Соціосистема завжди базується на певних завданнях. Це або підтримка заданих параметрів, або забезпечення переходу до нових параметрів, або блокування входження нових параметрів. Останній варіант ми виділяємо окремо, поза дією першого типу завдань, адже, як правило, нові параметри намагаються інтенсивно ввести інші сегменти суспільства. Це можуть бути революції, путчі, а також вибори, які роблять те саме, але за допомогою оперування системним інструментарієм, що має більший ступінь легітимнгості. Революції й путчі працюють із позасистемним інструментарієм, тому вони створюють великий спротив.

В конструюванні нематеріального світу ми бачимо три основні частини: соціальні комунікації, соціальний інжиніринг і глобальне проектування. Кожен із них ставить завдання для блоку, що стоїть ниже. Соціальні комунікації забезпечують завдання соціального інжинірингу. Соціальний інжиніринг працює на завдання, поставлені в глобальному проектуванні.

Нематеріальні фактори можуть утримувати матеріальні. Одним із таких факторів є релігія. Відомий факт, що на Заході протестанти, а не католики будують кращий варіант економіки (Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990). А от останні дослідження ще й доводять, що протестанти й католики почуваються щасливішими, аніж середовище православних. Можна з упевненістю сказати: в майбутньому нейронаука знайде пояснення цієї відмінності.

Уже встановлено: щастя базується на людському спілкуванні, спільній дії, тож і на діяльність церкви можна поглянути по-новому. Отець Андрєй Кураєв каже про літургію після літургії (літургія в перекладі з грецької – спільна справа, суспільне служіння): «Люди повинні після служби повернутися обличчям один до одного й порадіти. Щоби потім виявити соціальну солідарність – у вигляді піклування, допомоги, благодійності. В кожному приході, особливо міському, повинні бути канали комунікації з людьми». І він чітко бачить головну загрозу сучасній Росії – атомізація, руйнація елементарних соціальних зв’язків.

Цікаво, що останні його слова майже повністю повторюють ідею нинішнього уряду консерваторів Британії. Їхній філософський «гуру» Блонд також вважає атомізацію злом, яке використовували і капіталізм, і комунізм, щоби полегшити управління людьми. Тут можна нагадати, що Блонд і за освітою, і за посадою (а отже – й за типом мислення) є університетським теологом. Лише тепер він став урядовим радником.

Тобто ми говоримо про такі види переходів:

- нематеріальне формує матеріальне, наприклад, патріотизм приносить перемогу у війні,

- матеріальне формує нематеріальне, наприклад, стандартний погляд стосовно того, що стиль життя формує відповідні до нього думки.

Слід також згадати, що в галузі нематеріального світ поступово йде від освоєння раціонального до освоєння емоційного. А далі – навіть окультного. Сьогодні, наприклад, освоєнням емоційного займається не лише Голлівуд, а й військові, політтехнологи й економісти, бо вони зрозуміли, що після «підпорядкування» собі раціонального з’являється наступна ціль – освоєння емоційного. Бо саме це допомагає програмувати масову поведінку.

Іншими словами – знову триває поступове освоєння того, чого досі не вдавалося об’єктивно впорядкувати:

Останній блок першими (з точки зору наукових підходів) захопили військові і спецслужби, прикладом чого можуть слугувати роботи росіянина Смірнова чи американські дослідження, які вже навіть вийшли до активного включення в масову культуру, яке виникає постфактум (див., наприклад, книгу Ронсона (Ronson J. The men who stare at goats. – New York, 2004) і відповідний фільм 2009 р. «Люди, що дивляться на кіз»). У Ронсона (див. його біо) є власний сайт – www.jonronson.com. Ще 2005 року в інтерв’ю Ронсон каже про світовий уряд і конспірологію. Тобто його журналістські інтереси – саме в цих сферах.

До речі, Ронсон розповідає: коли він писав свою книгу «Люди, що дивляться на кіз», ним і його продюсером цікавилися і міністерство безпеки, і військова розвідка. Вони спочатку вирішили спілкуватися закодованими повідомленнями на кшталт «Середа – день великого весілля». Але це виглядало ще більш підозрілим, тож вони облишили цю ідею.

Нині створено багато праць про роль креативного класу, який виходить на арену. Одночасно слід нагадати, що американці, наприклад, поступово відходять від матеріальних цілей свого життя до цілей духовних. Кількість людей матеріально чи ідеально орієнтованих нині в них однакова (див. відповідну соціологію: Luntz F.I. What americans really want ... really. The truth about our hopes, dreams, and fears. – New York, 2009; Zogby J. The way we'll be. The Zogby report on the transformation of the American dream. – New York, 2008). З людьми, що орієнтовані духовно, держава навіть не готова розмовляти. Вона їх просто не розуміє. Адже держава значно активніше займається саме матеріальним світом.

Російський олігарх Алєксандр Мамут цікавий тим, що намагається заробляти на нематеріальному (див. про нього тут і тут). Це книжкові магазини і видавництва, це ЖЖ. Але він каже й про необхідність створення «непартійної партії». Такою він вважає зелених на Заході, які опікуються виключно екологією. Для Росії він вважає необхідним створити партію, яка б опікувалася культурою й наукою. І взагалі каже красиві слова про те, що саме Росія повинна стати комфортною для інтелектуалів, для креативного класу, бо це вдається їй найкраще.

Коли йдеться про створення нематеріального світу для масової свідомості, на першому місці стоїть Голлівуд, який будує повітряні замки, що повинні слугувати за справжні. Реально масова свідомість найкомфортніше почувається саме в повітряних замках, бо їх роблять під її ідеальні уявлення. Радянський Союз полюбляв таке кіно не менше, ніж сьогоднішня Америка. Це довготривалий процес творення фізичної реальності за допомогою віртуальної. Наприклад, сьогодні на гроші Пентагону намагаються підготувати сценарістів, які б відображали те, що важливо для нацбезпеки. Відомий викладач сценарної справи Філд викладав їм сценарну роботу (див. його сайт – www.sydfield.com). У своїх роботах він підкреслює: сьогодні ми вже мислимо не словами, а картинками (див. також тут і тут). Він також весь час повторює, що фільм – це поведінка.

Були й інші спроби співпраці з Пентагоном у створенні кіно. Але ще цікавішим виглядає зворотній процес – залучення сценаристів та представників інших креативних професій до пошуку точок вразливості країни з точки зору майбутніх терористичних атак. Один із числа тих, кого було залучено, сценарист Стів де Суза, розповів про поставлене перед ними завдання. Пентагон хотів дізнатися, що може бути наступним кроком після 11 вересня. Але військових цікавили саме незвичні ідеї, будь-які божевільні проекти, які тільки могли спасти на думку. До речі, Суза належить до не такої великої групи сценаристів, чиї фільми зібрали більше двох мільярдів доларів серед глядачів усього світу.

Нематеріальне створює матеріальне. Конкретний контест нематеріального гармонізує з конкретним контекстом матеріального. Або між ними виникають конфліктні відносини, у результаті яких один повинен стати відповідним іншому. Переслегін, наприклад, каже про неминучість світової війни в довоєнний час через зіткнення різних проектів різних держав, чи про те, що обговорювати комуністичне майбутнє в СРСР було неможливо до появи романів Єфремова чи Стругацьких. Тобто в цих прикладах нематеріальне прокладає шлях для матеріального.

Нематеріальне форматує світ, створюючи позитивні контексти для свого типу матеріального. Радянський фільм, який виховував патріотизм, програмує як базовий один тип поведінки, пострадянський фільм про бандитизм – інший. Сформована поведінка веде до відповідних дій у реальному просторі. Цей простір трансформується під наявне нематеріальне, намагаючись бути з ним у гармонії.

Руйнація нематеріального веде до руйнації відповідного матеріального. Зникнення Риму починається з занепаду його літератури чи пошуку допомоги в інших богів (Анжель Ж.–М. Римская империя. – М., 2004). Тобто це можна зрозуміти як руйнацію саме віртуального простору. А вже далі ситуація почала розгортатися в просторі фізичному.

Кажуть також про зникнення енергії в Римській імперії. Тобто виникає невідповідність нематеріального світу, починається пошук його замінників. Але наслідком стають більш суттєві трансформації – зникнення того варіанту матеріального світу взагалі.

Цікаво, що і період радянського «застою» може характеризуватися повтором тих самих характеристик, які призвели до занепаду Римської імперії. Було і зникнення енергетики, й поклоніння чужим богам. Усе це свідчить саме про послаблення власної нематеріальної сили.

Ще ближчий для нас приклад – перебудова, яку можна розглядати як штучну руйнацію нематеріального радянського світу, тимчасом як у випадку Риму ми мали все ж таки руйнацію природну. Штучна руйнація дозволяла знищити нематеріальну складову більш інтенсивно, тобто за коротший період. Перебудова переводила колишніх героїв у ворогів, а колишніх ворогів – у героїв. Змінивши героїв і ворогів, можна було міняти на наступному кроці й богів. СРСР входив у перебудову з полум’яними словами Горбачова про Леніна, а виходив із неї з такими ж полум’яними словами Горбачова, але вже без Леніна, а потім і без Горбачова.

Реально колишній Радянський Союз почав руйнуватися теж саме у віртуальному просторі, що було досягнуто за допомогою інтенсивної роботи в інформаційному просторі, був навіть спеціальний інструментарій для цього – гласність.

Тобто маємо два типи процесів, які активно використовуються в таких випадках:

- створення (утримання) нематеріального веде до існування конкретного сегменту матеріального,

- руйнація нематеріального веде до руйнування конкретного сегменту матеріального.

Руйнівниками чи творцями матеріального можуть також слугувати не лише віртуальні, а й інформаційні процеси. В багатьох випадках інформаційна реальність створює з об’єкта те, чого не було насправді, і далі він починає функціонувати як приклад зовсім іншої реальності. Скажімо, зустріч Медвєдєва зі студентами журфаку МДУ, яка, як виявилося, хоч і була в приміщенні журфаку, але насправді саме студентів журфаку там було не більше десяти (див. тут і тут). У новинах усе було навпаки. Фізичну реальність було перетворено на іншу, потрібнішу саме в інформаційному просторі. Й оскільки далі функціонував лише інформаційний продукт, реальність була спотвореною.

Водночас для підтримки Влідіміра Путіна після протестів незадоволених було створено робітничий рух. Оскільки російська влада втратила підтримку міського населення, яке представляє середній клас, вона замінила його справжнім із її точки зору народом – робітниками. Але вони на сьогодні не є ефективною рушійною силою, оскільки світ давно змінився на користь середнього класу. Тобто замість народу виступив його муляж. І саме цей інформаційний продукт використовувався в подальших діях.

Або приклад соціальних мереж, які нині теж почали породжувати ту чи іншу реальність. Сучасні держави побачили в цьому небезпеку, позаяк саме це призвело до арабських революцій, які руйнували матеріальне шляхом руйнування нематеріального. Тобто є такі собі точки вразливості соціосистем, де нематеріальні механізми можуть легше перемагати.

Втім, це лише поверховий погляд на розвиток подій. Точніше ситуацію розкриває журнал Nature. Принаймні, дві цікаві речі стосовно соціальних мереж і революцій можна побачити при детальному аналізі таких подій. Перша – більша частина протестувальників включається в процес, коли частка їхніх сусідів у такій поведінці стає більшою за 50 відсотків. Тобто це не мобілізація в прямому розумінні, а радше те, що можна назвати словом «підключення». І друге – локомотивом протесту все одно виступають ті онлайн-товариства, які створено на базі офлайнових дружніх зв’язків.

Сила нематеріального зростає за наявності матеріальної організаційної структури у вигляді об’єднання людей. Це стосується не лише політичних, а й релігійних ідей і в минулому, й тепер. Будь-яке нематеріальне теж стає сильнішим, коли в нього з’являються матеріальні реалізації. Це, наприклад, релігійні чудеса, що таким чином доводять справжність нематеріального.

Тут слід також підкреслити, що деякі параметри нематеріального чітко підказують опитування громадської думки. Наприклад, російський ФОМ (Фонд громадської думки) дає такі дані не лише стосовно характеристик, які повинен мати майбутній президент Росії, а й стосовно того, яка історична фігура найбільше до нього наближена. На перше місце з 16 відсотками вийшов Петро І. Сталін має 12%, Ленін – 4%, Путін теж 4%. Столипін – 3%, по 2 % мають Микола ІІ, Брежнєв та Андропов. Це опитування кінця 2011 р. Інше таке опитування продемонструвало, до речі, що хоча «русские марши» збирають малочисельну аудиторію, їхні гасла досить популярні. 44% підтримують гасло «Росія для росіян» («Россия для русских»), 49% – «Досить годувати Кавказ». Тобто на вулиці ми маємо одне, а в головах людей – інше.

Є й цікавий історичний приклад на цю тему. Під час Другої світової війни британці мали шпигунську групу в США, метою якої було витягти США на війну з Німеччиною. У складі цієї групи був Огілві, майбутній гуру реклами, а тоді він був ще англійським громадянином і працював у фірмі Геллапа (Conant J. The irregulars. Roald Dahl and the British spy ring in wartime Washington. – New York etc., 2008). Він передавав дані опитувань громадської думки Америки. Й це було потрібно для того, щоб адекватно працювати зі втягуванню американців у війну. Цікаво, що сьогодні організація Геллапа робить щоденні вимірювання того, кому надають перевагу республіканські виборці. Це все робиться в рамках президентської кампанії 2012 р.

Та й усі оксамитові чи кольорові революції, побудовані на моделі Шарпа, базуються на попередній делегітимізації влади (Шарп Дж. От диктатуры к демократии. Стратегия и тактика освобождения. – М., 2005; Шарп Дж. От диктатуры к демократии. Шарп Дж., Дженкинс Б. Антипутч. – Екатеринбург, 2005; Helvey R.L. On strategic nonviolent conflict: thinking about the fundamentals.. – Boston, 2004). Тобто владу треба спершу зруйнувати в головах і тільки потім на вулиці. Зрозуміло, що критики моделі просування демократії теж існують. У цьому плані негативні оцінки отримала діяльність Міжнародного центру ненасильницького конфлікту – International Center on Nonviolent Conflict (ICNC) на чолі з Акерманом. Олександр Архангельский саме знанням Путіна цих технологій пояснює його третій термін. Бо він добре знає, що захід здає своїх союзників, коли вони без влади.

Захисні процеси з точки зору влади повинні блокувати це руйнування віртуальної моделі світу. В цьому сенсі цікаві останні заборони в Китаї. На 70% скорочується кількість розважальних шоу, бо вони не відповідають принципам Китаю. А також заборонено фільми про подорожі в часі, бо це неповага до історії.

Найближчим часом статус моделі світу в головах людей лише зростатиме. І все це пов’язано з постійним зростанням кількості людей, які мають духовні, а не матеріальні цілі в своєму житті. Тобто нематеріальний світ для них важить більше, ніж світ матеріальний.

Параметри матеріального світу впливають на нашу нематеріальну поведінку. Дослідники Мерілендського університету виявили, що після користування мобільним телефоном зменшується бажання брати участь у громадських роботах. На це знайдено пояснення. Мобільні телефони реалізують відчуття пов’язаності з іншими, що зменшує бажання емпатичної чи просоціальної поведінки. Причому учасники експерименту продемонстрували, що мобільні телефони створюють таке відчуття сильніше, ніж Facebook, тому і мають такий вплив.

Будь-які держави активно експлуатують свої нематеріальні параметри. Це, наприклад, патріотизм на рівні віртуальному чи прапор/гімн як поєднання фізичного й віртуального. Коли Радянський Союз будував БАМ чи піднімав цілину, це робилося виключно в поєднанні матеріальних і нематеріальних механізмів. Без участі нематеріального компонента це б було не всенародним будівництвом, про яке щоденно в захваті розповідалося з телеекранів, а просто будівництвом, яке було цікавим лише конкретному міністерству.

Досвід конструювання нематеріального в поєднанні з матеріальним мають не лише держави, наприклад, СРСР під час миру чи США під час останніх війн, а й церква, яка якраз і функціонує як проміжна ланка між вірянами й Богом. У випадку СРСР ми маємо ситуацію, коли нематеріальне, причому достатньо сильне, компенсувало недоліки матеріального. Але це є і моделлю релігії: чого немає в цьому житті, релігія компенсує в наступному.

Нематеріальне дозволяє не лише ставити, а й бачити цілі. На жаль, сьогодні в українських реаліях ми не бачимо інших цілей, окрім матеріальних. Це відбувається й на рівні людини, й на рівні держави. Всі головні механізми утримання нематеріального (ідеологія, кіно, література, мистецтво) або не існують, або функціонують у зародковому стані. Якщо вони і є, то їх не бачить населення, оскільки чужі системи утримання і просування нематеріального світу виявилися сильнішими. Саме тому Україна весь час намагається приєднатися до чужого нематеріального: або до Євросоюзу, або до Росії. І річ тут не в матеріальній економіці, а саме в нематеріальній порожнечі. Якщо Радянський Союз доводив, що людина не може жити без матеріального, то нинішня порожнеча доводить, що вона не може жити і без нематеріального.

Ми активно спираємося на чужий нематеріальний продукт у вигляді кіно й телебачення. Гаррі Поттер і Мерлін стали нашими героями, завдяки чому власні герої відійшли вбік. Розважальний продукт є принципово комерційним, тому він завжди йтиме попереду, потрапляючи в раніше закриті для нього сфери. Сьогодні за тиждень на наших телекранах проходить декілька десятків чужих телевізійних серіалів, які несуть із собою й чужу модель світу.

Власне нематеріальне можна і треба конструювати. Це продемонструвала велика кількість країн, які виховали патріотизм, інші правильні моделі поведінки. Колись це активно робила релігія, яку можна розглядати як цілий суспільний інститут, що працює у сфері нематеріального. Сьогодні ці функції творення нематеріального перейшли до освіти, мистецтва, кіно й телебачення. Саме ці комунікативні інститути породжують нові соціальні норми для нового світу.

Павловський присвятив цілу книгу під назвою «Геніальна влада!» творенню нематеріального у випадку сучасної Росії. Одним із таких компонентів став страх (Павловский Г. Гениальная власть! Словарь абстракций Кремля. – М., 2012, с. 91 – 92): «Вигідно продавати страх. Але не тим, у кого є гроші купити захист, а мільйонам, які не можуть його купити. В єдиному пакеті зі страхом продається Державність, яку б інакше не купили б через непотрібність її послуг». Він вважає, що саме тому ЗМІ продають напівкримінальний світ всіх дій. «Громадянин завжди в обороні, зате влада в авангарді».

Перше обрання Путіна він теж бачить не як подання сильного Путіна, а як заниження сили Єльцина. Це дало можливість продати відсутню на той момент силу кандидата в президенти. Вбивства в Росії для нього відповідають накопиченій на той момент невизначеності. Вони політично спрощують ситуацію. Адже з неможливої ситуації і вихід може бути надзвичайним.

Гаррі Поттер чи Мерлін стали для сьогоднішніх глядачів реальнішими, ніж справжні й реальні герої. Які функції при цьому вони виконують? Розважальність уже давно перестала бути просто розважальністю, а поєдналася з освітою. Маючи весь спектр майбутньої поведінки, ми можемо легше адаптуватися до тих змін, у які вступає людство.

Слід також визнати, що ані віртуальний простір, ані простір інформаційний не є прямим відображенням реальності, вони радше доповнюють один одного. Той же інформаційний простір описує подію, яка має мільйон характеристик, за допомогою лише десяти – ста характеристик у газетному повідомленні. Тобто весь час реалізуються такі переходи:

- ми можемо додавати те, чого немає в реальності,

- ми можемо віднімати те, що є в реальності.

Перед нами не опис, а трансформація реальності, яка може слугувати як позитивним, так і негативним цілям. Символічний продукт, що створюється людством на відміну від світу тварин, надає нові можливості для побудови додаткових світів. Саме тому ми живемо в багатьох вимірах.