Браян Вітмор, аналітик: Російська дезінформація та воєнізована корупція — тактики з дев’яностих

euronews

Браян Вітмор раніше працював аналітиком «Радіо Свободи», а також кореспондентом The Boston Globe у Москві та Празі. Викладав історію в Національному університеті Мечникова в Одесі. Під час свого відеовиступу він розповів, чому дезінформацію Кремля слід сприймати у зв’язці з корупцією, а також — як їм протидіяти.

браян-вітмор

Джерело фото: rferl.org

Російська «сістєма» проти Заходу

На початку свого виступу Браян Вітмор згадав про роботу політологині Олеги Леденьової, яка зараз працює в Університетському коледжі Лондона. У своїй книжці «Чи може Росія модернізуватися. “Сістєма”, владні межі та неформальний уряд» вона описує, як функціонує прихована влада у Російській Федерації. Це кримінальні й політичні зв’язки, система неформальних впливів та клік.

Деякі форми «сістєми» існували ще до розпаду СРСР. Сильні російські лідери можуть використати цю «сістєму», а слабкі, навпаки, були контрольовані нею, каже пан Вітмор.

«Зараз ми бачимо просто путінську версію “сістєми”. Путін нині освоїв та воєнізував її. І рано чи пізно він піде, але система вистоїть», — наголошує аналітик.

Він також каже, що президент Росії є продуктом, з одного боку,КДБ, а з іншого — дикого капіталізму 1990-х. І ті тактики, які він використовує, — дезінформація, чи воєнізована корупція — це ті форми, які російські фінансові, промислові, кримінальні політичні кола використовували одне проти одного в дев’яностих.

«Наприклад, у ті часи часто застосовували компромат, щоб мати важелі впливу одне на одного. Таку операцію, зокрема, Путін провернув із Юрієм Скуратовим, який був Генпрокурором РФ у 90-х. Пана Скуратова показали на національному телебаченні із двома проститутками. Це був скандал, аби прибрати його з посади, й це був світ, у якому пан Путін робив свої перші кроки», — розповідає Браян Вітмор. Він додає, що Путін у ті часи був дуже пов’язаний із кримінальними колами, гральною індустрією, транспортуванням палива.

На думку пана Вітмора, путінська версія «сістєми» почувається вразливою, коли стикається у глобалізованому світі із західною системою правил.

«Путінський режим під загрозою навіть не від того, що робить Захід, а від того, чим він є. Російський президент намагається підірвати західний устрій, аби вижити. Це така логіка з 90-х, — каже експерт. — Я сам був серед тієї когорти наївних людей, яка сподівалася, що коли Росія інтегрується в західний світ, інституції, світову економіку, то прийме й західні норми. Утім, коли ми почали помічати атаки на Захід, ми бачимо, що Росія, навпаки, намагається експортувати власні норми, перетворивши їх на зброю».

Корумпуєш — контролюєш

Навіщо Росії поширювати «сістєму»? Причина проста: якщо ви можете корумпувати, то можете контролювати, пояснює аналітик. У такий спосіб використовують корупцію всередині країни, контролюючи владу.

«Росія сіє корупцію по Європі — це інструмент впливу. І не тільки у Східній Європі, але також і в Західній. Візьміть хоча би відмивання грошей. Ми бачили не один скандал, який пов’язують із РФ. Вони торкалися німецьких і голландських банків, а в 90-х це був і банк Нью-Йорка. Щоразу є мережа людей, які на гачку в Москви. За її рахунок вони просувають російські наративи, її погляди, приміром, на вирішення конфлікту в Україні. Корупція перетворилася на зброю. І це не завжди про відмивання грошей, але й про такі проекти, як “Північний потік”», — каже Браян Вітмор.

Мозаїка складних воєнних операцій, які веде РФ проти Заходу, складається з організованої злочинності, відмивання грошей, енергетики, кібератак. Росія намагається підірвати західні інституції, систему правил міжнародного права, вважає експерт. Він називає це «темною екосистемою», де є клани й «активні заходи» (під ними розуміють відкриті або таємні операції розвідувальних органів або служб, що мають за мету здійснення впливу на політичне життя країн. — Ред).

За спостереженнями аналітика, у країнах, які мають нижчий рівень корупції, значно гірше спрацьовує і пропаганда Кремля.

Досить балансувати, медіа бракує точності

Браян Вітмор працював у 90-х журналістом у Росії, тому, каже, вже не дивується дезінформації, яка звідти лине. Він радить медіа в умовах постійних інформаційних маніпуляцій Кремля фокусуватися на точності інформації.

«У ЗМІ є звичка подати одну сторону конфлікту, іншу — і наче зробили роботу. На мою думку, це “лінива журналістика”. Точність — це значно важче, ніж баланс. Не завжди в історії є дві сторони, інколи одна з них бреше. І, я гадаю, це треба усвідомлювати і не давати брехню другої сторони на догоду “балансу”. Подивіться хоча б на війну в Україні. Щоразу, коли я читаю історії про це, то є “обов’язкова лінія”, що Росія заперечує присутність своїх військ на Донбасі. Чи це не божевілля? Ми ж знаємо, що вони брешуть, навіщо ми публікуємо ці брехні? Заради точності потрібно знову і знову писати, що ці війська там є. Це не те, про що ще треба дискутувати», — наголошує він.

Друге — не треба постійно включатися у кремлівські ігри. Адже щоразу, коли траплялися певні інциденти, як-от отруєння Скрипалів у Великій Британії чи збитий літак МН-17 на Донбасі, Москва видавала десятки «альтернативних теорій» про те, як усе трапилося. І коли західні журналісти намагаються розвінчувати кожну з цих теорій, вони піддаються на провокації Росії.

Як розповідає пан Вітмор, КДБ це називало «рефлексивний контроль». Коли створюється ситуація, в якій опонент реагуватиме саме так, як цього хоче Москва.

«Дезінформація — це не унікальний винахід Росії. Це особливість часу, в якому ми живемо. Сутність війни змінилась. Це вже не лише літаки, танки і гвинтівки, якими стріляють одне в одного, а використання всіх інструментів, які дозволяють отримати вплив», — пояснює спікер.

Російська дезінформація дуже локалізована

Нещодавно аналітик проводив дослідження російської дезінформації, яка поширювалася під час конфлікту у Венесуелі. Нагадаємо, 15 січня тамтешній парламент оголосив узурпатором президента Ніколаса Мадуро. Після масових протестів лідер опозиції Хуан Гуайдо проголосив себе виконувачем обов’язків президента. Пана Мадуро президентом вважають легітимним Росія, Китай, а пана Гуайдо визнали США, Канада та країни Латинської Америки.

«Дещо з цієї дезінформації ми вже бачили і раніше: що НАТО і США промотують “кольорові революції” і дестабілізують ситуацію. Але тут також були специфічні історичні наративи, які пов’язані суто з цим регіоном. Поширюється дезінформація про те, що події у Венесуелі — це результат довгого періоду інтервенції США у Латинську Америку. Порівнюють із подіями за часів холодної війни в Чилі і Гватемалі. Цей наратив дуже потужний і резонує в Латинській Америці, хоча, на мою думку, не має нічого спільного з реальністю», — зазначає експерт.

У Чехії, коли США хотіли розмістити свої ракетні системи, російська пропаганда активно використовувала страхи населення щодо спроб такої військові присутності в минулому. Є також зусилля знову розпалити конфлікт у Косово, а раніше — попередити вступ Чорногорії до НАТО, розповідає Браян Вітмор.

У США під час виборів 2016 року Росія використовувала інформацію про «Ку-клукс-клан» і рух Black Lives Matter. Інформаційні кампанії, які поляризували суспільство, могли запускати в одному місті, щоби підняти бунти.

Традиційні цінності Росії — просто фасад

«У 2012-му я читав дослідження від російського аналітичного центру. Просто з допитливості. Аргументи там були такі: Захід поляризований і Росія може використати це, звертаючись до традиційних цінностей. Мовляв, Володимир Путін має стати лідером консервативних рухів, що буде шляхом для атаки на слабкість Заходу. Я тоді вважав це кумедним і написав блог, у якому це висміяв. Але зараз мені вже не до сміху. Адже та невелика аналітика виявилася інструкцією для Кремля, за якою Москва почала активно підтримували праві рухи в Європі. Від Марін Ле Пен у Франції до Руху п’яти зірок в Італії», — каже пан Вітмор

Він наголошує, що РФ вигідно підтримують найбільш радикальні рухи, щоби підривати громадську довіру, спантеличувати й заплутувати. «Росії насправді все одно до традиційних цінностей. Москва — це не бастіон традиціоналізму, яким вона себе хоче представити. Це ідеологічний фасад, який відкриває двері для поширення “сістєми”», — акцентує експерт.

«Альтернативні ЗМІ» як шлях поширення кремлівських тез

Пан Вітмор свого часу аналізував «альтернативні медіа» в Чехії, як вони себе називають. Це фінансовані Кремлем видання, які допомагають йому поширювати свої наративи.

Колега Вітмора зі Словаччини називає це «відмиванням інформації» (information laundering). «Наративи з’являються в російських ЗМІ, а потім просуваються в такі “альтернативні сайти” в Європі. Звідти вони потрапляють у мейнстримні медіа. І доки ви зрозумієте цей шлях, повністю фальшиві наративи вже будуть “відмиті”», — пояснює Браян Вітмор.

Прикладом він назвав регулярно повторювану тезу від російських урядовців про Медлен Олбрайт, екс-держсеретарку США. Вона, мовляв, сказала, що в РФ забагато природних ресурсів — їх треба відібрати й розподілити між іншими.

Пан Вітмор наголошує: Медлен Олбрайт ніколи такого не говорила. Коли він дослідив, звідки взагалі з’явилася така теза, то знайшов інтерв’ю у виданні «Российская газета» — офіційне медіа уряду РФ — за 2006 рік. Там екс-офіцер КДБ Борис Ратников казав, що він був у складі спецдивізії, яку навчили читати думки людей. І таким чином він прочитав думки Медлен Олбрайт, коли вона відвідувала Москву. Далі цю тезу «відмили»: її повторювали урядовці РФ знову і знову, навіть Путін одного разу посилався. І коли без кінця її твердили, вона почала сприйматися як факт, і згодом знайшла дорогу до західних ЗМІ.

Прозорість власності медіа — зброя проти дезінформації

На цьому загострив увагу експерт, коли його запитали: як боротися із пропагандою Кремля? Більше прозорості власності цифрових медіа — відповів він.

Чому це важливо? Є дуже багато сайтів «альтернативних новин», про які мало що відомо. Але коли громадяни отримують інформацію, то мають право знати, хто за нею стоїть і чи цьому виданню можна довіряти.

Інший виклик — соціальні мережі. «Наразі ІТ-компанії роблять недостатньо для протидії загрозам, — каже пан Вітмор. — Законодавство не встигає регулювати ці технології. Відповідно, РФ намагається використати таку прогалину. Мені здається, Захід трохи вкляк від таких дій, коли іноземні гравці можуть втручатися у справи країн, а це ніяк не регулюється законами».

На його думку, ІТ-компанії й не прагнуть зробити достатньо в цьому питанні. Більш продуктивними вони стануть, коли протидіяти маніпуляціям вимагатиме закон.

Що зупинить Путіна?

«Нещодавно на конференції мене запитали: чого ж хоче Путін? Він хоче те, що ми йому не можемо дати — повернути імперію. Він хоче поглинути усі сусідні держави. Думаю, він не зупиниться, поки не досягне цього, тому нам залишається лише боротися. Зараз він почав з України, але, ймовірно, наступним кроком буде відродження єдності усіх країн, які були у Радянському Союзі. І Путін зупиниться лише тоді, коли отримає те, що хоче. Нам варто нарешті припинити питати, чого хоче він — ми вже це знаємо. Слід питати: а чого, власне, хочемо ми», — наголошує аналітик.

На думку Браяна Вітмора, наразі слід перейти від визначень, що ж таке гібридна війна, та санкцій до стримування атак Росії. Чи не головним для такого стримування має бути протидія РФ на локальному рівні.

«Після закінчення холодної війни ми були занадто розслаблені та ліниві. Треба нарешті повернутися “назад до спортзали” і привести себе у форму. Слід робити наше суспільство більш стійким і зменшувати поляризацію з багатьох питань», — резюмував він.

comments powered by Disqus