Український письменник Макс Кідрук готує роман із доповненою реальністю. Після виходу книжки восени читач зможе завантажити мобільний додаток, спеціально створений до його роману «Доки світло не згасне назавжди». Якщо активувати додаток і навести на книжку смартфон, за словами автора, «почнуть відбуватися неймовірні речі». Хоча книжка ще не вийшла друком, замовити її можна вже зараз.

Ідея поєднання мобільного додатку й паперової книжки в цілому не нова, але застосовують її переважно для дитячих книг, аби «оживити» дракона чи іншого казкового персонажа. У контексті книжок для дорослих такий прийом — занадто простий, та й не несе абсолютно ніякого сенсу, вважає Макс Кідрук. Ті елементи віртуальної реальності, над якими зараз працює його команда до виходу книжки, — це дещо принципово інше. Додаткові сюжетні гілки, які «перевертають все з ніг на голову», відео, фото й карти реальних місць, де відбуваються події роману, та навіть фейсбук-чат з одним із персонажів — далеко не все, що можуть протестувати читачі книжки вже цієї осені, якщо завантажать додаток до неї.

«Детектор медіа» поговорив із Максом Кідруком про його ідею поєднати паперові книжки й цифрові технології і про те, як переконати видавця вкласти кошти у проект, якого раніше не робили. Також письменник згадав про фейки, про дані користувачів фейсбука і про те, як віртуальна реальність «змішуватиметься» з літературою вже зовсім скоро.

– Максе, твоя нова книжка буде поєднуватися з мобільним додатком, що надзвичайно рідко буває в літературі для дорослих. Як з’явилася ця ідея?

– Це загалом не є чимось новим. Про мобільні додатки зазвичай ідеться в контексті книжок для дітей. Коли ти маєш, наприклад, книжку про динозаврів, завантажуєш додаток, наводиш смартфон на картинку в книжці, й динозавр стає об’ємним, починає літати. Це круто, це видовищно. Але в контексті дорослої книжки це безглуздо, й жодного смислового навантаження такий прийом не має. Зрозуміло, що «доросла» доповнена реальність — це дещо більше. Я не хочу стверджувати, що ми це робимо першими у світі, не аж так. Я зовсім не претендую на першість. Але чимало речей придумали саме ми, й ці речі є унікальними. І це змінить ваше уявлення про літературу.

– Але з обкладинкою твоєї книжки при наведенні на неї смартфона, як ти сам говорив, теж «дещо відбуватиметься».

– Так, у нашому додатку, звісно, теж будуть яскраві візуальні прийоми. Наприклад, інтерактивна обкладинка. Навіть не треба купувати книжку. Просто завантажте додаток, який буде безоплатним. Прийдіть у книгарню, відкрийте додаток, наведіть свій смартфон на обкладинку й побачите, як вона оживе. Це видовищно, але безсенсово, і придумане радше як своєрідний «вступ» до того, що буде відбуватись далі.

Найважливішою ж річчю в додатку будуть додаткові сюжетні гілки. Загалом епізоди роману між собою хронологічно перемішані, але з технічної точки зору сюжет є лінійним. А використання додатку дає можливість зробити його структуру по-справжньому нелінійною. До основної лінії я додаю бокові гілки, які з абсолютно несподіваних боків розкривають епізод, який описується у книжці.

– Як це виглядатиме? Можна навести приклад?

– Я би зараз дуже хотів навести приклад, але це буде дикий спойлер. Насправді це дає просто величезну глибину роману, у який поринає читач. Для автора це можливість зробити як завгодно розгалужений змістовний сюжет.

Якщо без спойлера, то скажу так: є певний і важливий епізод, і коли ти його читаєш у друкованій книжці, то зрозуміло, що він іде чітко в контексті роману. Проте можна читати ось цей один епізод у контексті роману, а потім узяти додаток і почитати бокову гілку, яка описує цей самий епізод і розкриває його із зовсім іншого боку. Тобто не змінює, а доповнює. Тоді стає ясно, наскільки все значно складніше, наскільки мотиви, які були в основі дій чи рішень персонажів, були зовсім інакшими. Ви просто маєте повірити, що це круто. Це можна буде повною мірою зрозуміти, лише коли візьмете до рук книжку і прочитаєте.

– Тобто книжку можна спокійно читати й без додатка, на сюжет роману це не вплине?

– Звісно. Роман і так абсолютно самодостатній, і його можна читати абсолютно самостійно. Книжка без додатка — цілісна й монолітна сама по собі. Але розгалуження сюжету в додатках просто перевернуть усе з ніг на голову! У чотирьох місцях книжкового тексту будуть піктограми, за якими можна перейти на розгалуження в додатку. Усі ці гілки важливі. Але одна з них, остання, найкраще розкриває все те, заради чого ми це робимо.

– Також ви з командою провели аерозйомку локацій у Рівному, де відбуваються події роману.

– Так. У книжці будуть піктограми, які виводитимуть на ті локації, де відбуваються події роману. Ми відзняли кілька локацій у Рівному із дрона. Коли ви наведете на піктограми смартфон, з’явиться інтерактивне фото локацій міста. Є як види місця зверху, так і з землі. Також у додатку можна буде почитати повний щоденник однієї героїні, а от у книжці є лише його елементи. Фактично цей щоденник — бонусна історія, яка даватиме змогу повністю прочитати історію цієї жінки та набагато краще її зрозуміти.

– Ну й найбільш нетиповий, як на мене, прийом — це фейсбук-чат із персонажем книжки.

– Якщо чесно, я не знаю, чи хтось таке вже робив. Але, як я вже казав, для мене тут першість не важлива. Та це все одно унікальна річ насправді. Це буде чат із персонажем, який уже знайомий моїм читачам з іншої книжки, але я не буду говорити, з якої. Це важливий персонаж, і його доля по завершенні одного з моїх попередніх романів залишалася не зовсім зрозумілою. Чимало людей, коли прочитали книжку, писали мені: де він; що з ним відбувається? І от сама ця його історія в новому романі дасть відповіді на певні запитання читачів, які виникали. А для тих, хто не знає цього персонажа, все одно буде цікаво.

Чат із героєм книжки буде у фейсбуку. Персонажа можна буде спитати: що навколо тебе; як ти там опинився; що ти відчуваєш? Але він буде не тільки відповідати. Будуть також спеціально записані звуки, які супроводжуватимуть усе, що навколо нього відбувається, й допомагатимуть читачу зануритися в особливу атмосферу. Сам додаток матиме класний сучасний вигляд, буде й лендінг-сайт.

– За додаток сплачує видавництво «Клуб сімейного дозвілля», яке видає твої книжки?

– Так. Це досить великі кошти. У моєму видавництві ніхто з відділу продажів у це не вірить. Звісно, видавцю потрібно, щоб усе це окупилося продажами книжок.

– Як тоді вдалося переконати видавця вкласти кошти в додаток?

– Восени ми зв’язалися із власником «КСД». Це вже була зустріч не з українським керівництвом, а з іноземним власником. Він — німець турецького походження. Я його переконував, що це варто робити. Загалом книжка з малим накладом у принципі не може мати свій мобільний додаток, це невигідно. Ми мали інтенсивні перемовини. Врешті власник дав «добро». Але, повторюся, він не вірить в окупність цього проекту. У тому, що це буде круто, він, звісно, не сумнівається.

Але я й наша команда в успіх цього проекту віримо! Я вірю, що це неминуче і що за цим майбутнє. Гадаю, в цифровій формі історії не зникнуть. Книжки залишаться. Єдине — буде поєднання паперового та цифрового, максимальне злиття з віртуальною реальністю. Я зараз як криголам, і мені страшенно хочеться показати, що це можливо, і щоб таке робили дедалі більше. Але я не хочу просто зробити це першим, а потім стояти осторонь. Я хочу продовжити робити це далі. Адже це величезне поле для розвитку!

– Такі технології можна використати в навчанні, наприклад.

– Так! За допомогою літератури й віртуальної реальності можна не просто створити реалістичний світ, а зробити його надзвичайно глибоким. Це поле, не обмежене нічим, окрім уяви автора.

Я упродовж багатьох років обмірковую одну історію. Це буде серія із трьох книжок, яка матиме назву «Нові темні віки»: історія про відносно недалеке майбутнє, одне-два століття вперед. Я називаю його історичним романом про майбутнє. Ніякої фантастики в сенсі міжгалактичних війн чи чогось такого. Це історія про те, яким буде цей час. Земля, колонізація Марсу, екологічні та політичні проблеми, тероризм, фейки й те, до чого все це призведе.

І зараз я розумію, які можливості дасть віртуальна реальність. У ній можна створити що завгодно, починаючи з інтерактивної моделі Сонячної системи, яка дасть зрозуміти, чому не можна полетіти на Марс будь-коли й чому «вікна» треба чекати раз на два роки. Або, приміром, у книжці буде карта, й коли навести на неї смартфон, вона буде змінюватись і показувати різницю в рівні Світового океану за певний період. Тому зараз, якщо задум із книжкою «Доки світло не згасне назавжди» піде, якщо я доведу всім скептикам, що за цим майбутнє, то це буде не лише просто круто. Це буде добре для всієї літератури. Ну а ось зараз уже справа за читачами.

– Але, як ти вже сказав, видавцям складно вірити в окупність такого проекту. Мабуть, тут зіграло роль і те, що твої книжки, які вийшли друком у «КСД», з року в рік продаються хорошими накладами.

– Звісно, це зіграло роль. Це загалом була сума факторів. Мої непогані відносини з видавництвом, мої наклади, моя команда, яка готова сама працювати над туром без допомоги видавництва й сама потужно промотує продукт. Видавці в наш тур не втручаються. Це все — на плечах нашої команди. У нас немає також спонсорів. Була, до речі, можливість узяти в тур пивний бренд. Але це неправильно. До нас ходить молодь, і це було б не дуже коректно. Та на рекламу мобільних телефонів, скажімо, ми би погодилися.

Видавництво оплачує додаток. Це означає, що ціна однієї книжки зростає зі 120 до 150 гривень. Це все ще небагато. Але я все одно б’юся за нижчу ціну. Фани книжку й так куплять, а ось залучити нового читача з такою ціною книжки складно. Завжди є погранична «сіра зона», коли хтось чув про книгу, але матиме сумніви і не купить її. «Де немає бога» — це дуже складний роман, але він продався дуже хорошим накладом. На сьогодні це вже 22,5 тисячі примірників за рахунок того, що він коштує сто гривень. Що менша ціна, то далі ця «сіра зона» віддаляється. Тому я говорив про те, щоби профінансували додаток, втримавши ціну. Я постійно працюю, як білка в колесі. У книжковому бізнесі нічого не можна сприймати як даність. Щороку ти починаєш практично з нуля. Це дасть можливість жити за рахунок книг, але ніколи не йтиметься про надприбутки.

– Ідея, як я розумію, була ще й у тому, щоб заохотити до читання тих, хто взагалі не читає книжок.

– Звісно. Є люди, які не читають ніколи. Але є й ті, хто спроможний до споживання великих об’ємів тексту, та вони цього не роблять, бо є інтернет, і звідти валяться тонни інформації, все довкола кричить яскравими вивісками. Ідея була в тому, щоби підкласти книжку під смартфон і показати, що це круто. І залучити таким чином до читання й тих, хто не читає зовсім або читає украй мало. Мені подобається щось постійно придумувати.

– У тебе ніколи не було відчуття браку ідей?

– Я насправді ніколи не відчуваю браку ідей. Ідеї з’являються самі собою. Та щоб це було, тобі має бути комфортно наодинці із самим собою, ти маєш бути ментально врівноваженим. Але це навіть не пов’язано з літературою. Це часто впирається значною мірою у фізіологічні речі. У тебе не має боліти живіт чи голова. Я якось увійшов у цей режим, і це значно впливає на мозок. Треба фільтрувати все, що ти читаєш у мережі. І врешті розумієш, що ідей насправді більше, ніж здається. Насправді це дуже прості речі. Достатньо регулярно спи, їж просту їжу, ходи в басейн, багато читай, багато пиши. Усе може вийти. Питання тільки в ціні і в кількості витрачених зусиль.

– Ти в розмові згадав про фейки. У тебе з ютуб-блогером Клятим Раціоналістом виходив подкаст про науку та критичне мислення. Часто буває так, що навіть ті, хто читає десятки книжок на рік, все одно «ведуться» на фейки й не аналізують інформацію. Як виховати в себе критичне мислення?

– Це складне питання. Я не маю на нього однозначної відповіді. Розвивати критичне мислення можна, почавши, власне, читати книжки про критичне мислення, щоб розуміти, як воно формується. У моєму випадку — я звів це до читання книжок, але при цьому я дуже мало читаю новинні стрічки. У фейсбуку користуюся в основному тільки месенджером і пишу свої пости. Я частіше заходжу на свій акаунт, ніж на стрічку. Це частина моєї роботи. Я не дивлюся серіалів. Я обмежився лише такими серіалами як Lost, Californication, X-Files, і зараз буду дивитися «Чорнобиль», коли знайду час. Це практично всі серіали, які я дивився за все життя.

Я вважаю, що коли критичного мислення немає, його можливо розвинути із чиєюсь сторонньою допомогою. Хтось має допомагати вибудувати логічний зв'язок, ставити тобі критичні запитання, і за 5–8 років ти вже сам будеш думати: а чи є правдою те, що я прочитав?

Фейсбук я часто використовую в робочих цілях. Зараз часто звинувачують фейсбук у передачі даних, які потім використовують рекламні кампанії у своїх цілях. Всі кажуть: «Ой, який поганий фейсбук» і так далі. А вам не здається, що в цьому трикутнику (замовник реклами, сама платформа “Фейсбук” і кінцевий користувач. — «ДМ») фейсбук — це найменша проблема? Чому ніхто не говорить про те, щоби понесли відповідальність ті політичні партії, які створюють фейки і поширюють брехню? Що будемо робити з расистами, популістами? Та замість цього всі собаки кинулися на платформу, яка знає про мене деякі дані і пропонує мені на підставі цих даних інформацію. Це фактично так само, наче ти йдеш і палиш пошту, яка прислала тобі паперовий лист, а в цьому листі тобі щось не сподобалося.

Мені фейсбук показує нові релізи від гурту Iron Maiden, бо він знає мій вік і мої музичні вподобання. Але це краще, ніж він би думав, що мені 80 чи 15 років і пропонував щось з інших жанрів та продуктів, які мене не цікавлять. Засновник соцмережі Марк Цукерберг не був би мільярдером, якби не ця бізнес-модель, яка існувала із самого заснування платформи. Проблема в тому, що цей механізм почали використовувати на шкоду. Але, повторюся, це не проблема фейсбука.

– Та в такому разі фейсбук пропонує тобі не тільки те, чим ти цікавишся. Він може нав’язувати щось, судячи з твоїх поглядів, чим ти взагалі не цікавишся. Але зацікавишся, якщо цю думку тобі нав’яжуть.

– Ти так це сформулювала, ніби це погано. Але так було завжди! У цьому ж і є суть фейсбука. Реклама в соцмережі відрізняється від тієї, яку ти бачиш на вулиці, лише тим, що вона більш таргетована напряму для тебе, ось і все. Не хочеш бачити таргетовану рекламу — видаляй сторінку у фейсбуку, не хочеш бачити білборди, банери, сітілайти — не ходи по вулиці. Звісно, це використовують задля відверто поганих і цинічних справ. Це погано, і за це треба карати, але карати замовників. Проблема — в популістах і маніпуляторах, які використовують цю модель і набирають собі з її допомогою політичні дивіденди. Проте ж якщо не фейсбук, то щось інше буде на вас таким чином впливати. Google Ads, наприклад. Від цього нікуди не подітися в сучасному світі. Треба вводити законодавчі обмеження і відповідальність для тих політичних сил, які використовують фейсбук як інструмент своєї брехні, своїх фейків тощо.

Загалом світ зараз стикається з тими проблемами, яких він не мав раніше. Ті ж глибинні фейки, наприклад, які часто не відрізнити від реальності навіть професіоналам. Я гадаю, ще має пройти кількадесят років, коли це все устаканиться й дійде до нормального врегульованого рівня. Принаймні, сподіваюся, що це колись устаканиться.