Нацистський Майдан та героїчний СРСР. Погляди Максима Бужанського

Можливо, Макс Бужанський і стане народним депутатом від «Слуги народу», але його психологічна партія — це «Опозиційна платформа — За життя». Судіть самі: блогер десять років голосував за Партію регіонів, критикує законопроекти про українську мову, пишається радянським минулим, не розуміє, в чому звинувачують «Беркут». Крім того, Бужанський продовжував працювати на ZIK після фактичної купівлі каналу Медведчуком (коли ЗМІ почало транслювати зустрічі з терористами). В ефірі місцевого ток-шоу «Народ проти» майбутній народний депутат займався підсумовуванням виступів гостей. Навіть тоді, коли балотувався до Верховної Ради й фактично оцінював виступи колег по партії. Загалом, цілком зрозуміло, чому Бужанський вважає «Новое время» «одіозним», а його журналістку — «тупой овцой».

Як і «Слузі народу» зараз, раніше працедавцям уже доводилося вибачатися за рівень риторики Бужанського: під час одного з ефірів ZIK співведучий назвав гостя «твариною». Іншого спікера медійник, наприклад, порівнював із «охранником автостоянки». Ось звернення майбутнього народного депутата до тих, хто відзначає День пам’яті та примирення 8 травня: «Я вас П Р Е З И Р А Ю ! ! !» Рівень гумору «слуги народу» — це жарти про консультацію «В постели с Супрун». Також для жінок в арсеналі Бужанського є «голлівудські силікоїди» і «Нет, это не лошадь, сбежавшая из зоопарка, это бельгийка».І, ви навряд здивуєтеся, про ЛГБТ: «Если кто-то когда-то попытается лезть к моим детям с попытками привить ценности, рассказать о этой волшебной культуре и т. д., убью».

Проте печерна риторика — це не найбільш одіозна риса Бужанського. Значно цікавішою виглядає позиція майбутнього народного депутата щодо Революції гідності: «Единственный результат Майдана — легализация нацизма» (джерело), «Неважно, чем был Майдан, революцией, как стыдливо утверждаете вы до сих пор, или переворотом, что было очевидно слепому» (джерело), «Я не проголосую ни за одну партию животных с Майдана» (джерело), «Давайте будем откровенны, мои революционные друзья. Всеми этими отключенными метро, железные конструкциями и т. д., вам слегка повозили Майданом по лицу»(джерело), «Доказать свою верность идеалам Майдана и свою уверенность в правильности своих действий очень легко. Нет, спасибо, фото с разбитой, обмотанной окровавленной тряпкой головой, на котором вы всемером пинаете лежащего на земле двадцатилетнего бойца внутренних войск, не нужно [...] Просто пост, я на слово поверю, без фото. “Да, я был прав, и сейчас так считаю”. Поэтому теперь оплачиваю коммуналку за две семьи своих соседей- пенсионеров» (джерело).

Революція Бужанському не подобається, а от часи Януковича — цілком. Точніше, він вважає, що «Янукович был хреновым Президентом. Но законно избранным. И уж всяко лучше, чем то, что имеем сейчас. Убирать его нужно было на выборах [...] Ваше — а что, при Януковиче было лучше, а что, вам нравился Янукович и тд — это до унизительного смешно. Хотите услышать правду? Да, было лучше. Нет, не нравился. И?» Не гидує пан Максим і Кучмою: «Я благодарен ему за те десять лет, которые он старался. Да, да, я в курсе, он матерился, не был демократом и антикоррупционером, это ужасно».Темники, Гонгадзе та олігархів народний обранець чомусь не згадав.

Ще одна частина образу Максима Бужанського — це його історичні погляди, зокрема, на Радянський Союз. Бужанський із тих істориків, які акцентують увагу на «радянській деокупації України», а не радянській окупації, що відбулася двома десятками років раніше. Із тих, хто акцентує увагу на навчанні читати в СРСР, а не цензурі, що читати й писати забороняла. Із тих, хто називає пакт Молотова — Ріббентропа «блестящим дипломатическим успехом СССР». Узагалі, Бужанський регулярно публікує пости про червоноармійських героїв та подібні цитати: «Я могу взять в руку орден Красной Звезды своего деда, и вот так вот, держа его на ладони, или высоко подняв над головой, пройти по любой улице в Мире».Удачі з цим у Литві. Також пан Максим вважає, що «Украину в ее нынешнем виде создал Советский Союз. Тоталитарный, если кто сомневается в том, что я так считаю. Создал, присоединив все те территории, которые так или иначе исторически и географически имели отношение к нашей стране. Я не буду перечислять все бесконечно построенное в те годы и ни хрена не созданное сейчас, при независимости. Но так дико слышать бесконечный вой про оккупацию, про насильственное присоединение Западной Украины, про бесчисленные страдания и т. д.».Разом із тим, майбутній народний депутат переконує, що не симпатизує комунізму: «Моя личная декоммунизация произошла в 1987 году. С тех пор не случилось ничего, чтобы заставило меня проникнуться симпатией к умершому режиму».

Загалом, новоспечений «слуга народу» має майже повний набір типового проросійського блогера / політика. Закон про українську мову? Принижує російськомовних. Фейки про Парубія та Гітлера? Варті поширення. Голодомор? «Нынешнюю официальную трактовку чудовищной трагедии Голодомора можно развалить буквально одним вопросом. Потому что она лжива и фальшива», — Макс Бужанський. При цьому варто зазначити, що про громадянську війну та інші «ихтамнеты» майбутній народний депутат, здається, не заявляв. Зате переконував, що не хоче на державну службу: «Должности ваши, на госслужбе, я в гробу видел, потому что воровать не умею и не хочу, а за те три копейки, которые платят официально, никто никогда работать не будет».Цікаво, що з цього змінилося за дев’ять місяців? У ще одному дописі Бужанський обурювався нерівністю народних депутатів та пересічних громадян.

Звісно, ми прочитали не всі блоги, дописи й інтерв’ю Максима Бужанського й, можливо, у якихось інших зверненнях він засуджує СРСР, вшановує Революцію гідності та просить вибачення за рівень своєї лексики. Можливо, якусь із вище наведених цитат ми неправильно зрозуміли, випадково вирвали з контексту чи вона була некоректно процитована третіми сайтами. Можливо, Максим Бужанський справді бажає Україні добра. Але лишається симптом, який дуже складно пояснити: проросійські «Украина.ру», «Страна.ua», «Русская весна» чомусь постійно цитують цього блогера.

На початку серпня Андрій Богдан заявив, що його партія «спілкується із суспільством без посередників, без журналістів». Що, звісно, ілюструє всю глибину нерозуміння функції ЗМІ керівником Офісу президента. Адже журналісти працюють не на владу, транслюючи те, що вона хоче, суспільству. Справжні медіа працюють на суспільство, довідуючись про владу те, що воно хоче знати. Тож коли журналісти запитують у Дмитра Разумкова, чи згоден він ділити репутацію партії з Бужанським, який «ностальгує за СРСР і часами Віктора Януковича», вони роблять свою роботу. І, зважаючи на риторику новоспеченого народного депутата, такі оцінки можна зрозуміти. До речі, знаєте, що відповів Разумков? «Ну, все, що ви говорите, ні для кого не секрет».

comments powered by Disqus