Просто, як борщ. Роман Вибрановський про рецепт вдалого ток-шоу

Просто, як борщ. Роман Вибрановський про рецепт вдалого ток-шоу

11:49,
18 Травня 2018
17763

Просто, як борщ. Роман Вибрановський про рецепт вдалого ток-шоу

11:49,
18 Травня 2018
17763
Просто, як борщ. Роман Вибрановський про рецепт вдалого ток-шоу
Просто, як борщ. Роман Вибрановський про рецепт вдалого ток-шоу
Керівник напрямку комунікації реформ Українського кризового медіацентру (УКМЦ) розповідає, чому редактор і ведучий — це як штурман і водій, і як не дати чиновникам під час ток-шоу зняти з себе відповідальність.

Своє перше ток-шоу Роман Вибрановський зробив дев’ятнадцять років тому, коли працював у громадській організації «Інтерньюз-Україна». Відтоді весь час шукає найпростіші рецепти успішного розмовного формату. Але не знаходить — ідеальним залишається той, із якого починав. Про те, чому ток-шоу є найефективнішим форматом донесення ідей та інформування аудиторії, Роман розповів під час майстер-класу у Школі журналістики Українського католицького університету.

Щоби пояснити, що таке ток-шоу, я наводжу приклад борщу. Насправді борщ — дуже складна у приготуванні страва, хоч і виглядає дуже просто. Його не приготуєш, якщо не дотримуватися рецепту.

Обов’язковими складниками ток-шоу є:

  • тема,
  • аудиторія,
  • дослідження,
  • структура,
  • редактор,
  • ведучий,
  • гість.

А далі поговорімо про все це детальніше.

Тема має бути близькою глядачу

Тема має бути цікавою та зрозумілою аудиторії. Розмова без теми у студії — це як балачка за пивом.

Наприклад, коли в лютому міністр енергетики заявив, що уряд не підвищить ціни на газ, як обіцяв Міжнародному валютному фонду, ми побачили в цій темі кілька підтем: необхідність повноцінної реформи в енергетичній сфері, сповільнення видобутку газу в Україні тощо. Натомість більшість телепрограм говорили тільки про те, чи буде підвищено ціну на газ.

Щоби розуміти, що проблема є глибшою, ніж видається, потрібно читати і з’ясовувати нудні речі. Лінощі журналістів, які не хочуть розповідати про глибинні аспекти проблем, дають політикам-популістам змогу говорити про зубожіння й тарифний геноцид.

Людям цікаві ті речі, які безпосередньо їх обходять. Якщо потрібно донести до них важливу, але складну тему, потрібно актуалізувати її через речі, які їх чіпляють.

Колись я посперечався з директором каналу на свою зарплатню щодо вибору теми для ток-шоу. Я пропонував тему очищення води в Києві, а він — узяти тепловізор і походити цвинтарем. Виявилося, що цікавість аудиторії до обох тем була приблизно однаковою, тож свою зарплатню я зберіг.

А ще можу навести приклад спецефіру «Час на пенсію» на «Першому», де ми торік пояснили всі особливості пенсійної реформи:

Цей ефір мав такі самі рейтинги, як і розкручені програми каналу, причому без анонсування. Адже ми довго готували програму, використали багато досліджень, знали кожного спікера і вдало вибудували розмову. В результаті отримали хороші рейтинги й хороші відгуки — люди зрозуміли, про що йдеться.

Не визначайте аудиторією активних громадян

Плануючи ток-шоу, дуже важливо розуміти, на кого воно розраховане: глядачі Нового каналу, ICTV і «1+1» є принципово різними людьми. Не можна пояснити так, щоб усі бабусі зрозуміли: є різні бабусі, що мають різну освіту й інтереси. Те, що цікаво нам із вами, не цікавить аудиторію; те, що не цікавить нас, може бути цікавим для глядачів.

Тільки знаючи свою аудиторію, можна зрозуміти, як і про що з нею розмовляти. А пізнати її краще допомагають соціологічні опитування. Їхні результати потрібно читати уважно. Наприклад, якщо запитати в людей, які найважливіші проблеми у країні, вони назвуть війну на Донбасі й корупцію. Якщо запитати, що турбує безпосередньо цих людей, вони назвуть пенсії, інфляцію, зростання тарифів, погану якість медичних послуг і також війну.

Громадян із активною позицією лише 10 %. Ще 20 % становлять активні скептики, 30 % —  обивателі, 30 % — інертні, 10 % — громадяни із тотальним відчуженням. Якщо перші дві категорії ще готові сприймати інформацію, то для того, щоб донести будь-яку тезу і спонукати до дій обивателів, треба на конкретних прикладах пояснити, чому ця інформація важлива персонально для них і як проблема впливає на їхній добробут. Інертні ж громадяни вірять, що можуть змінити щось тільки під час виборів, і не готові брати участь у громадянських ініціативах.

Робити ставку на активних громадян, визначаючи цільову аудиторію, — це помилка. Вони й так уже все знають — ви не повідомите їм нічого нового. Потрібно вміти добитись уваги обивателів. Саме від правильного визначення цільової аудиторії та вміння знайти з нею спільну мову залежить, чи будуть вас дивитись, а отже чи поставлять ваш проект в ефір наступного разу.

Без глибокого дослідження ток-шоу не вдасться

Хороше ток-шоу готується заздалегідь, іноді місяцями. Колись я витратив місяць, щоби підготуватися до програми про тарифи на житлово-комунальні послуги. Якби я цього не зробив, чиновники, як завжди, ухилилися б від відповіді, переклавши відповідальність на когось іншого. Наприклад, місцеві чиновники сказали би, що тарифи встановлює Кабмін, а не вони. Але насправді до компонентів, із яких складається тариф, входять «інші витрати», які формуються якраз на місцевому рівні. І вони можуть становити значну частину суми, яку ми платимо.

Щоби з’ясовувати такі речі, слід зустрічатися з експертами або знаходити організації, які займаються реформами в певних галузях. Наприклад, завдяки Національному офісу ДІ-реформи я витратив півгодини на читання постів у Фейсбуку та розібрався з тим, як можна забрати дітей з інтернатів у сім’ї. Корисними для дослідження можуть бути публікації профільних журналістів (навіть якщо їхні тексти важко читати), інформація від прес-служб (яку, звісно, потрібно перевіряти), дослідження аналітичних центрів, інтерв’ю off the record із ньюзмейкерами тощо.

Без дослідження ви не будете готові до програми — не зможете поставити правильні запитання та критично оцінити те, що вам говоритимуть герої. А глядачі не будуть довго дивитися на спроби непідготовленого ведучого вести проблемне ток-шоу — вони перемкнуть канал.

Краще починати із сюжету чи інфографіки

Ток-шоу не варто починати зі слів: «Розкажіть, що ви зробили», адже програма не може складатися з монологів. Краще почніть із сюжету чи інфографіки, які допоможуть розкрити проблему. Сюжети і включення протягом програми також сприяють поверненню уваги аудиторії, яка відволікається, слухаючи розмови в ефірі занадто довго. На відміну від новин, у ток-шоу можна робити незбалансовані, емоційні сюжети.

Динаміку програми найкраще забезпечує конфлікт: «за» та «проти», «перемога» і «зрада». До того ж суперечка в ефірі — це ваш шанс втримати увагу глядачів. Та без ретельного дослідження теми конфлікт буде маніпуляцією. Намагання спростити тему може також призвести до того, що з каналу підуть глядачі, які є компетентними в питанні.

Тендем редактора й ведучого — це must

Ток-шоу має свою динаміку і сценарій, а творчий тандем ведучого й редактора — це те, без чого доброї програми не вийде. Навіть найгеніальніший ведучий не зробить усього сам.

Редактор і ведучий — це люди, що працюють у симбіозі, як водій і штурман на ралі. Водій ніколи не знає, куди він їде; штурман натомість знає, де й коли буде яма й коли потрібно повернути. Водій вірить штурманові й повертає туди, де, як може видатися на перший погляд, чекає прірва. Буває й так, що штурман помиляється й команда злітає з кручі, але вони й надалі працюють разом. Ведучий ток-шоу, а надто марафону з багатьма ввімкненнями, не може тримати всього в голові — динаміка, час, відповідність сценарію залежать від редактора.

Гості програми мають поважати глядача

А говорячи про гостей програми… В Україні, на жаль, неможливо знайти компетентного гостя, який би коротко, влучно, адекватно і правдиво відповідав на запитання й намагався пояснити свою позицію. Тому працювати доводиться з тими героями, які є.

Повага до глядача — ключовий критерій при виборі гостя: потрібно намагатися запросити до студії ток-шоу того, хто би зміг зрозуміло пояснити проблему глядачам, поводячись при цьому пристойно.

Фото Дарії Скрипнюк.

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду