Ласо правди, відповідальність і медреформа: виступ Уляни Супрун на Львівському медіафорумі

Фото Олени Високолян

Заглиблюватися в деталі

Змінюючи систему охорони здоров’я, ми побачили, що багато людей навіть не хочуть знати, які в ній є проблеми. Дуже часто українці не хочуть знати про свої хвороби через страх. Бо в Україні дуже часто бути хворим — це вирок. Система охорони здоров’я нікому не допомагала, люди боялися йти до лікарів, боялися збанкрутувати, бо дорого купувати ліки. В системі охорони здоров’я було багато проблем, і були свої віруси, які зайшли всередину системи охорони здоров’я і перетворилися на хворобу.

Люди боялися йти до лікарні через страх. Тому треба замінити стару систему, яка викликає страх, на нову, якій ми довіряємо, де є гарантії, де можна вибрати свого лікаря й розраховувати на допомогу.

У медіа також є такі віруси, які знижують довіру до ЗМІ.

Міністерство охорони здоров’я формує свою політику (policy). Ми пробуємо правильними словами подавати інформацію для подальшого поширення в медіа. Наприклад, на минулому й цьому тижні студенти медичних вишів вийшли на протест перед МОЗ через іспит КРОК-2. Вони кажуть, що іспит надто складний, і МОЗ винен у тому, що вони не зможуть отримати диплом.

Хоча ніхто не спитав у МОЗ, що відбувається насправді, вони ще реально не мають ніяких результатів іспитів, але думають, що вони його не пройшли. Кажуть, що є якісь американські питання, хоча це українські викладачі їхніх університетів складали всі запитання. Цей іспит ідентичний тому, який складали протягом останніх двадцяти років. І ситуація не змінюється: щороку студенти нарікають, що іспит поганий, а їхній диплом під загрозою. І замість заглибитись у деталі, медіа дуже поверхово показують подію, а не суть проблеми.

Фейсбук і фейки

Коли пишемо наші пости на Фейсбуку, то беремо так зване ласо правди і звертаємося до експертів, щоб вони нам допомогли провести експертизу. Це не просто люди, які можуть загуглити, й не політики, які вважають себе експертами з усіх питань. Експерти — це люди, які глибоко розуміють свою тему. Вони допомагають, щоб у наших дописах не було маніпуляцій, напівбрехні чи фейків. Ми надаємо тим експертам наші пости, вони їх перечитують і редагують, щоб інформація була правдивою.

Я написала пост у Фейсбуку «Якщо Х виграє вибори — я емігрую з країни». У ньому пояснила, чому не треба емігрувати щоразу, коли у країні змінюється влада. Журналісти опублікували цей допис так, ніби я справді емігрую. Навіть на бюджетному комітеті у Верховній Раді троє депутатів мене запитали, чому я ще не виїхала з України. І це не все. Ця інформація вже була в медійному просторі. Я мала їхати в Женеву саме на день інавгурації президента, і перенесла свій виліт на один день, аби бути присутньою на церемонії. Але хтось зняв відео, де я виїжджаю з країни, й підписав: «Тікає!». Це опублікували в якомусь російському медіа, і, на жаль, українські ЗМІ підхопили цю новину і стали масово її ширити.

Тепер це вже не смішно, бо люди справді думають, що я поїхала з країни й не працюю на своєму місці. Народні депутати питали: «То що, ви виїхали вже в Канаду?». І хоч весело в цій ситуації дивитися на мене як на (в. о.) міністра, на трансформацію системи охорони здоров'я це має дуже негативний вплив.

Не бити, а допомагати

Наші кандидати у президенти брали суть медичної реформи з медіа. І як наслідок, ми отримуємо негативні, іноді навіть агресивні заклики проти реформи. Чи знаєте ви, яке значення ці заклики мають? Реформа може зупинитися. Все, що ми зробили, що ваш сімейний лікар уже відчув на собі, може зупинитися. Політики беруть цю інформацію від журналістів. Я знаю, що реформи просуваються дуже повільно, треба час від часу патичком пришвидшувати урядовців. Але коли реформа йде, й вона позитивна — не треба бити, треба допомагати.

Ми пробуємо повернути довіру до медичної системи, до самої держави й системи управління. І нам потрібна допомога медіа. Наприклад, у лікарнях реформа ще не почалася. І коли медіа показує, що в лікарнях усе погано й реформа не працює, вони не розуміють, що туди реформа ще не дійшла. Погані лікарні — це причина, чому ми робимо реформу, а не її результат. Ми пробуємо відновити українську медицину, й за один рік це зробити важко. Лише з липня минулого року розпочалася зміна у фінансуванні системи охорони здоров'я. У Великій Британії це забрало 10 років, у Польщі процес реформування триває вже 25 років.

Коли я виїжджаю за кордон у Женеву, Лондон, Вашингтон, Чехію, Італію, — в усіх країнах нас хвалять, нам кажуть, що ми на краще змінили систему охорони здоров'я, питають, як нам вдалося за рік зробити те, що Британія робила 10 років, і чим нам ще можна допомогти. Захід нас підтримує, а в Україні критикують.

Медіа мають владу. А з великою силою приходить велика відповідальність. Та політична ситуація, що зараз є в Україні, утворилася через медіа. Коли журналісти можуть зупинити зміни, час яких настав, — це велика сила. Але чи захочуть люди лікуватися в тих студентів-медиків, які не пройшли базовий іспит? Чи ви хочете лікуватись у лікарів, які лише грають роль на телебаченні й не є насправді лікарями? Ми хочемо йти вперед, то йдімо вперед разом.

Занотувала Дарія Нестеренко

Фото Олени Високолян

comments powered by Disqus