Українців об'єднують негативні, а не позитивні меседжі

Українці переважно не мають єдиної позиції щодо ключових суспільно-політичних подій у країні, які по-різному трактуються українською владою та опозицією, а також російською пропагандою. На додачу до цього значна частка (до 50%) у кожному випадку не може визначитися, чиє ж трактування подій відповідає їхнім поглядам.

26 жовтня громадська організація «Детектор медіа» та Київський міжнародний інститут соціології презентували результати дослідження «Ефективність державної політики у сфері інформаційної безпеки напередодні виборів: результати всеукраїнського опитування громадської думки». Всеукраїнське соціологічне опитування проводив КМІС у вересні 2018 року на замовлення ГО «Детектор медіа» та за фінансування Міністерства закордонних справ Данії («Даніда»). Було опитано 2026 повнолітніх респондентів, які проживають у 110 населених пунктах по всій Україні, крім тимчасово окупованих Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей.

Експерти «ДМ» та КМІСу досліджували, як громадяни інтерпретують важливі суспільно-політичних події з точки зору схильності до проросійських чи продержавницьких трактувань, бачення найбільших загроз для України та сфер відповідальності органів влади.

Метою дослідження було зрозуміти, наскільки ефективно працюють держава та ЗМІ в умовах зовнішньої агресії, а також побачити, яким чином сприймаються меседжі, що відповідають національним інтересам.

Антон Грушецький

Основні результати опитування представив заступник директора КМІС Антон Грушецький. Директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко висловилися з приводу того, як ці процеси оцінюють та інтерпретують міжнародні партнери України, а голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова говорила про важливість побудови правильної інформаційної політики та позицію, яку мали би займати ЗМІ в цій ситуації.

«Основний ворог — корупція»

Переважна більшість українців убачає більше загроз для незалежності України серед внутрішніх причин, а не серед зовнішніх: 57% респондентів вважають топ-загрозою корупцію у владі. Майже вдвічі менше (32%) кажуть про гібридну війну з боку Росії. До топ-загроз також відносять популізм політиків (24%), вплив олігархів (23%), відсутність нових облич (22,5%), еміграцію (19%).

Галина Петренко

Галина Петренко зауважила, що міжнародні партнери України також усе більше схиляються до думки, що найбільшу загрозу Україні несуть внутрішні фактори, зокрема високий рівень корупції.

«На безпековому форумі у Варшаві в партнерстві з НАТО та ЄС, з якого я щойно повернулася, була дискусія “Російсько-українська війна: чи зникає Україна з усіх радарів?”. І американські партнери апелювали до того, що як можна надавати Україні підтримку, якщо тут високий рівень корупції і це розкрадуть. Українська сторона натомість закликала надати підтримку миротворчою допомогою, бо нагадували, що в Україні війна... Але ми бачимо, що міжнародні партнери теж поділяють думку, що найбільша проблема — у внутрішніх, а не зовнішніх небезпеках», — каже Галина Петренко.

«У Президента — найбільша зона відповідальності, у парламенту — найменша»

Переважна більшість громадян (63,5‒74%) досить правильно відносить зовнішню політику, безпеку до сфер відповідальності Президента. Однак від чверті до половини громадян вважають Президента відповідальним у сферах, де його конституційні можливості більш обмежені.

Наталія Лигачова

«Цікаво, що в ключовому для Україні питанні корупції 47% покладають відповідальність саме на Президента, на уряд — 21%, а на правоохоронців, які мали б якраз бути в цій сфері найбільш дієвими, — 22%, — зауважує Антон Грушецький. А найбільш симтоматичним є те, що в парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, лише 8% населення покладають відповідальність на парламент, і лише в двох сферах – реформування економіки та ЖКХ,  - додала Наталія Лигачова.

Водночас, підкреслив Антон Грущецький, майже чверть (24,5%) населення має патерналістські уявлення про роль Президента навіть у такій сфері, як  житлово-комунальні послуги. «У розумінні українців є два топ-органи, які вирішують всі проблеми українців — Президент та уряд із прем’єром, причому Президент явно грає першу роль. При цьому парламент українцями не сприймається як інституція, відповідальна за ряд змін у ключових сферах. Є серйозна персоналізація відповідальності, й це ознака очікування  українців, що от прийде конкретна людина, яка наведе порядок у країні», — каже Антон Грушецький.

«Закінчити війну може особисто Порошенко або Путін»

Якщо говорити окремо про війну на Донбасі, то 46% українців вважають, що встановлення миру залежить від особисто Петра Порошенка, а 43% — що від Володимира Путіна. Ще 30% вважають, що це загалом компетенція української влади, а 16,5% — що компетенція російської влади.

Загалом, 74% українців принаймні почасти вважають, що встановлення миру залежить від України, 59% — від Росії, 8% — від Заходу. Навіть на Заході і в Центрі приблизно однакова кількість людей покладають відповідальність на Петра Порошенка і Володимира Путіна, водночас більше на українську владу в цілому, ніж на російську владу.

«Варто провести ще одне, глибше соціологічне дослідження, яке показало би, що саме  мають на увазі ці люди, які покладають відповідальність за розв’язання конфлікту на Україну. Це означає, що Україна має застосувати  більш ефективні інструменти для розв’язання проблеми, або навіть силовий варіант? Чи ці люди вважають, що це Україна розв’язала конфлікт і тому це її відповідальність, чи ще інший варіант?» — акцентує Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа».

Водночас більшість українців — 53–56% — вважають, що українська влада не має йти на поступки Володимиру Путіну для миру і 56% громадян України вважають неприпустимим заради миру жертвувати територіями й частиною незалежності.

«Це дуже добре, що більшість населення не готова віддавати українські території заради миру, однак тривожним є те, що в цьому питанні є високий відсоток людей, які не визначилися. Це дуже загрозлива ситуація для незалежності й не відомо, чи вдасться до виборів подолати ці тенденції. Якщо їх не змогли подолати за чотири роки, то чи вдасться зараз? І цим активно користується російська пропаганда», — каже Наталія Лигачова.

«Українці не мають сталої картинки світу, в їхніх головах — хаос»

Під час дослідження також оцінювалось, як українці трактують значні суспільно-політичні події у країні. Було сформовано 15 пар тверджень, із яких одне відповідало продержавницькій (або провладній) інтерпретації стану справ, а інше —  проопозиційній та/або проросійській інтерпретації.

Найбільш консолідовано українці відповіли щодо економічної ситуації у країні, боротьби з корупцією і співробітництва з МВФ. Тут переважна більшість населення вважає кризовим стан економіки (60%), не вбачає доцільності у співпраці з МВФ (65%), а також вважає, що влада не зацікавлена в боротьбі з корупцією (73,5%).

Продержавницької інтерпретації (однак за умов високої невизначеності) дотримується більшість українців у питаннях щодо того, що Олег Сенцов є політичним в’язнем (55% — за, 4% — проти), що саме Росія не виконує Мінські домовленості (52% проти 10%) і що Україна зробила правильно, розпочавши судовий процес із «Газпромом» (49% проти 18%).

«Простежується тенденція, що із заходу на схід зменшується частка тих, хто дотримується умовно продержавницьких інтерпретацій, збільшується частка проросійських / опозиційних інтерпретацій, а також зростає частка тих, хто не визначився. До слова, ці люди на сході та півдні якраз і можуть приховувати свої проопозиційні настрої за відповіддю “важко відповісти”», — каже Антон Грушецький.

«Дослідження показало, що в головах наших людей — хаос. У них немає сталої картинки світу, крім негативного ставлення до економічної ситуації у країні, ефективності боротьби з корупцією та співпраці з Міжнародним валютним фондом. Країну об’єднують виключно негативні меседжі, жодного позитивного. Опитування показало, що інформаційна політика України, м’яко кажучи, неефективна. В час зовнішньої агресії громадяни не довіряють и не підтримують владу, немає переважання державницької позиції,  й це дуже загрозливо перед двома виборчими кампаніями, за підсумками яких знову буде зроблений, я впевнена в цьому, геополітичний вибір України, як він обирався  і в 2004 році», — каже Наталія Лигачова.

Експертка наголошує, що значну роль тут відіграють ЗМІ, які мають у своїх матеріалах спиратися не на емоції, а на факти, докази та аргументацією, більше працювати у форматі конструктивної журналістики, коли показ проблем супроводжується пошуком відповідей, як їх долати. Крім цього, медіа варто концентруватися не лише на негативі, а й пропонувати альтернативні варіанти й розповідати історії успіху, на які, насправді, як показало інше дослідження «Детектора медіа», є високий запит.

Галина Петренко зазначила, що в усьому світі зараз є загрозливі тенденції.

«Настав час, коли довіра є ціннішою, ніж правда. І є випадки, коли довіру будують без правди. Так діє кремлівська пропаганда. Але нашій владі так діяти не вдасться, бо є висока недовіра до політиків. Населення звикає не довіряти нікому з влади, отже, немає запиту на інструменти медіаграмотності, за допомогою яких можна було би розрізнити фейки та маніпуляції. Бо навіщо перевіряти факти, якщо все одно немає довіри ні до кого? І тоді в  людей виникає потреба в емоційному контенті, а не такому, що націлений на раціо», — сказала вона.

Директорка ГО «Детектор медіа» додала, що ці тенденції вже враховують телеканали, формуючи свої сильні бренди на основі розважального емоційного контенту, а не суспільно-політичного. Також потужним впливовим контентом, на думку Галини Петренко, є якісне українське кіно, в яке варто інвестувати.

Наталія Лигачова, Вадим Міський («Детектор медіа»), представниця посольства Данії в Україні Ольга Казакова

Нагадаємо, у квітні 2015 року ГО «Детектор медіа» презентувала аналітичний звіт «Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії», у червні 2015 року проводилось опитування про сприйняття тез російської пропагандидовіру до українських та російських ЗМІ, обізнаність про медіавласників; у березні 2016-го — про те, наскільки критично громадяни ставляться до медіа. У 2017 році було здійснено дослідження «Як російська пропаганда впливає на суспільну думку в Україні». У лютому 2018 року КМІС та ГО «Детектор медіа» провели дослідження «Протидія російській пропаганді та медіаграмотність».

comments powered by Disqus