7 грудня стало відомо, що офіційного представника України не буде на церемонії вручення Нобелівської премії миру в Норвегії. В Адміністрації президента та Міністерстві закордонних справ заперечили політичний підтекст цього факту – мовляв, посол України в Норвегії Олександр Цвєтков, який мав би представляти нашу державу на церемонії 10 грудня, в цей час перебуватиме в Києві на нараді (яка насправді мала пройти 14 грудня).

Тим часом усі підстави для віднайдення в цьому рішенні політичного підтексту були – адже від участі в церемонії відмовилась і Російська Федерація. А також інші держави, які протиставляють себе умовному Заходу або які з інших причин відгукнулися на заклик китайської влади бойкотувати присудження премії китайському дисидентові Лю Сяобо. З огляду на політичну близькість нинішньої української влади з Кремлем та загравання з Пекіном, побачити Україну в переліку держав-бойкотувальниць (який є досить показовим) було б цілком логічно. І, до речі, Росія також намагалася пояснити свою відсутність неполітичними причинами.

Як стверджує народний депутат Анатолій Гриценко («Наша Україна – Народна Самооборона»), стимулом для зміни рішення української влади стала його наполеглива пропозиція власної кандидатури на роль представника України на церемонії. Дізнавшись про таке бажання народного обранця, МЗС начебто швидко розпорядилося відрядити на вручення премії секретаря посольства Ірину Білорус. Є й не менш імовірна причина: недвозначні меседжі Америки та Європи – мовляв, держави, які стоять на шляху демократії, мають переглянути рішення про бойкот. Що ж, тепер питання причин, із яких Україна мала намір не бути присутньою на врученні й чому вона змінила своє рішення, уже не є насущним. Але сама інформація про те, що наш представник таки буде на церемонії, є надзвичайно важливою для розуміння зовнішньополітичної позиції України та прогнозування можливих наслідків для наших відносин із Росією, Китаєм та Заходом.

Що ж, погляньмо, як донесли цю інформацію до своєї аудиторії центральні українські телеканали 9 грудня.

Два з трьох провідних учасників провладного «пулу» – ICTV таПерший національний – взагалі не дали 9 грудня жодної новини на цю тему в головних випусках новин. Так само, як ігнорували цю тему в попередні дні (на ICTV ця інформація проскочила одного разу в нічних новинах 8 грудня, на Першому – жодного разу). Натомість третій канал – «Інтер» – і 7 грудня досить спокійно повідомив про ситуацію, і цього разу дав безстороннє повідомлення з синхроном:

«Ольга Грицык, ведущая: Украина все-таки примет участие в завтрашней церемонии вручения Нобелевской премии мира. Представлять страну будет первый секретарь посольства Украины в Норвегии Ирина Билорус. Об этом сегодня сообщили в Министерстве иностранных дел. Напомню, позавчера стало известно, что Украина отказалась участвовать в Нобелевской церемонии. В МИДе это объясняли техническими причинами: 10 декабря украинский посол вылетает в Киев на совет руководителей иностранных дипломатических учреждений.

Александр Дикусаров, глава пресс-службы МИД Украины: "Церемонія вручення Нобелівської премії миру, яка має відбутися в місті Осло (Норвегія), не несе ніякого політичного підтексту та має виключно протокольний характер".

Ольга Грицык, ведущая: Сам лауреат премии мира – китайский писатель и правозащитник Лю Сяобо на церемонии присутствовать не будет. Его приговорили к 11 годам лишения свободы за деятельность, направленную на свержение правительства Китая. Поэтому официальный Пекин призвал другие страны проигнорировать церемонию в Осло. Такую позицию уже осудили Соединенные Штаты и Евросоюз».

«1+1», який весь час приділяв темі чимало уваги, 9 грудня розпочав своє коротке повідомлення з каламбуру: «Україну на нобелівській церемонії представлятиме Білорус» (звісно, глядачі сприйняли це як етнонім, а не прізвище). Далі все пояснюється: «Як сповістило Міністерство закордонних справ, замість посла на урочистостях в Осло буде присутня перша секретар посольства в Норвегії Ірина Білорус. Тож Україна попри заклики Китаю все ж таки вшанує своєю присутністю премію миру. Я нагадаю, цього року нагороду присудили китайському дисиденту Лю Сяобо. Пекін обурився і почав закликати світ бойкотувати нагородження опального правозахисника. Напередодні нобелівський комітет оприлюднив на своєму сайті список із 17-ти країн, які відмовилися бути на церемонії з формулюванням із різних причин. У вітчизняному МЗС запевняють, що сам посол в Норвегії Олександр Цвєтков не буде брати участі в церемонії, не через політичні причини, а через участь в нараді керівників закордонних установ в Києві 14–16 грудня».

7 грудня СТБ ґрунтовно розповів про наявність України в переліку держав, які не з’являться на церемонію (сюжет Олени Угрин), подавши коментарі китайських дипломатів і колишнього міністра закордонних справ Володимира Огризка. Фактично це єдиний канал, який демонстрував усвідомлення серйозності та символічності цього епізоду в нашій «багатовекторній» зовнішньополітичній діяльності.

9 грудня СТБ доповнив загальну інформацію й той самий синхрон Олександра Дикусарова важливим фактом: «Напередодні Єврокомісія висловила розчарування і занепокоєння через рішення цих країн знехтувати Нобелівську церемонію. У Брюсселі засвідчили своє сподівання, що ті, хто поділяє європейські цінності, ще зможуть змінити власну ухвалу». Таким чином «Вікна» дали аудиторії зрозуміти, що йдеться не просто про осуд, але про певний моральний тиск із боку Заходу, якого могла зазнати Україна. Цей момент залишився нез’ясованим у матеріалах інших каналів.

Новий канал нічого не сказав про Європу та Америку, натомість зосередився на причині бойкоту – з натяком на наслідки, які зміна рішення України може мати для відносин із Китаєм: «Цьогорічну Нобелівську премію миру присудили китайському дисиденту Лю Сяобо. У Пекіні його вважають злочинцем – засудили на 11 років за ґратами за заклики до багатопартійності та дотримання прав людини у Китаї. Самому лауреату, а також членам його родини та друзям заборонено виїжджати з Піднебесної. Тому жоден з них церемонію не відвідає. Крім того, в Пекіні заявили: всі країни, які приїдуть на нагородження, викажуть неповагу до Китаю».

Найкоротшим вийшло повідомлення ТРК «Україна»: «Украина будет представлена на вручении Нобелевской премии мира. В Осло отправится первый секретарь посольства в Норвегии Ирина Белорус. Ее начальник – посол Украины в Норвегии не сможет приехать из-за планового совещания в Киеве. Об этом сообщил пресс-секретарь нашего МИДа Александр Дикусаров. Напомню, приглашение на вручение Нобелевской премии отклонили 18 стран. По неофициальной информации, они поступили так учтя рекомендации Пекина. Ведь награждать в Осло будут китайского диссидента Лю Сяобо».

7 грудня 5 канал, як і СТБ, дав розгорнутий сюжет (автор – Олена Кричковська) на цю тему. Був у ньому також певний баланс – вислів представника китайського уряду врівноважено критичною реплікою китайського ж дисидента: «Китайський уряд короткозорий. Він повинен більше часу приділяти правам людини. Адже вони не мають меж та кордонів. Що більше їх обмежувати, тим серйозніший супротив це спричинятиме». Щоправда, з українського боку факту відмови України від участі в церемонії ніхто не критикував – обмежилися словами Костянтина Грищенка про «ніякої політики». Особливий респект автору за чесне посилання на джерело інформації – «Українську правду»; на жаль, небагато тележурналістів наважується так вчиняти. Натомість, 9-го канал обмежився надто стислими повідомленнями, які не давали уявлення про те, що відбулося. Зате 5-й єдиний повідомив про альтернативну премію імені Конфуція, яку 9 грудня показово вручали в Китаї. Щоправда, проілюстрували цей матеріал дивною подобою вокс-попа – коментарями двох китайців, один із яких сказав, що Нобелівський комітет «може бути правий, а може і ні», а друга – що повністю підтримує владу. В усякому разі, цей аспект теми було повністю проігноровано іншими каналами, що зайвий раз свідчить про безсистемність висвітлення навіть тих міжнародних подій, які редактори вирішують вважати важливими.

На жаль, телевізійні новини так і не допомогли своїм глядачам зрозуміти, наскільки серйозними можуть бути наслідки спершу символічної (нехай формально «аполітичної») відмови України від участі в церемонії, а потім – розвороту на 180 градусів. Допомогти в цьому могли б експерти з міжнародної політики, яких не бракує ні в Україні, ні за її межами – було б лишень бажання до них звертатися.