У першій частині огляду російських ЗМІ зазначалося, що в інформаційному полі Росії окрім медіа проросійського спрямування працює ще й друга категорія ЗМІ. Та от деякі в цій групі (наприклад, інтернет-видання Polit.ru) впадають у ще одну крайність – надмірно критикують дії Росії. Хоча є видання («Коммерсант», «Независимая газета», Forbes, Politcom.ru), які намагаються дотримуватися принципів об’єктивності і збалансованості.

В обох випадках можна говорити про загальні тренди. По-перше, журналісти погоджуються в тому, що політичний шантаж і залякування країн-сусідів є традиційними інструментами режиму Володимира Путіна. На те є підтвердження в історії двосторонніх відносин як з Україною, так і з іншими державами в рамках СНД. По-друге, журналісти цієї групи ЗМІ не приділяють багато уваги крокам України. Вони констатують, що Україна зближується з ЄС. Зрештою, незалежна держава має право самостійно проводити зовнішню політику. Інша справа, як на це реагує Росія і які на те можуть бути причини. Ці питання найбільше цікавлять журналістів. По-третє, журналісти прогнозують, що примушування до союзництва може обернутися для Росії втратою будь-якої підтримки з боку країн-сусідів.

Журналіст видання «Коммерсант» Максим Кваша у статті «Идет война славянская» ставить за мету проаналізувати контекст, ширший за двосторонні відносини між Україною й Росією. Сюди ж він включає конфлікт із Білоруссю з приводу компанії «Уралкалій», а також участь Росії у сирійській війні. На думку автора, все це – ланки єдиного і продуманого зовнішньополітичного курсу Володимира Путіна.

Максим Кваша вважає, що причини конфлікту між Росією й такими країнами, як Україна та Білорусь, існують з обох сторін. «Считающая себя тяжеловесом Россия пытается навязывать свои правила игры и ведет себя как слон в посудной лавке. […] Соседи, вероятно предполагая экономическое ослабление России, ведут себя по отношению к традиционному партнеру все более цинично», – пише автор. Загострення економічних відносин є неминучим для цих країн. Конфлікт між Росією та Україною журналіст називає «стадией окопной войны, когда ни один из противников, похоже, не может продвинуться ни на дюйм. К тупику привела, с одной стороны, стойкая уверенность России в том, что Украина не сможет отказаться от предложения вступить в Таможенный союз, а с другой – не менее упорное стремление Украины к интеграции с ЕС». При цьому журналіст визнає, що у довгостроковій перспективі ЄС надасть Україні більше переваг, ніж Росія та МС. Серед них – умови відкритого ринку, можливі інвестиції в середній бізнес і покращення бізнес-клімату в країні. З точки зору короткострокової перспективи погіршення відносин із Росією позначиться на українській економіці. Говорячи про обидва сценарії, журналіст не спекулює на тому, яка модель інтеграції вигідніша для України.

На сайті Forbes у розділі «Мнения» опубліковано матеріал Андрія Суздальцова під назвою «Будет не сладко: чем грозит России экономический развод с Украиной». Автор звертає увагу на те, що питання політики й економіки завжди були пов’язані в україно-російських відносинах. «Наиболее ярким примером традиции смешивать политику и экономику является подписанное в апреле 2010 года в Харькове соглашение, которое увязывало условия пребывания российского Черноморского флота в Крыму с ценой на газ», – пише Андрій Суздальцов.

Як і в попередній статті, автор наводить переваги й вади обох варіантів інтеграції України: до ЄС і до МС. Якщо говорити про вступ до МС, то тут для Росії є й плюси, й мінуси. З мінусів – те, що українські підприємства виступають конкурентами для російських і штучно понижують ціни на свій товар, що ставить російських виробників у ще більш несприятливе становище. З плюсів – членство України в МС зміцнило б його статус у міжнародних економічних відносинах. Серед переваг асоціації з ЄС Андрій Суздальцов називає безперешкодний доступ українських товарів на європейські ринки. «Украина должна сэкономить на ввозных пошлинах до $500 млн. Киев рассчитывает на увеличение экспорта продовольствия в страны ЕС. Кроме того, Киев считает, что в рамках ЗСТ Украина станет более привлекательна для инвестиций из ЕС, начнется модернизация украинской экономики, появятся новые технологии, будут внедряться более высокие европейские стандарты», – зазначає експерт. Андрій Суздальцов доходить висновку, що Україна повинна зробити вибір, оскільки балансування між ЄС і МС обернеться повномасштабною торговою війною з боку Росії.

Цікаву думку висловила журналістка видання «Независимая газета» Тетяна Івженко: Україна може стати альтернативним лідером у СНД. Цьому можуть сприяти напружені відносини, які склалися, наприклад, у Росії з Молдовою й Таджикистаном. Ці країни радше підтримуватимуть Україну, аніж Росію. «Сейчас речь идет не о формировании политического клуба “друзей Украины”, а только о желании отдельных стран СНГ ситуативно объединиться, чтобы совместно противостоять торговым войнам со стороны России», – зазначає авторка, посилаючись на слова експерта Віталія Бали.

«Независимая газета» опублікувала думку українського політолога Костя Бондаренка, який вважає, що Росія через свої дії ризикує втратити Україну, як колись втратила країни Балканського регіону. Він пише, що заходи Росії – це спроба показати Україні, що на неї чекає після підписання угоди про асоціацію з ЄС. «При этом Украине не предлагают ничего такого, что бы выходило за рамки законности. […]Стремитесь к ассоциации с ЕС – готовьтесь к жизни по уставу. В том числе к особо тщательным проверкам товаров на соблюдение стандартов – и любое незначительное отклонение может привести к санкциям», – додає політолог. Кость Бондаренко вважає, що протистояння між Україною й Росією є грою з від’ємним результатом, коли жодна зі сторін не отримає позитивних результатів.

Автор статті «Торговая война с неясными результатами» в інтернет-виданні Politcom.ru Олександр Караваєв вирішив розібратись у логіці дій російської сторони. Очевидно, що російські політики вважають заходи економічного шантажу прийнятною формою впливу на сусідні країни. Проте практика торгових війн Росії вже показала, що вони не дають потрібних результатів і «не страхуют от повышения цен на энергоносители», як пише автор. «В силу массы мотивов торговых запретов, возможно, Кремль принимает данные решения не просто с комплексом целей, а по типу “давайте попробуем, а там будет видно”», – такий висновок напрошується в автора матеріалу. Для наочності він наводить статистику: з 96 нових бар’єрів, які почали застосуватися до товарів із країн МС у першому кварталі 2013 року, 13 ввела Україна. Тобто в України також є важелі впливу, про що варто замислитися Володимиру Путіну.

Напевне, найбільш провокаційний і відверто антипутінський матеріал дозволило собі видання Polit.ru – стаття Тихона Краєва «В.В. Путин: “Один народ” и всякое такое». За основу матеріалу він взяв два інтерв’ю Володимира Путіна: «Первому каналу» і Associated Press. В результаті стаття виглядала наступним чином: журналіст коментував окремі цитати Президента РФ. Причому якщо одні цитати справді виглядали суперечливо, то інші були витягнуті з контексту і за рахунок цього звучали перебільшено. «Гостроти» додавали й самі коментарі Тихона Краєва. От, наприклад, журналіст робить припущення з офіційних причин, якими російська сторона аргументує економічну блокаду України, а саме – захист внутрішнього ринку від потоку неякісних товарів. «То есть, президент РФ тут публично признал, что в сравнении с российскими товарами украинские более привлекательны и, как следствие, промышленность России – не конкурент украинской. Причем, когда о соответствующих рисках ранее говорил С. Глазьев, то у него главным риском был реэкспорт товаров, ввезенных в Украину через ЕС. То есть, риски В. Путин углубил и расширил: украинские товары, значит, по цене / качество лучше российских, а европейские – лучше украинских. То есть, в общем, Украина вполне правомерно хочет в сторону ЕС», – пише автор.

Найбільше обурення журналіста викликала фраза Володимира Путіна про те, що Україна й Росія – це один народ. Тихон Краєв побачив у цій фразі пряму загрозу суверенітетові України аж до його ліквідації. «Возможно, конечно, что В. Путин просто сказал первое, что пришло ему в голову – это же интервью, все-таки», – припустив він.

На завершення він наводить докази негативної реакції українців на дії Росії. Згідно з соціологічними опитуваннями, 58% українців вважають, що причиною загострення відносин є бажання України підписати угоду про асоціацію з ЄС. Суттєво падає імідж Росії в очах українців. Станом на серпень 2013 року лише 22% респондентів вважають її братською країною, порівняно з 35% у вересні 2009 року. «Скорее всего, итоги этого опроса в России мало кто увидит – а жаль», – підводить підсумок Тихон Краєв.

Проведений аналіз свідчить про те, що в російського читача є альтернативне джерело інформації, яке відзначається більш критичним і виваженим висвітленням. З іншого боку, якщо порівнювати кількість публікацій у першій і другій групі ЗМІ, то очевидно, що проросійські медіа продукують більшу кількість матеріалів. Вони систематично ведуть інформаційну кампанію, спрямовану на дезінформацію читачів. Тому є ризик, що проросійські ЗМІ мають з об’єктивних причин (кількість публікацій і розмір аудиторії) вищу ймовірність, що їхнє повідомлення буде донесено до читача.