Вживаючи термін «нові медіа», ми цілком не усвідомлюємо, що саме мається на увазі – і які з нинішніх медіа нові, а які традиційні. До інтернету вже всі звикли, тому називати його новим іноді здається недоречним. Тим не менш, насправді є вагомі аргументи для того, аби чітко розрізняти нові та старі медіа. Про сутність цього поділу та про зміни, які принесли нові медіа в суспільство, розповідав медіаексперт Сергій Рачинський під час тренінгу з цифрової журналістики, який проводила ГО «Телекритика». На його думку, в українській журналістиці увага концентрується лише на прикладних питаннях, але немає обговорення суті та перспектив нових медіа.

Щоб оцінити сучасний стан ЗМІ, необхідно розуміти, які зміни відбувались у медіа за останні 200 років. На цій схемі першим етапом розвитку медіа названо місцевий ринок – чи будь-яке інше місце, де жителі обмінювалися новинами. Спілкування віч-на-віч – найстаріша форма обміну інформацією – збереглася. Сергій Рачинський наводить як приклад англійський паб – це не просто місце, де люди п’ють пиво, це справжній медійний простір, де відвідувачі отримують новини, розповідають свої. Звідси і йде коріння сучасних медіа. «Відчуття задоволеності, спокою – це те, що ми очікуємо від медійної активності, – пояснює пан Рачинський. – Людина сьогодні не стільки хоче дізнатися більше, скільки схвильована, аби не пропустити інформації, яка важлива саме для неї». Відвідувач пабу, виходячи із закладу, відчуває цю впевненість, бо справді вагомої інформації він не пропустив. Однак чим більше стає джерел інформації, тим більш нервовими ми стаємо, тому що немає того єдиного джерела, яке б точно надало лише найважливіше: не більше, не менше.

Свого часу новими медіа були газети, радіо, а згодом телебачення. Телебачення стало популярним тоді, коли люди мали більше вільного часу після роботи. Потім з’явився інтернет. Як переконаний Рачинський, зараз люди менше дивляться телевізор не через те, що ТБ погіршилось, а тому що в людей знову стало менше вільного часу – інтернет забрав його. Тепер поняття робочого дня втрачено, бо доступ до мережі дозволяє працювати скрізь і завжди. Нове медіа не просто змінило сприйняття інформації – воно змінило спосіб життя, а нестача вільного часу навіть стала соціальною проблемою.

Що слід розуміти під новими медіа? По-перше, це ті медійні продукти, які існують у цифровій формі. По-друге, вони використовують інтернет як платформу та основний засіб поширення. Є ще третій надзвичайно важливий компонент – це гіперпосилання, які насправді внесли революційні зміни. Посилання завжди були важливим елементом комунікації, але тільки інтернет дозволив зробити їх настільки легкими та швидкими. «Без затрат, лише одним кліком ми можемо переноситися з одного медіапродукту в інший, – зазначає Рачинський. – Раніше ми завжди були обмежені у виборі. В інтернеті немає обмежень, на наших кінчиках пальців тисячі ресурсів. Факт зміни, переходу ніколи не був таким простим». Але ця простота приносить і свої складнощі, тому що користувачі починають відчувати тривогу, бояться щось проґавити. Багатьом знайоме відчуття, коли при перегляді одного сайту, думаєш, як не проґавити важливої новини на іншому – ми часто перемикаємося з одного на інше. Саме легкість перемикання зробила медіаспоживання принципово новим. «Інтернет не додався, він радикальним чином змінив усе, що було до нього», – каже Рачинський.

Посилання цінніші за гроші

Журналіст чи підприємець, тобто той, хто виробляє медійний продукт, повинен усвідомлювати радикальність цих змін – і їхні наслідки для професії. Які відмінності між старими та новими медіа? У традиційних ЗМІ все визначає власник, газети чи телеканали належать певним людям, які й мають невід’ємне право розпоряджатися їхнім контентом – споживач мало на що може впливати. Крім того, існував культ бренду, особливо це стосується газет, які стали популярними у ХХ сторіччі (такі як «Таймс» чи «Ґардіан»), і для цих видань культ бренду продовжує працювати, частково сила бренду залишилася. «У нових медіа все контролює не власник – контроль у споживачів, ми припинили бути керованими і можемо самі формувати порядок денний», – каже Рачинський.

У старих медіа повідомлення фіксовані – це випуски газет, програмування на телебаченні, а нові підлаштовують появу свого контенту під клієнта: коли і як йому зручно. У традиційних медіа контент створювався редакцією, колективом. У нових – залучається користувацький контент, кожен користувач інтернету може бути виробником медіапродукції. Інтернет став доступним та дешевим, тож не потрібно бути власником ЗМІ чи журналістом, щоб висловитися. Однак тут варто пам’ятати про цікавий момент. З одного боку, справді вже не треба витрачати великі гроші, щоби вести мовлення. Але з іншого – треба докласти багато зусиль, щоб вас слухали. Здається, що для вас відкриті мільйони людей: справді, мільйони можуть прочитати ваш блог, але чи захочуть? «І часто ви опиняєтеся в ситуації, коли говорите самі з собою», – зазначає Сергій Рачинський. Тому традиційні медіа були у більш виграшній ситуації, адже кожен новий журнал, кожен телеканал – це була подія. А появою нового блогу в мережі нікого не здивуєш. Газеті потрібно було витратити багато коштів на редакцію, але не на аудиторію – свій сегмент можна було отримати відносно легко. У нових медіа ситуація інакша: коштів на виготовлення контенту можна витрачати менше, але є ризик говорити в нікуди. Іншими словами, зараз потрібно боротися за увагу. Тут знову варто згадати про гіперпосилання. Вони сьогодні ціняться ще більше, ніж раніше, бо це спосіб отримати увагу, вони важливіші за гроші.  

Постає питання, як виграти в цій боротьбі за увагу. В еру нових медіа насправді ніхто не може спрогнозувати їхній подальший розвиток, тому виграє той, хто не боятиметься експериментувати, вважає Рачинський. Якщо декілька медіаекспертів зберуться разом та почнуть думати, як створити успішне медіа, виграє, радше за все, початківець, який у цей момент просто щось пробуватиме. «До сьогоднішнього дня медіабізнес був бізнесом організацій: щоби стати співробітником, треба було влаштуватися на роботу. Сьогодні медіабізнес – це бізнес індивідуальностей: людина, яка сама експериментуватиме, зможе намацати те, що стане успішним», – переконаний Рачинський.

У світі нових медіа є ще одна риса – контроль контенту став спільною справою, тобто самі користувачі так чи інакше оцінюють кожне нове медіа, певним чином видають дозвіл на його існування. Раніше це робила держава, зараз вона втрачає монополію на такий контроль – і їй це не подобається.

Сергій Рачинський вважає, що головний виклик нових медіа в тому, що вони звільнили нас від обмежень, але ми не можемо перетворити відсутність обмежень на гроші: «Криза бізнес-моделі в тому, що ми не знаємо, як заробляти на свободі, як заробити на відсутності обмежень. Ми можемо щось обмежити і тоді продавати, а як діяти зараз, ніхто не знає, єдиного рецепту успіху зараз немає, його шукають».

Тренінг-хакатон «Цифрова журналістика. Продюсування мультимедійного контенту» відбувся за фінансової підтримки Шведського агентства з міжнародного розвитку (SIDA).

Читайте також лекцію Андрія Загородського, керівника проекту Newsplot, прочитану в рамках цього заходу.