Від журналіста все частіше вимагається створювати матеріал для різних платформ – для газети й сайту чи для радіо й сайту. А у веб-матеріалі, відповідно, вітається поєднання різних видів контенту: тексту, фото, відео, аудіо… Інші типи контенту, які також творять мультимедійну журналістику – це інфографіка, динамічні візуалізації, карти, повідомлення із соціальних мереж, коментарі, gif, флеш, анімація, ігри тощо.

Комусь вдається швидко перебудувати свій робочий процес, іншим журналістам складно поєднувати збір інформації для тексту з відеозйомкою чи створенням інфографіки, не маючи при цьому відповідної підготовки. Щоби стати на шлях мультимедійності, варто почати з опановування найпростіших інструментів (тому для тих, хто почувається достатньо досвідченим у цій сфері, ця стаття буде радше «закріпленням пройденого»).

Про базовий рівень мультимедіа для журналістів ішлося на тренінгу «Мультиплатформова та етична журналістика» (Multiplatform and Ethical Journalism), який нещодавно відбувся в Києві. Тренінг організовано ВВС у рамках проекту Media Neighbourhood («Медійне сусідство»), який фінансується Європейським Союзом. Одним із тренерів був Гай Деген, журналіст-фрілансер та медіатренер, який проживає в Німеччині, багато подорожує світом і готує мультимедійні матеріали для міжнародних ЗМІ.

Гай справді є журналістом, який захоплюється новими можливостями медіа і, як сам зізнався, не мислить свого життя без фотокамери – знімати для нього «як дихати». У той же час Гай закликає журналістів розумно застосовувати нові інструменти: «Мультимедіа добре підходять для розповідання історій, але ми завжди маємо думати, яка мета використання кожного медіа. Якщо у вас є відеокамера, це не означає, що ви обов’язково маєте використати її».

З чого розпочати, якщо ви вирішили потренуватися в застосуванні нових інструментів у журналістиці? Перш за все, варто створити власний блог – якщо у вас його немає. Він може бути майданчиком для цифрових експериментів та місцем для продовження історії або її глибшого розкриття. Один із варіантів – блог на платформі wordpress, у нього легко можна інтегрувати продукти, створені на різних онлайн-платформах.

Корисно хоча б частково вивчити кращий досвід у мультимедійній журналістиці – це сприятиме розширенню творчих горизонтів. Гай Деген продемонстрував декілька всесвітньо відомих прикладів. Зокрема, проект від MediaStorm – Kingsley crossing. Він був створений ще 2006 року: з огляду на сучасний розвиток інтернету, він здається вже навіть застарілим. Тим не менше, проект багато в чому є показовим. Головний герой матеріалу – 23-річний іммігрант із Камеруну Кінгслі. Він здійснив подорож із Африки у Європу, через пустелю та море. Разом із ним подорожував фотограф Олівер Джобард – його ціль була показати труднощі імміграції через історію та переживання конкретної людини.

Спочатку були опубліковані фото, потім їх побачили у MediaStorm та вирішили розширити проект. З Кінгслі записали інтерв’ю, поєднали аудіо та відеозапис із фотографіями, додали текст і карти (які ілюструють його подорож). У результаті вийшов 19-хвилинний ролик – досить довгий як для інтернету.

«У мультимедіа довгих форм добре спрацьовує персональна історія, розповідь про цікавого персонажа, – зазначив Гай. – У довгих історіях – текстах, слайд-шоу, відео – треба думати про наратив, про те, що змушуватиме читача йти далі. У випадку з Кінгслі це було легко, оскільки тут ішлося про мандрівку від пункту А до пункту В».

Мінус проекту в тому, що він не задумувався від самого початку як мультимедійний, і фотограф, який подорожував із Кінгслі, не був підготовленим для запису інтерв’ю на диктофон чи камеру – ми бачимо, що записане відеоінтерв’ю не надто якісне.

«Треба від самого початку думати мультимедійно і планувати свій робочий процес», – радить Гай Деген. Наприклад, якщо ви готуєте матеріал для радіо і водночас вам потрібно підготувати текстовий варіант для сайту, то фотографувати краще те, що проілюструє записане аудіо. Деген має такий досвід, оскільки тривалий час працював на Deutsche Welle: «Це досить складно, тому що в певний момент треба відкласти мікрофон і зосередитися на фото, а іноді необхідно обирати, що важливіше зараз». Тому краще максимально продумати заздалегідь, який контент вам буде потрібен, адже є ризик, що в результаті не буде ні хорошого аудіозапису, ні фотографії.

Ще один вдалий приклад комплексного використання мультимедійних інструментів – це проект Associated Press про парламентські вибори в Іраку 2010 року. Його найбільша перевага – чітка структурованість усіх розділів, вміле використання інфографіки (зокрема, у представленні результатів).

Частина проекту – це короткі відеосюжети, на яких жителі Багдада розповідають про своє сприйняття виборів, намір голосувати/ не голосувати. «Тут не все ідеально, є грайлива форма подачі, але це був експериментальний підхід, щоб показати думки виборців», – прокоментував Деген.

Найбільш прогресивний приклад мультимедійної подачі – проект New York Times «Снігопад» (SnowFall). За останній рік він бурхливо обговорювався в журналістських колах по всьому світу і здобув Пулітцерівську премію. Проект розповідає про лижників та сноубордистів, які потрапили в снігову пастку внаслідок сходження лавини з гір. Головна особливість історії в тому, що тут текст уміло поєднується з мультимедіа – відео, динамічною інфографікою. Якщо «прокручувати» текст, то по мірі читання ці елементи вбудовуються в нього, являючи з текстом одне ціле.

Тут бачимо і 3D-зображення гір та карту шторму, і численні слайд-шоу та короткі відеоінтерв’ю, приєднані до імен та назв у тексті.

Окремий розділ (Descent Begins) містить розповідь про лавину від імені кожного лижника, при цьому збоку з’являється маршрут лижника на горі.

Схожий принцип New York Times застосовував в іншому мультимедійному матеріалі – про Бостонські вибухи.

Журналістам вдалось ідентифікувати людей на фото – вони підписали їх на зображенні й подали аудіозапис кожного – спогади про момент вибуху. Таким чином, матеріал демонструє і всю панораму в цілому, і досвід кожної конкретної людини.

Для таких масштабних проектів, як Snowfall, потрібні серйозні кадрові та фінансові ресурси. Також без залучення професійних програмістів, які допомогли б журналістам втілити задуми, не обійтися. Для більшості ньюзрумів у світі неможливо виділити стільки грошей заради одного проекту. Утім, із цих проектів можна взяти ідеї і втілювати їх на простішому рівні. Адже краще зробити щось просте якісно, ніж замахнутися на надто складне і зробити неякісно.

Тому заслуговує на увагу використання простих інструментів у газеті Berliner MorgenPost

Цей знімок було зроблено в Білому домі – група з національної безпеки США спостерігає за операцією вбивства Усами Бен Ладена. Замість того, щоб традиційно просто підписати внизу зображених осіб, газета вдалася до оригінального способу. Навівши курсор на кожного, можна побачити лінк – наприклад, на сторінку у «Вікіпедії» про цю людину чи її твіттер-аккаунт (Барака Обами, зокрема).

Зробити подібне нескладно – за допомогою сайту ThingLink. Тут легко можна додати у зображення гіперпосилання з коментарем, або ж лінк на аудіо чи відео (також можна обрати потрібний символ, який відображатиметься на фото). Потім за допомогою кнопки share скопіювати код і вставити на сайт, або ж поширити у соцмережах.

Ще один інструмент, який урізноманітнить будь-який матеріал – це Storify. Якщо на іноземних сайтах його використовують часто (постійно у Guardian), то в наших ЗМІ бачимо рідко. Фактично це інструмент, який дозволяє формувати цілі історії із повідомлень у соцмережах (Twitter, Facebook, Instagram, YouTube тощо).

Для цього на сайті потрібно написати заголовок, потім у полі справа знайти повідомлення за ключовим словом, або ж скопіювати посилання на вже знайдене вами повідомлення, яке ви хочете використати (вставляти лінк на повідомлення потрібно у вікно з позначкою ланцюжка). Потім просто перетягнути в робочу область повідомлення. Між повідомленнями можна також додавати власні коментарі.

Такий інструмент добре підходить для опису реакції в соціальних мережах на якісь цікаві чи важливі події. Наприклад, цитати у Twitter про Львівський медіафорум:

При цьому в повідомленні всі посилання будуть активні. Код для вставки на сайт під кнопкою embed. Зважаючи на те, що зараз ми часто використовуємо в матеріалах соцмережі, навіть візуально це виглядає краще, ніж просто скопійований текст.

Читайте продовження в другій частині статті.

Тренінг «Мультиплатформова етична журналістика» відбувся в Києві 16–17 травня для журналістів України та Молдови.

«Медійне сусідство» – це трирічна тренінгова програма для журналістів, редакторів та менеджерів онлайн- і друкованих медіа, а також телебачення та радіо. Вона фінансується Європейським Союзом; впроваджується – консорціумом на чолі з BBC Media Action. Спеціалісти ВВС та ЄС проводять семінари для груп учасників із 15 країн з Близького Сходу, Східної Європи та Кавказу.

«Медійне сусідство» має на меті зміцнити професійні навички журналістів, зокрема у сферах онлайн-медіа та незалежності ЗМІ. Також програма націлена на вдосконалення якості висвітлення політики ЄС на Близькому сході, Кавказі та у Східній Європі.