Редактор видання Florida Times-Union (м. Джексонвілль) Джозеф Фентон та віце-президент бізнес-підрозділу «Саванна» медіакомпанії Morris Publishing Group Стів Єлвінгтон прибули в Україну за програмою обміну досвіду з українськими регіональними ЗМІ.

Фентон має великий досвід журналістських розслідувань та був членом команди, яка 1988 року отримала Пулітцерівську премію в номінації «Висвітлення новин» за матеріал про проблеми в'язниць штату Массачусетс.

Єлвінгтон та Фентон зустрілися з київською аудиторією в Американському домі. Головною темою зустрічі стала незалежність ЗМІ, а також нові тенденції американських медіа — зміни у джерелах прибутку, в поведінці аудиторії та якості телепродукту.

Роль локальних видань

Основною темою зустрічі стала незалежність журналістів у професійній діяльності та як цієї незалежності досягти. Джозеф Фентон зауважує, що говорячи про незалежність медіа, частіше звертають увагу на відомих політиків, які тиснуть на редакцію позовами чи за допомогою економічних важелів впливу. Проте достатньо небезпечними є й місцеві чиновники та бізнесмени, які можуть погрожувати навіть фізичною розправою. «Іноді це витончені погрози. Якось власник закладу, про який я писав, покликав мене до себе на розмову. Мені подали кулю і сказали, що наступного разу вона буде в моєму серці», — згадує Фентон.

Єлвінгтон згадує, як його батько, також журналіст, завжди носив із собою молоток: «Він казав, що йому потрібен самозахист, а пістолет скоріше в нього б відібрали й використали би проти нього». Додає він і про смужку скотчу на автомобільних дверях, який допомагає зрозуміти, чи не проникав хтось в автівку: «В той час так часто розправлялися з журналістами. Просто чіпляли вибухівку, яка детонує, коли заводиш авто».

Джозеф Фентон

Ще одним важливим питанням незалежності є медійний бренд. Безперечно, газети й журнали з мільйонними тиражами мають значно більше можливостей захиститися й захистити своїх журналістів, аніж невеликі місцеві видання. Тому невеликі видання мають захищатися, передусім від економічного тиску. Такий захист можливий через асоціації видавців, які полегшують спротив впливові недобросовісних чиновників. Однак Джозеф Фентон наголошує, що можна мати неабиякий вплив, покриваючи навіть невеликі міста й райони. Це все залежить від кредиту довіри виданню. Також Джозеф нагадує, що невеличкі редакції ставали лауреатами Пулітцерівської премії, тож немає нічого неможливого.

Більш того, Фентон каже, що невеликі видання дуже важливі у виявленні загальнодержавних проблем на конкретних прикладах. Журналіст наводить приклад зловживання у використанні поліцією електрошокера. Виявилося, що поліцейські часто застосовують його навіть проти зв'язаних злочинців у камері. Журналісти розглянули архівні записи використання шокера й виявили, що інколи його використання доходило до 500 разів на день. Після цього матеріалу стосовно конкретних випадків було заборонено застосовувати шокер проти затриманих на рівні всього штату.

Фінансові проблеми

Локальні видання можуть виконувати не лише суспільну важливу функцію, а й бути важливою статтею доходів. Стів Єлвінгтон зазначає, що частина великих медіа загальнодержавного рівня вирішили піти в регіони заради диверсифікації джерел надходжень від реклами. Річ у тому, що зростає попит місцевого бізнесу на рекламу за вузько окресленою географією.

Щоправда, таке залучення коштів усе одно не допомагає вирішувати проблему загального зниження прибутків медіа. Тому в більшості американських редакцій досі триває скорочення працівників і пошуки нових джерел доходів. Проблемою Єлвінгтон вважає зміну правил конкуренції між медіа: «Раніше газети дуже рідко конкурували між собою за інформацію. Кожне видання займалося своєю сферою, й вони рідко перетинались. А зараз з'явилася можливість знаходити новини через інтернет, тому всі стали конкурентами одне одному».

Стів Єлвінгтон

Крім того, знизився поріг доступу до аудиторії — якщо раніше певне видання мало отримати серйозне фінансування та юридичне оформлення, то зараз усе не так складно. Кожен охочий може створити свій власний блог протягом 15 хвилин. З іншого боку, це має свої вади, як-от менша довіра до видання. «Поріг матеріальних витрат значно зменшився, але при цьому завоювати довіру аудиторії стало важче», — каже Єлвінгтон.

Боротьба за читача

Єлвінгтон розповідає, що одночасно з пошуком нових джерел прибутку триває й запекла боротьба за аудиторію. Промоакції, оптимізовані версії на ґаджети та активність у соціальних мережах сприймається як належне. На питання про фейсбук-сторінку видання Єлвінгтон відповідає: «У нас не одна сторінка у Фейсбуку, а декілька. Кожна орієнтована на свою тематику й аудиторію. Окремі сторінки є у спортивного розділу, розділу коментарів тощо».

При цьому застосовуються нестандартні види реклами нового продукту. Єлвінгтон згадує про один із нових способів просування, коли фотограф робить світлину людей і дає їм листівку з посиланням, де можна знайти цей знімок. Таким чином просування продукту виходить за межі власне медіасередовища.

Окрім жорсткої конкуренції за читача, виникає й серйозна боротьба за лояльного читача. Фентон згадує, що 20–30 років тому в Бостоні було сім місцевих газет, а тепер залишилося лише дві. І ця тенденція розповсюджується на всі американські міста. Тому важливою стає прихильність до медіабренду. При цьому найбільші редакції виграють за рахунок постійного оновлення контенту, випереджаючи інших на півдня-день. «До нас на сайт заходять подивитись найсвіжіші новини, тому ми мусимо працювати в такому режимі», — каже Фентон. Він наголошує, що зміна формату може призвести до великого відтоку аудиторії, оскільки користувачі перемкнуться на дешевші джерела.

Телеканали: емоції замість фактів

Конкуренція з соціальними мережами та між самими медіа значно посилює їхню оперативність та візуальну якість, однак не завжди дає позитивний ефект. Так, на питання про улюблені медіа Фентон відповідає, що це точно не телебачення. Через те, що телебачення почало справжнє полювання за сенсаціями та емоційними коментарями. «Хтось каже щось божевільне, а потім усі інші намагаються сказати щось ще більш емоційне», — жаліється Фентон. Таким чином новини з фактів перетворюються на емоції, а медіа відіграють радше розважальну роль, аніж інформативну.

Найгіршим, на думку Фентона, є залучення до цього процесу провідних телевізійних каналів. Медіа погоджуються на такі правила гри, створюють попит на такі коментарі чи репліки, й політичне середовище реагує на цей запит іще більшим підвищенням градусу емоцій.

Щоправда, ця конкуренція поки не зачіпає іномовників. Єлвінгтон розповідає, що коли він дивиться міжнародну версію CNN, то відкриває для себе багато цікавих речей. «Але коли я дивлюся американський CNN, то відкриваю лише необхідність знайти пульт», — жартує журналіст.

На питання про найважливішу характеристику журналіста Джозеф на секунду замислюється й коротко відповідає: «Допитливість». Фентон каже, що потрібно завжди цікавитися тим, що відбувається навколо, й приходити після роботи, пишаючись зробленим. Єлвінгтон погоджується з думкою колеги, додаючи: якщо самому журналісту нецікаво, навряд чи він зможе зацікавити своєю роботою інших.