Еволюція

Важко сказати, коли вони з’явилися. Місцеві медіа, що впевнено тримали антиукраїнський курс (донецький «Комітет», наприклад), існували в Україні й до 2014 року. Телеканали та газети, традиційно лояльні до проросійських політичних сил, існували теж (луганські ЛОТ і «ХХІ век»). Тобто вони і раніше були носіями російської пропаганди, а відтак у нових умовах стали почувати себе доволі комфортно.

Із березня 2014 року ряд російських інтернет-проектів націоналістичної чи неоімперської спрямованості перепрофілювалися на рупори донбаського сепаратизму (Anna News, наприклад). У Луганську людьми «звідти» створено «Луганськ 24» як інтернет-проект. У Донецькій області ряд місцевих газет (в першу чергу – газети органів місцевого самоврядування, зокрема «Жизнь» у Донецьку) добровільно змінили тональність і почали (хто з більшим, хто з меншим ентузіазмом) підтримувати сепаратистів. У травні-червні було запущено цілу низку інтернет-проектів для «правильного» висвітлення подій на Сході.

Паралельно здійснювалося захоплення місцевих телеканалів; відключалось українське телебачення; чинився брутальний фізичний тиск на ті ЗМІ, що вели незалежну політику. Як наслідок, станом на серпень 2014 року саме сепаратистські видання визначають медійну структуру того Донбасу, який знаходиться під контролем терористичних угруповань.

Структура

Телебачення

Сепаратистське телебачення представлено двома телеканалами – по одному в Донецьку та Луганську.

29 квітня в приміщення Луганської обласної телекомпанії прийшли «ввічливі» люди та запропонували каналу припинити діяльність. Тоді було запропоновано віддати ефір «Луганську 24». Так інтернет-проект обзавівся власним ефіром; працюють вони на студії іншого каналу – ІРТА, котрий теж давно «прикритий».

До каналу відразу приєдналася добра частина співробітників самого ЛОТ та ІРТА. Важко сказати, що рухало цими людьми: можливо, щира віра в український фашизм, або професійний інтерес – побути в ролі місцевих гебельсів; а можливо, просто зарплата, що в рази перевищила їхній попередній заробіток.

Обсяги фінансування, графіка, стиль, подача матеріалу й навіть сама назва вказує на зв’язок проекту з російськими структурами. Їхня робота – репортажі «з місця подій» із коментарями й без; справжні шедеври – випуски новин. Дорослі люди абсолютно серйозно говорять про Луганськ як «столицю», про якийсь місцевий «парламент» і таке інше.

Цікаво, що в умовах, коли Луганськ був без світла, зв’язку та постачання, цей канал мав не лише транспорт і бензин, а й можливість монтувати й викладати відео в Інтернет (трансляція в ефір навряд чи велась, оскільки телевежа в Луганську також практично знеструмлена).

Донецький «Первый республиканский канал» виглядає трошки біднішим за свого луганського колегу. Він працює на базі Донецької ОДТРК. Фактично канал транслює програми «Россия 24», але вставляє й свій продукт. Передачі (програма «Лица республіки» та новини) готуються персоналом колишньої ОДТРК; журналісти та ведучі – з Донецька та інших міст Східної України.

Радіо

У Донецькій області в розпорядженні терористів перебуває місцеве дротове радіо, також в FM-діапазоні працюють дві радіостанції. У Луганську під потреби місцевого бандитизму намагалися пристосувати Радіо «Пульс FM» (те саме, яке тішило місцевих рок-меломанів «правильною» музикою), але разом із електрикою в місті зникла й можливість втілити ці плани в життя.

Преса

У розпорядженні луганського угрупування терористів знаходиться одна газета – «ХХІ век». У Донецьку виходить «Новороссия», на новий лад заграла газета «Донецкий Кряж» (після припинення її фінансування Ринатом Ахметовим прийшли грошові вливання з боку терористів). «Муниципальная газета» протягом тривалого часу пропагувала сепаратизм, її редакторка навіть входила в «уряд ДНР»; але після її арешту українськими правоохоронцями видання припинило існування. Кожен день виходить «Молния ДНР», але вона поширюється тільки в Донецьку, і то не в усіх районах.

Інтернет-сайти

Якщо в плані телебачення й преси Луганська та Донецька групи мають приблизно рівні досягнення, то в інтернет-сегменті Донецьк зайшов значно далі за свого східного сусіда. Запущено цілий ряд веб-ресурсів, які імітують інформаційні агентства, новинні сайти, сайти органів влади «ДНР». Мінімалізм у графіці компенсується щирим абсурдом контенту та фальшивою масовістю інформаційного потоку. Інформаційне агентство «Новороссия» (www.novorossia.su), сайт «Новороссия» (www.novorosia.ru), «Новости Донецкой Республики» (www.dnr-news.com), «ДНР Сегодня» (www.dnr.today), «Информационный корпус» (www.icorpus.ru) –це неповний перелік сайтів-клонів донецької групи; Луганськ тут відіграє явно другорядну роль, маючи лише www.lugansk-online.info.

До інтернет-ресурсів терористів варто додати російський сайт «Русская весна» (rusvesna.su); створено навіть справжню власну соцмережу – www.noworossia.su.

Онлайн-телебачення

Так, у них є навіть таке. В Луганську, як ми вже знаємо, «Луганск 24» перейшов на ефірне мовлення, але оновлює свою сторінку www.on-line.lg.ua та канал в YouTube. У Донецьку на відеорепортажах спеціалізується «Информационный корпус» (відео з місць подій); також працює інтернет-канал «Новороссия ТВ»: після блокування сайту каналу адміністраторами він тепер є лише в YouTube.

Справжнім «шедевром» залишається російський ресурс Anna News. Продукт найгрубішої пропаганди, що вже працював над висвітленням конфлікту в Сирії та Іраку, продовжує мовити, але вже в контексті Донбасу. Карикатурність і нестандартність Anna News тримає цей ресурс у центрі уваги як користувачів – споживачів продукту, так і експертів-дослідників. Підкреслена кустарність виробництва в стилі «самиздату»; незграбність ведучих (та пачка цигарок поруч із мікрофоном) створює ефект «своїх», а скайп-включення з екзальтованими горлівськими домогосподарками виглядають більш ніж душевно.

Соціальні мережі

Під тиском медіа та повноцінних веб-сайтів роль соціальних мереж в інформаційній війні відходить на другий план. Якщо взимку-навесні саме через групи «ВКонтакте» здійснювалась основна «накачка пристрастей» (згадайте, скільки було щодня демотиваторів, колажів, фотожаб), то зараз соцмережі більше поширюють «новини з фронту», «свідчення очевидців» та ролики з YouTube.

РЕАЛЬНІСТЬ ОЧИМА СЕПАРАТИСТСЬКИХ ЗМІ

Сепаратистські ЗМІ створюють для мешканців підконтрольних територій справжню ілюзорну реальність. Не маючи можливості перевірити речі на власні очі й не отримуючи інформації з інших джерел (нагадаємо, що з доступних ЗМІ в них – лише сепаратистські та російські), громадяни на окупованих територіях живуть в інформаційному середовищі суцільної брехні.

Яким же є той світ, яким його бачать люди через призму сепаратистських медіа?

Бойові дії

Головне завдання будь-якої пропаганди на окупованій території під час війни – забезпечити підтримку місцевого населення. Для цього ворог, який наступає, змальовується як джерело смертельної небезпеки, в той час як «свої» солдати позиціонуються як запорука безпеки та порядку. Тому ключова тема в сепаратистів: українська армія несе руйнацію й убиває мирне населення. Українська армія використовує балістичні ракети, фосфорні снаряди, хімічну зброю – якщо ці теми в ряді російських ЗМІ звучать на рівні гіпотез, то тут це – доконаний факт.

Газета «ХХІ Век»

«Украинские каратели продолжают целенаправленно разрушать инфраструктуру Луганской народной республики» - ця фраза проходить практично через кожен випуск новин на «Луганск 24». «Украинские каратели усиливают артобстрелы жилых кварталов в городах ДНР», «Правительство ДНР: пока каратели продолжают боевые действия, прекращения огня быть не может», «МЧС: сегодня ВСУ продолжили обстреливать Донецк» - такі заголовки (взяті з сайту «ДНР Сегодня» 9-10 серпня) є постійними для «новинних» сайтів сепаратистів. Ну а шедевр із розіп’ятим хлопчиком у Слов’янську взагалі гідний увійти в аннали світової пропаганди.

 «С начала карательной операции 2 мая хунты до 7 июля каратели потеряли убитыми и ранеными более 4208 солдат и офицеров», – рапортують одні «новинні» сайти; «79-я бригада отказалась подчиняться Киеву», – звітують інші. «Солдати ворога деморалізовані й не хочуть «воювати проти власного народу»; соцмережі засипані історіями за сценарієм «наші підбили БТР, а вони попадали на землю, сказали: не бийте нас, ми будемо за народ». «В Россию убежали еще 17 украинских военных», передає «ХХІ Век» 16 серпня; ще 4 серпня вийшла новина про те, що «в связи с массовым переходом украинских военных на территорию России в Ростовской области открывают для них временный лагерь, который сможет принять до 500 человек».

І взагалі, ворог несе неймовірні втрати і його перемоги тимчасові. В той же час, програючи тактично (залишаючи місто за містом), «ополченці» виграють у стратегії. Наприклад, ви знаєте, що таке «Південний котел»? А люди на окупованих територіях «знають», що під Луганськом «ополченці» взяли в кільце величезне число українських військових, і вони масово або гинуть, або переходять на бік «народу». «В заблокированном районе оказалась группировка численностью около 5000 военнослужащих и более 100 единиц техники. В котел попали подразделения 72, 24, 51, 79 бригад и отдельного полка разведки генштаба Украины. Как ополченцам удалось заблокировать группировку войск, превосходящую их по численности - про это позже напишут статьи, а затем этот эпизод войдет в серьезную военную литературу, – пише донецький сайт «Комитет». – Южный котел закончился разгромом, из котла вышли полторы-две тысячи украинских военных, в котле навсегда остались три с половиной тысячи».

А поки серйозна література ще не живописала цей акт народного героїзму, ми можемо хіба дивитися на карти бойових дій очима сепаратистів. Там можна побачити цей «котел».

Бажане й дійсне: карта бойових дій 11 серпня очима терористів та їх реальний стан.

Інформаційний простір сепаратистів розвивається за своїми законами. В ньому є свої герої, свої легенди. Ледь не літературним персонажем став Стрєлков; постійним «спікером» є «ополченець Прохоров», який прийшов на зміну Бабаю.

Окремий Донбас

Важливим завданням пропаганди є мотивація населення воювати за самих сепаратистів. Ідуть спроби інтоксикації міфом «Донбаської землі», на яку українців «ніхто не кликав». Цей міф був запущений ще технологами Януковича в 2004, коли спортивного вигляду молодики в Луганську та Стаханові кричали «Отстоим Донбасс».

Донбас ніколи не був українським, натомість цю Україну завжди годував. Теж старий міф, який зараз активно просувається. «Около 50% чугуна и стали, которые есть на Украине производятся в двух областях Луганской и Донецкой, кокса же мы производим больше 50%. Основная часть производства соли, удобрений и полимеров приходится на Северодонецк, Горловку, Славянск, Артемовск, Донецк и Лисичанск. Мы производим в разы больше, чем потребляем, это позволяет нам отправлять товары и сырье на експорт, – переконує «Информационное агентство «Новороссия» і резюмує: – Мы сможем построить надежную и работающую экономическую систему, которая не будет обогащать Киев, а будет направлена на процветание городов Новороссии и их граждан».

«Борющаяся ныне за свою свободу Новороссия была органичной частью Русского мира и русского государства задолго до того, как на этой планете появилось государство Украина», – читаємо на сайті «Новая Русь».

Гра в державність

Це, мабуть, найсмішніше. Сепаратистські ЗМІ позиціонують «ЛНР» та «ДНР» як справжні держави, їхніх лідерів – як справжніх політиків; у цих «держав» є міністри та депутати, котрі видають накази і постанови, піклуються про соціальний захист і медицину.

«Активная борьба с наркотиками в Новороссии – это одна из тех побед новой народной власти, которой можно гордиться», – рапортує «ХХІ век» 5 серпня луганчанам, які вже тиждень живуть у підвалах і два тижні не мають в кранах води. «Граждане ДНР продолжают получать компенсационные выплаты», – повідомляє «ДНР Сегодня» 13 серпня. Передача «Лица республики» (ведуча Катерина Михайлова) на «Первом Республиканском» регулярно тішить глядача черговими «міністрами» та іншими «першими людьми країни».

Кадр з передачі «Лица республики»

Ситуація в Україні

В Україні при владі фашистська хунта, що є маріонеткою США. Ростуть ціни; газу нема; економічний колапс насувається з кожним днем. Продовжується дискредитація Майдану та лютневої революції – ці події називаються «переворотом». Часто можна зустріти такі обороти, як «поки ще Запорізька область», «колишня Україна» тощо.

«Очевидно, что в условиях перепроизводства и неизбежного падения цен Брюссель меньше всего будет заботить судьба украинских экспортеров. И ожидаемого Яценюком «открытия европейских рынков» не состоится. Что при подобном развитии событий будет с экономикой Украины следующие полгода?» – продовжує в своєму псевдо інтелектуальному стилі донецький «Комитет».

«Хунта стремится доказать хозяевам, что контролирует ситуацию в стране», – стверджує в ефірі Anna News її постійний «експерт» М.Равреба.

Скріншот відео Anna News

В Україні – свавілля націоналістів, сектантів й інших соціально небезпечних елементів, які влаштовують терор проти населення. Ось Anna News повідомляє про те, що в Запоріжжі представник Правого Сектору застрелив військовослужбовця, з яким він стояв на посту на трасі за те, що той, мовляв, зробив зауваження, що «не стоить грабить все машины, которые едут в Бердянск, тогда отдыхающих вообще не будет». Спікер не забуває уточнити, що «загиблий» був із Запоріжжя, а «правосек, естественно, был командирован в качестве бандеровского комиссара по контролю за правильностью службы».

Але український народ не підтримує політику «хунти». Всюди відбуваються протести проти війни, фашизму і т.п. Народ масово противиться цій владі, а відтак скоро повстане проти поганого Києва. Ось Вікторія Шилова (так-так, та сама депутатка Дніпропетровської обласної ради, заява якої про «справжній стан речей» в Україні так широко тиражують сепаратистські ЗМІ) «проводить круглий стіл» у Донецьку, який начебто об’єднав «жінок проти війни», серед учасниць – представниці Києва, Львова та інших міст. «Буковина охвачена волнениями: дороги перекрыты, сотни селян выходят на митинги с требованиями не призывать на войну обычных граждан», – доповідає сайт «Русская весна» і додає, що подібна ситуація спостерігається і в інших регіонах, таких як Прикарпаття та Закарпаття.

Позитивний імідж «ЛНР», «ДНР», Росії

Не може йти мови про якусь об’єктивну оцінку дій самих сепаратистів та Росії з боку сепаратистських медіа. Всі події висвітлюються таким чином, що вони виявляються просто кращими з кращих.

Так, для них катастрофа малайзійського літака – це справа рук українських військових. І саме українці заважають об’єктивному розслідуванню інциденту! Якийсь Борис Литвинов, який видає себе за місцевого державного діяча (титул «Председатель Президиума Верховного Совета ДНР»), говорить в ефірі «Первого Республиканского»: «Хунта пытается замести следы… Наши в кольцо взяли, а хунта наших еще одним кольцом окружила… Им, видимо, есть что скрывать там… По мнению специалистов, на месте падения самолета есть еще масса доказательств причастности украинских войск к этой катастрофе, и чтобы замести следы, нужно принять все меры… Специалисты не могут попасть на место [катастрофы], украинские войска мешают им». І, звісно, в усьому винуватий Вашингтон: «Есть кукловоды во всем этом деле, в лице американцев, ну и наши исполнители, марионетки, выполняют задание: помешать расследованию».

Росія, натомість, – головна надія «ополченців», вона допомагає чим може. «Офіційні» сайти говорять про гуманітарну допомогу, особливо популярна тема «вивезення хворих дітей»; пропагандистське «дно» (соцмережі) трубить про зброю і танки.

Підтримка російсько-радянського міфу

Ту міфологічну структуру, яку формують російські медіа (див. детальніше: Морфологія російського міфу), сепаратистські ЗМІ відтворюють у точності до деталей, але до того додають трошки місцевого колориту. «Наш ответ Вашингтону», «Ложный путь Запада» – типові заголовки донецького сайту «Комитет». «Совершенно очевидно, что США подталкивают Россию к прямому вооружённому конфликту с Украиной, чтобы начать осуществление Большого плана по нейтрализации и деструкции России», – пише сайт «Русская весна».