Останнє трапляється, якщо недбалість журналіста у перевірці і поданні інформації стає очевидною навіть непідготованому читачу. Прикладом подібного може слугувати стаття дніпропетровського журналіста Володимира Рибальченка «Антитютюновий закон повторює долю ‘сухого’?», що вийшла 27 січня на сайті «Голосу України», офіційного видання Верховної Ради.

Вже заголовок наштовхує на думку, що автор скептично налаштований щодо закону.  І ця підозра підтверджується – в одному з останніх абзаців журналіст підводить риску: «Тому складно не погодитися з думкою про те, що ціла низка заходів, вжитих державою: заборона куріння в громадських місцях, наклейки на сигаретних пачках, які відлякують, збільшення цін на тютюнові вироби, - очікуваного ефекту не дає».

Звісно, проблема не у тому, що хтось критикує антитютюнове законодавство, а в тому, що ця критика не підкріплена ані фактами, ані серйозною аналітикою, ані думками незалежних експертів. 

Алогічність висновків

Наведені вище висновки  пана Рибальченка частково суперечать тому, про що він пише у першій частині свого матеріалу. А там, зокрема, йдеться, що, за результатами моніторингу, закон виконується у переважній більшості закладів, крива зростання смертності від хвороб пов'язаних з курінням вперше за роки незалежності зупинилася, кількість курців і спожитих ними сигарет зменшується. Чим не результат?

І якщо вже говорити про завдання закону про заборону куріння, то вони насамперед у захисті відвідувачів і персоналу закладів харчування від шкідливого впливу тютюнового диму, потім – у зменшенні кількості сигарет, які курці викурюють протягом дня, насамкінець – у зміні сприйняття громадськістю куріння як соціальної норми. В сумі ж все це має сприяти підвищенню рівня громадського здоров’я.

Тож автор насправді наводить факти, які підтверджують ефективність закону, тобто досягнення поставлених перед ним завдань.

Разом з тим, пан Рибальченко ділиться власними спостереженнями про те, що закон виконується не всюди: провідники дозволяють курити у потягах, у громадських закладах на кшталт театрів, стадіонів чи навчальних установ теж почасти нехтують забороною, а міліція через необізнаність штрафує за куріння у місцях, в яких це робити насправді дозволено.

Однак все це зовсім не означає, що закон не працює. Безперечно, є недоліки його виконання, але вони за своїми масштабами і негативними наслідками не перевищують позитивних результатів, які заборона куріння вже принесла, і про які згадує сам журналіст.

Тож «очікуваним ефектом», про нібито недосягнення якого пише у висновку Рибальченко, не можна називати виконання закону. Це є підміною понять, адже «очікуваним ефектом», тобто ціллю закону, є зменшення шкідливого впливу куріння на населення. З таким же успіхом можна стверджувати, що якщо в Україні стаються крадіжки, то ст. 185 Кримінального кодексу, яка визначає це злочином і, відповідно, забороняє подібні дії, «очікуваного ефекту не дає». Безперечно, крадіжки трапляються, але законодавство є запобіжником, який стримує їх кількість, масштаби і наслідки.  

Недбале ставлення до фактів

До фактів, і тих, що підтверджують ефективність закону, і тих, що вказують на недоліки його виконання, автор місцями ставиться недбало.  Приміром, він пише:

«Низка керівників таких закладів (тих, що позитивно сприймають закон – Ред.) відзначають зростання кількості відвідувачів. Так, на думку власника пабу "Третій тайм" Сергія Овчарова, людей приваблюють кафе й ресторани, де не накурено. Збитки, однак, мають ресторани й кафе у великих торговельних центрах, де люди часто проводять ділові зустрічі».

Не зрозуміло, на основі чого робиться узагальнення про те, що в одних закладах кількість відвідувачів зростає, в інших – навпаки. Це чиєсь дослідження, власні спостереження, опитування рестораторів? 

Або ж коментар дніпропетровського юриста Володимира Дона, який наводиться наприкінці статті на підтвердження висновку Рибальченка щодо неефективності закону.

«Відповідно до офіційної статистики, за минулий рік кількість курців в Україні нібито зменшилося. Але водночас продаж сигарет аніскілечки не впав Заборонні заходи майже нічого не дають. Горбачовська антиалкогольна кампанія це доводить. Потрібно підвищувати якість життя, збільшувати зарплати, піклуватися про здоров'я нації, а не забороняти й лякати», – стверджує спікер, якого журналіст подає як незалежного експерта і не вважає за потрібне повідомити читачам, що той є відомим на Дніпропетровщині противником заборони куріння.

Автор не намагається ставитися критично до сказаного паном Доном і не зважає на те, що його аргументи ретранслюють типові тези тютюнових лобістів. «…підвищувати якість життя, збільшувати зарплати, піклуватися про здоров'я нації», – це важливо і це те, чим в принципі має займатися держава. Однак подібні цілі дуже загальні і розмиті, вони не є прямим вирішення проблеми тютюнокуріння у країні і прямо не применшують його згубні для громадського здоров’я наслідки. Тими ж аргументами можна переконувати, що підвищення рівня життя населення, приятиме вирішенню будь-якої проблеми, дотичної до сфери охорони здоров’я: подоланню епідемії туберкульозу чи СНІДу, зниженню поширеності наркоманії і дитячої смертності… список може бути довгим. Але ж зрозуміло, що для вирішення кожної конкретної проблеми, у тому числі і куріння, потрібні конкретні вузькоспеціалізовані заходи, а не абстрактне очікування покращення життя. Компетентність експерта, який цього не розуміє, викликає сумніви.

До слова, коментар Володимира Дона, наведений у тексті, є дослівним повторенням сказаного ним під час прес-конференції 8 жовтня 2013 року у Дніпропетровську. От тільки з коментаря викинуто вказівку року – 2012, і цифру, на яку зменшилася кількість курців за рік – 240 тис. Тож не зрозуміло, чи то у експерта є завчена фраза, яку він щоразу повторює, даючи коментарі на тему антитютюнових заходів, чи то пан Рибальченко просто скопіював, без посилання на першоджерело, коментар із минулорічної новини, завбачливо викинувши з неї відсилку на 2012 рік. І байдуже, що формулювання «за минулий рік» у 2014 році означає вже рік 2013…

Але навіть не ця безвідповідальність автора є головною проблемою, достовірність фактів – от що важливіше. Пан Дон стверджує, що продаж сигарет аніскільки не впав, а журналіст не вважає за потрібне це перевірити.

Якби ж це зробив, виявив би, що: обсяги виробництва сигарет за рік впали на 10%,  а їх реалізація за 12 місяців (вересень 2012 – серпень 2013) скоротилася на 14 мільярдів штук або на 16%. Так, з вересня 2013 року падіння ринку дійсно припинилося, однак факт у тому, що він падав і нині є меншим, ніж був рік тому.

...Аналізувати і критикувати дії влади, результативність її рішень, вказувати на недоліки – вкрай важливо. Однак ця критика має підтверджуватися фактами, містити чіткі і логічні причино-наслідкові зв’язки. У матеріалі «Голосу України» цього, на жаль, не бачимо.

«Медіафільтр» готовий опублікувати відповідь автора або видання «Голос України» на даний моніторинг.