Програма міжредакційних обмінів: як це працює?

Фото: getkya.com

Три місяці тому я ще раз спробував узяти участь у програмі. Я навіть почав підшукувати квартиру у Львові, настільки я був упевнений, що мене виберуть знову. Проте не сталося, як гадалося: мою анкету відправили в резерв, де вона й залишилася. Це було несподівано, адже моє резюме було значно солідніше, а мотиваційний лист значно переконливіший, як торік. Тож я спробував розібратись, як це все працює. 

Що таке програма міжредакційних обмінів?

«Я дуже люблю свою роботу й свою редакцію, але так вийшло, що я ніколи не працювала в інших медіа. Мені завжди хотілося спробувати, зрозуміти, як узагалі працюють десь, окрім моєї газети, але водночас не покидати свою редакцію. Так і виникла ідея програми міжредакційних обмінів», – розповідає Дарина Шевченко, журналістка Kyiv Post. 2013 року вона разом із колегами створили громадську організацію «Фонд розвитку ЗМІ». Від серпня 2014 року організація проводить програму міжредакційних обмінів за підтримки MyMedia.

Станом на сьогодні в програмі взяли участь 148 журналістів-початківців, 38 редакцій по всій Україні прийняли стажерів, а 1022 матеріали було опубліковано. На другий рік існування програми її популярність не падає. «Кожні два місяці ми маємо приблизно 10 стипендій, а отримуємо від 100 до 200 анкет. Я й не сподівалася, що два роки по тому конкурс буде такий великий», – каже Дарина Шевченко. Претенденти на участь у програмі мають бути повнолітніми, а їхній досвід роботи в журналістиці не має перевищувати п’яти років. Стипендіати можуть стажуватися в регіоні, у якому їм раніше не випадало жити або працювати.

Тривалість стажування й стипендія

Учасникам програми виплачують стипендію у розмірі 560 Євро. Тривалість стажування залежить як від бажання стипендіата, так і від можливостей і вимог редакцій: від двох тижнів до двох місяців. Розмір стипендії обчислюють пропорційно.

Географія обмінів розширювалася: із січня 2015-го дістали змогу проходити стажування в Україні білоруси, а із жовтня того ж року вже українці стажувались у білоруських незалежних медіа.  Cьогодні в Україну їдуть будь-які іноземці, які володіють українською або російською на достатньому для цього рівні. Збільшились і розміри стипендій.  На міждержавні стажування виділяють 650 Євро.

Як виграти стипендію?

У середньому конкурс становить 15 аплікантів на одну стипендію. Поради від інших учасників ви можете прочитати тут і тут. Я ж пропоную ознайомитись із менш очевидними критеріями, про які я дізнався від організаторів програми. 

Насамперед зверніть увагу на практичне питання. В анкеті вас попросять придумати три теми для потенційних публікацій (історій) під час стажування. Відповідь на це запитання важить більше, як мотиваційний лист, резюме або приклади робіт. Проблематика, яку ви виберете, має відповідати суспільно-політичній ситуації того регіону, у якому ви хочете стажуватися. Якщо ви вибираєте кілька регіонів, то не зайвим буде продумати по три теми для кожного з них. Коли ж ви націлились не тільки на конкретний населений пункт, а й на конкретне медіа в ньому, то великим плюсом буде розробити теми «в дусі» саме цього ЗМІ.

Також майте на увазі, що з двох сильних аплікантів скоріше виберуть того, хто виявив бажання стажуватися в менш популярному регіоні. Здається, саме в цьому я й помилився.

Насамкінець, будьте грамотними та відповідальними. Якщо ваші відповіді починаються з маленької літери, а мотиваційний лист не переконує навіть вас, то таку анкету буде відсіяно на першому етапі. За словами Дарини Шевченко, таких аплікантів зазвичай 30–40 відсотків. Другий етап – за конкурсним журі, яке складається з редактора Kyiv Post Ольги Руденко та журналіста-розслідувача Влада Лаврова з OCCRP (Проекту з розслідування організованої злочинності та корупції). Інколи їм допомагають інші журналісти з Kyiv Post. Тож майте на увазі, кого саме ви маєте переконати.

Як добирають редакції?

Рік тому від Фонду розвитку ЗМІ мені надійшов другий лист. У ньому мені пропонували вибрати одну з двох одеських редакцій для стажування. Це була «Думская» та канал «Третий цифровой». Перша була залежна від народного депутата від БПП Олексія Гончаренка, а другий – від одіозного Сергія Ківалова. Мені стало цікаво, яким чином організатори добирають редакції, у які вони відправляють стажерів. І я запитав про це в них. Ось їхні критерії.

1. Незаангажовані*. Зірочка тут стоїть невипадково. Слід зважати на те, що в деяких регіонах незаангажованих медіа практично не існує. 

За час стажування (один місяць) я особисто тричі стикався із ситуаціями, коли журналісти видання робили замовні матеріали. Та все ж для багатьох українських центральних медіа «Думская» залишається «білим» джерелом. 

Через таку повсюдну заангажованість регіональних ЗМІ перед організаторами постає нелегкий вибір: позбавити стипендіатів можливості стажуватися в цьому регіоні або спробувати знайти найадекватнішого медіапартнера.

2. Несепаратистські. Учасники програми міжредакційних обмінів ніколи не зможуть пройти оплачуване стажування на ресурсах, на кшталт «Страна.UA».

3. Суб’єктивно непідходящі. Інколи стажери скаржаться на несприятливу атмосферу роботи в редакції, а подекуди редакції незадоволені рівнем компетенції стипендіатів. У таких випадках партнерство припиняють.

4. Мають офіс. Так, це обов’язкова умова. Фонд розвитку ЗМІ повинен відправляти стипендіата на стажування в місце, яке фізично існує. Якщо якась редакція розпорошена в просторі, а кабінет головного редактора – кухня його/її квартири, то таке медіа навряд чи стане партнером програми.

Яка із цього користь редакціям?

Окрім того, що медіа, які приймають стажерів, таким чином отримують безкоштовну й вмотивовану робочу силу, є, як мінімум, ще одна перевага такого партнерства. Кожна редакція має право замовити безкоштовний професійний тренінг для своїх працівників. Фонд розвитку ЗМІ шукає тренера з потрібної теми й відряджає його в редакцію. Якщо в області є кілька партерів програми, то зазвичай усі вони стають слухачами тренінгу.

Хто платить?

Учасники програми самостійно купують проїзні документи, шукають квартиру/кімнату/ліжко-місце й сплачують орендну плату за проживання на час стажування в редакції. Ці та інші витрати їм відшкодовують за допомогою стипендій від донорської програми MyMedia, яка покликана розвивати незалежні медіа в сімох країнах Східної Європи, з Україною включно. Програма міжредакційних обмінів – перший, але не останній спільний проект Фонду розвитку ЗМІ та MyMedia. Фінансує програму міністерство закордонних справ Данії.

А що далі?

«Мені відомі приклади, коли стажер просто гаяв час у новій редакції, а потім повертався назад у свою, маючи черговий сертифікат», – розповідає Валерія Єгошина, яка стажувалася в «Схемах» (спільний проект Радіо Свобода та UA Перший). Дійсно, програма міжредакційних обмінів – це унікальна можливість, однак нею ще треба вміти скористатися. Як каже Валерія, після програми її життя змінилося кардинально: «Коли Президент підписав закон, про необхідність якого я зняла свій перший у житті сюжет, то я остаточно зрозуміла феномен впливу ЗМІ на суспільство». Сьогодні одеситка живе в Києві та є постійним журналістом «Схем».

Наталія Касяненко під час стажування на Радіо Свобода навчилася знімати й монтувати. Дівчина признається, що раніше зареклася працювати з камерою, однак завдяки досвіду, отриманому під час стажування, вона певний час працювала оператором на одеському телеканалі. «Тепер мені пропонують роботу в Києві на розслідувальному ресурсі, бо побачили мій матеріал. Нині я маю нові можливості та не боюся їх використовувати»,  –  каже Наталія.

Максим Волошин після стажування разом з однодумцями заснував у Чернівцях нове медіа. На сьогодні це колектив із 10 осіб, які мають на меті створити чернівецьке громадське ТБ в рамках Громадське.Network і нині перебувають у стадії перемовин. За словами Максима, таке просування стало можливим завдяки його стажуванню на «Громадське ТБ: Черкаси»: «Коли ти працюєш у команді, де кожен кращий у професії за тебе, дістаєш заряд мотивації на значний період часу».

Дарина Шевченко переконана: «Якість центральної журналістики напряму залежить від якості регіональної. Коли щось стається в регіоні, ми залежні від того, як відпрацюють тему регіональні журналісти». Учасники програми з усієї країни, повертаючись назад зі стажування, несуть новий досвід у свої домашні редакції. Таким чином відбувається справді професійний обмін знаннями.

 

comments powered by Disqus