Макс називає себе бродячим художником та комп'ютерним вченим. Свій шлях під назвою  «рандомізоване життя» (randomized living) він розпочав у 2015 році. За цей час програми спрямовували його від невеличких барів у передмісті Айови, до кафе з котами у Тайбеї на Тайвані.

Коли комп’ютер обирає локацію, Хокінс відправляється туди впродовж місяця. Там програми підказують місця, куди він піде, та людей, з якими зустрінеться.

До цього Максвелл працював програмістом у Google. Він був серед друзів, зранку заїжджав на велосипеді у кав'ярню і прямував по мальовничій вулиці Ембаркадеро до офісу в Сан-Франциско. Проте згодом йому здалося, що в такому житті чогось не вистачає: «Я почав роздумувати про повтори, у яких ми застрягли, і про те, яким структурованим є наше життя, де усі події визначені». Мабуть, як зробив би кожен програміст, Макс створив спеціальні додатки, які повинні вирішити цю проблему.

Першою була надбудова до Uber, що дозволяла замовляти таксі без кінцевого місця призначення. Тобто ви викликаєте машину і все, що вам залишається, насолоджуватися поїздкою та сподіватися на гарне місце кінцевої зупинки. Потім Хокінс пішов далі, розробивши надбудову до Facebook, яка збирає розміщені у соцмережі події біля нього та каже, куди піти (бюджет на події регулюється). Зрештою, навіть вибір країн для подорожей програміст вирішив віддати випадку. Так він вже відвідав В'єтнам, Німеччину, Індію, Об'єднані Арабські Емірати і Словенію.

Макс Хокінс у пабі біля Айови. Фото: NPR

Якось він відправив 70-річну жінку на рок-концерт

Зараз у відкритому доступі є його чотири інструменти для «рандомізованого життя»:

1. Група у Facebook під назвою «The Third party».Тут можна поділитися «випадковими подіями» та враженнями з них.
2. Випадкова туристична агенція. Бот допоможе спланувати вам наступну відпустку.
3.  OffBot підбирає події біля вас.
4. Daily Random — щодня формує новий рандомний прейлист у  Spotify.

Макс Хокінс зізнається, що після того, як про його спосіб життя розповіли у програмі «Invisibilia» на National Public Radio, у нього з’явилось багато послідовників.

«Я отримав сотні електронних листів від людей, які відчували, що застрягли у своїй рутині. Я відчував, що мені потрібно створити щось, щоб допомогти цим людям, тому відкрив групу в Facebook, де я вручну вибирав випадкові події для учасників. Приміром, відправив 70-річну леді на концерт важкого року. Вона чудово провела час. Іншого хлопця спрямував до церкви, яка була побудована його дядьком, який помер. Це вперше він повернувся до церкви після похорону його дядька. Він сказав мені, що це допомогло йому остаточно справитися з тим, що рідної людини більше немає», — розповідає Хокінс.

Хокінс на святкуванні Різдва. Піти на цю подію підказав комп’ютер

Зрештою, група збільшилася у чотири рази, тому він вже не міг вручну обирати події та створив додаток для автоматизації процесу. Утім його запуск припав саме на скандал із Cambridge Analtica, після чого Facebook значно обмежила використання розробниками даних користувачів. Додаток проіснував лише 24 години. І хоча Макс усвідомлював, що його надбудова до Facebook рано чи пізно не функціонуватиме, він не очікував, що це станеться у день її запуску.

Новий додаток обирає для нього дії персонажів із книг

Хокінс розробив для себе ще один додаток, який сканує книги, «витягає» з них дії персонажів та пропонує їх Максові.

«Наприклад, якщо хтось у книзі вирушає в парк і нюхає квіти, комп'ютер розпізнає цю дію, формує пару дієслово/іменник, додає їх у базу даних. Потім, коли я прошу його обрати щось для мене, він видає мені одну з таких пар. Якщо це реально виконати, я роблю це», — каже він.

 Однак бувають речі, від яких він відмовляється. Приміром, одного разу йому випала дія «Вбити оленя».

Обрана комп'ютером дія. Фото: Medium

Facebook не допоможе відкрити щось нове

Програміст вважає комп’ютерний вибір справедливим. Навіть каже, що було б цікаво уявити «рандомізований соціалізм», за якого машина вирішуватиме, хто буде багатий, а хто бідний на кілька місяців.  Такий собі всесвітній проект «Орел та решка».

Виступ Макса на TED

Максу також не подобається те, як працюють алгоритми Facebook: «Все надзвичайно відфільтровано. Вам пропонують події, які зазвичай проплачені і схожі на речі, які можуть вам сподобатися. Це жахливо. Немає можливості зустріти когось, хто поза межами вашої «бульбашки», щоб виявити щось нове, що не було б пов’язане з вашим попереднім досвідом. Я розумію що потрібні «залучення» і це має сенс, але я хотів би, щоб ці платформи спонукали людей стати кращими варіантами самого себе, а не просто посилювати те, що вони вже знають. Варто відкривати нове, а не оптимізувати те, що й так маєте».

Навіть татуювання обирають алгоритми

Сам Хокінс не користується своїми програмами постійно. Він вимикає їх, коли потрібно, приміром, доробити важливу роботу — зараз Макс працює як розробник по фрілансу.

Утім нещодавно журналіст Medium спілкувався з ним, коли Хокінс обирав собі нове тату. Для цього він використав черговий додаток, який порадив набити на груди доволі дивний малюнок дорослого і дитини. Вони складалися з паличок та знаків «равлик». Макс зробив це.

Татуювання Макса, яке обрав комп'ютер

Як виявив він згодом, обране комп’ютером зображення базувалося на уривку твору польського письменника єврейського походження Януша Корчака. Під час Другої світової війни Корчак відмовився покидати вихованців «Будинку сиріт». У 1942 році їх відвезли у Треблінку та убили в газовій камері.

Якби з якихось причин тату-майстер не зміг би зробити цей малюнок, наступною пропозицією програми був малюнок дитячого паровозика «Томаса». «Це було б набагато гірше. — каже Макс. — Але мені усміхнулась удача».

Нагадаємо раніше MediaSapiens писав про те, як «розумні будинки» стали інструментом насильства.