«Невинні мусульмани» як дзеркало ненависті й насильства

00:00,
17 Вересня 2012
1926

«Невинні мусульмани» як дзеркало ненависті й насильства

00:00,
17 Вересня 2012
1926
«Невинні мусульмани» як дзеркало ненависті й насильства
Хто створив провокаційний фільм «Невинні мусульмани», що спричинив обурення ісламського   світу? The Huffington Post пропонує власну версію цих подій, їх причин та наслідків.

Яку релігію сповідує автор скандального фільму?

Наступного дня після нападу на американське консульство у Бенґазі, внаслідок якого загинув посол США в Лівії  Крістофер Стівенс (Christopher Stevens) і  троє інших американців, новини зосереджувалися на 14-хвилинному трейлері  невиразного    антимусульманського фільму. У ньому  висміювався пророк Мухаммед, що викликало протести біля американського консульства перш, ніж було вчинено рейд.

Офіційні особи США заявили  новинним медіа, що нападники, можливо, планували вбивства заздалегідь, використавши  протест проти  показаного відео для відвернення уваги. Однак питання про поширюваний   напередодні атаки на YouTube та у близькосхідних медіа фільм  «Невинні мусульмани» (Innocence of Muslims), в якому ісламського пророка, окрім іншого, зображено як бабія, педофіла та гомосексуаліста, не призабулося.

Деякі питання щодо безчесної  стрічки, трейлер якої рознесли в пух і прах  у середу репортери, були почуті. Актори, які знімалися у ній, стверджують: вони не мали поняття про те, що брали участь у зйомках антимусульманського фільму, вважаючи, що  в ньому йдеться  про  стародавній Єгипет. Вони також заявили, що їхні голоси були продубльовані. Звукова доріжка на відео справді вказує на те, що дубляж мав місце.

Та все ще лишалося не зрозумілим, хто створив  фільм. Залишається запитання й щодо релігії, яку сповідує режисер. У той час, як  новини сповіщали, що він - єврей, євангеліст або ж робилися натяки на те, що він – копт-християнин чи  мусульманин, правда про автора  фільму та його конфесійну  належність лишалися таємницею.

У перших повідомленнях Associated Press та  Wall Street Journal названо  режисера Сема Бесайла (Sam Becile) – єврея-вихідця з Ізраїлю й  забудовника у Каліфорнії. «Іслам – це ракова хвороба», – посилалося на його слова AP.

Однак згодом новинні медіа  повідомили, що їм не вдалося знайти у Каліфорнії жодних громадянських записів про Бесайла, зокрема, про нього як про режисера.

Пошук того, хто створював фільм, привів AP до інтерв'ю з каліфорнійцем на ім'я й прізвище Накули Бесселі Накули  (Nakoula Basseley Nakoula). Він сказав, що був менеджером компанії, яка випускала «Невинних мусульман». Накулу, коптського  християнина, раніше було засуджено за фінансові злочини. А документи судової справи вказували, що поміж інших його псевдо були Нікола Бесайлі (Nicola Bacily)  та Ервін Саламех (Erwin Salameh).


Накула заперечував, що він знімав  фільм. Однак сказав, що знає самозваного режисера Сема Бесайла (Sam Bacile). Та номер мобільного телефону, за яким AP намагалося   зв'язатися з режисером, котрий назвався Семом Бесілом, привів до тієї ж адреси неподалік Лос-Анджелеса, де AP розшукало Накулу.

Ізраїльська влада також повідомила журналістів, що в неї немає відомостей про Бесіла. Часопис The Atlantic  посилається на  християнського антимусульманського активіста, Стіва Клейна (Steve Klein), котрий заявив, що  був консультантом на зйомках фільму і стверджував, що прізвище Бесіл – це псевдонім. Він також сказав, що  Бесіл родом не з Ізраїлю і що він не  єврей.

«Цей незнайомець ніхто інший, як активний   американський громадянин. Родом такі з Сирії, Туреччини, Пакистану.  Серед них є й ті, що  з Єгипту. Деякі з них - копти, та переважна більшість – євангелісти».  Клейн описав The Atlantic п'ятнадцять осіб, причетних, за його оцінками, до  виробництва фільму.

Дехто у єврейських медіа зітхнув з полегшенням: «Зрештою, ми не винні», – написала у Twitter Джейн Ейснер (Jane Eisner),  редактор популярної нью-йоркської єврейської газети Forward.  Початкова версія мусульмансько-єврейського конфлікту «слугувала тому, щоб налаштувати на дихотомію між добром і злом, між Ізраїлем, з одного боку, та ісламом», – завила виданню   Адіна Голцман (Adina Holtzman), помічник   директора з дослідницької роботи   Антидифамаційної ліги (Anti-Defamation League).

Ще одного повороту  цій історії надало  інтерв’ю актриси Сінді Лі Гарсіа (Cindy Lee Garcia).  Вона заявила, що Бесіл – єгиптянин. Як говориться у статті, за її словами, «він мав біле волосся і розмовляв арабською мовою. А на знімальному майданчику блукало чимало  смаглявих чоловіків». Зйомки відбувалися торік у липні,  Гарсіа брала в них участь протягом трьох днів.

Більшість єгиптян – мусульмани, однак в країні є значна християнська меншість – копти, які пережили у своїй  історії переслідування. Один із них – Морріс Садек (Morris Sadek) взяв на себе відповідальність за те, що  завантажив  фільмі online і переклав його на  арабську мову для глядачів Близькому  Сходу.

Садек, який живе у США та очолює американську Національну  асамблею коптів (National Coptic Assembly), заявив в інтерв'ю Reuters, що він – за цей фільм, бо у ньому є сцени про переслідування коптів. Він не вважав, що стрічка образлива для ісламу.

Протести у зв’язку з показом фільму спалахнули і в Каїрі, де демонстранти подолали мур посольства США, зірвали й спалили американський прапор.

Та чи створив стрічку «Невинні мусульмани» єврей, євангеліст,  мусульманин, копт чи хтось, що сповідує  іншу віру?

Джерело: The Huffington Post

Автор: Jaweed Kaleem

Фільм спричинив протести мусульман у різних країнах / International Business Times

Антиісламський Джеймс Бонд з Каліфорнії  

Для суспільства обличчям антимусульманського фільму, що запалив багаття на Близькому Сході,  став не режисер, а страховий агент і ветеран в'єтнамської війни. Його  безсоромна й відверта ненависть до радикальних мусульман привернула увагу лібертаріанців, які називають його підбурювачем ненависті.

Оскільки творець фільму Накула Бесселі Накула (Nakoula Basseley Nakoula), який належить до коптської християнської церкви, переховується, Стів Клейн посів  центральне місце на сцені міжнародної драми, що розгортається. Він дав безліч інтерв'ю про стрічку і про людину, яку, за  його словами, знав лише як Сема Бесайла (Sam Bacile) і користується увагою до себе, щоб висловлювати власні політичні погляди.

Накула, який мав прізвище Бесіла як псевдонім, пишучи його по-різному, декілька місяців тому звернувся за порадою до Клейна щодо меж американської свободи слова і попросив його виправити сценарій фільму, сказав Клейн в інтерв'ю Associated Press.

Режисер звернувся з проханням до 61-річного діда, щоб той став речником, якщо фільм буде запущено, і той погодився.

Діяльність, пов’язану з невгамовною  гонитвою на радикальних мусульман в Америці, Клейн розпочав, як він висловився, після терористичних атак 11 вересня. Вона набула більшого сенсу    2007 року, коли його сина, 27-річного старшого сержанта, було тяжко  поранено в Іраку. Медика Метью Клейна  нагородили Бронзовою зіркою за доблесть (Bronze Star for Valor) і Пурпуровим серцем (Purple Heart) за травми, яких він зазнав під час нападу терориста-смертника.

«Як мені вийти з цієї ситуації? Хотілося б померти з  надією, що мої онуки почуватимуться у безпеці від цих монстрів», – сказав Клейн, попиваючи пиво на ґанку свого будинку.

Він стверджував, що побував у «кожній мечеті у Каліфорнії» та визначив від  «500 до 750 майбутніх терористів-смертників і вбивць». «Це - хлопці, яких  я шукаю. Мене не цікавлять мамусі й татусі, які тримають піццерії чи курні  магазини, де курять кальян», – сказав Клейн.

Разом з дружиною він  працює страховим агентом невеличкого офісу на другому поверсі вщерть заповненого   бізнес-комплексу у Геметі– маленькому містечку, що розмістилося у   тіні гір Сан-Хасінто,  приблизно за 90 миль на південний схід від Лос-Анджелеса. Клейн зображує  себе  невдалим інвестором з нерухомості,  який під час економічного спаду втратив двадцять об'єктів.  2002 року він був кандидатом від Американської незалежної  партії (American Independent Party) на посаду  уповноваженого з державного страхування, отримавши 2 відсотки голосів виборців.

У Південному юридичному центрі  з бідності (The Southern Poverty Law Center)   кажуть, що відстежували Клейна упродовж декількох років, а дві пов’язані з ним організації помітили ярликом «груп ненависті».

Клейн заснував Об’єднаних мужніх християн (Courageous Christians United), які влаштовують акції протесту біля клінік, де роблять аборти, біля мормонських храмів і мечетей. Він також  дав старт «Стурбованим громадянам за Першу поправку» (Сoncerned Citizens for the First Amendment), які проповідують проти мусульман і публікують томи антиісламської пропаганди, що їх поширює Клейн. Він допомагав тренувати воєнізованих ополченців у  церкві Кавіе (Kaweah), поблизу Трьох річок, що  десь за годину їзди на південний схід від м.Фресно (Fresno). Їх готують до того, що вони вважають майбутньою священною війною з мусульманськими законсервованими  осередками.

«Це – екстремістська, огидна, насильницька риторика. Він  бере участь у збройному вишколі у церкві. А поєднання таких речей, як збройний вишкіл і ненависть до людей дуже непокоїть нас. Це - те, що приводить  до злочинів на ґрунті ненависті», – завила  директор центру  Intelligence Project Гейді Бейрич (Heidi Beirich).  Та її група не пов'язувала  Клейна з будь-яким насильством. Огляд судових документів засвідчує: у нього було хіба що два незначних випадки порушень правил дорожнього руху.

Клейн жодним чином не пов'язаний з церквою Кевіе, сказав пастор Уоррен Марк (Warren Mark). Понад рік тому його запрошували розповісти про іслам, та після цього він не з’являвся знову більше року. Клейн відкинув стурбованість своїх критиків, гнівно обізвавши їх «тими, що лупцюють  жінок, і педофілами». «Вони чокнуті. От і все», – сказав він.

Натомість відколи  його ім'я набуло публічного розголосу у зв’язку з Накулою, Клейн прагнув обговорити свою роль у створенні фільму та власні політичні погляди.

Він заявив, що він розпізнає паралелі між тим, що бачив у В'єтнамі, де він, як стверджує, проникав в осередки  В’єт Конга (Viet Cong – політична організація та армія Південного В'єтнаму та Камбоджі, яка брала участь у в’єтнамській війні 1959-1975 рр. – MS), та «мусульманськими законсервованими осередками», пошук яких розпочав після терористичних атак 11 вересня. Клейн відвідує  мечеті й зіштовхується з молодими мусульманами, що «одягаються як Усама бен Ладен і Ясир Арафат».

Військові документи, отримані AP з Національного архівного центру кадрів (National Personnel Records Center)  у Сент-Луїсі, вказують на те, що з 1968 по 1977 рік Клейн перебував на дійсній військовій службі у морській піхоті й отримав зірку за участь у кампанії у В'єтнамі. Він також отримав медаль за зразкову поведінку і медаль за участь у бойових діях. А 1980 року у званні старшого лейтенанта пішов у відставку. 

«Я свого роду простакуватий  Джеймс Бонд.  Я хочу з'ясувати, чому він хоче вбити мене? – говорить Клейн. –  Чому він хоче полонити  мою доньку та онуку й зґвалтувати їх? Чому цей хлопець хоче так вчинити?».


Ця діяльність побіжно вивела його на зв'язок з Накулою – єгипетським християнином, який мешкає поблизу Лос-Анджелеса і контактував з ним у зв’язку з антимусульманським фільмом.

Клейн переглянув сценарій, але чоловік зник. За декілька місяців він знову несподівано з’явився, щоб показати готовий фільм у кінотеатрі Голлівуду. Ідея режисера полягала у тому, щоб дати фільму назву, яка б привернула  увагу «затятих мусульман», а потім заманити їх на перегляд фільму, що  шельмує іслам, сподіваючись що вони відмовляться від своєї віри, сказав Клейн.

Накула обклеїв мечеті Південної Каліфорнії листівками про «Невинних  мусульман», однак, за свідченням Клейна, не було продано жодного квитка. Накула був повністю розчавлений.

AP безуспішно намагалося знайти копію всього фільму.

Згодом 14-хвилинний трейлер з'явився на YouTube,  і пролунали звинувачення,   що він розпалює юрбища, які вчинили   напади на дипломатичні місії США у Лівії та Єгипті, а також у Ємені. Посол США Кріс Стівенс (Chris Stevens)  був одним з чотирьох американців, загиблих внаслідок нападу у Лівії.

Клейн, однак, заявив, що не шкодує про свою участь у створенні фільму.

«Чи є у мене кров на руках? Ні. Я вбивав цього хлопця? Ні, –  сказав він. – Я відчуваю себе винним у підбурюванні? Знаєте що? Я їх не підбурював. Вони вже були підбурені й  налаштовані  чинити таке».

Джерело: The Huffington Post

Автор: Jillian Flaccus

Переклад: Аркадій Сидорук

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
allthingsd.com
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду