Автори:

Юлія Поліковська

В умовах, коли значна частина людей, особливо молодь, отримує інформацію із соцмереж, створювачі контенту в ютубі й тіктоку формують публічний дискурс з суспільно важливих тем, медіа мають розвивати знання аудиторії про особливості роботи медіа та медіаграмотність. Про це під час конференції «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні» на панельній дискусії «Медіаграмотність і медіа: як промотувати інформацію як суспільне благо» сказала виконувачка обов’язків керівника відділу Медіа- та інформаційної грамотності ЮНЕСКО Аделін Гулін.

Вона зазначила, що тема обговорення перегукується з темою цьогорічної міжнародної конференції з медіаграмотності в межах Глобального тижня від ЮНЕСКО.

«Медіа мають уповноважити людей необхідними навичками, щоб вони знали, у чому особливості роботи журналістів, що вони послуговуються стандартами журналістики, і це відрізняє їх від створювачів контенту. Люди мають знати, що таке медійна етика. Мають уміти розрізняти експертну думку, джерела, мати основні навики фактчекінгу», — додала вона.

Аделін Гулін

За словами Аделін Гулін, серед країн-учасниць ООН є глобальне визнання стосовно необхідності інтеграції медіаграмотності до шкільних програм. На весняному саміті вони зобов’язалися включити медіаграмотність і цифрові знання як предмет до шкільної програми. Поки що невелика кількість країн інтегрувала медіаграмотність у шкільний курс. Тому в цій ситуації, за її словами, ключову роль відіграють медіа та організації громадянського суспільства.

Вона додала, що в ЮНЕСКО напрацьовують тренінгову програму, щоб допомагати медіа створювати медіаграмотні проєкти.

Суспільне як загальнонаціональний мовник відчуває відповідальність за те, щоб надавати суспільству інформацію, яка відповідає вимогам медіаграмотності, навчатися й створювати медійні проєкти з розвитку медіаграмотності. Зокрема тому Суспільне другий рік поспіль долучається до проведення уроку з медіаграмотності. Про це під час конференції «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні» розповів учасник дискусії, член правління Суспільного мовлення, відповідальний за платформи радіо, телебачення та диджитал, Дмитро Хоркін.

«Важливі проєкти, де ми на широку аудиторію доступною мовою можемо навчити аудиторію перевіряти інформацію. Це важливо зараз, під час воєнного стану, коли ми є мішенню і ворог докладає всіх зусиль до поширення дезінформації в Україні», — зазначив Дмитро Хоркін.

Олена Тараненко та Дмитро Хоркін

За його словами, створювати медійні проєкти з медіаграмотності потрібно, не допускаючи «певного інформаційного гетто», нав’язливості, потрібно зацікавлювати популярним контентом, щоб людина самостійно почала замислюватися, як не стати жертвою дезінформації.

«Ми не можемо навчати і виховувати. Наше завдання — мотивувати. Через свій контент ми не маємо навчати з менторським тоном, але з повагою на рівних зробити так, щоб людина замислилася, чому певна інформація так подається, чи не є вона маніпулятивною», — сказав Дмитро Хоркін.

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, яка теж брала участь у дискусії, виокремила виклики та негативні тенденції, які відволікають авдиторію медіа від медіаграмотності.

Драматизація. «Чим далі, тим більше драми, особливо в заголовках. Це було раніше у таблоїдах поширено, але зараз драматизація проникає й у інші медіа» — зазначила Оксана Романюк.

Оксана Романюк

Друга загроза — штучний інтелект. «Багато колег застосовують його у своїй роботі, але його застосовують і ті, хто гроші вимагає у людей, шахраї, думаю, використовують і росіяни. Ми уже бачили приклади використання генеративних зображень для цього», — сказала директорка ІМІ.

Ще один негативний тренд — імітація журналістики. «Якщо ми зараз подивимося на стрічку новин у деяких середніх онлайн-медіа, то до 90%, а в окремих випадках і всі сто, це компіляція репостів.

Мене це турбує, тому що завдання журналістів — реагувати на суспільний інтерес, шукати та перевіряти інформацію. Я не бачу перевірки інформації, джерел. Нагадаємо, що журналістика виживає за рахунок ексклюзивів», — сказала Оксана Романюк.

За її словами, дезорієнтація авдиторії, яка виникає, є наслідком такої імітації журналістики.

Четвертий тренд — несправедлива конкуренція між телеграм-каналами та медіа.» «Телеграм-канали є непрозорими, скажімо, можуть дозволити собі публікувати інформацію про обстріли через п’ять хвилин, тоді як медіа є прозорими, регулюються Нацрадою, витримують певний час, щоб інформувати про наслідки обстрілів, мають дотримуватися вимог щодо реклами», — зазначила фахівчиня, коментуючи диспропорцію у впливі на авдиторію.

• Читайте також: Українські журналісти та медіапрофесіонали перебувають на передньому краї боротьби з дезінформацією, — канадська дипломатка

Програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський на прикладі програми зі спростування фейків, яка виходить в ефірі «Українського радіо» після початку повномасштабного вторгнення і зараз називається «Фейк Контроль», розповів, як медіаграмотність можна доносити до широкої авдиторії.

Слухачі зазначають, що з програми дізнаються теми для обговорень у свої спільнотах на день. Водночас дослідження, проведене InfoSapiens, показало, що цей проєкт — один із брендотвірних, який запам’ятався слухачам і асоціюється в них з «Українським радіо».

Вадим Міський

«У нас у “Детекторі медіа” діє лабораторія форматів. Програма на  “Українському радіо”, напевне, найвідоміша, бо її можна почути всюди в Україні. Але є ще проєкт “Ньюспалм”, якому вже більше п’яти років і який виходить на низці регіональних медіа. Проєкт апелює до розвитку критичного мислення, висвітлюючи  та критикуючи у медіапросторі дезорієнтуючі, відволікаючі теми чи пропаганду. На ютуб-каналі 24 каналу виходить проєкт “Локшину замовляли”, де широкий спектр тем, у тому числі політичні, в якому намагаємося достукатися до старшої аудиторії», — розповів Вадим Міський і додав, що громадська організація відкрита до співпраці з іншими медіа у створенні проєктів з медіаграмотності відповідно до потреб їхньої цільової аудиторії.

Міський зазначив, що важливі довготривалі проєкти, адже короткотривалі не мають системного впливу.

Також потрібно зосереджуватися не лише на розвінчуванні фейків, а й на викритті та поясненні логіки російської дезінформації, щоб людина надалі могла це відрізнити сама.

«Потрібні проєкти, що інтегрують медіаграмотність у ширший контекст: історія, документалки. І це мають бути проєкти, які мотивують розвиватися далі, у хорошому сенсі підсаджують людей на медіаграмотність», — додав Вадим Міський.

У 2022 році стало зрозуміло, що точно не можна робити програми та програмні активності з медіаграмотності, не враховуючи стан, у якому перебуває аудиторія, учні та вчителі. Про це розповіла Олена Тараненко, менеджерка з розвитку потенціалу IREX в Україні, який проводить освітню програму «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність». Тому організація провела спершу фокус-дослідження у 2023 році і велике кількісне дослідження у 2024 році, які, каже Тараненко, мають доволі невтішні підсумки. Один із них —суттєвий, переважно негативний  вплив  медіаконтенту на психоемоційний стан людей. Тому організація вирішила починати нову медіаосвітню програму із розділу, який називається «Протидія медіатравмі». 

Трохи більше половини опитаних стверджували про негативний вплив медіаконтенту на них у 2023 році, а у 2024 році вже понад 70% говорять про однозначно негативний вплив на їхній особистий стан. Також більше половини опитаних у 2023 році вчителів, а у 2024 — 97% кажуть про перевантаження. 

Учителів також запитували про тактики медіаспоживання, та виявили поширеність захисних тактик. Серед учителів,  які беруть участь у проєкті «Вивчай і розрізняй», поширеною тактикою виявилося обмеження споживання медіаінформації, а серед тих, хто не є учасниками програми, їх дві: медіаприлипання, коли людина не може вийти за межі мережи, і тут переважна більшість називає телеграм, або ту ж саму тактику ігнорування.

Олена Тараненко

Разом із цим аудиторія освітян, відповідно до результатів дослідження, хоче отримувати з медіаконтентом підтримку та підсилення її впевненості та стійкості.

«Люди хочуть підсилення емоційної підтримки від медіа і дуже хочуть ціннісного посилення. Світоглядного, глибокого, ціннісного контенту, який може бути прдеставлений у різних форматах, але забезпечує можливість їхньої ресурсності через медіа. Ми раді, що у нас тепер є такий запит, а відповідати на нього потрібно разом», — розповіла Олена Тараненко.

На фото засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» Оксана Мороз, Програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський, Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, директор проєктів Zinc Network Дмитро Хільченко

Фото: Ігор Васильєв, «Детектор медіа»