Вона переконує, що класичні презентації книг уже нікому не цікаві, й закликає письменників переосмислювати їх формат – вигадувати медійно привабливі способи подачі. Шукати контактів із медіа й робити себе яскравим для них персонажем. Нарощувати власний медійний капітал завдяки соціальним мережам і позалітературній діяльності.

Письменник, гугл і соцмережі

«Якщо вас немає в гуглі, то вас узагалі не існує – правда!” – переконує Славінська. Якщо автор гуглиться – значить, він відомий. Якщо він є в гуглі – він автоматично стає цікавішим журналістам і привертає до себе увагу.

Один із найпростіших способів потрапити в Google – завести сторінку на Facebook або Twitter: «Легше готувати матеріал про відомого письменника, який уже встиг проявити себе. Як мінімум, він повинен мати мікроблог: сторінку у Twitter або Facebook, із якої люди могли би дізнаватися, хто ця людина, що вона пише і чим займається, крім цієї діяльності».

Активна участь у житті інтернет-спільноти може принести й інші медійні бонуси письменнику. Він має враховувати, що журналісти живуть у соціальних мережах. Тож якщо письменник зарекомендує себе як цікавого блогера, чиї дописи викликають резонанс та обговорення, як знавця літератури або просто вартого уваги співрозмовника, то журналісти його обов’язково помітять.

«На телебаченні люблять говорити про літературу. На жаль, є не так багато людей, які зможуть прокоментувати ту чи іншу новину цієї теми. Якщо ви письменник, який регулярно пише літературні відгуки, що користуються популярністю серед читачів, то у вас є шанс потрапити на ТБ. Письменник – це людина, яка здатна про щось говорити», – ділиться досвідом Ірина Славінська.

Вона також запевняє, що в наш час узагалі не варто засмучуватися, якщо тебе десь не опублікували. Просто йди у Facebook, публікуйся, збирай довкола своєї сторінки аудиторію й нарощуй медійний капітал там, шукаючи все нових способів його примножити. Один із варіантів такого примноження – почати вести колонки в різних виданнях. «Колонки – це спосіб зробити навколо себе літературний ореол, але лише в тому випадку, якщо ви володієте публіцистичним стилем», – радить журналістка.

Між піарником і журналістом

«Працюйте з адекватним піарником або станьте ним самі. Якщо не можете – не починайте працювати взагалі», – напівжартома каже Славінська й наголошує на важливості грамотної роботи піар-менеджера видавництва з журналістами. Він обов’язково має знати людей, що пишуть про літературу, в обличчя, підтримувати з ними дружні зв’язки та особисто запрошувати на заходи. Те ж саме не завадить знати й робити самому автору: «Для цього треба, щоб письменник ходив не лише на свої презентації. Він повинен цікавитися не лише своїми справами».

Наступна порада піарникам – не нехтувати прес- і пост-релізами й писати їх грамотно. По-перше, ніколи не дублювати. Один надсилають напередодні події – його завдання зацікавити журналіста заходом і спонукати прийти. Інший повідомляє про результати заходу, що вже відбувся, і є надзвичайно цінним для тих журналістів, хто не зміг його відвідати, але хоче написати. По-друге, потрібно наповнити релізи змістовними цитатами організаторів та учасників події. Адже часто журналісти використовують їх саме як джерело коментарів.

Найбільш ефективно надсилати релізи вузькій цільовій аудиторії. «Нехай це буде лише десяток ЗМІ, якщо ви впевненні, що вони напишуть про вас. Ще краще, якщо ви можете написати особисте звернення. Практика показує, що немає нічого ефективнішого, ніж пряма комунікація між конкретними людьми», – зауважує Ірина.

Щодо презентацій нових книг Славінська переконує: класичний і популярний в Україні формат, як-от зустріч із письменником, його розповідь про книжку та автограф-сесія, вже не цікаві ані читачам, ані журналістам. Тому вкрай необхідно шукати нових, більш інтерактивних, видовищних та інформативних способів презентацій. «Медійно приваблива подія – це щось більше, ніж розмова з автором про нову книжку. Це подія, на якій ти дізнаєшся щось нове, цікаве», – вважає журналістка.

Від ТБ до інтернету: що яким ЗМІ цікаво

І насамкінець Ірина Славінська радить розпрощатися зі стереотипом про те, що медіа геть не цікавляться культурою й готові писати про все, окрім неї. «Майже в кожному виданні є рубрика “Культура”», – запевняє вона. Аби туди потрапити, окрім усього сказаного вище, треба ще й розуміти специфіку різних типів ЗМІ та запити конкретних видань.

«На телебаченні культурна рубрика – це або 3-хвилинний сюжет на тиждень, або 3-хвилинний сюжет на день, залежно від інформаційної політики», – пояснює Ірина й додає, що телевізійників насамперед цікавлять відомі обличчя та динамічна картинка. Натомість радіо потрібні спікери, які вміють підтримати розмову й добре орієнтуються в певних темах.

Літературні рубрики в тижневиках тяжіють до аналітики: «У журналах огляд культури – це дуже хороше джерело аналітики, можливість побачити трохи більше, ніж є». А глянцеві журнали люблять легкі тексти, не переобтяжені складними конструкціями, незрозумілими словами й серйозними темами.

Інтернет-видання швидко підхоплюють ексклюзивні та оперативні новини – про те, що відбувається тут і зараз. Охоче беруть матеріали, що висвітлюють тему в неочікуваних ракурсах і містять, окрім тексту, ще й відео, аудіо, фото.

Лекція Ірини Славінської відбулась у рамках «Осінньої літературної школи в Києві» – освітнього проекту, реалізованого «Центром літературної освіти». Центр літературної освіти – організація, що здійснює освітні програми у сфері літератури, книжкової та редакторської справи, літературного менеджменту та в дотичних сферах суспільного життя, пов’язаних із роботою над текстом.

Олександра Останіна, Лабораторія книжкового інтернет-маркетингу при КНУКіМ