Про це пише Platforma.

«В останні роки популярність безпілотних апаратів зростає, – нагадують дослідники у своїй роботі. – Спочатку вони були призначені для професійного використання, а потім поступово стали дуже корисним інструментом для допомоги із завданнями, які не можуть зробити люди або наземні роботи. Або просто дрони зроблять це ефективніше».

Інженери з Національного дослідницького центру роботехніки (NCCR) і Федеральної політехнічної школи Лозани (EPFL) вирішили використовувати раму, що складається з склопластикових деталей товщиною 0,3 міліметра. Однак при цьому вона вийшла міцною і еластичною завдяки невеликій товщині пластин. Головна ідея в тому, що ця рама кріпиться до жорсткого ядра з акумулятором і бортовим комп'ютером за допомогою магнітів. Магніти утримують всю конструкцію в польоті, але дозволяють деталям рами відділятися при сильному ударі.

Між магнітами розташовані контактні площадки для з'єднання роторів з ядром, а сама рама додатково прив'язана до основної частини за допомогою гумок, завдяки чому навіть при сильному ударі всі елементи конструкції притягуються назад до ядра. Окрім забезпечення більш безпечних зіткнень і падінь дослідники також відзначають, що завдяки такому дизайну подібний безпілотник можна легко масштабувати, замінюючи раму.

Під час проведених випробувань автори розважалися, навмисно врізаючись в перешкоди, або кидали квадрокоптер з різної висоти аж до двох метрів. Дрон успішно пережив більше 50 ударів і щоразу успішно збирався назад – менше, ніж за секунду. Вчені вважають, що в перспективі ця розробка може стати в нагоді не тільки безпілотникам, але й іншим роботам.