Десмонд Морріс, «Людський звіринець»

Британець Десмонд Морріс – зоолог за освітою, закінчив із відзнакою Бірмінгемський університет у 1951 році, кандидатську дисертацію захистив у Оксфорді. Вперше публічної уваги удостоївся на початку 50-х років минулого століття, коли почав вести телепрограму Zoo Time на каналі ITV. Але світове визнання Морріс здобув за книгу «Гола мавпа», яка вийшла 1967 року й у якій він виклав незвичний погляд на людський вид.

У центрі уваги «Людського звіринцю» – порівняння поведінки тварин у неволі та поведінки людей у «джунглях мегаполіса». Автор вважає, що людство перетворилося на глобальний звіринець, і ми самі себе саджаємо у вольєри офісів чи у клітки квартир.

«Наприкінці 1960-х років, працюючи над цією книгою, я якраз відзначав десятиліття своєї діяльності в якості куратора зоопарку. Вивчення повадок звірів, ув’язнених у маленьких клітках, наштовхнуло мене на думку провести паралелі між звіринцем та містом. Я побачив у цих полонених вольєрів тих замкнених і скутих міських жителів, яких я щодня зустрічаю на вулицях», – написав Десмонд Морріс у передмові другого видання своєї книги, яке вийшло у 1996 році (перше – у 1969-му).

Морріс вважає, що людина нікуди не втекла від первісного ладу: «Древні печерні картини та доісторичні наскельні розписи змінилися сучасним графіті; первісні списи – автоматичними пістолетами; замість ритуальних шрамів на шкірі – тепер модне татуювання, а замість різнокольорового пір’я на голові – стильні футболки».

Курт Левін, «Динамічна психологія»

Це збірник вибраних праць всесвітньо відомого психолога та окремих його учнів. Курт Левін (1980–1947 рр.) – автор концепції психологічного поля і дослідник явищ групової динаміки – працював у Берлінському університеті, з приходом Гітлера до влади емігрував у США. Захопившись проблемами соціальної психології, очолив 1945 року Центр дослідження групової динаміки при Массачусетському університеті.

У збірник увійшла низка робіт психолога, над якими він працював на початку минулого століття, зокрема праця «Ландшафт війни» (порівняння життєвого простору людини на війні та мирного обивателя) та монографія Левіна «Намір, воля і потреба». Левін вважав, що особистість живе й розвивається в психологічному полі предметів, які її оточують. А ці предмети якраз і викликають стан потреби. «Хороша погода й певний ландшафт кличуть нас на прогулянку. Східці спонукають дворічну дитину підніматися та спускатися; двері – відчиняти й зачиняти їх; дрібні крихти – підбирати їх; собака – пестити; ящик із кубиками спонукає до гри, шоколад чи тістечко “хочуть”, щоб їх з’їли», – писав психолог.

Ще одна робота, яка увійшла до збірника, – «Психологічна ситуація нагороди та покарання». У ній Левін аналізує Владу Дорослого стосовно Дитини і доходить висновку про психологічну неефективність покарання.

У «Динамічній психології» також представлено роботи учениць Левіна – Блюми Зейгарник («Запам’ятовування завершених та незавершених дій»), Анітри Карстен («Психічне насичення») й Тамари Дембо («Гнів як динамічна проблема»).

Леон Фестінгер, «Теорія когнітивного дисонансу»

Цю книгу не потрібно особливо представляти. Навіть ті, хто її не читав, чули про теорію когнітивного дисонансу. Великий психологічний словник пояснює її так: стан когнітивного дисонансу виникає тоді, коли ми усвідомлюємо, що діємо чи діяли без достатніх на те підстав, усупереч своїм переконанням. Теорія когнітивного дисонансу також стверджує, що з усіх можливих способів інтерпретації й оцінки однієї й тієї ж ситуації і своєї поведінки людина вибере ті, які викликають найменше хвилювань та докорів сумління.

Фестінгер дійшов висновку, що дисонанс призводить до прагнення його зменшити. Це прагнення призводить до зміни поведінки, зміни ставлення чи обдуманого пошуку нової інформації та нових думок щодо судження чи об’єкта, які породили цей дисонанс.

Леон Фестінгер закінчив Університет Айови. Був учнем Курта Левіна і працював певний час асистентом у створеному тим дослідницькому Центрі групової динаміки. Згодом був професором у низці університетів, зокрема Мічиганському та Стенфордському. 21 рік (із 1968-го і до смерті у 1989-му) був професором Нової школи соціальних досліджень (Нью-Йорк).

Євгеній Ільїн, «Мотивація й мотиви»

Євгеній Ільїн – російський учений, доктор психологічних наук, професор кафедри психології розвитку та освіти психолого-педагогічного факультету РДПУ ім. А. І. Герцена. «Мотивація й мотиви» – це навчальний посібник, присвячений питанням теорії й методології вивчення мотивації та мотивів людини.

Професор Ільїн опрацював, систематизував та узагальнив великий масив наукової літератури, а отже й різних точок зору з проблеми мотивації та мотивів. Сам автор називає свій підхід до цієї теми інтегральним.

Він вважає, що мотиви формують ядро особистості. «Знаючи про особливості особистості, можна значною мірою судити про мотиваційну сферу людини, а вивчаючи мотиваційну сферу, ми тим самим вивчаємо і особистість», – написав автор у передмові до цього видання.

Е-версію книги можна знайти тут.

Лі Росс, Річард Нісбетт, «Людина й ситуація»

Влада ситуації над поведінкою людини – в центрі уваги цієї книги. Її автори переконані, що практично неможливо передбачити поведінку людини в конкретній новій ситуації на основі спостережень за діями цієї людини в інших ситуаціях чи на основі знань про риси її особистості.

«Цей висновок підриває не лише наші інтуїтивні переконання, але й велику кількість процедур і традицій, прийнятих у сучасному суспільстві», – зазначають автори передмови до російського видання книги кандидати психологічних наук Володимир Магун та Євгеній Ємельянов. «Ідеться про практику відбору та добору людей на різні професійні позиції – практику, яка існує як у звичайних службах із добору кадрів, так і в спеціалістів із розробки витончених програм добору космонавтів, працівників спецслужб і т.д. Цей висновок посягає також на передвиборчі програми, де акцентується увага на рисах особистості кандидата, на літературній та журналістській традиціях, які створюють образ героя через набір усталених рис і “пожиттєвих" особливостях поведінки, і нарешті на наших власних буденних обговореннях один одного й самих себе, побудованих на основі особистісних особливостей. І раптом з’ясовується, що всі ці процедури і традиції позбавлені змісту, оскільки, судячи з результатів емпіричних досліджень, узгодженість поведінки людини в різних ситуаціях дуже низька», – вважають науковці.

Кілька слів про самих авторів. Лі Росс – професор психології Стенфордського університету (США), один із засновників Стенфордського центру з вивчення конфліктів та переговорів. Річард Нісбетт – професор психології Мічиганського університету (США), удостоєний премії Американської психологічної асоціації за видатний внесок у науку (1991), зробив вагомий внесок у вивчення проблеми надлишкової ваги та психології харчування. Обидва писали дисертації під керівництвом Стенлі Шехтера (школа Фестінгера).

Е-версію книги можна знайти тут.

Анотації книг до списку Олега Покальчука готувала Діана Дуцик