Народження кінематографа: альманах братів Люм’єрів

Народження кінематографа: альманах братів Люм’єрів

10:47,
3 Серпня 2015
47821

Народження кінематографа: альманах братів Люм’єрів

10:47,
3 Серпня 2015
47821
Народження кінематографа: альманах братів Люм’єрів
Народження кінематографа: альманах братів Люм’єрів
Під час Одеського кінофестивалю відбулася визначна подія — презентація добірки з 98 відреставрованих фільмів, знятих братами Люм’єрами з 1895 по 1905 роки. Саме братів Люм’єрів вважають родоначальниками не лише кінематографа, а й загалом мистецтва зйомки.

Показ добірки з 98 фільмів на ОМКФ був другим у світі після Канн. Ретроспективний альманах представив особливий гість фестивалю — Тьєррі Фремо, директор Каннського кінофестивалю та Інституту Люм'єрів (про його виступ в Одесі читайте в матеріалі MediaSapiens).

Саме брати Люм’єри в 1895 році запатентували кінематограф, котрий, на відміну від кінетоскопа Томаса Едісона, дозволяв одночасний перегляд стрічок великою аудиторією. Вони винайшли навіть трюки й рімейки, тож можна сказати, що брати Люм’єри — родоначальники не лише кінематографа, а й загалом мистецтва зйомки. Загалом існує близько сотні картин братів: як усесвітньо визнані шедеври, так і невідомі самородки, реставровані у форматі 4К.

«Усе відбулося 120 років тому. У той час в усьому світі хотіли винайти рухому картинку. Звичайно ж, найвідоміший із цих винахідників — Томас Едісон, хоча він був не єдиним. Сьогодні мені розповіли, що й в Україні є свій винахідник кіно. Фотографія була винайдена за 4050 років до того. І брати Люм’єри — Луї та Огюст — стали учасниками цього руху завдяки батьку Антуану Люм’єру», — розповідає Тьєррі.

Антуан побачив кінетоскоп Едісона — апарат, у який можна було кинути монетку та проглянути невелику послідовність рухомих зображень. За словами Фремо, це було вже практично ідеально. Проте Антуан Люм’єр подивився на апарат і сказав: «Картинку потрібно дістати з коробки й замість цього показати її на екрані для великої аудиторії».

Зрештою він сказав, що повертається в Ліон, а його сини зроблять усе так, як він планує.

Брати Люм’єри почали думати, як створити такий апарат, і в березні 1895 року організували в Парижі виставку. На цій виставці вони показували лише сам прилад. Та потім подумали: «Для чого показувати саму машину? Треба показати, як вона використовується. Відповідно, потрібно зняти фільм». (Один із фільмів — перший у нашій добірці — «Вихід робочих із фабрики Люм'єрів», який вони зняли за тиждень десь поміж 15 та 20 березня.) Зйомка цього фільму була продиктована більше науковим підходом до справи, та пізніше вони почали знімати нові фільми, бо їм сподобалося працювати з цим апаратом. На другій демонстрації для членів фотографічного конгресу 1 червня цього ж року було показано ще 7 фільмів, зокрема «Сніданок дитини» та «Политий поливальник».

Як правило, це були сюжети із життя та побуту родини Люм'єрів у хронікальній манері, їх було знято з однієї позиції, одним відрізком від самого початку й до кінця.

Наприкінці літа 1895 року брати поїхали провідати батька. За словами Фремо, вони сказали йому: «Прилад ми винайшли, а що тепер нам з цим робити?». Батько ж їм відповів: «Я цим займуся, ми зараз організуємо публічний показ».

І 28 грудня 1895 року в Парижі вони організували перший публічний показ Cinématographe. Програма була та ж сама, що й для членів фотографічного конгресу. Її продемонстрували в індійському салоні «Гран кафе» на Бульварі Капуцинок. Цей показ мав шалений успіх, і дату 28 грудня 1895 року відтоді прийнято вважати днем народження кіно. Вперше люди зібралися разом і переживали ті емоції, які показували їм з екрана.

«Це був чудовий експеримент, і в усьому світі визнали, що винахід Люм’єрів найкращий. Це визнав навіть Томас Едісон. Просто пам’ятайте, що Томас Едісон був справжнім американцем — щоби побачити картинку, спочатку треба було заплатити», — сміється Тьєррі Фремо. І додає: «Як я сказав, людям тоді потрібно було те ж саме, що й зараз — зібратися разом та відчути ті емоції, які їм показують на екрані. Але була ще одна причина. Можливо, ви знаєте, що з французької слово “люм’єр” означає “світло”. І той район у Ліоні, де раніше жили брати і де зараз розташований Інститут Люм’єрів, називається “Моє задоволення”. Тобто брати “Світло”, які жили в районі “Моє задоволення” — з таким американцю позмагатися просто не вдалося. Але ми любимо американське кіно».

Після першого публічного показу було продовження. В січні 1896 року Люм’єрам спала на думку чудова ідея. Брати відправили людей, які займалися кінематографом, знімати фільми по всьому світу. Вони поїхали в Японію, Росію, Північну Америку, Латинську Америку… У відреставрованій стрічці, яку привіз Фремо, є фільми, зняті під час цього проекту з 1896 по 1899 роки. «Це було дуже важливо, тому що аудиторія вперше побачила, чим живуть люди в інших країнах. Іноді нам навіть у Франції доводиться додатково інформувати, розповідати людям про те, хто такі брати Люм’єри. Вони зняли загалом 1500 фільмів — кожен із яких приблизно по хвилині. Це світове надбання», — підсумовує директор Канн.

«Є три способи показати німе кіно: німе в тиші, німе з музикою, німе з коментарями. Тож я буду сьогодні вашим аніматором», — після цих слів у залі гасне світло, а Тьєррі сідає на стілець обабіч екрана й розпочинає свою оповідь.

Пропонуємо проглянути декілька стрічок братів Люм’єрів із коментарями надзвичайного Тьєррі Фреммо.

Відчиняються двері, це вихід із фабрики Люм’єрів. Цей фільм вважається найпершим, який зняли брати Люм’єри. Ось чоловіки й жінки, які працюють на заводі. Але зауважте, що також є кінь і собака. 15 років тому ми відкрили для себе цей фільм. Це, до речі, березень, але погляньте, наскільки тепло вони вдягнені. Камера знаходиться в тій же позиції. Тож коли вони винайшли кіно, вони одразу ж винайшли рімейк. Знову собака й кінь. Можливо, це таки справді перший фільм Люм’єрів. А це третя версія. Це ті ж люди, ті ж актори, той же собака, той же велосипед. Це фабрика Люм’єрів, де робили фотопластинки. Вони знали, що їх знімають, їх просили не дивитися в камеру. Ми точно знаємо, бо вони все одно підглядають. А ось уже два коня. Тобто це вже куди більший продакшн :)

 

Липень 1895-го. Всі винахідники думають, що їхній апарат — найкращий у світі. Та Люм’єри фактично перші, хто зняв отаку процесію. Вони показали цей фільм людям на наступний день. І тоді вся міжнародна спільнота знала, що це була найкраща кінематографія у світі.

Це один із братів, Огюст Люм’єр, його дружина Маргарита та їхня маленька дитина. Тому Люм’єри також винайшли сімейну драму. Цей фільм повинен був бути документальним, але тільки погляньте, яка це постановка! Зверніть увагу на пляшку коньяку.

 
А це перша комедія. Тільки уявіть, якою була реакція аудиторії того часу. Й коли він спіймав хлопчика, він переконався в тому, що це було якраз перед камерою.

Цей фільм нам теж подобається. ЛІворуч сидить батько братів Люм’єрів — Антуан. Він грає в карти з друзями, вони п’ють пиво. Але головний об’єкт цього фільму — офіціант. Погляньте, він праворуч. Люм’єр запросив офіціанта приєднатися, щоби він теж із ними пограв. Але він трохи… переграє.

 

У цього фільму особлива історія. Серед братів режисером зазвичай був Луї. Його ж брат Огюст переважно працював актором. Тож це Огюст. Тема цього фільму — знесення стіни. І це справді вражає. Але аудиторія, взагалі-то, дивилася фільм задом наперед. Ви тільки уявіть, як на це реагували люди в той час. Це була магія. Тож ми можемо сказати, що Люм’єри також винайшли перші спецефекти.

 

А це був перший фільм жахів. Тому що тоді люди подумали, що потяг заїздить прямісінько всередину кімнати. Цей фільм має чудову композицію. Все чорне й темне знаходиться ліворуч і згори, а біле й світле — праворуч та внизу зображення. Тобто ми бачимо, що це діагональний поділ кадру. Люм’єр був фотографом і добре знав, як правильно скомпонувати елементи зображення.

 

Подивіться цей прекрасний фільм! Тут невеликий рух камери. Спершу ми йшли вперед, а тепер рухаємося назад. Подивіться на якість картинки. Це 1896 рік. Ми бачимо, що картинка дуже стабільна. Люм’єр був прекрасним техніком, тож коли брати винайшли кіно, технічно все було практично готове. Виходить так, що коли режисер знімає сьогодні, то отримує практичну таку ж картинку, що й Люм’єр 120 років тому. В самому фільмі — чимало руху. І це Франція кінця XIX сторіччя. Це чудове документальне свідчення того, якою тоді була країна.

 
 
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду