На шляху до мультимедійності. Частина 2
Одна з тенденцій сьогоднішньої онлайн-журналістики – візуальне розповідання історій. Наприклад, доповнення матеріалу фотографіями та коротким відео або самодостатній відеоролик для новини, фотогалерея чи слайд-шоу зі звуковим супроводом.
Щоб навчитися професійно знімати й фотографувати, краще пройти відповідне навчання. Однак зараз журналісту все частіше доводиться робити фотографію чи знімати коротке відео без жодної підготовки, маючи під рукою лише смартфон чи фліп-камеру. Але не варто думати, що недосконала техніка завадить зробити мультимедійний матеріал для інтернету. «Найкраща камера – це та, яка в даний момент із вами», – вважає Гай Деген, журналіст-фрілансер та медіатренер. Він був одним із експертів на тренінгу «Мультиплатформова та етична журналістика» (Multiplatform and Ethical Journalism), що нещодавно відбувся в Києві.
Тренінг організовано ВВС у рамках проекту Media Neighbourhood («Медійне сусідство»), що фінансується Європейським Союзом. MediaSapiens уже публікував матеріал, в якому йшлося про базові принципи мультимедійності та деякі корисні онлайн-інструменти – в цій частині більше зосередимося на роботі з фото, аудіо та відео.
Припустімо, ви хочете розповісти історію за допомогою фотографій – про якусь подію або про цікаву для вас людину чи справу, якою вона займається. Гай Деген радить дотримуватися двох базових принципів під час фотозйомки. По-перше, різноманіття кадрів. «Буває, що ви настільки захоплені дійством перед вами, що починаєте клацати фотоапаратом велику кількість разів – за принципом “чим більше, тим краще”. Це неправильно. Достатньо трьох головних кадрів, за їхньою допомогою вже можна розповісти історію або ж використати їх як основу», – розповідає він. Три головних кадри: це загальний план (приміщення чи території), потім кадр людей зблизька і третій – фото крупного плану певних деталей.
Другий принцип: якщо ви знімаєте, як людина щось робить, то спочатку сфотографуйте дію, а потім реакцію чи емоцію на обличчі людини під час цієї дії.
Наприклад, для Deutsche Welle Гай Деген робив репортаж про виготовлення велосипедів із бамбуків – він був представлений і в радіосюжеті, і текстом, і невеликою фотогалерею. На світлинах бачимо деталі робочого процесу крупним планом і обличчя людей:
Приклад вдалого (і нескладного для виконання) слайд-шоу опубліковано на сайті Seattle Times, тут також долучено звук.
У матеріалі йдеться про уроки гри на гітарі, які беруть літні жінки. Початок цікавий – ми чуємо звуки гри та бачимо жінку, яка сідає в машину з футляром від гітари. Загалом у цьому слайд-шоу вміло вибудувано зав’язку, розвиток дії, кульмінацію.
Для такого слайд-шоу потрібно зробити більше світлин, більше крупних планів і довше залишитися на місці події, оскільки тут фото будуть уже не просто ілюстрацією до тексту, а самодостатнім матеріалом. Для початкових кадрів краще використовувати натуральний звук, аніж просто музику. Взагалі не слід зловживати музикою – її вибір має бути теж чимось пояснено: на жаль, у слайд-шоу музику часто використовують просто через те, що не вистачає якісного звуку, чи для маніпуляцій емоціями глядача. Також варто уникати випадків, коли учасники самі себе представляють в аудіосупроводі (краще просто пустити титр). Перший кадр, як і в телесюжеті, має бути захопливим, щоби глядач не натиснув «стоп».
У слайд-шоу не варто забувати ставити число, місяць, рік, адже його можуть переглянути і через декілька років (як наприклад слайд-шоу Kingsley crossing, про яке вже йшлося). Текстівка до фото має бути точна і креативна – не просто описувати те, що на фото, а додати нову інформацію.
Зйомка відео – складніше завдання. Якщо навіть у вас немає завдання стати професійним оператором, а ви знімаєте на фотоапарат чи телефон відеоілюстрацію до матеріалу, то необхідно дотримуватися декількох правил. По-перше, максимально зменшити тремтіння камери (телефону) та намагатися зафіксувати її. Це головна проблема всіх непрофесійних зйомок, тому найкращий вихід – придбання штативу. Вони є різного розміру – ті, які просто ставляться на стіл (це зручно для відеоінтерв’ю), є складені, що можна ставити на підлогу. По-друге, слід якомога менше пересуватися з камерою (втім, це залежить від ситуації, що саме знімаєте), не треба ходити слідом за своєї героєм. «Пересуватися треба повільно. Краще зробити зйомку з одного місця, ніж ходити колами, неначе ви поливаєте квіти вдома», – радить Гай Деген. Також слід максимально спланувати матеріал (якщо це не екстремальна ситуація), продумати, які фрагменти текстового матеріалу ви хочете проілюструвати.
Деген показав невелике відео, яке він зробив у Сьєрра-Леоне під час гасіння пожежі в будівлі – воно яскраво демонструє хаос, який там панує. І головне, є підтвердженням слів у матеріалі «пожежним було важко загасити вогонь», та надає аудиторії відчуття, що насправді трапилось. Такі відео завжди ефективні, якщо на них зафіксовано саме той момент, коли щось трапилося – наприклад, це відео падінням метеоритів у Росії чи бостонських вибухів.
Зараз стали популярними короткі відео – в новому мобільному додатку Vine користувачі обмінюються шестисекундними відео (додаток зручно синхронізується з «Твіттером»). З одного боку, може виникнути питання – що можна показати в шести секундах? Тим не менш, іноді такі короткі мультимедійні форми цілком доречні. Так, під час Олімпійських ігор у Лондоні журналісти використовували у своїх матеріалах навіть не відео, а графічні зображення Gif, особливо в матеріалах про гімнастику – це було доречніше, ніж серія фотографій. Тож шестисекундні відео – це фактично Gif зі звуком.
Wall Street Journal не так давно запустив проект WorldStream, блог із мікро-відео, тут репортери видання розміщують 45-секундні ролики, зняті на свої мобільні телефони. Це можна порівняти з тим, як читачі фоловили би журналістів на «Твіттері», читаючи їхні короткі повідомлення на 140 символів, у даному випадку замість них – короткі відео.
Інші корисні інструменти:
SoundCloud – популярний сайт для роботи з аудіо, де можна поширювати звукові файли. Для журналістів корисний тим, що на нього можна завантажити запис інтерв’ю і потім використати окремі фрагменти в тексті (для цього треба скористатися кодом для вбудовування на сайт). Крім того, запис можна супроводжувати фотографією.
Audioboo – ще одна платформа для поширення аудіо, має приблизно ті ж функції, що й SoundCloud, але більше розрахована на використання в мобільних.
ThinkLink – інструмент, який дозволяє зробити фото інтерактивним (про нього детальніше див. у першій частині статті).
Popсorn Maker – сервіс від Mozilla, схожий на ThingLink, але тут ви працюєте з відео. Можна ставити інтерактивну позначку в будь-якому фрагменті ролика: посилання на сайт, інше відео, аудіо, фото, сторінку в соцмережі, просто текст. Щоби ролик зберігався, треба зареєструватися. Інтерфейс інструменту зрозумілий – спочатку потрібно поставити лінк на відео (з YouTube чи Vimeo), а потім, натиснувши паузу, обрати, яку саме позначку ви хочете поставити й куди (різновиди позначок у Events).
Timeline – зручний інструмент для створення таймлайнів, які можна робити і в онлайні, і завантаживши програму на комп’ютер. Сюди можна додавати і фото, відео, аудіо (однак не напряму, а з посиланнями на такі ресурси, як YouTube чи SounCloud), безпосередньо лінки на Google Maps. Потім таймллайн можна вбудувати на сайт. Вдалий приклад використання інструменту можна подивитися на сайті молдавського журналіста Руслана Міхалєвського «Сім кроків Молдови на шляху до ЄС».
Інші приклади таймлайну на самому сайті.
Ресурси, з яких можна черпати натхнення (сайти студій, де завантажується багато мультимедійних проектів – відео, слайд-шоу, інфографіка):
Про корисні інструменти для створення інфографіки читайте в матеріалах MediaSapiens «Інформація – це красиво» (частина 1, частина 2).
Тренінг «Мультиплатформова етична журналістика» відбувся в Києві 16–17 травня для журналістів України та Молдови.
«Медійне сусідство» – це трирічна тренінгова програма для журналістів, редакторів та менеджерів онлайн- і друкованих медіа, а також телебачення та радіо. Вона фінансується Європейським Союзом; впроваджується – консорціумом на чолі з BBC Media Action. Спеціалісти ВВС та ЄС проводять семінари для груп учасників із 15 країн з Близького Сходу, Східної Європи та Кавказу.
«Медійне сусідство» має на меті зміцнити професійні навички журналістів, зокрема у сферах онлайн-медіа та незалежності ЗМІ. Також програма націлена на удосконалення якості висвітлення політики ЄС на Близькому сході, Кавказі та у Східній Європі.
