Онлайн-курс із медіаграмотності на 9 годин. Що з нього можна дізнатися

Скриншот

Теоретично весь курс (він тут) можна пройти за 9 годин. Навчання складається з п’яти модулів та доступне двома мовами: українською таанглійською. Після цих «магічних годин» ви маєте розвинути критичне мислення, яке допоможе зорієнтуватися в інформаційному просторі довкола й захистити себе від дезінформації та пропаганди. Чи так це на практиці? Будемо розбиратися.

Додайте його до сніданку

Автори пропонують проходити курс, поки п’єте каву. Приміром, еспресо поєднується з короткими статтями та інформативними зображеннями (2-3 хвилини), капучино — з навчальними відео та статтями (до 10 хвилин), кава з круасаном — зі статтями та інтерв’ю (до 30 хвилин). Поки їсте десерт, можна попрацювати над інтерактивними завданнями, тестами й додатковими матеріалами.  

Під час однієї з презентацій курсу директорка програм та технологічна радниця IREX Мехрі Дракман (Mehri Druckman) зазначала, що їм було важливо, аби навчання гарно вписувалося у денну рутину.

Структура курсу

Перший модуль — про те, що таке сучасні медіа та яким чином вони функціонують. Основний акцент — на великих обсягах інформації в сучасному світі та важливості навичок її аналізу й оцінки. Короткі анімаційні відео розповідають про шість типів контенту в інформаційній екосистемі: інформування, судження, пропаганда, зв’язки із громадськістю (піар), соціальна реклама, комерційна реклама. Задля кращого засвоєння теоретичної частини модуля наприкінці є тест на перевірку контенту «Факт vs Судження».

У другому модулі ми спочатку дізнаємося про чіткий розподіл медіа на приватні та державні, зокрема, як часто інтереси власників можуть заважати об'єктивному висвітленню подій. Інфографіка демонструє, що, приміром, власником телеканалу «ТРК Україна» є Рінат Ахметов, а СТБ — Віктор Пінчук. Закріпити знання можна тестом на сім запитань.

Друга частина модуля допомагає зрозуміти, наскільки редакційна політика впливає на новини, які ми отримуємо. Також тут ідеться про те, яких стандартів мають дотримуватися журналісти при підготовці новин: достовірність, надійність джерела інформації, баланс думок та поглядів, повнота фактів та інформації й відокремлення фактів від суджень. Невелика історична довідка про свободу преси та цензуру переносить нас у Міністерство правди з роману-антиутопії «1984» Джорджа Орвелла. А рейтинг «Індекс свободи преси» показує, що Україна посідає 102-ге місце з усіх країн світу. Ця частина є досить великою, тому те, що текстові матеріали доповнені інтерактивами, допомагає користувачу не втратити інтерес.

Третій модуль присвячений соціальним медіа як джерелу інформації. Алгоритми роботи фейсбука, інстаграма, твітера і ютуба передбачають відстеження та аналіз особистої інформації: що ви шукаєте, на що натискаєте, що «подобається». Потім за допомогою шаблонів відбувається фільтрація інформації, а стрічка новин наповнюється інформацією, яку ви хочете бачити. Таким чином, ви перебуваєте у своєрідній ізоляції від інформації, яка суперечить вашим поглядам. Це називають потраплянням в «інформаційну бульбашку»: вам здається, що весь світ вважає так, як і ви.

Ця частина доповнена тестом і лекцією Елі Парайзера на конференції TEDx. Він наголошує, що ізоляція від інших поглядів може призвести до ще більшої політичної поляризації суспільства. Далі нам детальніше пояснюють, що науковці зараз кажуть про таке викривлене сприйняття світу. Стає зрозуміло, що мозок шукає інформацію, яка підтверджує власні переконання й погляди, а медіа часто використовують такі когнітивні викривлення для поширення неправдивої інформації.

Четвертий модуль — найбільший та поділений на чотири частини. Зрештою, він і найбільш інформативний, адже ми дізнаємося про дезінформацію, маніпуляції за допомогою фактів, фото, тролів, ботів (особливо актуально в соцмережах сьогодні) та мову ворожнечі. До прикладу, існує три види маніпуляцій із фото:

  • справжнє фото місця чи людини використовують як зображення зовсім іншого місця чи особи;
  • підроблені фото, змінені у графічних редакторах задля додавання певних елементів;
  • обрізані фотографії, які показують лише частину зображення без контексту.

Автори курсу поєднують науковий фактаж із анімаційними відео та практичними порадами. Також тут є тест на вживання політкоректної лексики. Це дуже доречно, адже часто в журналістських матеріалах трапляються слова: «сліпі» замість «люди з порушенням зору», чи «інваліди» замість «люди з інвалідністю». У модулі ви знайдете й цікаві приклади, що показують, як рекламні оголошення впливають на наші рішення, й дотичний до цього виступ експерта з поведінкової економіки Дена Аріелі на TEDx.

В останньому розділі знання закріплюють. Автори нагадують, що треба визнавати власні упередження, а щодо медіа — перевіряти джерела інформації, шукати докази, знати власника медіа й усвідомлювати небезпеки від алгоритмів соцмереж. У кінці вам також треба буде пройти фінальний тест.

Загальне враження

Онлайн-курс із медіаграмотності «Very Verified» зосереджується на головних викликах сучасного світу — дезінформації та фейках. Він дає базовий інструментарій із медіаграмотності, тому пройти його доцільно кожному. Чітка структура робить курс легким для засвоєння. Крім того, для тих, кого цікавлять ґрунтовніші знання, в деяких модулях є посилання на додаткові матеріали з теми.

Тож тепер можна пити капучино й паралельно розвивати критичне мислення. Таку можливість не варто втрачати.

Іванна Ватраль для MediaSapiens

comments powered by Disqus