Про це із посиланням на власні джерела пише американський експерт з питань СРСР, Росії та України Пол Грегорі (Paul Gregory) у своїй статті для theblaze.com.

За інформацією експерта, у Донецьку діє своєрідний «потьомкінський 1+1». Він використовує логотип телеканалу «1+1», розміщений у правому верхньому кутку екрану. Довірливий глядач думає, що дивиться оригінальний канал із Києва.

Показує несправжній «1+1» не звичну програму з інформаційними передачами, прогнозом погоди тощо, а лише старі фільми, комедії та інші легкі розважальні форми, пише автор. За словами автора статті, на цьому «телеканалі», на відміну від автентичного, зовсім немає новин.

«Чого хочуть досягти пропагандисти Володимира Путіна через “потьомкінський 1+1”, публікуючи лише розваги?», - ставить риторичне запитання Пол Грегорі.

«Донецькі глядачі дивуються: що відбувається, невже Київ не знає, що на нашому подвір’ї війна?», - пояснює автор.

За його словами, фейковий телеканал змушує донецьких глядачів повірити, що решта України ставиться до їхньої біли індиферентно.

«Мешканці окупованих територій живуть без води, їхні будинки зруйновані, цивільних убивають – в той час як кияни та жителі Західної України сидять перед телевізором і насолоджуються мильними операми й старими комедіями», - розмірковує над метою пропагандистів Пол Грегорі.

В той же час, як тільки донецькі глядачі перемикають на російські чи сепаратистські телеканали, то бачать жахливі зображення зруйнованих міст і сіл, розповіді про звірства українських нацистів.

Інколи, розповідає автор, пропагандисти дозволяють і прямі трансляції справжнього «1+1», якщо це їм на руку.

Так, наприклад, відбулося під час церемонії нагородження родичів «Небесної сотні». Ця картина була вигідною для пропаганди, оскільки зачіпала за живе донецького глядача.

«Ми маємо тисячі вбитих, а ці невдячні в Києві оплакують сотню!», - подумає така людина.

Автор статті зауважує, що український уряд створив Міністерство інформації, аби протидіяти подібним саботажам. Проте боротьба ця, на думку експерта, є надто складною: немовби Давид бореться з Голіафом без пращі.

Пол Грегорі додає, що до початку російського вторгнення люди в Україні не переймалися питаннями мови та національності, проте у зв’язку із  путінською пропагандою все змінилося.

«Навіть якщо б путінська воєнна пригода закінчилася поразкою російських сил та їхніх союзників, Україна залишилася б наодинці із величезною проблемою депутінізації населення на південному сході України», - резюмує автор.