Із широко заплющеними очима
00:00,
26 Травня 2012
1528
Складається враження, що з наближенням виборів інформаційна складова ПР відчутно «провисає». У спікерів влади небагато шансів протистояти опозиційній риториці, якщо вони працюватимуть у нинішньому режимі. І якщо це, схоже, не турбує владу навіть напередодні виборів, то напрошується тривожний висновок: влада добиватиметься перемоги іншими методами. Огляд політичних ток-шоу за 18–20 травня 2012 року.
Років десять тому, коли фахівці з інформаційних маніпуляцій із президентської адміністрації Леоніда Кучми старанно вибудовували єдину систему дезінформації власного населення, у їхній діяльності ще можна було знайти певний практичний зміст. Тоді телебачення було чи не єдиним вікном у світ для переважної більшості українських громадян, і стратегію замовчування незручних фактів та «єдності інтерпретацій», виражену у формі сумнозвісних темників, можна було розцінювати як суттєвий фактор «промивання мізків».
За різними даними, у 2000 році число інтернет-користувачів складало лише 200 тис. За даними аналізу інтернет-аудиторії України в березні 2012-го, доступ до інтернету мало 48% мешканців України віком 15 років і старше. Користуються інтернетом:
42% (16,9 млн) раз на місяць і частіше,
39% (17,7 млн) раз на тиждень і частіше,
31% (12,4 млн) щодня, або майже щодня.
Ця невеличка довідка непогано ілюструє можливості українців щодо отримання інформації про політичне життя з альтернативних та опозиційних джерел і змушує всерйоз замислитися над питанням, наскільки впливовим і переконливим є висвітлення політичних реалій «у телевізорі»? А відповідно – чи не зводиться роль головомовців від різних політичних сил до персонажів театру маріонеток? За якими якщо й спостерігають, то лише як за своєрідною розвагою – невисокої якості, але безкоштовної.
Така версія виглядає дуже реальною, якщо згадати, скільки зусиль доклали політики за останнє десятиріччя, щоб остаточно поховати довіру громадян до своєї публічної риторики.
В цьому контексті в політичних ток-шоу минулого тижня цікаво було спостерігати, як саме «спікери влади» спробують «пригасити» ефект від негативних оцінок дій чинної української влади з боку європейських інституцій. Нагадаємо, що ці оцінки, як і заклики до політичного бойкоту Євро-2012, прозвучали ще напередодні прийняття відповідної резолюції Європарламенту.
Очевидно було, що, працюючи в рамках підготовлених політтехнологічних меседжів, спікери від влади відчувають жорсткий когнітивний дисонанс, намагаючись поєднати тези про «самостійність політичного курсу в національних інтересах» із підтвердженням «європейської орієнтації» й туманними натяками про «іноземний слід в антиукраїнській кампанії» – чи то німецький, чи то російський.
Несподівано до цих тез долучається чергова інвектива на адресу ув’язненого екс-прем’єра, яка як завжди має означати, що «при ній було ще гірше». Але оскільки сюжет не введено в контекст, його застосування остаточно перетворює виступ на хаотичний викид неструктурованої інформації, яка навряд чи може вплинути на адекватного глядача.
«Шустер live», Перший національний, 18.05.2012
«Олена Бондаренко, народний депутат, Партія регіонів: "Я хотела бы Марину (Ставнійчук. – Ред.) дополнить. На самом деле нужно не забывать, что да, есть домашнее задание перед Украиной, и качество наших отношений с другими странами тоже зависит от того, насколько мы выполним свои задания, в частности, например, по изменению законодательства отечественного, чтобы оно было ближе к европейскому. Но важно не забывать один момент, что у каждого государства и у каждого руководителя государства, особенно накануне выборов очередных в своей стране, есть свой интерес и есть своя выгода. И такие страны, к сожалению, как Украина, иногда становятся разменной монетой в тех играх, которые позволяют себе, например, немецкие политики, французские политики, российские, американские и другие. Поясню, почему. Посмотрите, что сейчас происходит с госпожой Меркель. Её партия проигрывает одни из самых важнейших выборов в своей стране, в одной из земель. Она понимает прекрасно, что в связи с греческим решением она несказанно потеряла в рейтинге, этот рейтинг нужно восстанавливать. Было принято абсолютно неверное решение по поддержке Греции. Немцы ей за это спасибо не говорят, и она понимает, что следующие выборы она просто проиграет. Что делает Меркель? Меркель использует украинский вопрос для повышения рейтинга. И, в частности, почему была начата эта информационная немецкая война против Украины в отношении бойкота Евро только для того, чтобы предложить УЕФА провести Евро на территории Германии. Официальная информация? Официальная информация. Вот для чего это все делалось. Что касается России и что касается Франции. Да, возможно, Франция немножко будет мягче в отношении Украины со сменой Президента. Но что касается России и Германии – у них всегда были также близкие отношения. И я думаю, что в отношениях Германия – Украина еще играет большую роль и Россия в том числе".
...
Олена Бондаренко: "Я отчасти согласна с Вадимом Карасевым, но он упускает один существенный момент. Если бы не было двойных стандартов со стороны Европы. Почему-то та же Германия и та же госпожа Меркель и её сторонники в 2008 году не призывали бойкотировать Олимпиаду в Китае, зная, что Китай окунул в кровь Тибет. Скажите, пожалуйста, где…"
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій: "Потому что Китай никогда не говорил, что он демократия. Китай никогда не заявлял, что он хочет в Европу и так далее".
Олена Бондаренко: "Послушайте меня, пожалуйста. Это один момент. И второй момент".
Савік Шустер, ведучий: Права в этом Лена.
Вадим Карасьов: "В чем?"
Савік Шустер: Не было этих заявлений по поводу Китая.
Олена Бондаренко: "Послушайте, я, наверное, похожа на спикера, которого постоянно можно перебивать. Я прошу все-таки выслушать до конца. Я не позволяю себе таких вещей, Вадим. И второй момент. Вот у меня на руках есть протокол от 12 августа 2009 года № 52, стенограмма засідання Кабінету Міністрів України. Как вы помните, тогда Премьер-министром была Юлия Владимировна. Цитирую: "Порушуйте кримінальні справи, позбавляйте на 3-4 дня волі людей. МВС, я прошу створити спеціальні бригади, які будуть просто займатися серйозним тиском на ці заводи. Міліція мусить просто робити з них відбивну котлету по всіх своїх напрямках і можливостях. Так от, я прошу так по всій Україні зробити". Луценко, министр внутренних дел: "Ми робимо це по всій Україні, але, Юліє Володимирівно, також треба розуміти, що публічно про це говорити не варто і ніяких прямих юридичних підстав у нас для цього немає". То есть фактически в стенограмме зафиксировано, что Тимошенко дает указания абсолютно антизаконными методами давить бизнес".
Савік Шустер: Но Луценко же отказывается выполнять. И они оба сидят.
Олена Бондаренко: "Нет, он соглашается, что "ми робимо це по всій країні" и как бы с зауваженнями. Так я вот хочу сказать. Где были Саркози, Меркель и иже с ними, когда вот это в 2008 году происходило в Украине?"
Вадим Карасьов: "Но никто ж в тюрьме не сидел, Лена. Премьер-министр бывший не сидел в тюрьме".
Олена Бондаренко: "Минуточку. В 2005-м отсидели свое. Поэтому в данном случае, Вадим, я хочу тебе сказать, что да, действительно, наша самая главная задача – это изменить к лучшему все, что нас с вами окружает".
...
Олена Бондаренко: "Я хотела бы сказать все-таки в конце следующее, что действительно, очень многое зависит от нас самих. И нужно понимать, что сильная Украина нужна только нам самим. Все друг другу на международной арене конкуренты. Я не верю в искреннюю поддержку других стран, потому что другие страны будут блюсти исключительно свои интересы. У Украины есть свой интерес. И я бы очень хотела действительно, чтобы несмотря на давление со всех сторон Украина выстояла в этом поединке"».
Загалом, у виступах представників влади у тій же програмі Савіка Шустера спостерігалася цікава тенденція. Складалося враження, що ніхто з них щиро не переймається тим, наскільки переконливо звучать для аудиторії їхні слова. Скидалося на те, що важливішим для них було відпрацювати заготовлений сценарій, для одного чи, може, кількох «спеціальних» глядачів, або просто означити свою присутність в ефірі, як рутинну роботу, не розраховану на результат.
Отак просто: Олексій Плотніков – про те, що не годиться колегам-опозиціонерам закликати до бойкоту Євро-2012, Дмитро Табачник – про те, що не слід вірити фотографіям синців Тимошенко й німецькому лікарю, Марина Ставнійчук – про те, що зміни до Конституції потрібні (але жодним словом – про зміни, що вже відбулися «в рамках політичної доцільності»). І, звісно, широке застосування прийому, який ми в своїх оглядах давно закріпили за Миколою Азаровим – принципове небажання відповідати на незручні запитання.
В рамках цієї моделі традиційно виступає представник президента у ВР Юрій Мірошниченко, який у дискусії на будь-яку тему зосереджений на формулюванні позитивних меседжів щодо політики Віктора Януковича і його «благих намірів» – безвідносно до реальних фактів і змісту дискусії. Як влучно сказав колишній помічник Юлії Тимошенко Олег Медведєв у програмі «РесПубліка»: «... Ви так гарно розповідаєте про Януковича, що мені інколи кажеться, що десь є інша Україна й інший Президент Янукович, якого ви представляєте і так красиво описуєте його позицію».
Можливо, з точки зору державного службовця така риторика є адекватною. Однак із точки зору ефективності в інформаційному протистоянні з опозицією вона явно провальна.
Не виключено, що очевидне ослаблення інформаційної стратегії влади впливає навіть на стиль ведення традиційно прихильних до влади політичних шоу – з’являється більше можливостей для гострих запитань журналістів, самі ведучі поводяться з провладними спікерами менш лояльно.
Ось і віце-прем’єр Сергій Тігіпко у програмі Євгенія Кисельова традиційно розпочавши розлогим пасажем про соціальні зрушення, досягнуті урядом Азарова, стикнувся з низкою доволі неприємних запитань, відповіді на які важко назвати переконливими. Хоча якраз невміння чи небажання відповідати на конкретні запитання одразу перетворює позицію політика в публічній дискусії на програшну:
«Інтер», «Велика політика», 18.05.2012, 22:40
«Ірина Соломко, "Кореспондент": "Доброго вечора. Якщо можна, все-таки спочатку невеличку ремарку. Я вас слухала про те, що ви йдете в політику, щоб робити реформи. Я від вас це чую уже 2 роки. Далі розмов справа не йде. І вже навіть Президент сказав, що у людей це слово визиває алергію. Тому що ми говоримо, але ми насправді нічого не робимо. Тепер щодо питань. Я б хотіла дозволити повернутись у минуле, тому що без нього майбутнє у політиків немає. У мене таке питання дуже просте. Поясніть, будь ласка, чому ви зрадили ваших однопартійців, коли одноосібно вирішили розпустити "Сильну Україну" і об’єднатись з Партією регіонів? Наскільки мені відомо, ви це рішення приймали не дізнавшись їхню точку зору. І яка ціна питання? Вам обіцяли перше місце у списку або посаду прем’єр-міністра після виборів? Яка ціна питання цієї зради? І ще таке невеличке питання. Мені здається, що любов до України, на превеликий жаль, політиків та бізнесменів закінчується рівно на тому місці, де починаються їх фінансові інтереси. Вам уже опозиція ставила за вину, що коли ви продавали ваші фінансові інституції, ви продавали їх не за українськими законами, а за кіпрськими. Так все-таки ви б могли озвучити, скільки податків ви особисто заплатили, коли продавали всі ваші організації? Дякую".
Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр України, міністр соціальної політики: "Багато запитань зразу, хоч би не збитись. Якщо потрібно – підкажете".
Євгеній Кисельов, ведучий: А знаете, сколько вопросов будет, когда начнется предвыборная кампания.
Сергій Тігіпко: "Догадываюсь. Я проходил несколько предвыборных кампаний, поэтому догадываюсь. Давайте спочатку. Коли ми говоримо про реформи... Ви знаєте, коли ви говорите, що нічого не стається – це неправда. Ви помиляєтесь чи не хочете бачити це. Те, що ми зробили в тій же пенсійній системі – це значні реформи і значні кроки. До речі, їх визнають ті люди, які сьогодні критикують Україну. І зараз час такий, що не так легко робити непопулярні реформи, і не потрібно цього робити. Тому що в Україні ще багато реформ, які будуть викликати менше дискусій. Коли починаються вибори – їх не потрібно робити. Але сьогодні ми говоримо про зміну закону про зайнятість. І в понеділок цей законопроект з'являється у парламенті, ми його обговорили. І це надзвичайно важливо, в першу чергу, для цих молодих людей, які знаходяться тут. Тому що там багато пільг. І це серйозна реформа. Президент оголосив дві важливі реформи: це зміна соціальної політики від того, коли ми чекаємо, коли людина звертається за якоюсь допомогою, до проактивної політики. І ми вже прийняли перші рішення. У нас сьогодні громадські організації мають право надавати соціальні послуги. Це не таке гучне, але це надзвичайно важливо. Тому що я знаю десятки таких громадських організацій. Я переконаний, що вони будуть допомагати людям набагато краще, ніж державні службовці. Тому реформи припиняти неможливо, інакше Україна втратить конкурентоздатність. Ми сьогодні і завтра, і післязавтра повинні їх проводити. Я на цьому наполягаю. Тепер стосовно зради. Великі справи роблять великі партії. Ви мовчите – опозиція об’єдналась. А чому ж ніхто не кричить, що вони це зробили після нас? І правильно зробили, на мій погляд. Тому що час дрібних партій, які сьогодні виникають, а завтра зникають, пройшов. Великі партії будуть робити велику справу. Тому одноосібно такі рішення, ви знову помиляєтесь, провести я не можу. І не міг би. Це вирішував з’їзд. Так, я ініціював це, я переконував своїх людей. І сьогодні вони приходять у виконавчу гілку влади і займаються конкретною справою. Приходять до мене на роботу і я бачу, що у них очі горять, тому що у них з'явилась можливість допомагати конкретним людям. Могли б просидіти в опозиції, могли б критикувати, але це право вибору. Хто хоче – хай іде туди. Хто не хоче – той прийде і буде робити конкретну справу. Зараз унікальна можливість таку справу зробити. Тому що є вертикаль влади, якої не було до цього часу дуже довго. І це величезна проблема. Що стосується ціни зради. Ви знаєте, я займаю не дуже популярні посади, на які і претендентів не стільки багато. Весь час займався економікою і фінансами. Зараз займаюсь соціальними питаннями. Але я переконаний, що моє міністерство сьогодні головне. І я тут буду ефективним. Ціна? Я можу сказати, що у мене є співробітниця, мама якої живе в Західній Україні. Вона сказала, що мама зателефонувала і сказала, що піде свічку поставить за те, що їй підняли пенсію на 160 гривень. Оце ціна. В це може хтось не вірити, це ваші справи. Але я відкрито і чесно на це працюю. І це мені подобається. Що стосується якихось інтересів. Ви знаєте, продати компанію в Україні, причому західному інвестору, не по закону неможливо. Любі операції, які ви робите – ви берете ліцензію у Нацбанку, їх перевіряє СБУ, МВС і так далі. Тому всі розмови – це аби було про що поговорити".
Ірина Соломко: "Але все-таки конкретну цифру, скільки ви заплатили в Україні. Всіх цікавить. Чому ви не можете озвучити цю цифру?
Сергій Тігіпко: "Я не можу назвати конкретну цифру, тому що це достатньо складна операція. Я не пам’ятаю скільки. Але це можна перевірити".
Ірина Соломко: "Можна таку репліку, враховуючи ваші відповіді. Ви сказали про пенсії, що це в ході реформ відбулось. Але у нас, журналістів, як і у людей, складається враження, що це відбулось завдяки виборам. Якщо не було виборів, то ніхто б пенсії не піднімав. І це піяння пенсії відбулось не за рахунок того, що ви змінили систему, що ви її вдосконалили. Насправді всі ці зміни, про які ви говорите, вони ще в майбутньому. І це збільшення пенсії – це не є результат реформ. І ще така репліка щодо "Сильної України". Ви навели приклад "Фронту змін" і "Батьківщини". Але на відміну від "Сильної України", "Фронт змін" лишається партією. Вони тимчасово на вибори призупиняють членство, але партія існує. Це така ситуативна гра, для того щоб зараз перемогти на виборах. Але партія залишається. Дякую".
Сергій Тігіпко: "Хай грають, хай їм Бог допомагає грати далі. Що стосується змін. Ви знаєте, коли ви говорите про пенсійну реформу – так, я б теж хотів підняти пенсії і зробити деякі справи трошки швидше. Але попробуйте це зробити. Коли ви приходите у березні 2010 року, дефіцит бюджету мінус 15%, гривня тільки-тільки девальвована на 60%. Борги зовнішні з 12% зросли до 39% до ВВП. І кожен місяць 4-5 мільярдів ти платиш по боргам. Попробуйте це зробити. Падіння економіки – 15% промисловості. І так далі. Тому те, що вдалося зробити з 15 зразу до 5% зменшити дефіцит бюджету. І за цей час ми не зменшили ні одні соціальні виплати. Більше того, те, що не зробила попередня влада, – ми підняли з 1 січня 2010 року їх. І після цього всі соціальні виплати тільки збільшувались і значно збільшувались. Для вас це не аргумент, я розумію. Але я маю надію, що це аргумент для пенсіонерів, тому що сьогодні середня пенсія по Україні 1399 гривень 21 копійка. Це небагато, але це дуже добре. Ми підняли всім інвалідам війни пенсії, ми підняли інвалідам Чорнобиля пенсії, ми підняли учасника війни пенсії і так далі. Це великі групи людей. Коли ви говорите про пенсійну реформу, ви ж не говорите все, що було зроблено для того, щоб це зробити. Попередня влада сказала: шахтарі не будуть платити до Пенсійного фонду соціальних внесків. Ми це змінили. Ми зробили єдиний соціальний внесок. Ми сказали, що всі підприємці, не дивлячись на те на спрощеній системі вони знаходяться чи ні, будуть сплачувати до Пенсійного фонду. І всі зараз платять. Менше, але всі зараз платять. Тому що всі після цього будуть виходити на пенсію і будуть отримувати з цієї солідарної системи. В кінці-кінців ми провели непопулярну пенсійну реформу. Але ми стояли практично на порозі того, що ми би пенсії сьогодні не виплачували. Була б заборгованість і затримка по виплаті пенсій. Ось на чому ми стояли і з чого ми стартували. Нам залишили повні закрама, бери і роздавай? Ні, ми це заробили. І те, що зараз, за 6 місяців до виборів, ми розпочали це – ви знаєте, була б можливість за 9, розпочали би за 9".
Валерій Калниш, “Коммерсантъ-Украина”: "Маленькая ремарка. Вам хочется верить. Время рассудит, насколько эффективная была эта пенсионная реформа. Но несчастная та страна, где повышение пенсии на 20 долларов двигает людей идти в церковь и ставить за вас свечку. Это колоссальная проблема. Но вы с другой стороны не можете отрицать того факта, что Президент выступил с проведением социальных инициатив резко перед выборами. Откуда деньги? Ведь в закромах ничего не осталось, у нас ничего нету. И здесь появляется какая-то колоссальная программа по выделению каких-то маленьких денег избирателям".
...Євгеній Кисельов: Пожалуйста, следующий вопрос Вадим Денисенко, главный редактор "Комментариев".
Вадим Денисенко, "Коментарі": "Сергію Леонідовичу, спочатку невеличка ремарка. Вся ця наша дискусія полягає в тому, що ви говорите абсолютно справедливі речі. Те, що підняли пенсії на 20 доларів чи 30 доларів – це теж прекрасно. Але вся проблема полягає в тому, що люди не відчувають, що вони стали жити краще. І я думаю, що в цьому є головна проблема нашої дискусії. А від того, що ми піднімемо на 160 чи 142 гривні – різниці немає. Вся проблема в тому, що зараз середня пенсія 1392 гривні, а два роки тому, коли ви прийшли до влади, вона була 1100 приблизно. Але тоді за 1100 гривень можна було купити трошки більше, ніж сьогодні за 1392 гривні. Але це питання трошки в сторону. Я хотів би повернутись до нашої теми – до передвиборчої кампанії. У мене два запитання до вас. Ви очолили публічний штаб. Всі ми знаємо, що насправді існує тіньовий штаб, який насправді вирішує всі питання. Ви насправді змирились з роллю тієї людини, яка буде просто торгувати обличчям? І хотілось би взнати, які квоти у майбутньому парламенті ви хотіли б вибити для себе? Раніше говорили, що для "Сильної України" буде нібито 10 місць у прохідній частині списку. Можна сказати, на скільки претендуєте ви і ваша команда? Це перше запитання. А друге стосується сьогоднішнього дня. Сьогодні відбулась подія, яка не дуже помітна в Києві, але дуже помітна в Криму. Вперше за 20 років незалежності… Чому я звертаюсь до вас? Тому що ви віце-прем’єр, міністр соціальної політики, саме у вашу компетенцію входить питання депортованих. Вперше за 20 років незалежності на мітингу присвяченому дню депортації татар, а сьогодні справді трагічна дата у кримськотатарського народу, вперше не з'явився жоден представник української влади. Прем’єр-міністр Криму несподівано захворів. Я вперше взагалі побачив, щоб на сайті Прем’єр-міністра Криму було написано "Премьер-министр заболел". Голова Верховної Ради несподівано поїхав у Москву у відрядження. Перший віце-прем’єр чомусь не з'явився. І ще 4 віце-прем’єра не з'явились. Насправді з Києва не приїхав ніхто. Поясність, навіщо влада наплювала в душу кримськотатарському народу сьогодні?"
Сергій Тігіпко: "Коли ми говоримо, що люди не відчувають – так. Ми бідна країна і люди бідно живуть сьогодні. Але те, що ми зараз крок за кроком покращуємо ситуацію, це багато людей відчують. Ви говорите про ціни. В тому році 4,6 % зростання цін. В цьому році будуть ще нижчі показники. Такого 10 років…"
Вадим Денисенко: "Ми в різні магазини ходимо".
Сергій Тігіпко: "Коли ми говоримо, що ми не віримо статистиці, тоді дискусію треба припиняти зразу, розвертатись і йти. Я з 97-го року знаходжусь, на моїх очах МВФ, Світовий банк трансформували систему нашої статистик, стільки Прем’єрам не подобається, опозиції не подобається, нікому не подобається ця статистика. Але вона не міняється. І знаходяться професійні люди, не обіжайте їх. Тому що для цього потрібно професійно в цьому розбиратись. Це раз. Стосовно тіньового штабу. Не буде ніякого тіньового штабу. Буде один штаб, який очолює Андрій Петрович Клюєв. Там просто є різна робота. Є чисто організаційна робота. Хто займався виборами, той знає, що це колосально важлива робота. Тому що по всій країні всі повинні діяти, говорити в одному режимі. Тому цим буде займатись він. Але з другого боку, потрібно довести ідеї. Що ми хочемо, що ми робимо, куди ми пропонуємо іти нашій країні. Тому цим більше буду займатись я. Що ми виторговуємо. Безумовно, коли прийде з'їзд, я буду намагатись провести своїх людей, яких я добре знаю, до списку Партії регіонів. Але відверто говорю: нема ніякої домовленості. Щоб я сказав, що стільки-стільки і тільки в такому випадку – ні. Не за це – за роботу. Хотять приходити – хай приходять. Будуть публічними, будуть цікавими людям – у список. Не будуть цікавими – ні, не будуть у списках. Тільки таким чином. Тому що це партія, це не акціонерне товариство. Хай працюють на це. До речі, я можу сказати, що сьогодні уже близько 20 моїх колег зайшлі в обласні адміністрації на різні посади. Практично всі голови партійних організацій перейшли в Партію регіонів. І ми починаємо разом з ними поступово відпрацьовувати ті питання, якими вони займаються. Тепер стосовно депортованих татар і кримськотатарського населення. Я можу вибачитись перед ними за те, що не було кримської влади. Знав би, що ніхто не буде, хоча я сьогодні у парламенті доповідав, і чесно кажучи, й сам хворію уже другий день, обов’язково б поїхав. Тому що я вважаю, що це дійсно трагедія. Могли бути якісь окремі особи, які могли робити якісь злочини чи якусь зраду. Але ні в якому разі це не весь народ, не кримськотатарський народ, який іздавна там жив. Тому я вважаю, що тут влада повинна бути разом з кримськотатарським народом і співчувати їм. Тому що доля мільйонів людей була надзвичайно важкою. І слава Богу, що вони повернулись на батьківщину, і слава Богу, що сьогодні вони мають свої будинки. І я можу сказати, що і надалі ми будемо допомагати, щоб вони відновили і будинки, побудували школи, вирішили питання з водою, з електроенергією. Там ще проблем достатньо багато".
Євгеній Кисельов: Пожалуйста, Ольга Мусафирова, "Новая газета", корреспондент российской "Новой газеты" в Киеве.
Ольга Мусафірова, "Нова газета": "Сергей Леонидович, у меня практически нет сомнений в том, что Партия регионов окажется победителем выборов. При этом совершенно не важно, кто возглавляет штаб кампании, кто руководит публичной кампанией, кто руководит теневым штабом, есть ли у партии программа, даже не важен потенциал оппозиции. При этом я совершенно верю пассионарному депутату Чечетову, который утверждает, что партия будет иметь в Раде не менее 300 голосов. Я сейчас объясню, почему я так считаю. Говорить о таком результате можно только либо в случае, когда власть находится на пике успеха, либо в том случает, когда никто ни с кем не собирается конкурировать, не собирается в выборы и заниматься тому подобной ерундой. Смешно, когда журналист говорит члену правительства такие вещи. Вы это знаете гораздо лучше меня. Характеристика нынешнего момента в стране. Колоссальное рейдерство. Бизнес уже не стонет, он воет и валит из Украины. Коррупция достигла невероятных объемов. Расцвет криминалитета. Появилась несвойственная ранее для украинской политической лексики характеристика "семья" как управляющая основа нашего государства. При таких параметрах победа на выборах становится жизненно важной, поскольку она не просто сохраняет бизнесы для тех, кто у власти, а она по большому счету сохраняет их жизни. Поскольку проигрыш будет означать фронтальную ответственность. Скорее всего, эта победа будет фальсифицирована. Есть такие возможности у любой партии, которая находится у власти, тем более в Украине. Но при этом я думаю, что вы отдаете себе отчет, что тогда власть будет находиться на пороховой бочке. Этой пороховой бочкой будет вся Украина. Скажите, пожалуйста, вы в правительстве, в верхушке партии хотя бы с теми людьми, которые вы доверяете им, а они доверяют вам, вы говорите на эти темы? Спасибо.
Сергій Тігіпко: "Однозначно говорим. И я сразу могу сказать, что у меня нету таких оптимистичных представлений, как у господина Чечетова. Нам очень сложно будет выходить на такие цифры".
Євгеній Кисельов: А какие вы видите?
Сергій Тігіпко: "Я скажу, что мы займем первое место. Я думаю, что реально мы получим по партийным голосам где-то в районе 30%. Это то, что понимаю я. Я думаю, это будет очень близкий результат. Фальсификацию сегодня провести – большей проблемы создать себе невозможно просто-напросто. По одной просто причине. Потому что будут предварительные опросы. И сегодня уже рейтинги показывают. Сегодня будут очень многие следить за этим"».
Взагалі, складається враження, що з наближенням виборів інформаційна складова ПР відчутно провисає. В чому причина? Можливо, немає впевненості в тому, що вдасться саме в інформаційному полі подолати безпосередні враження громадян від «покращення життя», можливо – інтелектуальний і кадровий дефіцит, який не дозволяє різко оновити свою інформаційну стратегію, можливо – і те й інше.
Певна річ, у спікерів влади, що працюють у нинішньому режимі, небагато шансів протистояти опозиційній риториці. І якщо це, схоже, владу не турбує навіть напередодні виборів, то напрошується тривожний висновок: перемоги влада добиватиметься іншими методами.
Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
2.bp.blogspot.com
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
