Рішення України і те, що в подальшому відбуватиметься у політичному та економічному житті країн Східного партнерства, має значення для Європи. І це не лише питання протистояння російському впливу. Головне питання стосується, в першу чергу, наскільки ці країни готові впроваджувати демократію, в якій Росія зацікавлена менше», – підсумувала журналістка The New York Times.

В одному із блогів на сайті видання The Economist було розглянуто наслідки погіршення україно-російських відносин. Автор вважає, що Росія не піде на повне блокування імпорту з України, оскільки це призведе до руйнування російської економіки, яка залежить від українських металів, хімічної продукції та електроніки. Так само, як і попередні журналісти, він переконаний, що вжиті російською стороною заходи – це спроба залякати українських політиків, які рухаються назустріч ЄС. Протистояння між двома державами негативно позначиться і на Україні. «Торговельна війна вдарить по українському експорту, промисловості, робочих місцях і податкових надходженнях у бюджет, зростатимуть зовнішній дефіцит і тиск на стабільність гривні», – зазначив автор матеріалу. З іншого боку, він бачить і певні переваги для України від конфлікту з Росією. По-перше, Україні можуть надати підтримку інші впливові учасники міжнародних відносин, як наприклад, США, що давно зацікавлені у диверсифікації енергетичних ресурсів. По-друге, конфлікт може мати цілком протилежний ефект, на який Росія не розраховує – Україна ще активніше почне рухатись у бік ЄС і звільнить Юлію Тимошенко, яка в контексті дій Росії уже не видаватиметься «головною загрозою для президента України».

У європейському бізнес-виданні Eubusiness також більше уваги було приділено співпраці України з ЄС і лише побіжно згадано про заборону імпорту української продукції на територію Росії.

Результати аналізу публікацій в англомовних виданнях свідчать про те, що більшість журналістів, окрім російських, сприймають дії Росії як спосіб політичного шантажу і тиску на Україну. І хоч жоден із представників мас-медіа прямо не висловив симпатії на адресу співпраці між Україною та ЄС, проте забарвлення матеріалів можна назвати проєвропейським.