Від MediaSapiens. Цей матеріал ‒ із серії публікацій, що аналізують висвітлення різними ЗМІ виборчої кампанії тих чи інших кандидатів та політичних сил (якщо йдеться про київські вибори). Цей аналіз не є моніторингом ГО «Телекритика». Його здійснювали студенти Школи журналістики УКУ. Проте він містить цікаві спостереження та багато прикладів, які можуть спонукати читача до певних висновків.

Читайте також:

«Медіамер: як всеукраїнські ЗМІ писали під час виборів про Андрія Садового»

«Четвертий раз: виборча кампанія Петра Симоненка в медіа»

«Як гартувався рейтинг Порошенка»

«Я – офіцер і завжди тримаю слово. Завжди говорю правду, навіть якщо вона гірка і не всі її хочуть чути. Для офіцера відповідальність, честь і гідність – не пусті слова. В них глибинний смисл і життєва цінність. Ніколи не розмінював честь на посади, не вимірював гідність сумою грошей», – таку характеристику дав самому собі Анатолій Гриценко, народний депутат і кандидат на пост Президента України. Його другий похід у президенти виявився не переможним, але успішним – не маючи підтримки великого бізнесу та власної фракції у Верховній Раді, посів четверте місце з 5,5% голосів, випередивши офіційного кандидата від Партії регіонів Михайла Добкіна та рекордсмена з витрат на приховану рекламу Сергія Тігіпка. У цього несподіваного успіху, який виводить Гриценка та його партію «Громадянська позиція» в найвищу лігу української політики, був вагомий медійний складник.

Політик і військовий діяч, екс-міністр оборони України (2005–2007), лідер партії «Громадська позиція» (яку очолив у грудні 2008 року), полковник запасу, Анатолій Гриценко ще в грудні 2013 року заявив, що балотуватиметься на посаду Президента України на виборах 2015 року. Тоді він ще був членом умовно єдиної опозиційної команди, яка являла собою політичне крило Євромайдану, але вже невдовзі розсварився з соратниками остаточно. 14 січня 2014 року Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина» «у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, що приймаються»; услід йому лунали звинувачення у зраді та роботі на режим Януковича.

Під час окупації Криму екс-міністр оборони звинувачував керівництво держави в нерішучості, закликав дати росіянам збройну відсіч та закликав Верховну Раду призначити Верховного Головнокомандувача – Гриценка. 26 березня він повідомив про свій намір брати участь у позачергових президентських виборах. «За своїми професійними і моральними параметрами я готовий зробити те, чого не зробила нинішня влада в особі Турчинова. Президент має забезпечувати територіальну цілісність. Я готовий робити це з першого ж дня свого президентства», – зазначив Гриценко. 29 березня політик написав у Facebook про подання документів до Центральної виборчої комісії та опублікував свою передвиборну програму.

Власне, соціальні мережі (facebook, twitter) за умови відсутності власного потужного медіаресурсу стали одним із найважливіших майданчиків для просування кандидата Гриценка. 4 лютого 2014 року на сайті Watcher з’явився рейтинг найпопулярніших українців на Facebook, згідно з яким Гриценко посідав третє місце. Станом на червень Гриценко на 7-му місці. На Facebook за ним стежать 80 тисяч осіб, а офіційний Twitter політика має близько ста тисяч фоловерів.

Окрім присутності в соцмережах, Гриценко має регулярно оновлюваний сайт, де є розлога біографія, інформація про освіту, декларація про доходи та де він активно веде блог (кожен пост закінчується запрошенням до обговорення на Facebook). «Номер телефону не змінюю 14 років, з моменту придбання першої мобілки. Розмістив його в інтернеті, ще коли був міністром: 067-4418756», – демонструє політик свою відкритість і близькість до народу.

Слоганом виборчої кампанії 2014 року стало словосполучення «Гарантую безпеку». У своїй передвиборній риториці Гриценко апелював до попереднього досвіду й досягнень. Так, коментуючи своє призначення міністром оборони України в 2005-му, зазначив, що через відсутність підтримки і зацікавленості Верховного головнокомандувача не всі реформи вдалося реалізувати повністю, «все ж таки нам вдалося зробити дуже багато». У 2007–2012 роках Гриценко обіймав посаду голови парламентського Комітету з питань національної безпеки та оборони. Користуючись правом законодавчої ініціативи, як народний депутат України вніс на розгляд Верховної Ради ряд законопроектів, спрямованих, зокрема, на забезпечення житлом звільнених у запас військовослужбовців, зміну системи керівництва Внутрішніми військами МВС, посилення кримінальної відповідальності за хабарництво в органах державної влади, спрощення процедури реєстрації політичних партій, розвиток оборонно-промислового комплексу і перехід на професійну контрактну армію.

У разі обрання на пост Президента Гриценко обіцяв, зокрема, організувати і забезпечити надійну оборону країни від агресора, зорієнтувати силові структури на захист народу й країни, а не влади від народу, провести люстрацію чиновників (насамперед суддів і правоохоронців), очистити державу від корупції, змусити чиновників дотримуватися Закону, створити сприятливі умови для бізнесу, працювати чесно, відповідально і прозоро – з першого ж дня, зібрати команду професіоналів, яка працюватиме не на рейтинг, а на результат. Щодо пенсійної системи Гриценко впевнений: пенсія повинна залежати від трьох показників – тривалість трудового стажу (хто більше працював – отримує вищу пенсію), від розміру зарплати та має включати надбавку за особливі умови праці, якщо такі були. Пропонує боротися з корупцією і вірить, що в нього вийде, апелюючи до того, як раніше виступав за скасування техогляду приватного транспорту: «Казали, що це не можливо, але ж скасували. І правильно, бо це була чиста корупція».

Гриценко також виступив за те, щоб українські олігархи, і в першу чергу ті, які є кандидатами в Президенти, поділилися своїми статками із громадою України: «Звертаюсь до мільярдерів України, в першу чергу тих, які є кандидатами в Президенти – добровільно половину своїй статків передати бюджету». Гриценко зазначив, що в Америці сотня мільярдерів спокійно передала половину своїх статків в бюджет і нічого страшного не сталося. Тому українські олігархи, вважає політик, мають зробити так само. Назвав «спекуляцією на патріотизмі» акцію, коли людям було запропоновано відправляти за допомогою СМС гроші на армію.

Цільова аудиторія кампанії Гриценка – люди старшого віку. Про це свідчать як передвиборна програма, так і інформаційні посили агітматеріалів (наприклад, коментар астролога щодо балотування Гриценка в Президенти: «З точки зору астрології, кандидатура Анатолія Гриценка найбільше відповідає вимогам нинішньої доби»). Молодших виборців, можливо, могло привабити те, що Гриценко володіє англійською мовою, має західну освіту і є активним користувачем соціальних мереж.

20 травня на персональному сайті кандидата з'явилася зворушлива стаття дружини Анатолія Гриценка Юлії Мостової, головної редакторки «Дзеркала тижня». В ній кандидата було змальовано як справжнього лицаря ХХІ століття: «дуже надійна і надзвичайно порядна людина», «якщо людина звертається по допомогу – завжди зробить усе, що залежить від нього», «жодного разу не бачила в очах Гриценка страху», «людина логіки й порядку», «бачить мету і його не лякають труднощі». Журналіст Мустафа Найєм на своєму facebook прокоментував це так: «Я не уверен, что мне нужен был бы еще и пост президента, если бы про меня так написала женщина. Это не про выборы, это про жизнь».

Під час кампанії Гриценко був мішенню для критики з боку інших політиків – колишніх товаришів по Майдану. Так, свободівець Олександр Аронець у відповідь на блоговий запис «Так що для нас головне, форма чи зміст?» Гриценка висловив свою зневагу до кандидата: «Ви постійно чимось невдоволені. Що ви ще робите, окрім того, що бурчите на соратників по опозиції? Коли ми побачимо не тільки критику, а й зразковий приклад боротьби проти режиму могутніх дивізій "Громадянської позиції" на чолі зі справжнім полковником?»; ще один член партії «Свобода» Ігор Мірошниченко звинуватив колишнього Міністра оборони в зниженні рівня обороноздатності держави.

На теледебатах 9 травня Гриценко відповідно до жеребкування виступав у першій трійці разом із Ольгою Богомолець та Олександром Клименком. Дебати були розділені на чотири тематичні блоки: внутрішня політика, зовнішня політика, економіка та запитання на соціокультурну проблематику. Кожному з учасників на відповідь було виділено по 90 секунд.

Серед трьох кандидатів тільки Гриценко зміг назвати прізвища людей, які фінансово підтримали кампанію (Олексій Гаврилов, Євген Уткін, Олег Канівець, Леонід Маков, Ігор Пукшин. Найбільший внесок – Євген Уткін, 1 мільйон гривень). На питання «Якою має бути українська національна ідея?» кандидат відповів доволі розмито: «Нам треба повірити в себе, у свій народ, у свою країну. Ми маємо розправити крила!». Таким закликом, до слова, починалася його передвиборна кампанія. Хоча Гриценко і вдавався до маніпулятивних технологій, звертався до стереотипів, з-поміж трьох учасників дебатів він виділявся впевненістю, рішучістю й тим, що вміло оперував фактами (наприклад, висловився проти відновлення ядерного потенціалу, посилаючись на міжнародний досвід Ізраїлю, Пакистану, Індії). Схвально оцінив виступ Гриценка на дебатах журналіст Сергій Лещенко.

У ситуації, коли головна боротьба за президентське крісло відбувалася між Петром Порошенком і Юлією Тимошенко, Гриценко видавався прийнятною альтернативою багатьом виборцям, які вважали голосування за «старі обличчя» неприйнятним. Підтримували Гриценка як кандидата релігієзнавець і публіцист Мирослав Маринович, політик і громадський активіст Леся Оробець, політв’язень і політичний діяч Левко Лук’яненко. Відповідно до одного з соціологічних опитувань «Вибори-2014: сподівання громадян, рейтинги кандидатів, мотивація вибору», яке передувало виборам, Анатолій Гриценко посідав третє місце. За нього були готові проголосувати 7,5% виборців.

25 травня на дільницю Гриценко прийшов із усією родиною. «Голосую за безпеку країни і чесну владу. На виборчу дільницю прийшли усією родиною – трьома поколіннями. На дільниці, правда, небачена черга – довелося вистояти понад 2 години. Але важливо, що люди мотивовані, не розходяться», – зазначив він у facebook.

За офіційними даними, після опрацювання 100,00% протоколів, Анатолій Гриценко набрав 5,48% (988687 голосів), опинившись на четвертому місці після Петра Порошенка (54,70%), Юлії Тимошенко (12,81%) та Олег Ляшка (8,32%). Гриценко зазначив, що в перегонах було дуже важко «змагатися з грошима, з олігархами»: «Медійна пристуність, бюджети їхніх кампаній, можливість достукатися до людей неспівставні з тими, хто рахував кожну копійку». Щось подібне він говорив і під час виборчої кампанії 2010 року, коли його слоганом було «Перший непрохідний» (результат – 1,2% по всій Україні, понад 3% голосів у Києві). Щоправда, на відміну від тих часів, 2014-го Гриценко був доволі частим гостем телеефірів та політичних ток-шоу.

Довідавшись результати виборів, Гриценко привітав нового Президента і висловив готовність йому допомагати: «Я хотів би, щоб в інтересах всієї країни йому вдалося виконати обіцяне, і найперше – зупинити агресію Росії і відновити баланс в економіці. Якщо на цьому шляху йому потрібна буде моя допомога, я готовий її надати». Попри свою поразку, він не припиняє критикувати чинну владу (як і раніше в особі Турчинова та Яценюка), відстоює права команди «Демальянсу» («Пара переможців Порошенко-Кличко повинна зупинити знущання над “Демальянсом” на київських виборах... Схоже, декого Майдан нічого не навчив»), активно повідомляє на facebook про свої звершення («За моїм наказом було створено, укомплектовано людьми, оснащено сучасним обладнанням, транспортними засобами і потім перевірено в дії під час навчань 5 мобільних шпиталів»), закликає до перекриття кордону і створення так званої антипутінської коаліції та засуджує відомих українських співачок за лояльність до Росії.

Невдовзі після виборів у ЗМІ з’явилась інформація про те, що Гриценко, можливо, вдруге очолить Міністерство оборони. Проте інформація доки не підтверджена і сам політик повідомив, що про це нічого не знає. Поза тим, навіть без призначення на міністерську посаду політичні перспективи Гриценка стали значно кращими: його партія пройшла до Київради, а президентський рейтинг має шанс бути конвертованим у подолання прохідного бар’єру на дострокових парламентських виборах.