Контрпрограмування у вечірньому праймі п’ятниці протягом цих років мало різну конфігурацію: «Свобода Савіка Шустера» («Інтер») проти «Свободи слова» на (ICTV), «Шустер live» («Україна») проти «Свободи» на «Інтері», «Шустер live» (Перший національний) проти «Великої політики» з Євгенієм Кисельовим («Інтер») і, нарешті, «Шустер live» проти «Справедливості».

Ера п’ятничного контрпрограмування політичних форматів завершилась, і завершилася тріумфом Савіка Шустера на «Інтері». Анна Безулик, Євгеній Кисельов, зібрані на тому ж каналі, певно, не без азарту :) спостерігатимуть за реанімацією Савіка Шустера на «Інтері».

«Головний канал країни» вже звиклий до таких містичних повернень: у його нетривку річку вже двічі входили Володимир Зеленський, Алла Липовецька, Ганна Безлюдна, Євгеній Кисельов… Але цей випадок має особливий присмак. Попередній прихід Савіка Шустера на «Інтер» у 2007 році відбувався не без активної підтримки Ганни Безлюдної. В 2013 році ж, за інформацією джерел ТК, Безлюдна була проти нинішнього кульбіту. Судячи з усього, незважаючи на красномовний меседж від мажоритарного акціонера каналу Дмитра Фірташа про те, «хто в домі господар», міноритарний акціонер Сергій Льовочкін має таки вагоміші важелі впливу на конфігурацію принаймні інформаційно-політичного мовлення «Інтера». «Телекритика» з минулої п’ятниці чекає відповіді Ганни Безлюдної на надіслані нами запитання, сподіваючись на коментар, зокрема щодо останніх подій на каналі.

Чого можна очікувати від Савіка Шустера на «Інтері»? Перш за все, високих показників, вищих за «Справедливість» та «Велику політику». Адже за останні кілька років усі встигли переконатися: політичні ток-шоу мають свою лояльну аудиторію, яка з п’ятниці в п’ятницю, з року в рік, з каналу на канал дивиться популістські дискусії, словесні перепалки й бійки топових політиків як серіал. Звісно, скільки завгодно можна говорити про те, що показники таких проектів падають, що перші ефіри «Свободи» Шустера на «Інтері» брали захмарні цифри, які під силу зараз повторити лише «Вечірньому кварталу».

Але якщо поглянути бодай на останні кілька тижнів, проекти Шустера та Безулик, умовно кажучи, в середньому брали частку 10% кожен (інколи вищу, інколи нижчу). Тож якщо ми забираємо одного з конкурентів, політичне ток-шоу цілком може взяти частку 20% у вечірньому праймі. Звісно, за показниками стоїть і впливовість та ефективність «промивання мізків» глядачам, заради якого, можна не сумніватися, всі карколомні зміни в ефірі «Інтера» й відбуваються.

Цікаво й те, що тепер конкуренція в проекту буде зовсім в іншій площині. Основний суперник п’ятничного прайму «Інтера» – «Вечірній квартал»/ «Київ вечірній» «Студії Квартал-95» на «1+1»та певною мірою вечірній  серіал на телеканалі «Україна» (яка до речі, за минулий тиждень випередила «Інтер» за комерційною аудиторією 18+, «50 тис.+»). Незабаром побачимо, чия аудиторія виявиться лояльнішою і чи вистачить у політичного шоу сил протистояти кварталівському. Адже в гумору Володимира Зеленського є всі шанси потіснити «Шустер live» із прайму в постпрайм.

Що залишається робити Першому національному? Попрощатися з «рекордними» релізами про лідерство, першість у праймі, потрапляння у топ-6/7 – всього того, на що вистачало фантазії в аналітичної служби державного мовника за часів Єгора Бенкендорфа? Бо відсутність «Шустер live» неодмінно призведе до зниження позицій каналу. Звісно, Перший національний, може, й заведе собі якесь ток-шоу, однак кісткою поперек горла «Інтеру» він не стане і на п’ятничний прайм навряд чи зазіхатиме. Та й знайти топового модератора новому керівнику НТКУ буде складно. А головне: навіщо? Адже ми бачимо, що фактично умовна «телевізійна група Льовочкіна» (читай – Сім’ї) вже й так посіла всі чільні місця в інформаційно-політичному ефірі країни. «Правильні» новини на всіх топових каналах та Першому національному, два контрольовані ток-шоу на «Інтері» та ICTV... Цілком достатньо... Для ваги самого Льовочкіна. А в Сім’ї є ще й іграшки – БТБ Арбузова й «Тоніс»... При цьому прямий ефір політичних ток-шоу ще довго буде фішкою, якою гратимуть із Заходом, маскуючи тотально контрольовану псевдодемократію під начебто справжню.