Рішення Кабміну про призупинення приготувань до підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом недаремно порівнюють із ГКЧП. Важко навіть підібрати визначення, яке б точно схарактеризувало масштаб і характер цієї події. Сказати, що вона була естраординарною, - не сказати нічого. У світовій практиці заведено заради висвітлення подібних подій переривати запланований графік виходу програм і давати всю інформацію, що надходить, негайно.

Зайве казати, що в Україні такого не було. За виняток може правити лише 5 канал.

Отже, як висвітлювали все, пов'язане з рішенням Кабміну, на трьох телеканалах, що їх заведено вважати за головні інформаційні.

«Інтер», «Подробности», 21 листопада.

У підводці до випуску сюжет про рішення Кабміну було анонсовано першим. Насправді ж у випуску першим пішов сюжет про скандал навколо комуністичного минулого Ірини Фаріон. І лише після нього — про призупинення (а чи відмову від?) євроінтеграції. Ледь не весь сюжет складався з синхрону Юрія Бойка. Коротенькі (дуже коротенькі) коментарі дали політологи Сергій Таран (його коментар був проєвроінтеграційним) та Вадим Карасьов (його коментар був обтічним на межі з повною беззмістовністю). Два синхрони дали політики — Геннадій Москаль («В отсутствие царя бояре расплясались») та Володимир Олійник — він виправдовував рішення Кабміну.

Випуск 22 листопада розпочався так само не з теми євроінтеграції, а з телефонного тролингу депутатів від «Батьківщини». За ним пішов астрологічний прогноз — чергове російське ноу-хау: на російському телебаченні астрологію давно вже подають як загальновизнану галузь знань, а астрологічні прогнози правлять за таку собі ерзац-аналітику. У даному разі серед астрологічної, даруйте, полови був і такий прогноз: Україна не рухатиметься ані до Євросоюзу, ані до Митного союзу, а розвиватиметься самостійно. Як це «самостійно» - чи не за взірцем Північної Кореї? - астрологиня не пояснила.

Далі пішов сюжет із київського Майдану Незалежності. Загалом зважений і нейтральний, хоча й короткий. «Люди прийшли не за політикою, вони хочуть до Європи», - щось подібне розповіли глядачам. Але чи можна отак відокремлювати цивілізаційний вибір від політики? Бо тоді постає запитання: а що ж тоді політика? Отут і проглянула загальна тенденція, наявна останнім часом у ЗМІ: суспільству навіюють, буцімто поняття «політика» стосується лише внутрішніх і здебільшого дріб'язкових стосунків між політиками.

Далі пішли репортажі з периферії. За словами ведучих, чи не наймасовіша акція відбулася в Черкасах. Кореспондентка уточнила: «Натовп пішов на штурм облдержадміністрації». На екрані тим часом показували одну (одну!) людину з мегафоном, що побігла до входу до будинку адміністрації; всі решта учасників мирно й спокійно стояли на певній віддалі. Текст разюче суперечив картинці — то що це було?

Де ще відбувалися акції протесту? У Львові. В Івано-Франківську. «На Бандерівщині», одне слово. А от у Дніпропетровську було «мало людей». У кадрі не було жодного загального плану — лише крупні плани груп людей, за якими проглядали й інші; скільки маніфестантів було всього, просто не показали.

А випуск плавно перейшов до реакції за кордоном. Пролунали слова Стефана Фюле (саме так, Стефаном, його й було названо). Розповіли про реакцію в Євросоюзі та в Росії — особисто ВВПутіна. Сказали, що в Австрії Янукович заявив про незмінність планів. Чи це, часом, була не вчорашня подія, вигідно підверстана під сьогоднішні? Утім, синхрону самого Януковича не було, замість нього «синхронувався» його радник Андрій Гончарук.

І от нарешті мова зайшла про основну подію — точніше, про її продовження. Про прихід до Верховної Ради Миколи Азарова та про його спроби пояснити скандальне рішення Кабміну. Коротенька підводка визначила головну інтригу сюжету: чим у відповідь запустили в Азарова депутати. Виявилося, що лише папірцями з текстами ухвалених євроінтеграційних законів, та й, судячи з картинки, папірців тих було дуже мало.

Отут, хоч що кажіть, а відсування даного сюжету подалі від початку саме по собі було маніпуляцією. Спробою принизити значення рішення кабміну. Так, події на Майдані були актуальнішими, але ж вони були наслідком! Чи можна було розглядати наслідки раніше, ніж причину? І точно вже наслідком була закордонна реакція. Що ж до астрології, це вже взагалі ані в які ворота не лізло.

Далі були коротенькі синхрони Ірини Геращенко, Ярослава Сухого, Віталія Кличка, Володимира Олійника, Петра Симоненка. Баланс? Ще й який! От тільки в даному разі думки політиків - це й були думки політиків, цілком прогнозовані й такі, що не несли ніякого ЗНАННЯ. Конче потрібними були думки експертів. І експерти з'явилися, аж цілих четверо: Вадим Карасьов, Сергій Таран, Кость Бондаренко, Віктор Суслов. От тільки мову вони вели не про наслідки й значення кабмінівського рішення, а про наявність або відсутність у Кабміні різних фракцій та течій — євроінтеграційної та проросійської. Одне слово, саме рішення Кабміну не має жодного значення, головне — чи пересваряться  вони в тому Кабміні, а чи ні.

Вечірній випуск ТСН, «1+1», 21 листопада.

Тут було пишнослів'я, як от у підводці: «Уряд сказав: “Стоп!” українському експресу». Заперечень немає: відмова від асоціації з ЄС — що ж це, як не привід попрактикуватися в дотепності й образності мислення? Скажете, публіцистичність? У тому-то й річ, що ні: ці ораторські вправи були «мистецтвом задля мистецтва» й найменшою мірою не транслювали ставлення до події, емоції, що виникли внаслідок неї. Що ж, така от вампука — ще один спосіб не дати зрозуміти справжнього значення й справжньої ваги події.

Як і заведено тепер, оповідь виступу Бойка чергувалася з коротенькими синхронами з нього ж. Найменших сумнівів у правдивості того, що сказав Бойко, журналісти не виявляли: «Економічна ситуація погіршилася через євроінтеграційні наміри» - й глядачі мусили вірити, що саме через них.

І ще одна прикметна річ: увагу глядачів не було загострено на тому, чим саме відає пан Бойко в уряді. А відає він, зокрема, енергетичними питаннями, серед них нафтогазовими — а отже, за ідеєю, може мати свої особисті погляди на все, що відбувається. Фаховими є ці погляди чи ні, ефективними чи покликаними законсервувати status quo — не  є таким уже принциповим; головне — Бойко є зацікавленою особою. Не згадуючи про це у матеріалі, журналісти замовчують важливі факти.

Наостанок було згадано про те, що Стефан Фюле (тут він теж був Стефаном) скасував візит до України.

ТСН, 22 листопада, вечірній випуск.

Першим був сюжет про акцію протесту на Майдані. Його теж можна було б зарахувати до інформативних, якби не одна особливість: надто вже багато — найбільше за все! - уваги було приділено тому, як учасники акції п'ють чай та каву. Ніби саме для легких посиденьок вони й зібралися.

Було показано спроби встановити щити, дано синхрон речника київської міліції Ольги Білик (отак у титрах і було написано: речник — ніби саме так і зветься її посада). Розповіли й про реакцію у Львові.

Сюжет про виступ прем'єра у Верховній Раді було названо «теплий прийом». І знову те саме: увагу глядачів було переключено зі змісту рішення Кабміну на поточні події (чвари) у парламентскьих стінах. Було навіть сказано (але не показано!) про колотнечу в сесійній залі, тролювання телефонів опозиціонерів підмішали до розповіді про виступ Азарова й реакцію на нього. Чесне слово, якби в будівлі ВР, не дай Господи, потекли труби чи зіпсувався паркет — розповідь про ці прикрі обставини, поза сумнівом, так само «художньо» вставили б у розповідь про виступ Азарова. Майже за Веніаміном Каверіним: «Сегодня мы проходили утку...». От саме в такий спосіб ТСН «проходив» Верховну Раду. 

Декілька разів показували крупним планом опозиціонерів — зокрема й Яценюка — у джемперах із написом: «Юлі волю!». І це вже був іміджевий прорахунок самих опозиціонерів: тут євроінтеграцію згорнуто, а для них, як виходило, це не стало темою № 1: Юлі волю, а там обійдемося й без євроінтеграції?

Що було не схожим на інших, то це синхрони Ганни Герман та Інни Богословської — Герман про те, що президент нічого про зупинення євроінтеграції не казав (у тому розумінні, що Азарова, мовляв, і слухати не варто), а Богословської — з вірою у продовження євроінтеграції. Ще на екрані з'явився, й частково його було зачитано, чи не найбільший медіасюрприз останнього часу — палкий текст блогу Інни Богословської в «Українській правді». Це був єдиний фрагмент сюжету, що не заколисував глядачів, а пробуджував до думки.

Нарешті, був коротенький сюжет про висловлене Джеффрі Пайеттом розчарування США та про їхню підтримку України й ЄС, який і надалі тримає двері відкритими.

«Україна», «События», 21 листопада.

У випуску подію теж було переведено в белетристичну площину, починаючи з підводки: «Всё пропало или ещё поторгуемся?».

Цитата з матеріалу: « Европа подождёт. Правительство решило приостановить подготовку соглашения об ассоциации с ЕС ради улучшения отношений с Россией и странами СНГ». Це було пересмикування — адже дотепер не повідомляли про проблеми у відносинах із жодною країною СНД, окрім Росії. Отже, це була пряма дезінформація: наслідки євроінтеграційних зусиль було перебільшено й навіть глобалізовано; двосторонній конфлікт було змальовано як нібито протистояння України з усім пострадянським світом.

Були кадри засідання уряду з закадровим коментарем: на доленосному засіданні присутні «только члены правительства с высшей категорией допуска к государственным тайнам». Дуже важлива інформація, але хіба ж можна було залишати її в такому вигляді? Тобто, виходить, що рішення про призупинення євроінтеграції ухвалювали не всі члени уряду? А скільки тоді? І що то взагалі за члени уряду, які не мають доступу до державних таємниць, а отже, можливо, не мають достатньої інформації для ухвалення рішень? І що то за рішення Кабміну, яке визначає долю країни на багато років наперед, але є таємницею навіть для деяких міністрів? Усе це пролунало таким чином, ніби так і має бути, ніби нічого неординарного в такому порядку речей немає.

А ще й тут було те саме, що й на «Інтері» з «Плюсами»: суттєву інформацію про важливу, доленосну подію було підмінено процедурною рутиною — тим, ЯК Кабмін ухвалював рішення, а не ЩО то за рішення, й які воно матиме наслідки.

Підводка до наступного сюжету була от якою: «В тот момент, когда в столице стало известно, что евроинтеграции не будет, Виктор Янукович в австрийской столице убеждал своего коллегу: альтернативы европейской интеграции нет». Отже, не знав президент нічого, геть не знав?

Випуск 22 листопада розпочався дивно. Серед анонсів сюжетів на самому його початку про відвідання Миколою Азаровим Верховної Ради не було нічого. Але саме про це був перший сюжет. Натомість в анонсах першим фігурував сюжет про Майдан, було обіцяно пряме включення.

У підводці до сюжету про Азарова у ВР глядачів змогли заінтригувати так, як ніколи — їм пообіцяли експертні думки «політиків, політтехнологів і навіть астрологів». І тут астрологи — це що, мода така? Та й політтехнологи тут, здавалося б, не дуже до чого. Знову те саме навіювання: політика — це суцільні політтехнології й нічого більше?

На практиці це виглядало так: Леонід Кравчук сказав, що всі влади в Україні не робили нічого, щоб відірвати Україну від економіки Росії (а сам Кравчук, імовірно, служив стороннім оглядачем?). Одразу за ним астролог Олена Осипенко розповіда, що «Луна находится в знаке Весы...». Одразу за нею повідомили, що Александр Квасьневський змінив свій прогноз на більш сприятливий для України, Сергій Власенко оприлюднив заяву Тимошенко, а опозиція влаштовує масштабну акцію в неділю. На екранах знову з'явилася пані астролог і застерегла: день 24 листопада — несприятливий, а всі починання цього дня матимуть нульовий результат. Може, читачі підкажуть, як усе це можна назвати? Нарешті, кореспондент повідомила: «Новий Майдан, попри судову заборону, розходитися не збирається». На інших каналах казали лише про судову заборону встановлювати намети...

А тема тривала: глядачам пообіцяли, що «Ольга Федорова з'ясує, де справді хочуть у Європу, - на тлі карти України». Виявилося, що хочуть у Львові, Тернополі та Івано-Франківську. Все, крапка. А от «у мільйонному Дніпропетровську (до речі, вже не мільйонному. - Б.Б.)... лише три десятки людей.... Тихо було й на головному майдані в Харкові». Без коментарів.

У жодному матеріалі трьох розглянутих каналів не було жодної згадки про те, що Азаров у своєму виступі у ВР посилався на те, що «економічна ситуація стала поганою». Мовляв, от збиралися до Європи, аж тут раптом бац — і економічна ситуація. Ніхто не спробував запитати: а хто зробив її поганою — чи не чинна влада, й прем'єр-міністр зокрема?

А ще Азаров вів мову про те, що внаслідок євроінтеграції й погіршення відносин із Митним союзом різко скоротився товарообіг із Індією, Індонезією та Південною Кореєю. Цих слів не навів жоден із досліджених каналів. І, можливо, правильно зробив. Бо в іншому разі глядачі могли замислитися: а чи ці три країни теж входять до Митного союзу? Та й узагалі: невже падіння обсягів торгівлі з Індонезією є таким уже катастрофічним для нашої економіки? То, може, утворімо краще союз із Індонезією?

Усі розглянуті випуски страждали на одну й ту саму хибу — вони інформували не про подію, а про супутні до неї обставини: як вона відбувалася, хто як на неї відреагував, хто що з цього приводу сказав. Натомість усі три телеканали роздмухували супутні обставини й камуфлювали ними саме рішення Кабміну та його зміст. Отже, спільну ваду можна визначити як беззмістовність — а точніше, удавана змістовність, фіктивна змістовність.

І, нарешті. 21 листопада варто було увімкнути 5 канал. Його журналістів було не впізнати — на них, як то кажуть, лиця не було. Вони могли б нічого не казати — їхні обличчя про все казали й без слів. На «Інтері», «1+1» та «Україні» все було подано холодно-нейтрально. Або, радше, просто бездушно. Скажете, це й є професіоналізм? Ну, якщо за професіоналізм уважати подання інформації магнітофонними голосами, ніби самих журналістів ніщо в цій країні не хвилює й ніщо не стосується, - то це якийсь не такий професіоналізм. Є моменти, є події, коли всі усталені стандарти летять шкереберть. І не можуть інакше. Ні, я не кажу, що журналісти мали плакати в ефірі, - ні. Вони могли радіти, могли бути схвильованими, розгубленими... Вони ж доленосну подію перетворили на звичайний паркет, звичайний протокольний офіціоз.