«Яд большевизма действует или в форме приспособления к большевикам, или в форме заражения его духом во имя целей противоположных, заражения насильничеством и злобностью... Большевики сознают себя носителями абсолютного добра и во имя его сопротивляются силой тому, что почитают злом. Именно им свойственно резкое разделение мира и человечества на два воинствующих лагеря, из которых один знает абсолютную истину и действует во имя абсолютного добра, другой же есть предмет воздействия силой, как находящийся во тьме и зле».

Николай Бердяев «Кошмар злого добра»

Відзначення річниці перебування Віктора Януковича при владі стала для його команди неабияким випробуванням. На закріплення меседжів чотиригодинного телеспілкування президента з громадянами було кинуто найкращі сили Партії регіонів. Зокрема, у «Великій політиці з Євгенієм Кисельовим» («Інтер») позицію влади представляли: перший заступник голови АП Ірина Акімова та депутат Інна Богословська, у «Шустер live» (Перший національний) – заступник голови АП Ганна Герман та представник Президента у Верховній раді Юрій Мірошниченко і та ж таки Богословська.

Жоден із них не розчарував очікувань «Телекритики». Замість аргументів та контраргументів у відповідь на закиди журналістів та опозиціонерів було продемонстровано традиційний набір маніпулятивних прийомів: підміна понять, безпідставні твердження, посилання на авторитети, навішування ярликів і трансфер. Всі ці приклади ми проілюструємо трохи пізніше.

Проте найбільше наших нарікань викликали не ці, майже рутинні приклади маніпулювання, а намагання підіграти владі з боку ведучого «Великої політики» Євгенія Кисельова.

Треба визнати, що порівняно з двома попередніми випусками проекту, коли два міністра-силовики отримали привілей прямоефірного спілкування без опонентів, 25 лютого у «Великій політиці» було представлено і владу, і опозицію. Акімова і Богословська мусили реагувати на слова Наталі Королевської, Вадима Карасьова та незалежного експерта Олексія Гараня.

Однак загальне тло «Великої політики» (репортажі та коментарі Кисельова) було побудовано за допомогою таких прийомів, як замовчування інформації, перекручування фактів та напівправди:

«Евгений Киселев: Мы снова в прямом эфире. Мы – это программа “Большая политика” и я ее ведущий Евгений Киселев. Как и было обещано в начале этой части программы, которую мы посвящаем первому году президентства Виктора Януковича, обещанный рейтинг – 10 главных событий этого года по версии нашей программы.

Репортаж: Новий парламент. Першою помітною подією за Януковича стало формування нової парламентської більшості. Вона народилась у складних переговорах між комуністами, регіоналами ота фракцією Литвина. А згодом до неї приєднались і позафракційні депутати. Відтак, питання про перебування Тимошенко на посаді прем’єра зникло з порядку денного. Нова більшість – новий уряд. Повноваження Кучми. Одностайний парламент дозволив президенту кардинально перебудувати Конституцію української влади. Політичну реформу скасовано, країна повернулась до Конституції 96-го року, за якої Банкова знов стала центром влади.

Флот в обмін на газ. Одним із найрезонансніших рішень нової команди стало підписання харківських угод, за яким Чорноморський флот Росії перебуватиме у Криму до 2042 року. В обмін Україна отримала від Газпрому 30-відсоткову знижку на газ.

Політичні процеси. За рік влади Віктора Януковича порушено справи проти цілої когорти екс-чиновників. За ґрати навіть потрапив колишній міністр Юрій Луценко. А після міжнародного аудиту і перевірки КРУ під слідством опинилась і екс-прем’єр.

З конкурента в однодумці. Окремим героєм першого року Януковича став Сергій Тігіпко. Бронзовий призер президентських перегонів увійшов до команди Януковича і став віце-прем’єром в уряді Азарова.

Місцеві вибори. Перші вибори за Януковича. Сюрпризами цієї кампанії стали високий результат свободи, нищівна поразка “Нашої України” і скромні показники партії Сергія Тігіпка, яка отримала менше підтримки, ніж її лідер.

Реформи розпочато. Головним досягненням, про яке постійно говорить Адміністрація президента, є вже сам старт реформ. Але до фінішу їм далеко. Адмінреформи поки що охопила тільки уряд та Адміністрацію. Податковий кодекс ухвалено, але він потребує доопрацювання. Пенсійна реформа на низькому старті. Пакети законів з реформ ЖКГ і освіти відкликано з Ради назад до уряду.

Відмова від ядерної програми. Важливою зовнішньополітичною подією стала відмова України від високозбагаченого урану. До кінця 2012 року з країни буде вивезено усі запаси, потрібні для виготовлення ядерної зброї.

В Європу без віз. Україна і ЄС домовились про план дій із встановлення безвізового режиму.

Царює, але не керує. Перетворення за Януковича торкнулись і столиці. Нова влада розділила посади мера і голови Міської Держадміністрації. В результаті діючий мер Києва Леонід Черновецький став церемоніальною фігурою».

Розберімо цей репортаж на частини:

1. «Першою помітною подією за Януковича стало формування нової парламентської більшості. Вона народилась у складних переговорах між комуністами, регіоналами та фракцією Литвина. А згодом до неї приєднались і позафракційні депутати. Відтак, питання про перебування Тимошенко на посаді прем’єра зникло з порядку денного».

В сюжеті відсутня згадка про рішення Конституційного суду, яке дозволило позафракційним депутатам приєднуватися до коаліції парламентських фракцій. Більше того, сам Янукович визнав під час зустрічі з депутатами Європарламенту, що в разі ухвалення іншого рішення коаліція перестане існувати, а парламент буде розпущено.

Далі – коаліція не могла народитися тільки зі спілки трьох фракцій, оскільки вони не мали достатньої кількості депутатів; із самого початку ця, легітимізована пізнішим рішенням КСУ, «коаліція» включала позафракційних депутатів і навіть депутатів інших фракцій.

Далі – навмисне порушено хронологію подій: спочатку відбулося голосування вотуму недовіри уряду Тимошенко, а вже потім формувалася коаліція. Важко повірити в те, що прискіпливий Кисельов, який одного разу в ефірі поправляв Тимошенко відносно того, що Янукович перебуває при владі не десять, а сім місяців, цього разу просто щось «наплутав».

Складається враження, що інформацію було навмисне викривлено, щоби приховати факт сумнівної легітимності способів формування коаліції.

2. «Одностайний парламент дозволив президенту кардинально перебудувати Конституцію української влади. Політичну реформу скасовано, країна повернулась до Конституції 96-го року, за якої Банкова знов стала центром влади».

По-перше, парламент жодного дня у 2010 році не був одностайним: там була пропрезидентська більшість, проте опозиційні сили та окремі опозиційні політики дуже чітко заявляли про свою позицію. Підміна понять «більшість» на «одностайність» має ніби підкреслювати повноту влади та – головне – відсутність альтернатив Януковичу.

По-друге, взагалі не зрозуміло, як парламент дозволив Януковичу «перебудувати Конституцію української влади». Знову замовчується той факт, що ключове рішення було ухвалено 30 вересня 2010 р. Конституційним судом, який скасував політреформу і повернув Конституцію 96-го року. Використання безособої форми дієслів знову спрямоване на замовчування суперечливості такого рішення.

3. «Одним з найрезонансніших рішень нової команди стало підписання харківських угод, за яким Чорноморський флот Росії перебуватиме у Криму до 2042 року. В обмін Україна отримала від Газпрому 30-відсоткову знижку на газ».

У цьому разі замовчано інформацію про те, що знижку на газ отримали в основному олігархи – власники залежних від газу виробництв; що знижку було надано лише до 2019 року, тоді як флот перебуватиме в Севастополі до 2042-го; що знижка автоматично зараховуватиметься щороку як прямий державний борг України перед Росією.

Поряд із цим узагалі було замовчено факт укладання мирової угоди між «Нафтогазом» і «РосУкрЕнерго» в Стокгольмському суді, внаслідок якого з газового балансу України було вилучено 12,1 млрд кубометрів газу. Хоча ця тема власниками «Інтера» – Фірташем та Хорошковським – кваліфікується як виправлення «злочинних дій» Тимошенко, цей «вияв справедливості», що має далекосяжні наслідки для України так само, як і харківські угоди, не було згадано взагалі...

4. «Місцеві вибори. Перші вибори за Януковича. Сюрпризами цієї кампанії стали високий результат свободи, нищівна поразка “Нашої України” і скромні показники партії Сергія Тігіпка, яка отримала менше підтримки, ніж її лідер».

Жодної згадки про те, що саме за результатами виборів США і ЄС уперше й публічно оголосили стурбованість з приводу порушень прав громадян і «відкату демократії в Україні». Жодної згадки про головного «переможця»: у 2/3 рад сформовано більшість під керівництвом Партії регіонів. У цьому разі замовчування цих фактів, як і акцент на інших силах, мав відволікти увагу від методів тиску, які застосовувала і застосовує партія влади.

Отже, Кисельов лише повторив усі ті хитрощі, до яких вдавався «Інтер» у 2010 році.

5. «Реформи розпочато. Головним досягненням, про яке постійно говорить Адміністрація президента, є вже сам старт реформ. Але до фінішу їм далеко. Адмінреформи поки що охопила тільки уряд та Адміністрацію. Податковий кодекс ухвалено, але він потребує доопрацювання. Пенсійна реформа на низькому старті. Пакети законів з реформ ЖКГ і освіти відкликано з Ради назад до уряду».

В самому тексті повідомлення приховано явні суперечності: з одного боку, реформи розпочато, з іншого – по цілих напрямках вони нібито відкликані чи доопрацьовуються. Жодної згадки про «податковий майдан», попри те, що Янукович особисто навідувався до протестувальників і обіцяв врахувати їхні вимоги. Окрім того, Табачник жодного разу не підтвердив, що його закон «Про вищу освіту», який є наразі головним каменем спотикання так званої освітньої реформи, відкликано. Отже, або Кисельов знає більше, ніж Табачник, або це навмисне «безпідставне твердження».

Після такого сюжету, переповненого маніпуляціями і замовчуванням, Кисельов дає пас представникам влади, пропонуючи їм спростувати тезу про те, що Україна за Януковича стала на шлях будівництва режиму на кшталт путінського.

Очевидно, що спростувати цю тезу було легко і вигідно владі, оскільки ситуація в Україні багато в чому вигідно відрізняється від ситуації в Росії. Відповідно, звідси можна було зробити хибний умовивід: якщо Янукович не будує «керованої демократії», значить, Україні не загрожує авторитаризм. Кисельов постійно повертався до цієї теми, прагнучи почути навіть від опозиціонерів підтвердження своїх тез.

Коли це йому не вдалося в діалозі з Королевською, він під приводом надання слова іншим учасникам дискусії дозволив Богословській розгорнути аргументацію на користь «щепленого від авторитаризму Януковича», яка переважно спиралася на безпідставні твердження:

«Евгений Киселев:Вот мне бы хотелось, да, одну секундочку. Мне бы хотелось подключить и вас, и вот остальных присутствующих здесь за круглым столом. Вот, Инна Германовна, вам вопрос. Я читал ваше недавнее интервью, где вы так очень темпераментно отстаивали точку зрения, что Виктор Янукович получил демократическую прививку и никогда не станет авторитарным руководителем.

Инна Богословская: На самом деле, Виктор Янукович уже демонстрирует, что он очень сильно изменился. И мои комплименты вашему комментарию, с моей точки зрения, действительно мы увидели, что Виктор Янукович,несмотря на огромный жизненный опыт,учится просто стремительно. И я хочу напомнить поговорку, которая веками уже существует с момента, когда стали избирать глав государств, что президентом не избирают – президентом становятся. То есть, когда человек избран президентом, это еще не значит, что он стал тем лицом, которым действительно становятся,первым лицом государства. Это процесс. Кто-то смог преодолеть этот вызов, кто-то не смог. Многие говорят о том, что президент Ющенко был избран президентом, но президентом страны так и не стал. Мне кажется, я не зря сказала, что с моей точки зрения главным событием этого года стало то, что президент Янукович явился очень активным президентом. Это не только внешняя активность во внешних связях, поскольку он глава государства, представляет страну во внешнем поле. Это огромная активность по преодолению невероятного сопротивления реформам внутри страны, работа над собой, которую мы видим каждый день. И сегодняшний четырехчасовой эфир –это подтверждение того, насколько вырос Янукович и насколько каждый день он все больше становится президентом.

Евгений Киселев:То есть вы не думаете, что он будет переустраивать Украину по образу и подобию путинской России?

Инна Богословская: Ну, вы знаете, я специально сделала таблицу, но не стала даже ее сегодня нести сюда, потому что различий между Украиной и Россией бессметное количество, и различий между Януковичем и Путиным бессметное количество. И я убеждена, что в современной Украине,исходя из ее конструкции как государства, унитарного государства, а не федеративного, как в России, при этом государства, имеющего разнополярность

Евгений Киселев: То есть восток и запад вы имеете ввиду?

Инна Богословская: Восток и запад, но на самом деле значительно больше точек сборки. У нас есть 5 миллионов греко-католиков, у нас есть Московский патриархат

Евгений Киселев: То есть не только региональные, но еще и конфессиональные…

Инна Богословская: Региональные, конфессиональные, культурные. Отношение собственности, давайте не забывать, что еще до средины прошлого века в Западной Украине была частная собственность, а в Восточной Украине ее не было последних три столетия. Масса, масса различий, которые позволяют внутри страны иметь тот баланс и общественно-политический, который не даст возможности создания чисто авторитарной модели.

Евгений Киселев: Так,может,это плохо?

Инна Богословская: Это хорошо.

Инна Богословская: Если позволите, ещё одну фразу. Здесь говорили о том, что вся экономика России строится, конечно, на сверхренте с природных ресурсов. Если мы посмотрим фундамент всех диктаторских или авторитарных режимов – все эти авторитарные режимы имеют место в тех странах, где есть сверхрента с природных ресурсов. Практически у нас такого дохода нет. Это ещё она причина, которая позволяет нам не говорить об авторитаризме. И ещё, вот молодые. Вы хотите царя?».

Не гребувала безпідставними твердженнями та напівправдою у своїх виступах й Ірина Акімова, заявляючи про «початок реформ» та «високий рівень політичної стабільності». Проте вона не могла нічого сказати, коли їй за допомогою таких легких аргументів, як результати соцопитувань, показували, що реальність зовсім інша. Акімовій не залишалося нічого, окрім як заперечувати цю... реальність:

«Ирина Акимова:Вы знаете, политика базируется, как правило, на экономике. Политическая стабильность, и,кстати, вот пример африканских стран, представителей африканского континента показывает, что если в области экономики происходят динамичные программируемые процессы, которые удовлетворяют большинство населения страны, варианты политической нестабильности намного ниже по их вероятности, чем в противоположном случае. Я думаю, что сейчас, когда достигнуто в стране достаточно сильное, высокий уровень политической стабильности, и это один из главных уроков и достижений президента за 2010 год, мы должны свое внимание в значительной степени обращать на экономику. Сильная экономика – это высокие зарплаты, это возможность повышения пенсий, это возможность сделать статус многих людей, у которых этот статус был незаслуженно понижен – более высоким. Это возможность развития. Поэтому я за то, что б мы сейчас делали фокус на экономику.

Евгений Киселев: Ну, а вы что скажете, Наталья Юрьевна?

Наталья Королевская: Я хотела бы сказать о том, что, конечно, и возможности экономические, и экономическая платформа и в России, и в Украине абсолютно разная. Здесь я соглашусь с Ириной. Да и амбиции у нас, как геополитические, так и геоэкономические, наверное, может где-то, и присутствуют такие же, но возможности реализации так же абсолютно разные. И сегодня задача Украины это реализовать в максимальной степени тот шанс, те возможности, которые сохранились за 20 лет независимости, и за 20 лет не реформированной экономики. Вы сейчас перечисляли 10 пунктов, по которым запомнился прошедший год. Все они больше были связаны с политикой. В первую очередь, конечно, хотелось бы говорить, как на себе ощутили люди прошедший год, и какие выводы сделали для себя, и насколько улучшилось, или ухудшилось их качество жизни. Я хотела бы зачитать несколько результатов социологического исследования, который проводился институтом Горшенина и рядом других организаций. Так вот 78% считают, что экономическая ситуация в стране ухудшилась.

Евгений Киселев: Согласны с этим?

Ирина Акимова: Объективно нет.

Наталья Королевская: Ну, это не со мной надо соглашаться, это с Институтом Горшенина нужно спорить. Следующее, после подорожания энергоносителей и тарифов на жилищно-коммунальное хозяйство 21,6% опрошенных сказали, что только частично смогут оплачивать счета, а 7,2% в принципе не собираются оплачивать счета. И мы знаем, что за прошедший год значительно выросла задолженность за оплату жилищно-коммунальных услуг и сегодня она составляет уже порядка 11 миллиардов гривен. Упрощенная система налогообложения – 51% украинцев считает, что в стране надо сохранить упрощенную систему. Сегодня эта ситуация не разрешена и в Налоговом кодексе не урегулирована, что приводит к тому, что по официальной статистике за декабрь и за январь месяц количество безработных в Украине увеличилось на 136 тысяч человек. Это такие, достаточно серьезные сигналы, на которые нужно реагировать и нужно четко оценивать, в правильном ли пути пошли реформы. К сожалению, для многих прошедший год слово реформа стало ругательным. И мы увидели это, как по результатам Налогового кодекса, где налоговые каникулы все-таки превратились в каникулы строгого режима...».

Ще більш примітивно виглядали спроби Акімової ухилитися від відповіді і підмінити поняття, відповідаючи на запитання про нового голову Нацбанку Арбузова. Питання було про корупцію і кумівство, а Акімова все звела до банального перекручування слів опонента:

«Алексей Гарань, политолог: Я хочу навести такий факт. Ви абсолютно правильно говорите про боротьбу з корупцією. А тепер давайте подивимося, хто призначений головою Національного Банку? Людина – 34 роки. За цей час він вже має статок 20 млн дол. Він керував невеличким банком, який має відділення всього в 5 областях України. І цю людину ставлять керувати Національним банком України за одним критерієм – це донецький. Це найяскравіший приклад не професіоналізму і того, що цей орган не буде незалежним і ви як фахівець цього не можете заперечити. Це призначення не вписується абсолютно у всі схеми, про які ви нам розповідали. Я намагався додзвонитись на цей номер, що вказаний на екрані, і мені сказали, що цей номер не существует.

Ирина Акимова:Правильно ли я вас поняла, что на любой должности, в том числе и на должности председателя Нацбанка, вы хотели бы видеть человека, который живет не в Донецке, а в каком регионе?

Алексей Гарань: Компетентного.

Ирина Акимова:Этот человек должен быть достаточно пожилой. Так или нет? Скажите, кто определяет профессионализм чиновника, который приходит на государственную службу? Это определённое образование, опыт в этой сфере, чистая репутация. Кто может подтвердить профессионализм? Конкретные действия, которые этот человек должен предпринять. А теперь посмотрим на внешних наблюдателей. Так вот, оценка деятельности Национального банка в последнее время, которую дали представители МВФ после свое технической миссии и её председателя – была позитивной. И это факт, с которым нельзя поспорить».

Взагалі великим мінусом Кисельова було те, що він практично не дав можливості висловитися політологу, професору Олексію Гараню, відомому як своїм критичним ставленням до влади, так і високим рівнем критичного мислення. Зокрема було очевидним його небажання звертатися до професора після його заяви про те, що один із телефонних номерів телеопитування насправді не існує...

Проте мусимо визнати, що і представниця опозиції, депутат від БЮТ Наталя Королевська не менше, ніж Кисельов, підігравала владі. Це дуже чітко проілюстрував своїм доречним закидом Матвій Ганапольский. Замість того, щоб відкрито говорити правду і розвінчувати міфи про «стабільність», вказуючи на явні маніпуляції, застосовані у вступному репортажі, Королевська посилалася лише на результати опитувань та критикувала реформи, які навіть не починалися.

«Матвей Ганапольский: Сделаем простой эксперимент. Я обращаюсь к аудитории. Я прошу поднять руки тех, кто хочет, чтобы Виктор Фёдорович Янукович ушёл завтра с должности президента. Вот какие-то у вас бешеные аргументы.

Наталья Королевская: Небезопасно руки поднимать.

Матвей Ганапольский: Это голосование в какой-то степени в ваш адрес. Где ручки? Я имею ввиду, что вы поняли мой вопрос. А чёго-то я не вижу ни одной руки. Наталья Юрьевна, я хочу вам сказать, мне кажется, вы не правильную тактику взяли – зачитываете цифры. Азы политологии, они говорят о том, что вы в этих цифрах должны обвинить себя. То руководство, которое стояло до Януковича. Вы дискредитируете Тимошенко. Виктор Федорович Янукович только 365 дней на своём посту. Те цифры, которые вы говорите…только атомную бомбу мог бы взорвать Янукович, чтобы всё сразу так упало. Так вот я вам открою один секрет – эти цифры свидетельствуют о простейшей вещи, что у страны предыдущего руководства не было запаса прочности. Вот не стало гречки – появилась проблема. Это не Янукович. Не надо ему это шить. Ясмотрю на вас всех, как на волшебную сказку. Вы хвалите Януковича, ругаете Януковича. Вы что не понимаете, что вы сейчас счастливые люди? Это уникальная Богом поцелованная страна, где вы в нормальной обстановке…вы говорите, завтра будет катастрофа. Я люблю большие числа, поэтому я записал честно эти пункты, но а вот что я отметил. Почему феноменально ни один человек не поднял руки в аудитории, чтоб Янукович завтра ушёл? Потому что…

Наталья Королевская: Можно я прокомментирую?

Евгений Киселёв:У нас не так много времени осталось. Поэтому вы не просто прокомментируйте, а подведите небольшой итог в течение минуты.

Наталья Королевская: 365 дней для кого-то это мало, для кого-то это много. У нас отчёт за прошлый год. Я благодарна вам за урок политтехнологи. Я его на будущее учту.

Матвей Ганапольский: Вы очень зря иронизируете. Извините. Я не могу принять такое ироничное мне объяснение. И поэтому прошу вас сделать следующее. В мне не циферки эти читайте, а скажите мне, пожалуйста, какой шаг опрометчивый, катастрофичный сделал президент Янукович, который привёл к абсолютному падению, о котором вы сейчас говорите?

Наталья Королевская: Этот катастрофичный шаг – это принятие Налогового кодекса, которое привело к налоговому майдану и разрушению экономической системы Украины.

Матвей Ганапольский: И ровно то, что вы сказали – повышение цен, гречка, понижение з/п – это следствие одного этого решения.

Наталья Королевская: Я одну фразу хочу сказать. Я хочу процитировать Паоло Коэльо. Что жизнь состоит не в том, чтоб получить хорошие карты, а в том, что хорошо играть теми, что есть.

Сергей Поярков: Паоло Коэльо – выдающийся экономист».

***

Тема «Янукович рік при владі» була другою в ток-шоу Савіка Шустера після «розбору польотів» із становищем українців у охопленій громадянською війною Лівії. Але вже під час обговорення ситуації в північно-африканській країні політики раз у раз поверталися до українських реалій і намагалися проводити паралелі та аналогії. Іноді це вдавалося, як у виступі В’ячеслава Кириленка (лідер партії «За Україну»), іноді – ні, як у Інни Богословської чи Олега Зарубінського (Блок Литвина). Приємно було спостерігати за тим, як експерти (Олександр Богомолов, Вадим Карасьов) ставили політиків на місце.

«Інна Богословська, народний депутат, Партія регіонів: "Ведь любые события очень важно оценить с точки зрения нашей жизни, конкретной. А мы сейчас с вами видим воочию то, что происходило после большевицкого переворота в России. Все революции проходят приблизительно одинаково. Все революции опираются на меньшинства внутри, они обязательно поддерживаются теми или иными силами извне. История государства и права доказывает, что ни одна революция чисто внутренним ресурсом никогда не проходит. И, если вы вспомните, все произведения – и Булгакова, и Зощенко, и Белого, – что интеллигенция российская и дворянство до средины 18 года не могли поверить в то, что революция произошла, и что эта кровища зальет страну. Они все время ждали: это не может быть, это завтра закончится. Во многом – как наши врачи сейчас. Это страшная стихия – революция, особенно которая потом подпитывается гражданской войной и перерастает в гражданскую войну, это страх господень. И вот сейчас задумайтесь… Мне недавно позвонила приятельница, говорит: ты знаешь, мы с семьей (у нее двое детей) собрались поехать сейчас отдохнуть, у мужа отпуск, и мы поняли, что отдыхать ехать некуда. Так если вы вспомните опять описание писателей начала ХХ века, русское дворянство начало понимать, что что-то в мире не так, тогда, когда не стало, куда ехать отдыхать. Ситуация очень сложная. И тем для нас важнее. Вот сегодня годовщина президента. Для меня любые разговоры уходят в сторону, когда вдруг стало понятно, что президент Янукович смог собрать сегодня в одном кабинете всех президентов Украины. Первый раз, наверное, за историю Украины, когда все президенты, независимо от их политических пристрастий, собрались вместе. Нам очень важно понять, что вот этот хрупкий мир и хрупкое равновесие взрывается в течение секунды. Кто мог представить, что в странах, где 40 тысяч долларов на душу населения валовой национальный продукт, а в Украине 3 тысяч нет, в этих странах взорвутся протестом населения? Нам нужно четко понимать, что нужно беречь любую возможность мирного урегулирования любых конфликтов. Тем более, в таких сложных странах, как Украина, разделенных так же, как Ливия, кстати, на две крупных части и на 50 мелких частей".

Савік Шустер, ведучий:Александр Богомолов. Значит, два аспекта, два аспекта давайте. Вот эти наемники, которые как бы от государства, Муаммар…

Олександр Богомолов, президент Центру близькосхідних досліджень:"Я скажу трошки про найомників, але хочу прокоментувати те, що зараз сказали…"

Савік Шустер, ведучий: Все сейчас прокомментируете. Потом – Муаммар Каддафи, который сказал, что это Аль-Каида, которая, да… Потому что… И давайте иметь в виду, что реально нас смотрят в Ливии.

Олександр Богомолов, президент Центру близькосхідних досліджень: "Добре. Я спочатку все ж таки прокоментую те, що ми зараз почули. Мені трішки смішно, коли до сих пір події ХХІ століття читаються через ту ж Жовтневу революцію, яка вже давно… про неї забуто. І коли ми намагаємося зрозуміти те, що зараз відбувається, через такі старі уявлення, то ми, власне, ніколи не дістанемося до конкретики, не зрозуміємо, що країни, такі як Лівія, відрізняються від нашої дуже сильно, що дуже мало спільного між тим, що відбувається в Лівії зараз, і між тим, що відбувалося в нас в 2004 році. Тим більше, між Жовтневою революцією. Це просто так, як преамбула...».

Особливо відзначився в Шустера Олег Зарубінський. В якості мішені для «підміни понять» він обрав Вадима Карасьова і «гасив» його слушні зауваження з дивним ентузіазмом. Так само, до речі, депутат-регіонал Володимир Олійник працював одразу проти В’ячеслава Кириленка та бютівця Сергія Гашинського. Богословська своєю мішенню для обструкції обрала Олександра Третьякова. Проте коли Богословська обмовилася майже по Фройду про «неприємності», які можуть чекати на власників ЗМІ при «новому режимі», і коли її зловили на цьому слові, вона одразу повернулася до свого фірмово стилю персональних образ та інсинуацій:

«Інна Богословська: "Нет, вы сначала ответьте, почему вы медиахолдинг продали, такой борец за свободу?"

Олександр Третьяков:"Потому что у меня нет денег его содержать".

Інна Богословська:"Да что вы?"

Савік Шустер, ведучий:Подождите, а что нельзя?.. Мы рыночная экономика, взял – продал".

Інна Богословська:"Да нет, ну, Савик, это просто обыкновенная мелкая политическая конъюнктура, к политике не имеющая никакого отношения. Человек сидит в прямом эфире, вещает на всю страну, заявляет о том, что в Украине нет свободы слова. Человек продает принадлежащий ему медиахолдинг, который прекрасно использовал для власти, будучи советником президента Ющенко. Как только власть ушла, он продал, чтоб не иметь никаких неприятностей. Он не борется за свободу слова, он не работает в этой сфере, он слил это все.И теперь он громко рассказывает о том, что в стране нет свободы слова. Поэтому, ребята, это ханжество, это нечестно и бессовестно".

Савік Шустер, ведучий: Пожалуйста, только давайте…

Сергій Пашинський:"Репліка. Тільки що пані Герман відповіла, якщо хто уважно слухав, він його продав, щоб не було проблем. Тому що нова влада прийшла. А нова влада тим, хто має засоби масової інформації, влаштовує проблеми. Пані Герман, це перший раз, коли я з вами повністю погоджуюсь".

Інна Богословська: "Но, если для начала, если для начала вы хотя бы выучите мое имя, которое знает все страна. А кроме того, я вот сейчас хочу поставить точку. Я вам сейчас могу вспомнить все ваши операции. То, что вы делали. Но идти вперед задом уже хватит.Поэтому…"

Савік Шустер, ведучий: А операции какие?

Інна Богословська:"Знаете, кто-то недавно сказал прекрасную формулу, что те, кто сегодня критикует власть, на самом деле являются двоечниками, которые, будучи при власти, не сдали ни одного экзамена. Поэтому давайте так: мы работаем, мы делаем, по результатам будем судить. А треп этот давайте заканчивать".

Савік Шустер, ведучий:Нет, я бы просто не уходил в обсуждение свободы слова, потому что, в принципе, зеркало свободы слова – это новости, а не ток-шоу, и надо анализировать информационные программы. Мы этим анализом не занимались, поэтому не могу ничего сказать. А что касается продажи… ну, захотел – продал. Ну, борец».

У другій частині програми регіонали потрапили у ще більшу скруту: проти Ганни Герман та Михайла Бродського виступили Петро Порошенко, В’ячеслав Кириленко та Віктор Пинзеник. Порошенко та Пинзеник у розлогих, детальних виступах окреслили за допомогою фактів тяжке економічне становище України та аргументовано пояснили, що Янукович та його уряд протягом року так і не змогли нічого зробити для зменшення корупції та підвищення ефективності економічної політики. В’ячеслав Кириленко нагадав Герман про вибірковість правосуддя, мовні маніпуляції та всевладдя міністра освіти Дмитра Табачника і мовчазне потурання йому з боку уряду та президента.

Жодних контраргументів, окрімпересмикування слів опонента, підміни понять та навішування ярликів, Герман у відповідь не змогла використати. На закиди Пинзеника та Порошенка регіонали взагалі не були готові хоч якось реагувати.

В цілому після ток-шоу Шустера у глядача могло скластися закономірне враження, що Янукович цинічно брехав усі чотири години свого спілкування з народом. У зв’язку з цим в експертів «Телекритики» виникають обґрунтовані сумніви щодо безхмарного майбутнього шоу Шустера на Першому національному. Оскільки 25 лютого воно дало чудову протиотруту проти маніпуляцій та брехні з боку Адміністрації президента.

Наприкінці хотілося б окремо зупинитися на «Свободі слова з Андрієм Куликовим» (ICTV), а саме на випуску 28 лютого, присвяченого можливості запровадження смертної кари.

Сама постановка питання та використання в якості достатнього інформаційного приводу законопроекту комуніста Бевза про відновлення смертної кари як виду покарання викликала здивування й підозру в навмисному піарі комуністів. Адже смертну кару було визнано неконституційною ще в 1999 році, а тому, згідно з частиною 2 статті 23 Конституції («При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»), повернути її назад неможливо навіть самим рішенням КСУ, навіть так, як це зробили зі скасуванням політреформи.

І це враження не полишало авторів до моменту, поки слово не перейшло до правозахисників (Гройсман, Яворський). З їхніми переконливими і підкріпленими фактажем аргументами, як і з прикладами «підтасування карт» і «підміни понять» від комуніста Бевза та регіонала Колесніченка можна ознайомитися на сайті ток-шоу. Чого тільки вартий перл від Колесніченка як голови підкомітету з питань звільнення суддів та реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя про «обмовку» в Конституції України про «присяжних засідателів». Адже в Конституції чітко розведено поняття «народних засідателів» і «присяжних» (ч. 4 ст. 124). Не знати цього правнику – значить розписатися в некомпетентності.

Тема смертної кари перетекла у проблему стану правосуддя в Україні, точніше, його відсутності. З цієї тезою довелося погодитися всім, у тому числі й представникам правлячої коаліції. Таким чином, розмова на позбавлену сенсу тему перетворилася на добрі дві години чесної розмови про викриття недоліків наявної пенітенціарної та судової системи України. Саме таких розмов має бути більше на телебаченні, щоби подолати нав’язану суспільству «отруту більшовизму».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.