У влади мало виграшних тем, опозиції бракує сильних аргументів

20 Квітня 2012
1518

У влади мало виграшних тем, опозиції бракує сильних аргументів

1518
Спікери Банкової витискають максимум піару з питань, які насправді є суперечливими, а представники опозиції не протистоять таким маніпуляціям. Огляд політичних ток-шоу за 13-16 квітня 2011 року.
У влади мало виграшних тем, опозиції бракує сильних аргументів

Спікери Банкової витискають максимум позитиву з питань, які насправді є складними та суперечливими, а представники опозиції, за рідкісним вийнятком, слабко розуміють чи просто не бажають протистояти таким маніпуляціям.

Ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу для Банкової було справою честі. Адже саме цей документ позиціювався владою на переговорах з європейцями та у внутрішньополітичному дискурсі як ключовий для гарантування «прозорості та справедливості» провадження будь-яких кримінальних справ. Це було пунктом ультимативної резолюції ПАРЄ. І виконавши його, офіційний Київ може пред’являти цей факт ЄС як елемент поступового руху назустріч політичним вимогам, через які заблоковано процес підписання Угоди про Асоціацію.

Проте цілком очевидно, що більшість пересічних громадян не дуже хвилюють проблеми Банкової у стосунках з Брюсселем. Натомість чи не кожен день ЗМІ повідомляють про випадки свавілля правоохоронців чи безкарності осіб, що мають зв’язки, вплив у правлячих колах чи великі гроші. За даними дослідження Центру соціальних та маркетингових досліджень «Социс» спільно з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України (серпень 2011) судам, міліції та прокуратурі не довіряли 70-73% громадян. Відповідно, скільки б разів представники влади не виголошували, що долю таких засуджених як Тимошенко чи Луценко вирішує справедливий суд, а слідчі чітко дотримуються закону, довіри до таких заяв годі чекати.

А з наближенням виборів дуже важливо створити враження, що ситуація буде змінюватися на краще. На це спрямовані і так звані соціальні ініціативи Президента, і ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу. Проте якщо з поясненням позитиву у зв’язку із доплатами пенсіонерам і виплатами «вітіної тисячі» особливо напружуватися не потрібно, то у випадку КПК потрібно перевести юридичні тонкощі на мову, зрозумілу для людей.

Цій благородній меті і був присвячений випуск «Шустер-live» (Перший національний) 13 квітня, в якому по гарячих слідах представники влади і опозиції розбирали «плюси» і «мінуси» КПК. Особливу роль на ниві просування іміджу «справедливої» влади зіграли двоє людей: «ідеолог» «найвільнішого ток-шоу в Україні» Савік Шустер та «ідеолог» нового КПК, радник Президента Андрій Портнов.

Почнемо з Шустера. Вся програма була зліплена до купи за допомогою 6 різних історій «звичайних громадян», які жорстко постраждали від зловживань чи недбалості оперів, слідчих, прокурорів, суддів.

Ці історії насправді не мають жодного відношення до нового КПК чи навіть до старого КПК, оскільки із свідчень самих людей випливало, що до них взагалі не застосовувалися норми жодного закону (в цьому сенсі показовим є фрагмент спілкування з потерпілою Оленою Унгурян та правозахисником Дмитром Гройсманом). Однак емоційність свідків поряд з доволі кваліфікованими коментарями Портнова і депутатами так званої «групи Портнова» (Писаренка та Олійника) дозволяють говорити про змішування представниками влади інформації та оцінки, вилучення окремих суджень з контексту для доведення своєї правоти.

Окрім того, Портнов доволі вдало використовував так званий ефект первинності та посилання на власну ексклюзивну поінформованість, коли мова заходила про переваги КПК, що випливали із тексту, затвердженого парламентом о 4-ій годині ранку 13-го числа. На жаль, представники опозиції не могли спростувати Портнова, оскільки жоден з них не відпрацював ніч у залі і не міг оперувати текстом КПК, щоб одразу вказувати на невідповідність реального тексту і слів Портнова.

Шустер, зі свого боку, не поінформував глядачів, що з 7 семи присутніх адвокатів двоє знаходяться у певній залежності від Портнова. Не наважився про це сказати і жоден депутат від опозиції. Тому складалося враження, що два бютівця, троє представників партій з НС-НС (Кармазін, Катеринчук і Зварич) сперечаються з двома незалежними депутатами, які «об’єктивно» підтримують Портнова. Значить, стосунки з цими людьми в парламенті для згаданих опозиціонерів важливіші за право їхніх же потенційних виборців на правду. Це є доволі показовим моментом взагалі для оцінки взаємодії представників влади та окремих опозиціонерів в таких ток-шоу.

Крім того, Шустер для однієї з історій з життя обрав персонажа, який може бути прямо залежний від депутата з Партії регіонів. Мова йде про харків’янина Анатолія Щедріна, який у свою історію включив згадку про «камарилью Луценка» без чіткого і зрозумілого пояснення вини ув’язненого екс-міністра в даному разі. Більше того, Щедрін згадав і «нашого депутата Діму» (напевно, мова йде про харків’янина-регіонала Дмитра Святаша), який втрутився у його справу і навіть погрожував правоохоронцям. Виникає закономірне запитання: чи може така залежна від представника команди Януковича людина бути свідком в ток-шоу на рівних з іншими постраждалими, і чи не була його поява влаштована саме для того, щоб в черговий раз принизити Луценка і звеличити Януковича?

Одним словом, постановка «Влада повертає справедливість людям» спрацювала б на всі 100%, якби не присутність адвоката Миколи Сірого та правозахисника Дмитра Гройсмана. Саме вони, а не так звані опозиціонери Зварич, Кармазін, Катеринчук, Одарченко і Прокопчук змусили найбільше нервувати і викручуватися Портнова і представників його групи. Більше того, Портнов зрештою був змушений кілька разів вдатися навіть до «фальшивої згоди» з Гройсманом, щоб хоч якось насамкінець знівелювати нищівну критику як КПК, так і реальної ситуації в кримінальній юстиції.

«Шустер-live» (Перший національний), 13 квітня

Епізод 1. Гройсман, Унгурян і Портнов

Савік ШУСТЕР: Нет, я знаю, что вы всегда хотите, но пожалуйста, Дмитрий Гройсман.

Дмитро ГРОЙСМАН: "Спасибо. Вы знаете, я на самом деле, конечно, не очень уютно себя чувствую в этой компании, потому что депутаты на заседания ходят очень плохо, говорят там очень мало, а тут очень хотят говорить. Это странный, конечно, феномен наш общественный. Но вот хотел бы я провести такой эксперимент публичный. Лена, вы меня ведь видите первый раз в жизни, правда?"

Олена УНГУРЯН: "Да".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Точно так же, как и я. Но я второй, потому что я видел кино по телевизору про вас раньше. Мы не говорили с вами в кулуарах. Правда ведь?"

Олена УНГУРЯН: "Правда".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Теперь хочу задать вам несколько вопросов. Скажите, вот вы сидели в тюрьме. Вы вообще-то знаете, почему вы сидели?"

Олена УНГУРЯН: "Нет".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Вы не знаете?"

Олена УНГУРЯН: "Нет".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Вам предлагалась, например, вашим следователем какая-то альтернатива? Например, вы даете показания на конкретного человека или в таком ключе, как вам предлагают – и вы выходите, например, на подписку о невыезде?"

Олена УНГУРЯН: "Нет".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Вы просто, грубо говоря, тупо сидели, потому что так захотел следователь".

Олена УНГУРЯН: "Да".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Это один из вариантов. Но на самом деле очень часто вот свобода человека в современной системе уголовной юстиции в Украине – это ведь предмет торга. Предмет торга – взять на себя большую вину. Предмет торга – оговорить невиновного человека. Сплошь и рядом такие вещи бывают. Это не записано в нынешнем Уголовно-процессуальном кодексе, это не делается по кодексу. Этого не будет записано и в новом кодексе, но это будет делаться так же. Потому что если когда в прошлом случае мы говорил о том, что… один из депутатов сказал, что по вас тут проехался танк, имея в виду прошлую систему криминально-процессуальной юстиции. Ну о’кей, сейчас по человеку проедется такой гламурный шестисотый "Мерседес" розового цвета. Идея будет точно та же, потому что люди сидят".

Савік ШУСТЕР: Дмитрий, я очень рад, что люди вас понимают и поддерживают.

Дмитро ГРОЙСМАН: "Да? Правда? Ну и отлично".

Савік ШУСТЕР: Но я хочу спросить у Андрея Портнова, предусматривает ли…

Дмитро ГРОЙСМАН: "Но только можно я закончу? Я потом опять буду молчать две следующих серии. Вы знаете, просто ведь кодекс изменится, машина изменится, но люди там будут сидеть точно те же самые. Они не изменятся никуда. Нет, я говорю не про СИЗО. Те люди, которые будут рулить системой уголовной юстиции. Вот эти люди в новом "Мерседесе" останутся те же со своими моральными, так сказать, принципами, со своими правилами, как они устроились на эту работу, кому они реально, а не формально подчиняются, кому платят, кому передают. Тут изменений, к сожалению, не произойдет. Но все-таки "Мерседес" гламурный лучше, чем грязный ржавый танк".

Савік ШУСТЕР: Спасибо. Я хочу дать слово Андрею Портнову, чтобы он откомментировал, предусматривает ли новый Уголовно-процессуальный кодекс вот такую историю, где можно давать показания, чтобы выйти на свободу, или кого-то наоборот, привлечь к ответственности и за это выйти на свободу? Вот есть механизмы, которые предотвращают это?

Андрій ПОРТНОВ: "Во-первых, я хочу сказать, что в том, что сказал господин Гройсман, мы с ним единомышленники. Не имеет смысла совершенно с ним спорить, потому что он сказал чистую правду. И принятие одного кодекса ведь недостаточно. Ведь с Луны не завезешь милиционера, с Луны не завезешь прокурора и судью. Он же здесь работает, он же ментально вышел отсюда. Но давайте посмотрим, какие у нас два варианта. Нет ни одного шанса, если ничего не делать. Вы сегодня все свидетели того, что проделана огромная работа и закончена она результатом. Есть конкретный новый документ. Вот даже господин Гройсман говорит, что два там плохих варианта, но один из них менее плохой – тот, который новый. Я правильно вас понял, да? Ведь есть сегодня спор профессиональный. Но 20 лет независимой Украины этот документ не принимался. Сегодня он принят. Сегодня он создает меньше механизмов для того, чтобы принимать незаконные решения. Давайте рассмотрим сейчас ситуацию с милиционером-преступником. Вот, допустим, милиционер-преступник, который хочет совершить незаконное действие в отношении гражданина. Вот раньше он смотрит, какие у него для этого есть инструменты. Так, а вызову-ка я его сейчас сюда для того, чтобы он дал здесь показания, заставлю на кого-то указать, дать показания. А сегодня по новому документу да не имеет смысла, не является это доказательством в суде. Например, он думает так, прокурор незаконно действующий: сейчас я скажу, попрошу меру пресечения в виде содержания под стражей, у суда попрошу, а прежде чем попросить, предложу какой-то коррупционный механизм влияния или в бизнес попытаюсь войти. А новый документ не предусматривает такой альтернативы. Прокурор не может с этим предложением прийти в суд – прямо запрещено новым законом. Это что обозначает? Даже если это милиционер-преступник, у него нет теперь альтернативы, у него не с чем прийти, ему не с чем напугать. То есть конечно же, будут преступники и в милицейской форме, как и другие преступники, но у него для этого совершенно меньшее количество инструментов. Это шаг вперед, это же абсолютно очевидно".

Епізод 2. Щедрін, Гройсман, Портнов

Савік ШУСТЕР: Господа, давайте, у нас есть люди, которые из-за правосудия реально пострадали. Пожалуйста, расскажите вашу историю коротко.

Анатолій ЩЕДРІН: "Я, прежде, чем рассказать мою историю, я просто, мне диво становится. Или наши депутаты не бывают на местах, или просто тоже не хотят сказать правду. О какой судебной системе вы говорите сегодня, она что есть? Ее нет, судебной системы. Я говорю за наш чугуевский суд, я говорю за наш Харьковский апелляционный суд. Сидят коррумпированные чиновники. О чем вы, о какой Конституции вы говорите? Доллар выше закона. Убили дочь. Умышленно. Сознательно убили дочь за мою правозащитную деятельности. Я был 4 года депутатом Харьковского областного совета, возглавлял комиссию по правам человека, был членом Международного общества прав человека. Убили и меня обвинили. Вот представьте, как выдержит женское сердце, мать, которая воспитывала одного ребенка. И сегодня злостное, умышленное, откупился за доллары. И вот здесь вы защищаете Луценко, когда он плюнул прокурору. Это свое, больно. А почему он Сенчуку не плюнул в лицу, когда я им сказал, что Сенчук поддерживает мафию? Он стоял рядом со своей этой, Луценко, камарилью. Как можно было держать этого прокурора, хотя я его тоже поддержал. Меня уговорил Анатолий Васильевич, бывший прокурор… зампрокурора области. Говорит, это самый был порядочный. Вот сегодня говорят: "Да вот, донецкие, с Донецка прислали". А что, львовские были лучше? Львовские были лучше? Господа, доллар выше закона. И сегодня. Какие реформы можно сегодня проводить, когда все коррумпированы снизу доверху? Ну как можно сегодня? Как… Ну, слов нет. Решение суда. Меня обвинили. Обвиняет Апелляционный суд".

Савік ШУСТЕР: А что случилось?

Анатолій ЩЕДРІН: "Значит, у нас предстояла свадьба, и мы ехали в Харьков на "Барабашиху", ну, скупиться".

Савік ШУСТЕР: Свадьба у дочки, я так понимаю?

Анатолій ЩЕДРІН: "Да, у дочки. Ехал я, зять, дочка и мать. Ну, вот когда она садилась в машину, говорят, что Бог есть, наверное, поверишь. Я говорю: "Юлечка, садись впереди, со мной рядом". Она: "Да нет, я рядом с мамой". Догоняет "ГАЗель" богатого человека. Хоть говорят, что он там деньги платил – нет. Я знаю, кто проплачивал, сколько прокурор денег взял, и почему так защищали. И когда "ГАЗель", я ехал впереди, он едет сзади, ударил меня в зад – не в левую сторону, а в правую сторону. И сидит чиновник, Крыцин, следователь, и говорит: "Да вы знаете, вы резко взяли маневр влево". Я говорю: "Если бы я резко взял бы маневр влево, куда б удар бы был? В левую сторону. А у меня удар в правую сторону". Удар попутный, эксцентричный, правый задний".

Савік ШУСТЕР: Значит, в итоге, удар, ваша дочь погибла.

Анатолій ЩЕДРІН: "Погибла, да".

Савік ШУСТЕР: И вас обвинили в ее смерти?

Анатолій ЩЕДРІН: "И меня обвинили. Идет следствие, да. Скажите, пожалуйста, неужели вы сегодня, вот я слушал передачу там в коридоре, неужели вы не видите, сидит один судья коррумпированный и правит судьбой. Один. Раньше хоть в советское время (вы все критикуете) но, люди добрые, там хоть сидели народные заседатели. А сейчас никого нету. Он что хочет, то и делает. Понимаете? Неужели это не видит Президент? Я пишу письма Пшонке: "Ваша система подрывает Президента. Выборы будут – вы их проигрываете уже на сегодняшний день. Вас никто не слушает. Или вы не можете тогда навести порядок в нашем регионе. Наведите в Харькове". Новый прокурор пришел. Прихожу к нему на прием, даю документы. Ну, люди добрые, прокурор совершенно никаких мер не принимает. Защищает своих работников, и он защищает мундир. Я хочу сказать, господин прокурор, этот мундир грязный и в крови моей дочери. Вот выносится решение Верховного Суда. Мы же его должны выполнять? Должны выполнять. Не выполняет никто. Никто. Я написал кассационную жалобу. Вот она находится – Верховный Суд. Обратите внимание, люди добрые, что пишет: "Кроме того, в определении Верховного Суда Украины указывалось, что доводы Щедрина от обстоятельствах ДТП ничем не опровергнуты, а выводы суда в части невиновности в ДТП водителя автомобиля "ГАЗель" Просвитухина неубедительно".

Савік ШУСТЕР: Ну так вернули в чугуевский суд?

Анатолій ЩЕДРІН: "Вернули в чугуевский суд. В новом составе судья".

Савік ШУСТЕР: Опять расследовали, опять…

Анатолій ЩЕДРІН: "Да, снова меня обвинили. Обвинили и еще хотели и посадить. Но тогда я обратился к нашему депутату, к депутату, к Диме. Он, правда, так. Занимался спустя рукава, но он попросил своего помощника по депутатской деятельности. И он Коврыгину позвонил. Говорит: "Если вы посадите Щедрина, я лично приеду, посажу тебя в мешок и отвезу тебя на КПЗ в Киев". Тогда, конечно, немножко ситуация мягче стала".

Савік ШУСТЕР: Спасибо. Спасибо, я… Мы просто… Дмитрий. Дмитрий, что вы хотели сказать?

Дмитро ГРОЙСМАН: "Я хочу сказать несколько вещей. Интересно, я не увидел, как люди реагировали, когда все это".

Савік ШУСТЕР: 100%.

Дмитро ГРОЙСМАН: "100%? Ну понятно".

Савік ШУСТЕР: А могу я вас прервать на две секунды? Не на две, а на 60 секунд. Я с Анатолием Щедриным попрощаюсь.

Анатолій ЩЕДРІН: "Нет. Я хочу еще сказать. Я не все сказал".

Савік ШУСТЕР: Да никакой программы – года не хватит, чтоб вы все сказали. Я вас понимаю.

Анатолій ЩЕДРІН: "Но я хочу сказать вам спасибо. Если вы сегодня пойдете Президентом – вас изберут. Если вы пойдете депутатом – вас тоже изберут. Спасибо за эту программу".

Савік ШУСТЕР: После ваших слов меня еще застрелят. Не надо, я ни в какие Президенты не пойду.

Анатолій ЩЕДРІН: "В этой стране все может быть. Но я хочу сказать: я не остановлюсь, я буду… Они со мной поступают жульническим путем. Я с ними согласно закона действую. Если не будет принято… Я хочу, чтоб Президент меня услышал, который тоже встречался со мной в Харькове и пообещал мне, говорит: "Мы все расставим на свои места". Но никто ничего пока не расставляет".

Савік ШУСТЕР: Спасибо. Спасибо, Анатолий. Я думаю, что мы еще встретимся в программах о правах судей.

Анатолій ЩЕДРІН: "Спасибо. И давайте специально по Харькове проведем программу".

Савік ШУСТЕР: Тем более, что вы настоящим правозащитником стали. Тем более. Андрей Диденко, я его приглашаю. Короткая пауза – и потом выскажемся.

Савік ШУСТЕР: Прямой эфир, Первый национальный, телеканал "Эра". Андрей Диденко у нас в студии. Мы сначала послушаем и правозащитника, и депутата.

Дмитро ГРОЙСМАН: "Предыдущий наш случай, который мы разбирали, он как бы интересен даже не тем, что он все равно типичен. Хотя, может не так сильно, но такие вещи тоже бывали. Типичен, к сожалению, реакцией аудитории. Аудитории нравится – это самое страшное. Я обращаюсь сейчас к людям. Аудитории нравится, когда есть хороший, порядочный народный депутат, который, или его помощник, который может позвонить судье. Это мы считаем нормальным явлением, если он за добро борется таким методом. Хотя, на самом деле, это точно также страшно, как когда другой народный депутат, или его помощник, или Президент угрожает подвесить за известные там органы другого судью. Это ведь тоже известные вещи. Это все звенья одной цепи. Это все тоже зло, только с другой стороны".

Савік ШУСТЕР, ведучий: Слава Богу, вас люди понимают.

Дмитро ГРОЙСМАН: "Ну да, меньше, чем понимали доброго депутата, но, тем не менее, это как бы это так. На самом деле, вот тут корень нашего зла. Он не в депутатах. Это ведь мы не пошли штурмовать Верховную Раду, когда увидели, как 50 депутатов проголосовало за 226 там или сколько. Это наша проблема, это мы будем платить эту цену, никто другой. Депутаты, к стати, меньше будут за нее платить. Но это первая часть. Я хотел говорить о другом. Кодекс, на самом деле, очень неплохой. Но, как говорится, "дьявол в деталях", и много как бы зла там все-таки тоже есть. И как моя бабушка покойная говорила, если к тысячи килограммов меда добавить килограмм дерьма, то будет 1001 килограмм дерьма все-таки. Понимаете, вот мы говорили о… мы говорили о роли защитника, которая сейчас есть. Но тут депутаты не упомянули, что теперь адвокат может быть защитником (вы не скажите, что это неправда), в том числе и для потерпевшего. Теперь уже потерпевший должен себе иметь адвокатом себе защитника. И гражданский… И для гражданского ответчика, и для гражданского истца тоже по уголовным делам, по-моему, для… Может, да. Смотрите, может быть лицо, которое имеет, в наших условиях (так написано в законе), в наших условиях это будет императивная норма. Теперь посмотрите другую ситуацию. Формально уголовный проступок, да, то, что сейчас называется административным правонарушением, некоторые виды административного правонарушения, мелкое нарушение. Скажем, мера наказания может быть штраф, к примеру, ну или там админарест. И поэтому делают теперь, защитником может быть адвокат. Что для человека выгоднее будет – взять адвоката, которому нужно будет заплатить, скажем, там, 2-3 тысячи гривен – это минимум, который может быть, когда сумма вопроса, цена вопроса – до тысячи гривен штрафа, или взять на себя вину там, где ты невиновен, махнуть на это и закрыть? Хотя, любой нормальный юрист без лома, я имею ввиду, без свидетельства адвоката, не включенный в реестр, та даже грамотный родственник может прийти и адекватно осуществлять защиту. И еще одно. Вот мы говорим… Одну секунду, я только хочу сказать, что, смотрите, мы ведь пред… Мы забыли о жертвах. Если для жертвы, ее защищать должен тоже адвокат, то тогда вопрос. Мы ведь не даем адвоката по закону про бесплатную правовую помощь жертвам. Правильно? Их нету. Там они не перечислены. Как быть с этим?"

Андрій ПОРТНОВ: "Спасибо. Я можно парирую Дмитрию? Мне нравится, Дмитрий, что вы задаете профессиональные вопросы, и ваша деятельность, как правозащитника. Хочу одну неточность…".

Дмитро ГРОЙСМАН: "Это самый плохой комплимент, когда власть хвалит правозащитника. Хуже не может быть".

На «Інтері» у «Великій політиці» 13-го квітня політична частина програми точилася навколо двох тем: рішення Конституційного суду щодо визнання неконституційними окремих положень нового закону про вибори народних депутатів та кадрового резерву Президента.

В першій частині відповідати на доволі незручні запитання запрошених журналістів довелося голові фракції Партії регіонів Олександру Єфремову. Навіть у найбільш критичні моменти ведучий Євгеній Кисельов не втручався і дав повну свободу запрошеним колегам заганяти в кут одного з лідерів Партії регіонів.

Проте, на нашу думку, секрет такої відкритості простий: у «Великій політиці» вдало приховали важливу інформацію про рішення Конституційного суду. І напрям дискусії дав сам Кисельов та маніпулятивний сюжет Кіри Толстякової:

Євген КИСЕЛЬОВ, ведучий: Здравствуйте. Я приветствую всех, кто в эту минуту смотрит в прямом эфире телеканал "Интер". Это программа "Большая политика". И я – ее ведущий, Евгений Киселев. За роялем у нас сегодня, как всегда, композитор и исполнитель Олег Шаг. Поприветствуем его. Среди самых важных событий минувшей недели – ожидавшееся решение Конституционного суда, который признал, что один кандидат в депутаты не может одновременно участвовать в парламентских выборах и по мажоритарному округу, и по одному из партийных списков. Тему продолжит в своем репортаже наш кореспондент Кира Толстякова.

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Рішення Конституційного суду про заборону паралельного балотування, на яке ніби всі чекали, викликало бурхливу реакцію в опозиціонерів.

Андрій КОЖЕМ’ЯКІН, народний депутата, БЮТ-"Батьківщина": "Тоді, коли приймався цей законопроект, і лідер фракції, і представники фракції Партії регіонів в один голос кричали, що ніяких змін в цей законопроект більше вноситися не буде. це законопроект раз і назавжди.

Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат, фракція Партії регіонів: "Нормальное решение Конституционного суда. Чтобы жизнь малиной не казалась кандидатам в народные депутаты".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Те, що опозиція рішення суду сварить, а "регіонали" хвалять – недивно. Експертна спільнота вважає, що заборонене подвійне балотування найбільше вигідне партії влади та найменше її парламентським опонентам. Принаймні одразу після резюме Конституційного суду спілка опозиційних сил під загальною назвою "Комітет опору диктатурі" призупинила формування єдиного списку кандидатів-мажоритарників. Взагалі тепер перед кожним претендентом на парламентське крісло постав нелегкий вибір: іти по округу – так би мовити, уроздріб, чи за партійним списком – оптом із однопартійцями.

Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат, фракція Партії регіонів: "Либо я ее виду в ЗАГС, либо она ведет меня к прокурору. Это непростой выбор. И в списке можно оказаться на очень далеком месте, и список партийный может оказаться вообще непроходным. А в округ – это надо потратить очень много сил, здоровья. Команда – она не бывает бесплатной. Время – а время летнее, осеннее. Есть и семья. Поэтому многие задумываются: вообще ли избираться".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Всидіти на двох стільцях вже не вдасться. А там, де є вибір, повно несподіванок. Та куди податися конкретному кандидатові – вирішуватиме партійне керівництво. Політологи креслять формулу: хочеш на вибори – демонструй відданість та дисциплінованість.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог: "В Раду стали ходить чаще. Те организации, которые сейчас проводят исследования по парламентской статистике, обратили внимание, что за последний год резко возросло число депутатов, которые стали прилежно посещать Верховную Раду".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Найважчий вибір перед лідерами тих політсил, які балансують на межі п’ятивідсоткового бар’єру. Серед таких, за даними соцопитувань, політичні сили Анатолія Гриценка, Олега Тягнибока, Віктора Ющенка, Миколи Катеринчука. Нинішні рейтинги свідчать: за партійними списками депутатських корочок їм не бачити. А от в округах цим лідерам значно легше отримати більшість симпатій виборців. Утім тут вже мова не лише про власне світле політичне майбутнє - це ще й справа честі.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог: "Если он не идет во главе своей партии на выборы, однопартийцы будут обижаться, избиратели будут говорить: какой же ты партийный лидер, если бросаешь на произвол судьбы свою родную партию".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Якби паралельно балотування не відмінили, розкручені політичні особистості у буквальному сенсі роздвоїлися: вписалися і у список, і в округ. Втім дехто, як кажуть у великій політиці, вже зробив свою ставку.

Андрій КОЖЕМ’ЯКІН, народний депутата, БЮТ-"Батьківщина": "Я не йду по мажоритарному округу. Це факт. Тому що в мене досить багатий спектр роботи. І обов’язки у фракції, партії".

Андрій ПАРУБІЙ, народний депутат, фракція блоку НУ-НС: "Я все життя, коли обирався, крім останніх виборів, я обирався по мажоритарній системі. Я знаю роботу з людьми".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Обрати між списком і "мажоритаркою" – для кандидата це фактично обрати стиль життя на найближчі півроку. Доки учасник списку почувається відносно спокійно, підтриманий загальнопартійною агітацією, "мажоритарник" змушений заробляти голоси покращення життя вже сьогодні: ремонтувати, лагодити чи принаймні імітувати бурхливу діяльність.

Євген ЦАРЬКОВ, народний депутат, фракція КПУ: "В Одессе был веселый случай, когда действительно стояло дерево столетнее, и жильцы дома пожаловались: нам надо его спилить. На следующий день утром драка чуть ли не была от кандидатов, приехали их с пилами помощники пилить одно дерево. Но в итоге дерево спилили. Выборы закончились. Оно упало. Оно во дворе так и лежит. И люди ждут, когда будут следующие выборы".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Ну і зазвичай вмикається грошовий дощ. Ніхто з політиків, звісно, не скаже такого про себе. Але про колег охоче свідчать. Таке явище, як підкуп виборців, котре політологи винахідливо іменують "соціальною корупцією", існує.

Андрій ПАРУБІЙ, народний депутат, фракція блоку НУ-НС: "Бачачи по Західній Україні, як деякі з бізнесменів готуються до виборів, зрештою маючи, наприклад, Київ, я можу підтвердити, що на цих виборах грошові мішки будуть підкупляти людей величезними сумами, величезними коштами. І прямо, і опосередковано. І тому я теж допускаю, що ці вибори по вкладенню фінансів бізнесменів в округи можуть бути безпрецедентними".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: В залежності від округу та особистої розкрученості, "мажоритарнику", кажуть дослідники, знадобиться у цій кампанії два-три мільйона доларів. Із розрахунку приблизно сто доларів різних витрат на один голос. Викласти чималі гроші змушений буде і той політик, який забажає до списку.

Олександр ЧЕРНЕНКО, Комітет виборців України: "Якщо ми раніше говорили про три-п’ять, можливо, мільйонів для сторонньої людини за місцем у списку, то зараз, очевидно, це буде дорожче".

Кира ТОЛСТЯКОВА, кореспондент: Словом, щодо грошей, то і "мажоритарка" і партсписок влетять охочим у копієчку. Що на цьому заробить країна – складне питання. Адже з 91 року в Україні бувала і змішана, і пропорційна, і мажоритарна системи виборів. І ось тепер, виходить, все знову повернулося на початок. Більшість політологів тішить: Верховна Рада оновиться. І сподіваються, що "кнопкодавства" поменшає. Адже "мажоритарники", кажуть політологи, схильні діяти більш самостійно. Ну, або принаймні на початку.

А справа в тому, що в тому ж рішенні КСУ визнав неконституційним положення закону про вибори народних депутатів, згідно з яким зарубіжні виборчі дільниці включаються до складу одномандатних округів на території Києва. Це означає, що на наступних виборах зарубіжні виборчі дільниці не будуть включені до складу київських мажоритарних округів, але увійдуть до складу багатомандатного загальнодержавного округу. Тож виборці за кордоном зможуть проголосувати на цих дільницях тільки за партійні списки.

Таке рішення КСУ один з чільних депутатів Партії регіонів, голова Комісії із зміцнення демократії та утвердження Верховенства права при Президентові України, представник ПАРЕ у Венеціанський комісії Сергій Головатий назвав жахливим: «Конституційний суд порушив засадничі принципи Конституції, які стосуються волевиявлення громадян України та їхнього права на здійснення влади під час виборів. Це є жахлива ситуація. Я не знаю жодної країни в Європі, де б громадяни були позбавлені виборчого права. Це юридична оцінка. А щодо політичної оцінки рішення КС. Це рішення величезна цеглина у можливість невизнання виборів, що відбудуться восени, справедливими.»

Отже, член фракції ПР, знавець конституційного права і один з авторів тексту Конституції 1996 р. назвав рішення КСУ, яке так розхвалював Єфремов, порушенням Конституції.

Чому Кисельов і Толстякова приховали цей важливий аспект від глядача? Чому присутні в студії журналісти не запитали про таку очевидну і кричущу річ? Це ставить питання не лише про профпридатність чи громадянську свідомість учасників ток-шоу, а й про цілі, які переслідують залаштункові консультанти ведучого і журналістів «Великої політики». Адже владі вигідно змістити акценти і відвернути увагу від відвертого порушення конституції на скандали всередині опозиції.

Іншим прикладом маніпулювання інформацією є превентивна нейтралізація інформації про російське громадянство міністра оборони Саламатіна. Єфремов, судячи з характеру його відповіді, був явно готовий до навідного запитання Кисельова. Про це свідчить хоча б той факт, що відповідаючи на це запитання, Єфремов згадав міграційну службу, яке ще не створена і не існувала тоді, коли приймалося рішення по Саламатіну. Але при цьому він не згадав норму закону про вибори, яка діяла на той час. Зокрема, про те, що кандидату, який надає недостовірні дані, ЦВК має відмовити в реєстрації. «Заднім числом» цю справу може розглядати хіба що адміністративний суд і то за наявності певного тлумачення Конституційного суду.  Натомість глядачі почули розмови про громадянське суспільство і сентенцію Єфремова, що він особисто після подібного звинувачення, яке завдає шкоди партії, подав би у відставку. Таке собі коротке випускання пару з наміром закрити цю тему для подальшого обговорення.

Євген КИСЕЛЬОВ, ведучий: Хорошо. Александр Сергеевич, вот вопрос по поводу соблюдения закона. Еще одна шумная история на этой неделе. Выяснилось, что министр обороны новый, господин Саламатин, всего шесть или семь лет назад стал гражданином Украины. Получается, не имел права в 2007 году, по закону, избираться нардепом. Вопрос: как с этим быть?

Олександр ЄФРЕМОВ: "Вы знаете, что меня радует? Меня радует, что у нас формируется гражданское общество. И что раньше мы не знали, какие люстры висят у Президента Кучмы, а сегодня мы все знаем о ныне действующем Президенте. Мы раньше не знали, кто откуда приехал и как регистрировался. Все, что есть сегодня – мы это знаем. И это положительно. А дальше за этим следует следующая работа. Я понимаю прекрасно вашу точку зрения. Дайте мне до конца рассказать. А дальше возникает следующее. У нас существуют государственные институты, которые обязаны этим заниматься. У нас существует миграционная служба, у нас существует паспортный контроль, у нас существует в конечном итоге Центральная избирательная комиссия, которая должна проверять эти все факты. И вот сегодня, если этот факт вскрылся, значит, существует соответствующие организации, которые обязаны проверить и дать заключение: если этот так, то согласно закона предложить выход из этой ситуации. Другого что-то сказать в этом вопросе, если мы строим действительно правовое государство, просто невозможно".

Вадим ДЕНИСЕНКО: "З точки зору моралі, про яку ви так багато говорили, ця людина повинна подати у відставку, якщо справді він нечесно став депутатом?"

Олександр ЄФРЕМОВ: "А это ему надо задать вопрос".

Вадим ДЕНИСЕНКО: "Я хотів би вам задати питання".

Олександр ЄФРЕМОВ: "По мне вопросы…"

Вадим ДЕНИСЕНКО: "Як би ви поступили? Ви би подали зараз заяву про відставку?"

Олександр ЄФРЕМОВ: "Если бы меня кто-то обвинил в чем-то нечестном, и я понимал, что это наносит вред репутации моей политической силы, я бы сразу подал заявление на отставку. И, кстати, я это делал. Когда, к примеру, когда пришел Ющенко к власти, я, будучи губернатором, имея 186 дней отпуска, и предложение, что мне могли подписать, и я еще полгода был бы в должности, я честно в тот же день, в ту же ночь написал заявление по собственному желанию, что складываю с себя полномочия согласно Конституции. Меня это никогда не сдерживало".

Проте представникам влади навіть на «Великій політиці» не завжди вдається знайти вдалу відповідь на справедливий і аргументований закид з боку опозиції. Це видно з епізоду обговорення ідеї створення президентського кадрового резерву, коли два представники Банкової (Єрмолаєв, Піховшек) разом з Кисельовим не змогли знайти контраргументів на репліки депутата-опозиціонера Олеся Донія про справжні принципи кадрової політики «донецьких». І Доній спромігся відстояти свою правоту, хоча проти нього виступали три представника Банкової. Саме таких прямих тверджень і бракувало опозиціонерам на «Шустер-live»:

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Власне, колеги ж знають, що існують два підходи до самого терміну "еліта". Або еліта означає найкращі кадри, найморальніші кадри, і тут ми можемо проводити місток між елітою і інтелектуалами. І у нас достатньо є в країні людей, які гідні цього імені. І можна називати і Сверстюка, і Мариновича, і Овсієнка. І вони пройшли через табір. І власне досягли того, що їх можна називати такою інтелектуальною елітою. Досягли такого права. На жаль, більш не просто побутує визначення еліти другого плану – це за формальними ознаками фактично те, що пан Телешун назвав істеблішментом – ті, хто мають право приймати рішення, тобто ті, хто керує, тобто ті, хто на горі вертикалі. Все набагато легше. Тут немає моральних критеріїв. Цю еліту можна визначити за суто формальними критеріями. І в даному випадку тоді ми можемо перекинути місток до сюжету, тому що якість цієї еліти… Вони є за формальними ознаками елітою. Наш Кабмін, керівники адміністрації, Президент, прем’єр – за формальними всіма ознаками це еліта. А от щодо якості цієї еліти – це фактично, як у вашому сюжеті "елітний секонд-хенд". Я завершую. І в цьому плані знов-таки те, що різниця, що казав Андрій Єрмолаєв. Тому що… він один з найкращих представників нинішньої влади. Але він змушений фактично видавати бажане… не те, що навіть бажане за дійсне, а наводити якісь просто… ну, не знаю, якусь… розкидувати просто якісь яскраві карти і приховувати те, що є насправді. І цьому слугує ця ідея з кадровим набором Президента. Ви що, думаєте, що туди будуть набирати якісних моральних, чесних і дієвих? Ні. Що сказав пан Телешун? В першу чергу, а для чого? А тепер ми знаємо, для чого. А для того, щоби обирати якомога більше з кишень звичайних українців, і для того, щоб тримати всіх в страху. А для цього не потрібні нормальні люди, у них і так є еліта. Я скажу, звідки набирається кадровий потенціал для нової еліти цієї влади: це одна область – Донецька, це аморальні люди, і оце кадровий потенціал для цієї еліти. Саме тому вони призначають з Донецької області, всюди – і в Криму, і в прокуратуру, і в різні регіони, і в різні міністерства, і в Кабмін, і згори, і донизу. І точно таких же кадрів вони будуть і підбирати, які будуть прокурорами, які будуть суддями, які не будуть дотримуватись законів і моралі, які будуть просто брати під козирок те, що вимагає ця влада. От така у на еліта, на жаль, секондхендівська, і таких вони підбирають собі з нових кадрів".

В’ячеслав ПІХОВШЕК, журналіст: "Я не можу з цим погодитися".

Євгеній КИСЕЛЬОВ, ведучий: Не можете?

В’ячеслав ПІХОВШЕК, журналіст: "Я не можу з цим погодитися. Більш того, факти говорять просто про протилежне. Кожен раз кожен з діючих президентів України обирав собі оточення з місця попередньої роботи. Тобто структура влади Леоніда Даниловича Кучми – це військово-промисловий комплекс України плюс Дніпропетровськ. Він знав людей з Дніпропетровська, брав звідти людей. Леонід Макарович Кравчук – це секретаріат Компартії України, Хоменко, його голова Адміністрації звідти приходить. Віктор Андрійович Ющенко – група "Гуцули" Івана Васюника, тому що він довіряв цим людям. Людина першого рівня завжди довіряє певному колу, і Янукович тут не виняток, Кучма робив би те саме. Більш того, був цілий період історії Радянського Союзу, коли 12 із 18-ти членів політбюро ЦК Компартії Радянського Союзу були дніпропетровцями, випускниками Дніпропетровського металургійного інституту, тому що Леонід Ілліч їх особисто знав. Він всіх забирав із Дніпропетровська, з Кишинева, потім з Казахстану ще кілька людей. Тобто в цьому випадку принцип кадрового відбору працює дуже простий, в усякому випадку, і в ситуації з Януковичем так само відбулося. Тобто спочатку були роздані посади тим, хто з ним ішов під час виборів, а потім же ж багато пішло, кілька губернаторів, Сухий, Горбаль, пішли, які просто не потягнули роботи, так сталося. Тобто тут є певна ротація".

Сергій ТЕЛЕШУН, Національна академія державного управління при Президенті: "З'явилися нові фігури, з інших команд".

В’ячеслав ПІХОВШЕК, журналіст: "З'явилися нові фігури, з інших команд. Петро Порошенко – прихід, Тігіпко – прихід, це ламає "донецьку" логіку, "єнакіївську" – тим більше".

Євгеній КИСЕЛЬОВ, ведучий: Глава Администрации господин Левочкин тоже у нас не донецкий. Я приводил пример, господин Хорошковский тоже вроде не донецкий".

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Якщо дозволите, є донецькі ті, хто погоджується грати за їхніми правилами. А ще раз кажу, а правила їх аморальні".

Євгеній КИСЕЛЬОВ, ведучий: Ну, хорошо. Олесь, извините, я просто хотел бы… Вот вы в одном из интервью говорили о том, что главная проблема, поправьте меня, если я вас неточно цитирую, главная проблема украинской элиты – какая сонная болезнь, как у подводников, что вот когда они быстро поднимаются с морских глубин, организм не справляется с перепадом давления.

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Не проблема, це реальність".

Євгеній КИСЕЛЬОВ, ведучий: Вот дальше цитата: "У тех, кто из мальчиков с уличных бригад внезапно превратился в миллиардеров и политиков, есть проблемы с этикой". Ну хорошо, а вот откуда могла-то взяться другая элита? Как им избежать такой сонной болезни? Ну, скажем, вот лидеры революции на граните, они если бы вознеслись сразу на руководящие должности, они, на ваш взгляд, не испытали бы сразу те же проблемы?

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Я думаю, що, на жаль, немає масового припливу якісних моральних людей в різні сфери життя, і це пов’язано не з останнім двадцятиріччям, а пов’язано з відсутністю, тому що винищувалась тяглість поколінь постійно, за рахунок репресій – або фізичних, або моральних, за рахунок вимушеної еміграції, винищувалась тяглість поколінь, і тому наступні покоління не могли перебирати на себе від своїх батьків, від своїх дідів найкращі моральні якості".

Євгеній КИСЕЛЬОВ, ведучий: Ну да, еще был такой феномен, как человек проявил себя в Украине, в Киеве, его сразу социальные советские лифты поднимали куда-нибудь на московский или там…

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Або якщо нормально себе проявляли, то, швидше за все, кидали просто в мордовські табори".

В’ячеслав ПІХОВШЕК, журналіст: "З тобою ж то інше відбулося насправді, ти був лідером революції на граніті, з'їв тебе Сергій Петрович Головатий, коли ти почав робити політичну партію. Це приклад чого?"

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Ну, насправді на той момент, якщо вже цю тему доторкнувся В'ячеслав…"

В’ячеслав ПІХОВШЕК, журналіст: "Ну я правду кажу ж".

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Злякалися молодого покоління всі старші еліти. І в консенсус між владою і опозицією було прийнято рішення комуністами і Народним рухом про підняття вікового цензу для того, щоби такі як я не мали права балотуватись тоді до Верховної Ради".

В’ячеслав ПІХОВШЕК, журналіст: "Ще один приклад".

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Коли потрібно було не зараз ставати депутатом, а саме тоді. Власне, це один з прикладів просто напросто, коли молода поросль лякає попередню владу. А зараз в чому біда, що альтернативи з молодої порослі на цей момент моральної може і не виникнути, бо підбирає влада уже за рахунок таких кадрових резервів аморальний молодняк. Адже в кожного покоління є люди моральні, є люди аморальні. І відбір може бути, от штучний відбір може бути позитивний, а може бути й негативний. Зараз знов посилиться серед тих, хто думає, серед студентів, серед тих, хто закінчив університет, чемоданні так звані настрої. Хороші люди хочуть виїжджати з цієї країни, ось в чому біда. А значить, будуть залишатися погані, із цих поганих буде формуватися влада".

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного інституту стратегічних досліджень: "Можно одну реплику?"

Євгеній КИСЕЛЬОВ, ведучий: Да, пожалуйста.

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного інституту стратегічних досліджень: "Ну, я просто попросил бы. Вот сейчас вроде бы моральный разговор, и, Олесь, походя, 500 тебе неизвестных человек ты уже определил, я не хочу повторять это, я думаю, это неправильно и не морально. Ну, может оказаться, что механизм работает не для элиты вообще, а для управленческой системы. И я надеюсь, что люди, которые будут участвовать в конкурсе, будут идти искренне, а совсем не потому, что они братья, сватья, там, или какие-то блатные. Я думаю, это будут нормальные ребята".

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, НУ-НС: "Я дуже радий, але насправді зараз двадцятирічні люди, які отримують посади, чи в Криму, невже мало прикладів? Вони не просто з Донецька, вони з Макіївки, які приводив їх Джарти. В Київській області, хто у нас очолює ДАІ, хто у нас очолює МВС? Просто люди з донецькою пропискою. Вони може десь якісні, да? Ну я не знаю, я думаю, що якісні вони за іншими критеріями. І ті люди, яких ви підбираєте…".

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено  тут.  

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
3s.tv
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1518
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду