Продовжуємо серію статей про громадське телебачення різних держав, попередні статті: Британія, Німеччина, Японія, Нова Зеландія.

Шведський громадський мовник, SVT, керує двома головними ефірними каналами, SVT 1 (частка аудиторії 20%) та SVT 2 (10%), а також п’ятьма нішевими каналами (регіональні й дитячі програми), які разом мають частку аудиторії 34%. Головним приватним конкурентом є TV4 (власність Bonnier group, близько 20% частки), від якого значно відстають TV 3 і TV 6 (власник – Modern Times Group), а також канал Kanal 5 (ProSiebenSat.1 Media AG).

Загалом у Швеції є три окремі інституції, які прямо відають громадським мовленням: SVT (телебачення), SR (радіомовлення) та UR – окрема структура, що опікується виробництвом навчальних програм й отримує найменше фінансування, близько 5% загального.

Фінансування

Загальна виручка SVT у 2008 році становила $573,6 мільйона. Майже все фінансування (93%) надійшло від абонентської плати, решта – від продажу програм та спонсорства спортивних трансляцій. Розмір абонплати встановлюється раз на три роки парламентом, який спирається на дослідження вчених, щорічні звіти громадського мовника та результати роботи міжпарламентських робочих груп, що досліджують адекватність виділення і використання коштів згідно з правилами ЄС. У 2009-му абонплата становила 2076 крон ($287).

Захист незалежності та підзвітність

SVT діє на законодавчій базі Хартії про телемовні сервіси Швеції, яка є частиною Закону про радіо і телебачення країни. У цьому документі стверджується, що SVT «має надавати послуги мовлення, служачи публіці» і що ці послуги «повинні надаватися незалежно як від держави, так і від організованих за інтересами груп та інших упливових груп та інституцій». Хартію поновлюють кожні три роки.

Зовнішній регуляторний нагляд здійснює Шведське відомство з телебачення та радіомовлення, підзвітне Міністерству культури. Його очолює генеральний директор, якого призначає чинний уряд. Дослідники зазначають, що шведські регуляторні органи своїм складом майже дзеркально відображають структуру чинного парламенту за пропорцією представлення політичних сил. До складу відомства входить Комісія зі скарг, до якої громадяни можуть звернутися у випадку порушення в телепрограмах етичних стандартів.

SVT за законодавством контролюється однією фундацією — Förvaltningsstiftelsen för Sveriges Radio AB, заснованою в 1997 році. До цього громадськими мовниками володіла низка різних неприбуткових та медійних організацій. Право власності було надано Фундації для того, щоби створити буфер між державою та ринком. Рада директорів Фундації складається з 13 осіб, включно з головою, який виконує обов’язки протягом чотирьох років; решта членів служать по вісім років. Терміни підібрано так, як і в американській виборчій парламентській системі — тобто раз на чотири роки міняється половина складу органу та голова. Процес призначення починається з того, що партії в парламенті подають списки рекомендованих кандидатів (вони мають бути членами партії та експертами у сфері медіа, права, бізнесу та мистецтв). Уряд обирає з цього списку. У раді директорів має бути представлено всі ті ж партії, що й у парламенті. Фундація не має законних повноважень втручатися у програмну політику SVT і опікується фінансовим менеджментом.

Інтеграція в інтернет

SVT розширював онлайн-присутність поступово, фінансову модель веб-медіа було прийнято ту саму, що і для телемовлення: рекламу заборонено. Публічні обговорення можливості запровадження реклами виявили критичне ставлення суспільства до такої пропозиції.

Фінансування газет

Шведський Закон про свободу преси, ухвалений 1766 року, був першим конституційним документом у світі, який захищав свободу ЗМІ. Історично склалося так, що у Швеції, як і в решті скандинавських країн, показники аудиторії газет були одними з найбільших. Державне субсидіювання газет було вперше запропоновано у 1960-х, коли наклади почали падати, зокрема й через поширення телебачення. Особливо це стосувалося щоденних газет другого ешелону, які не мали великих рекламних грошей. У 1972-му спецкомісія з вивчення питання постановила, що державні субсидії можуть отримувати газети, які спеціалізуються на загальних і політичних новинах, мають понад 2000 передплатників, виходять щонайменше раз на тиждень, покривають менш ніж 40% передплатників у своєму регіоні поширення і в яких понад половина обсягу контенту – власного виробництва. Окрім цього, субсидії отримали й деякі монопольні ЗМІ маленьких регіонів та ті, які «мали значну культурну та релігійну важливість».

За даними на 2005 рік, загальна сума субсидій становила 56,9 мільйонів доларів для 74 із 168 шведських часописів, це еквівалентно 3% загальних доходів газет країни, водночас були й такі, для яких ця частка виявилася значно більшою. Джерело фінансування субсидій пресі – податок на рекламу, який для всіх носіїв, крім газет, складає 10%, а для газет – 3%. Більшість субсидій видаються автоматично за відповідності наведеним вище критеріям, проте існує також Комісія з субсидій пресі, яка наглядає за процесом. Вона складається за 10 членів, семеро з яких висуваються партіями у парламенті і троє – найвищим судовим органом (останніми роками – Верховним судом).

Програми субсидій адаптуються під онлайн-видання: у 2007-му онлайн-газету Politiken.sе, яка виходила лише в електронній версії, було також визнано суб’єктом, до якого можна застосувати правила підтримки тижневика, і вона отримала 55% суми, яку отримав би друкований тижневик.

Попри те, що субсидіювання не змогло повністю зупинити процес зниження накладів газет, воно, як зазначають учені, забезпечило плюралізм думок, різноманітність контенту та допомогло виробити «культуру критичного спостерігання» – професійну культуру журналіста, який знає: його ЗМІ залежить від державного фінансування, нейтрального до контенту, а не від політичної партії. Припинення субсидіювання призведе, за оцінками науковців, до негайного закриття 50–60 газет. За розумного менеджменту використання субсидій полегшує вхід на ринок, і новий гравець із якісним контентом зможе навіть розширити свій штат і тиражі.

Суспільна значущість: новини та знання для громадськості

SVT та локальні субсидовані газети завоювали велику довіру громадян: громадському телебаченню довіряють 72% шведів, газетам – 62%. Дослідження показують, що громадський мовник виробляє значно більше новин, програм про культуру та дитячих програм, ніж його комерційні конкуренти. Новини на SVT становлять 34% мовлення, у той час на комерційних каналах – лише 10%. Такі шоу SVT як Uppdrag gransknin (Місія: розслідування) широко відомі як головне джерело сюжетів, що розкривають зловживання владою як на місцевому, так і на центральному рівні. Дослідники вважають, що менша кількість новин на комерційних каналах спричинена саме високою якістю і довірою глядачів до інформаційних програм SVT.

Дослідження, під час якого порівнювали якість висвітлення виборів у США американськими та шведськими журналістами, продемонструвало: поки американці захоплювалися цифрами перегонів, шведи аналізували суть передвиборних програм.

Посилання на джерела досліджень шукайте в оригіналі доповіді (англійською)