Раніше й ворог був зрозумілішим, і герої чіткішими. Тобто світ мав значно логічнішу структуру. Де радянські лікарі, що жили в кіно, як шляхетні герої? Їх змінили «Інтерни» чи «Доктор Хаус», фільми, що в деяких сегментах населення викликають відразу. Сьогодні реалізувалася тенденція, коли справжніх героїв, для яких метою життя була допомога людям, змінили такі, що самі потребують допомоги.

Це все герої з девіантною поведінкою, яких ще повинні вивчати психологи, щоб допомогти їм стати нормальними людьми. Для збільшення кола глядачів цим новим героям надали форми, яка стала важливішою за будь-який контент (наприклад, гумористичної у випадку «Інтернів»). Форма перемогла зміст, але принципово змінила деякі характеристики героїв.

Зандель, що читає в Гарварді курс на тему справедливості, випустив книгу «Чого не можна купити за гроші». В уривку з цієї книги, опублікованому газетою Guardian, перераховуються нові привілеї, які тепер можна купити за гроші, що було неможливим раніше. Це, наприклад, варіанти швидкісних квитків, за допомогою яких можна оминути довжелезні черги, що вишукуються в аеропортах. Суспільство, в якому все можна купити, перестає, зрозуміло, бути справедливим.

New York Times присвятила цьому курсу окрему статтю. Адже це курс, який у Гарварді відвідало найбільше студентів – 15 тисяч. У цього курсу є окремий сайт – www.justiceharvard.org. В журналі Atlantic Зандель перераховує багато інших послуг, які сьогодні можна отримати за гроші. Це, наприклад, пристойна камера для арештованого. Не маючи грошей, ти нічого з цього не отримаєш. І це складова побудови несправедливого світу.

Цей тренд на справедливість можна побачити не лише в публічній філософії. Врахування справедливості стає завданням у такій далекій від філософії сфері, як робота з натовпом футбольних уболівальників: констатується, що натовп загострено відчуває порушення справедливості з боку поліції. У зв’язку з цим рекомендують патрулювати не у формі: велика кількість людей у поліцейській формі викликає роздратування, бо складається враження, що увага влади надмірна.

Україна сьогодні теж розбудовується як несправедливе суспільство, бо розрив між багатими й бідними перейшов усі межі. Всі революції базуються на відновленні принципу справедливості. Серед наших революцій і квазіреволюцій можна згадати однотипні руйнації соціосистем у випадку революції 1917 року, перебудови й Помаранчевої революції. Інша річ, що відбувається потім. Але гасла справедливості та її відновлення були в усіх трьох варіантах. І населення автоматично зреагувало саме на цей заклик.

Кагарлицький у своїй доповіді «СРСР: що могло бути після радянського проекту?» бачить 1991 р. без альтернативи, бо «верхи» і «низи» повністю розійшлися. І революції в цьому випадку працюють, як він підкреслює, на прогресивний розвиток країни, бо виправляють цей розрив.

Кагарлицький має окрему розвідку на тему приватних дискусій радянських часів, у якій він констатує: «В розмовах на кухні, де публічні висловлювання оцінювались та обговорювались, формувалася реальна громадська думка, тут давалися оцінки й продовжувалися висновки, які, як вважали мовці, не міг чи не наважився зробити автор публічного висловлювання, обмежений цензурою та офіційними рамками».

Тобто такі непублічні обговорення мали в результаті ефект, подібний до того, що дають публічні обговорення. Адже відбуваються вторинні комунікації, які реально діють навіть сильніше, ніж комунікації первинні, бо побудовані на живому інтересі мовців.

Занепад справедливості в сучасному світі є наслідком еволюційного розвитку подій. Причини цього можна побачити в тому, зокрема, що умовний мільйонер (майбутній чи реальний) реагує на справедливість стосовно себе, створюючи мільйони для себе і своєї сім’ї, забуваючи про справедливість для всіх.

Зміна еліт потрібна ще й тому, що еліти більше налаштовані на неетичну поведінку для досягнення власних цілей. У Працях американської академії наук (том 109, 2012 рік, номер 11) надруковано результати 7 експериментів, де порівнюється поведінка нижчих і вищих класів суспільства. Вони частіше порушать закон під час водіння, брешуть, щоби здобути приз чи під час переговорів. Мабуть, саме тому актуально звучить фраза Кагарлицького, що хоча б раз на 200 років еліту слід вирізати. До речі, громадянську війну 1918–1921 рр. він розглядає не як війну між червоними й білими, а як війну між містом і селом. У села треба було відібрати продукти, оскільки міська економіка могла просто зникнути.

Справедливість – це віртуальний конструкт. Але він керує нашим сприйняттям фізичного світу. Відсутність справедливості може бути підсиленою, що приводить до активації протестних настроїв у суспільстві. В результаті віртуальність трансформує реальність.

Новим видом війни стає війна між фізичною й віртуальною державою. Буш колись обмовився, назвавши війну хрестовим походом. Але сьогодні ми бачимо поступове повернення саме до цієї ідеї. Спочатку війну з терором почали змінювати на війну ідей (Ideas as weapons. Influence and perceptions in modern warfare. Ed. by G.J. David Jr., T.R. McKeldin III. – Washington, 2009).

Можна побудувати наступні види конфліктної взаємодії:

- фізичний інструментарій проти фізичного об’єкту, приклад: звичайні військові дії,

- віртуальний інструментарій проти віртуального об’єкту, приклад: заміна героїки в країні, як це відбулося під час перебудови,

- фізичний інструментарій проти віртуальних об’єктів, приклад: тиражування потрібних текстів і цензурування непотрібних,

- віртуальний інструментарій проти фізичного об’єкту, приклад: релігійне прокляття.

Сьогодні достатньо серйозний курс на тему війни саме з ісламом читався в американському коледжі об’єднаних сил у 2011 р. Його було відразу знято чи засекречено, коли про нього заговорили на публіці. Але основні ідеї можна знайти в презентації підполковника Дулі, який читав цей курс. Мова про тотальну війну з Ісламом за тактикою Хіросіми й Нагасакі чи бомбардуванням Дрездена, тобто про перенесення війни на війну з цивільним населенням. Військові начальники відразу почали благати не казати ніяких слів про тотальну війну.

Дулі в своїй презентації посилається також на інші роботи, оскільки він починає власний розгляд із констатації: американські військові не мають змоги вивчати базові принципи ісламу. До речі, й сам курс його звався «Перспективи ісламу та ісламського радикалізму». Останній текст написав Гуандоло, який заявив, що в адміністрацію Обами інфільтровано три оперативники мусульманського братерства. Він колишній спеціальний агент ФБР у Вашингтоні. А перший текст, написаний Кофліним, який стверджує також, що мусульманське братерство брало активну участь у зміщенні Хосні Мубарака в Єгипті.

Дулі каже про іслам як про ідеологію, мовляв, він перестав бути просто релігією. Він також пропонує відійти від Женевських конвенцій у цій війні. Слабке місце американців він бачить у тому, що вони виховані в «іудейсько-християнській етиці толерантності». Загальний висновок презентації такий: Іслам повинен змінитися, або США пришвидшать процес його саморуйнації. До речі, до радикальних ісламістів Захід відносить 10% мусульман, а це 140 мільйонів людей.

Віртуальні структури можна руйнувати фізичним, інформаційним чи віртуальним інструментарієм. Тактика Хіросіми свідчить про застосування фізичного інструментарію, хоча по суті йдеться про війну ідей. І це нове переосмислення, коли холодну війну пропонують робити гарячою.

Чисто віртуальним інструментарієм можна вважати турецьку мильну оперу, що зветься Noor – арабською й Gumus – турецькою. Антропологи встановили одну з причин радикалізації – це статус жінки в мусульманській сім’ї. Зміна цього статусу може призвести до змін у ступенях радикалізації. В цьому телесеріалі діє сучасна турецька сім’я, де дружина достатньо самостійна жінка.

New York Times переповідає те, на що реагують арабські жінки. Арабські чоловіки ігнорують своїх жінок, в серіалі ж дія відбувається не так: тут герой і героїня відкрито люблять одне одного. Багато арабських чоловіків почули від свої дружин: чому ти не можеш теж бути таким?

Саудівський шейх прокляв серіал за «війну з доброчесністю». Це призвело до збільшення потоку арабських туристів, які хотіли подивитися фільм, у Туреччину,. Наприклад, у травні 2010 року порівняно з минулим роком кількість приїжджих зросла на 33%. Саме тому одна зі статей про цей фільм називається «Як турецька мильна опера може змінити Близький Схід».

Віртуальна структура змінюється за допомогою введення нових цінностей, реалізованих у нових типажах  героїв, які можуть уособлювати ці цінності. Людську увагу привертають нові моделі поведінки. Але це одночасно говорить нам, що «Інтерни» чи «Доктор Хаус» теж змінюють поведінку, вже нашу. Це герої з девіантною поведінкою, яка в результаті такого показу може ставати поширенішою.

Просування нового, як правило, йде шляхом найменшого спротиву, тобто за тими параметрами, де дві системи цінностей збігаються. Наприклад, щоби знизити рівень агресивності стосовно США, американці порівняли системи американських і мусульманських цінностей. Із п’яти параметрів збіг був лише за одним. Це були сім’я й діти. Тому розповідь про життя американських мусульман для арабської аудиторії будувалася саме з акцентом на цьому параметрі.

Віртуальний світ атакують і захищають щомиті. Ми не завжди бачимо цю атаку й цей захист. Можна сказати навіть точніше: ми звертаємо увагу на цю атаку й захист лише тоді, коли вони виявляються не надто успішними. Як писав Еллюль (Ellul J. Propaganda. The formation of men's attitudes. – New York, 1965), пропаганда є успішною лише тоді, коли її не помітно. Тобто ми не любимо, коли нас змушують думати так, як комусь треба.