Практично від початку нашого проекту з відстеження маніпулятивних технологій у ЗМІ саме Віктор Янукович залишався осторонь нашої уваги, оскільки не давав жодного гарного інформаційного приводу для аналізу. Аж тут одразу два інтерв’ю…

Формат розгорнутого передноворічного спілкування з журналістами завжди був виграшним для глави держави, незалежно від прізвища. Адже «під ялинку» можна згадати все хороше і «забути» про щось погане. І, врешті-решт, таке інтерв’ю обов’язково закінчуватиметься на високій ноті із запитаннями про приготування до свят.

Аналізувати два інтерв’ю Януковича, «Інтеру» та «Плюсам», було неважко, оскільки вони були схожими не лише за однотипними меседжами-відповідями Януковича, а й навіть у певному порядку виголошення запитань інтерв’юерами (Куликовим, Кисельовим і Шустером на «Інтері»; Мазур – на «1+1»). Зокрема, в обох форматах президента запитували спочатку про реформи і пов’язані з ними труднощі, потім про проблеми з опозицією та кримінальну справу Тимошенко, потім про зовнішню політику – Росію та Євросоюз, і під кінець – про бійку в Раді. Інтерв’ю Януковича виглядали виграшно у порівнянні з затягнутими монологами і проповідями Ющенка. Він говорив із журналістами на актуальні та цікаві теми.

Однак влада дозволила ставити запитання лише на ті актуальні теми, які сама вважала за необхідне розкрити перед глядачами. Головний маніпулятивний прийом обох інтерв’ю Януковича – цілковите табу на певні гострі та неприємні теми, в тому числі такі, які могли зацікавити не лише політично активних громадян, а й узагалі всіх українців.

Ось лише деякі з них.

Серед резонансних замовчуваних тем:положення майбутньої пенсійної реформи, причини зростання цін та підстави зростання комунальних тарифів, закид Путіна щодо незначної ролі України у перемозі над нацистською Німеччиною, арешти учасників підприємницького Майдану.

Серед спеціалізованих, але важливих для країни тем було замовчано: призначення головою Нацбанку Арбузова, колишнього керівника банку старшого сина Януковича; затягування з ухваленням закону про доступ до публічної інформації як інструменту контролю за владою; збільшення витрат бюджету на обслуговування вищих посадових осіб, у тому числі президента, не кажучи про відсутність розуміння позиції влади та особисто Януковича щодо таких давніх тем, як приватизація Межигір’я на тлі звинувачень у корупції колишніх урядовців з Кабміну Тимошенко.

Тобто, глядачі побачили не звіт президента, а виставу про «доброго царя».

Одразу зазначимо: ми не стверджуємо, що всі згадані журналісти змовилися з владою. Але очевидним є те, що їм було нав’язано певні правила гри. А тому все залежало від того, наскільки зухвало самі ведучі поводитимуться з президентом.

Тому були й цікаві відмінності. Порівняння сюжетів, характеру запитань та відповідей дає експертам «Телекритики» право стверджувати, що спілкування з трьома журналістами – ведучими головних політичних ток-шоу країни – було більш відкритим, непередбачуваним і важким для Януковича, тоді як на «Плюсах» це була дозована пропагандистська трансляція від Адміністрації президента.

Куликов та Шустер на «Інтері» спромоглися навіть у заданих рамках сформулювати й озвучити питання так, щоб достатньо розумним і досвідченим людям було зрозуміло їхній підтекст: про що вони питають і наскільки вони сумніваються не лише в щирості слів Януковича, а й у щирості його намірів та відкритості дій.

А от Євгеній Кисельов, на противагу колегам, відзначився справжніми «гольовими передачами» Януковичу, який використав їх, щоб відреагувати на програшні чи незручні для влади теми (вимога відставки Азарова, кримінальна справа проти Тимошенко, зближення з Росією) заздалегідь підготовленими меседжами. Ми не здивуємося, якщо саме Кисельов завдяки своїй сервільності стане улюбленим ведучим і частим співбесідником Януковича в новому році.

В Алли Мазур була інша ситуація: як здалося «Телекритиці», вона підготувала доволі гострі, коректно сформульовані запитання, проте вже сам Янукович відповідав на них так, як це було потрібно йому, уникаючи в низці випадків суті.

Отже, перейдімо до аналізу прямої мови президента.

Перше питання на «Інтері».Андрій Куликов: «Ваша політика у суспільстві сприймається неоднозначно. В умовах кризи постала загроза політичному та економічному суверенітету України. Є нагальна потреба перебудови всіх управлінських структур, що потягне за собою великі витрати. Як при цьому ви збираєтеся втілювати ваше гасло про входження до 20 найрозвиненіших економік? Ви збираєтеся всі 10 років втілювати це гасло?»

Відповідаючи на це питання, Янукович (чи, точніше сказати, його спічрайтери та консультанти) зловживав прийомами наклеювання ярликів, негативного трансферу, повторенням шаблонних фраз і просто брехнею. Проте справжньою «фішкою» Януковича є його посилання на самого себе як авторитетне джерело, хоча цей прийом неодноразово ставав причиною кумедних ситуацій. Наприклад, із серйозним виглядом президент заявив: «Я не зустрічав прикладів, де б початок реформ зустрічав захоплення в суспільстві велике реформами. Тому що будь-які реформи болючі». Достатньо лише згадати економічні реформи Аденауера в Німеччині та політичні зміни де Голля у Франції, щоб заперечити цю тезу Януковича. Розрахована ця відверта брехня виключно на тих, хто йому вірить на слово, а таких усе ще близько третини.

Наклеювання ярликівна своїх попередників за 20 років незалежності. При тому, що сам Янукович був при владі і вдавався до популістських прийомів, у тому числі в 2004 та 2007 роках: «Але ми знаємо, що були проблеми в країні у зв’язку з популістською політикою попередньої влади. Замість модернізувати країну, були обіцянки, а дій не було.

Тому коли країна знаходиться в хворому стані, про це всі говорять: і експерти, і політики, люди. Тому потрібне лікування: терапевтичне чи хірургічне...20 років незалежності – питання: за ці 20 років країна модернізувалися? Латали, а не модернізували. Лікували випадково і несистемно».

Знову приклад брехні з посиланням на «авторитет», яким цього разу виступив нібито сам український народ: «На президентських виборах український народ голосував за тих політиків, які пропонували модернізацію країни. Більше 70% підтримали якраз реформи». Навіть якщо до результату Януковича додати результати Яценюка, Тігіпка, Литвина, Гриценка і навіть Симоненка, більше 70% не виходить. Ніяк без Тимошенко не виходить. Ця явна брехня була розрахована на те, щоби применшити базу підтримки тієї ж Тимошенко та взагалі всієї опозиції. Не зрозуміло лише, чому для цього не скористалися даними соціологічних досліджень, які показують, що опозицію сьогодні підтримують справді менше 30% громадян.

За допомогою шаблонів «шлях реформ – довгий шлях», «наведення порядку – мрія кожного господаря», про «трьох гетьманів-українців» Янукович намагався пояснити, чому таким важким завданням є реформування і модернізація країни. До речі, словом «модернізація» Янукович намагається обґрунтувати й легітимізувати всі дії влади. Саме «модернізація» є панацеєю від усіх українських бід. Чому? Янукович цього просто не пояснює, посилаючись на досвід невідомих «розвинутих країн світу, які вже пройшли шлях реформ».

Куликов:«В Україні є багато аргументів на користь створення жорсткої вертикалі влади, що про політику і наміри, є думка що ваша адміністрація і партія ведуть Україну створення керованої опозиції. І використовують для цього гасла боротьби з корупцією і наведення ладу в країні, проводячи „політичні репресії”. Наскільки в Україні може виявитися ефективною модель „керованої демократії”, і яка імовірність, що за вашого президентства ця тенденція не стане панівною?»

Замість того, щоб відповідати на це питання, Янукович почав розповідати, які кроки зробила влада, згадуючи судову реформу та боротьбу з корупцією. Було відчутно, що ці питання його взагалі не цікавлять, оскільки, розповідаючи про них, Янукович був змушений склеювати заготовлені меседжі не дуже вдалими імпровізаціями. Складалося враження, що він сам собі намагається пояснити чи зрозуміти речі, про які його запитують. Від цього в його мові з’являлося багато повторів, тавтологій, незавершених речень і думок, невдалих аналогій. В результаті щирості та переконливості Януковичу дуже бракувало. Він це намагався навмисно або інтуїтивно компенсувати так само як Ющенко, вживаючи звороти «це перше, друге», та, як Тимошенко, зловживаючи прикметником «абсолютно», вимовляючи його як і лідерка БЮТ по-російськи, що створювало враження дежавю.

Віктор Янукович:«Наведення порядку — це мрія кожного господаря. Тому ми мріяли і мріємо, що будемо жити в країні, яка проводить передбачувану політику. А що таке передбачувана політика? Це закони, які захищають права людини, справедливий суд, свобода слова і ефективна економіка, тому що ніщо людину так не принижує, як бідність. По всім цим напрямам розпочаті реформи і вони дадуть результат найближчим часом. Судова реформа вже розпочалась. В 2011році як тільки ми виконаємо ті закони, які були прийняті по реформуванню  судовій реформи, почнеться реформа кримінальної юстиції. Ми вже підходимо до цього питання. До цього ж напряму відноситься і питання боротьби із корупцією. Я сподіваюся, що не сьогодні-завтра буде прийнято закон про корупцію в Україні, який значно буде скорочувати можливість корупційних дій чиновниками в нашій державі».

Проте коли дійшла черга до свободи слова, він спробував звести всю проблему із переслідуванням журналістів до проблем трьох конкретних журналістів, що сидять перед ним. І Кисельов майже підіграв Януковичу, щоби створити гарне враження. Але тут уже просто не витримав Куликов і поламав цю відверту комедію. В результаті Янукович почав просто плутатися у словах і доволі кострубато повторювати улюблений штамп Анни Герман про відкритість влади до громадянського суспільства:

Янукович:«…Коли кажуть про свободу слова… Ви — відомі журналісти на тих каналах, де ведете свої програми, і ви маєте зв'язок з великою частиною людей, представлених в політиці і не тільки в політиці, у вас є зв'язок із простими людьми, яких ви запрошуєте. Скажіть, будь ласка, на вас хтось тисне з влади? Вам встановлюють регламент?

Євгеній Кисельов. Знаете, как мы с коллегами будем судить? Вот мы будем вам задавать вопросы сегодня, возможно, неудобные, если нас не уволят после этого — то тогда все в порядке со свободой слова.

Андрій Куликов. Тиск, Вікторе Федоровичу, є завжди. Він був, є і буде.

Віктор Янукович. Але ви ж на мене теж тиснете. Але я не тільки не задоволений, я вам за це вдячний. Тому що в мене є можливість сказати правду через вас суспільству. Стільки, скільки я себе пам’ятаю, коли я почав працювати у владі, чого не вистачало владі — того, щоб вона більше працювала з громадянським суспільством. Цей недолік пов'язаний з тим, що суспільство необізнане в кроках влади і здивоване деякими непередбачуваними кроками влади. І це дуже погано. Тому потрібно говорити. Чим більше — тим краще. І треба говорити правду».

Однак найбільшим проколом Януковича стала тема кримінального переслідування Тимошенко:

Євгеній Кисельов: «Тогда позвольте задать вопрос. С точки зрения политической, правильно ли, что возбуждено уголовное дело против ЮлииТимошенко, которая была еще недавно вашим соперником на президентских выборах?

Віктор Янукович. З точки зору порядку в країні, як тільки ми почнемо вибірково підходити до виконання законів, ми ніколи не наведемо лад. Якщо в нас будуть недоторканні особи в країні, не буде демократії. Тому всі перед законом повинні відповідати. Для цього потрібно створювати умови. Щоб працювало правило презумпції невинності і невідворотності покарання. Якщо вони будуть працювати,  все буде нормально. Хочу сказати, що у Юлії Володимирівни є всі можливості себе захистити. Я не можу зупиняти ці процеси. І в голови держави немає таких повноважень.

Савік Шустер. Есть проблема. Юлия Владимировна, все же, получила большое количество голосов. И те люди, которые за нее голосовали, они должны быть убеждены, что суд справедлив, открыт, и если она виновна, то это доказывать. Иначе она станет просто жертвой. Такое может быть, что суд будет справедливый, открытый и всему народу покажет, что так оно и есть?

Віктор Янукович. Я не уверен, что будет суд. Если в ходе следствия будут доказаны факты, что она не виновна — этот вопрос снимется. А если будет суд, то мы заинтересованы в том, чтобы он был справедливый, чтобы были все доказательства и т.д.

Мне стал известен такой факт, что нынешний генеральный прокурор решение о взятии с Тимошенко подписку о невыезде приминал коллегиально, не лично. Следователи предложили передать материалы в суд на получение согласия о задержании. Это мне стало известно. И когда следователи предложили, в том числе была точка зрения прокурора не идти на этот шаг. А взять просто подписку и создать условия, чтобы у Юлии Владимировны была возможность использовать все возможности защиты, не брать под стражу. И в итоге такое решение было принято, и следователям было дано такое указание.

Я никаких больших подробностей и тайн там не знаю. Но я могу сказать, что при каждой встрече с генеральным прокурором, я задаю один и тот же вопрос: «Имейте в виду, если вы допустите какую-то ошибку, которая дискредитирует власть, вы пострадаете в первую очередь, и решение будет самое жесткое. Поэтому каждую букву, запятую, точку — смотрите, чтобы это было в рамках закона».

З одного боку, дуже зручне питання від Кисельова дозволило Януковичу зробити негативний трансфер щодо Тимошенко: пов’язати недоторканність, якою вона насправді й не користується, із загрозою демократії та порядку в країні. Проте Шустер озвучив головний закид владі: суспільство не вірить судам, як у таких умовах сподіватися на чесний суд щодо Тимошенко?

Якби Янукович обмежився словами про те, що він не впевнений у тому, що буде суд, це був би майстерний хід. Звісно, це було б лицемірством, однак не давало би підстав відкрито закидати Януковичу зацікавленість у справі Тимошенко. Натомість президент відкрито визнав два факти: що він тісно спілкується з Генпрокурором щодо цієї справи і що рішення в цій справі ухвалюються не слідчими, а самим Генпрокурором, який де-юре не повинен жодним чином упливати на слідчих.

Для звичайних людей слова президента прозвучали як доказ «милосердя» Генпрокурора, але насправді – це свідчення з вуст президента про те, що він контролює хід цієї справи особисто. Янукович простодушно завуалював цей факт використанням безособових тверджень «мені став відомий такий факт», «стало відомо», приховуючи джерело такої інформації. Але в його подальших словах усе одразу стає на свої місця.

Для експертів «Телекритики» залишається загадкою, чому цей момент залишили в інтерв’ю. Чи власники «Інтера» і технологи з Банкової вважають, що Януковича будуть слухати лише недалекі люди, які одразу не розкусять його?

В другій частині, коли мова зайшла про зовнішню політику, Янукович почав говорити більш динамічно і зрозуміло. Очевидно, що цими проблемами йому довелося займатися особисто, адже проведення переговорів із першими особами інших держав уже не можна перекласти на плечі інших, як податкову реформу чи з’ясування стосунків із опозицією. Відповідно, всі його слова про важкі переговори з Росією по газу, консорціуму, Митний союз звучали щиро та викликали довіру. Хоча й у цьому випадку Янукович звів весь комплекс відносин між Україною й Росією до газового питання, торгівлі та кордонів, залишивши за кадром суперечності й тиск Росії в гуманітарній сфері.

В інтерв’ю Януковича на «1+1» варто виділити такі маніпулятивні моменти.

1. Згадку про кримінальну справу проти Тимошенко було поєднано з темами кримінальних справ по факту побиття депутатів у парламенті та справою Ґонґадзе. Таким чином мало створюватися враження, що Янукович у цілому відповідає за нагляд за дотриманням Конституції й опозиція в фокусі особливої уваги правоохоронних органів не перебуває. Проте добре відомо, що окрім Тимошенко справи було порушено проти трьох міністрів її уряду та кількох високопосадових чиновників. Цей момент було замовчано.

2. Використання безпідставного твердження про проведення регулярних зустрічей із усіма опозиціонерами, крім Тимошенко. При цьому Янукович відмовився називати конкретні прізвища, посилаючись на прохання самих опозиціонерів. Годі говорити, що такий меседж тільки сприятиме подальшому падінню підтримки політичних сил, які заявляють про опозицію до політики президента. Треба віддати належне «Плюсам»: вони зважилися оприлюднити позицію низки політиків, які спростували слова Януковича.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.