Літо поступово звільняє тижневики від політичної домінанти. Але не всі. Ось промовистий факт: «События недели» на каналі «Україна» починають випуск із того, що Росія відмовилась закачувати газ в українські підземні газосховища, а Україна запропонувала свої газосховища Європі. Готують на цю тему різнобічний, збалансований, серйозний сюжет із порівняно глибоким проникненням у тему й без недоречного іронізування. З інших тижневиків про це сповістив лише «ТСН. Тиждень» на «1+1», і то дуже коротко.

Тим часом програма-конкурент на «Інтері», яка колись невідривно стежила і сумлінно повідомляла про всі події на газовому фронті - почала випуск з того, що Верховна Рада погано працює і українці їй не довіряють. Співаючи свою вічну пісеньку про лінивих депутатів, цього разу дали півня. І це при тому, що у ВР на тижні, що минув, нічого такого не сталося. Натомість, про вилучення серверів «Вконтакті» - соціальної мережі, в якій зареєстрована чи не третина українців - більшість телетижневиків не згадала навіть на хвилі інтересу до шпигунської теми, спровокованій справою американського екс-спецслужбіста Едварда Сноудена. Про атаку українських податківців на сервери повідомили лише «1+1» та «Україна» (остання підготувала на цю тему цілий сюжет, поставивши правильне запитання - чи варто користувачам «Вконтакті», практично кожен із яких напорушував авторських прав на тисячі доларів, чекати на зустріч із слідчим). Тематичний приціл у творців більшості тижневиків вочевидь збитий.

Але спершу про найцікавіше: Кисельова і його наполегливе навіювання публіці недовіри до Верховної Ради. Реальний привід для такої розмови на тижні, що минув, був очевидним: День Конституції актуалізував дискусії про зміну основного закону України, наприклад, у бік посилення Верховної Ради та послаблення президентської вертикалі. Або навпаки - в бік позбавлення ВР права вносити зміни до Конституції. Проте ведучий «Подробностей недели» на «Інтері» Євгеній Кисельов починає дуже здалека.

«Политическая жизнь в Украине оживляется. Верный признак тому: стали все чаще публиковаться, обсуждаться, цитироваться результаты опросов, проводящихся различными центрами по изучению общественного мнения. В том числе - с предвыборными рейтингами будущих кандидатов в президенты Украины». Насправді наприкінці червня політичне життя, звісно ж, починає загальмовуватись, адже політики роз'їжджаються по «закордонних округах», та й чимало громадян забувають про повсякденні турботи у відпустці або на городі. Але перша ланка логічного ланцюга ведучого ще не найгірша в порівнянні з деякими наступними. Ось:

«Что ж, с одной стороны, президентские выборы, конечно, уже не за горами - до них примерно полтора года, чуть больше. С другой стороны, пока всерьез не развернулись предвыборные кампании "политических тяжеловесов", судить о чьих-либо шансах - занятие достаточно бессмысленное. Из опыта уже пяти предыдущих президентских выборов мы помним, как с началом настоящей борьбы стремительно сдувались, словно проколотые воздушные шарики, фигуры одних соискателей должности главы государства и - наоборот - как врывались в круг реальных претендентов на победу другие политики, которым поначалу ни один опрос не сулил удачи».

Насправді в Україні всі п'ять попередніх президентських виборів вигравали якраз найреальніші претенденти, які були такими від самого початку кампанії. І їхніми найближчими конкурентами щоразу були також реальні претенденти, які вибудовували свою популярність роками (1991 рік - Кравчук - Чорновіл; 1994 рік - Кучма - Кравчук; 1999 рік - Кучма - Симоненко, зазделегід відомими та сильними були кандидатури й Марчука, й Мороза; 2004 рік - Ющенко - Янукович; 2010 рік - Янукович - Тимошенко). Жодного прикладу перемоги або виходу бодай на друге місце політика, який мав незначний рейтинг на початку кампанії, історія президентських виборів в Україні не знає. На третьому місці в результаті перших президентських виборів із результатом менш ніж 5% був Левко Лук'яненко, який відставав від Чорновола майже на 20%; у трьох наступних третім був Олександр Мороз, також із безнадійним результатом; третім у першому турі виборів 2009/2010 року був Сергій Тігіпко, чий результат - близько 13% - був удвічі меншим, ніж у Юлії Тимошенко, що посіла друге місце. Перепрошую за буквоїдство, але ці цифри необхідні для того, щоб показати, що рейтингові катаклізми кандидатів у президенти, про які говорить Кисельов, є плодом його фантазії. І тим дивніше, що, поговоривши про них, ведучий веде далі:

«Так что говорить про электоральные рейтинги пока повременим». Насправді, витративши поважний шматок ефірного часу на розмову якраз про електоральні рейтинги, Кисельов нічого не сказав. Хоча за законами телевізійної, та й будь-якої, журналістики початок має захоплювати, щоб у глядача не виникло бажання перемкнути канал.

І далі:

«Зато скажем о другом: социологи фиксируют явный кризис доверия к государственным и политическим институтам. Вот обнародованные на днях данные опроса, проведенного в мае Центром Разумкова и Фондом "Демократические инициативы". Не доверяют - в той или иной степени, полностью или частично: прокуратуре - 63,5 процента, Президенту - 68,9, политическим партиям - 69,2, милиции - 70 процентов ровно, правительству - 71 процент, судам - 72,3. И, наконец, Верховной Раде не доверяют больше всего - 76,8 процента украинских граждан».

 Зауважте: опитування, про які Кисельов згадує, але вважає недоречним говорити - ті, що визначають популярність кандидатів у президенти у випадку, якби вибори 2015-го відбулись на півтора року раніше, - проводять «различные центры», і цікавитись їхніми результатами ведучий не радить - все одно все зміниться. Натомість, до результатів опитування центру Разумкова він апелює з такою впевненістю, неначе це істина в останній інстанції. Ще б пак, адже ключова цифра - недовіра до Верховної Ради; та сама, яку «Інтер» наполегливо плекає вже не перший місяць.

«Как изменить эту ситуацию? Ну, к примеру, то же исследование показало, что 17,8 процентов опрошенных - и это один из самых высоких показателей - связывают свои надежды на перемены к лучшему со вступлением Украины в Евросоюз. Если президенту удастся подписать в ноябре, на саммите Украина-ЕС в Вильнюсе, соглашение об ассоциации с Евросоюзом - весьма возможно, что показатели доверия к нему улучшатся».

Уявляю, як у цю мить соціологи, які з тих чи інших причин опинились перед екранами телевізорів, схопились за голови. Навіть наявних у автора цих рядків уривків знань про соціологію та соціологічні дослідження вистачає для того, щоб побачити в цьому профанацію, адже зростання чи падіння рейтингу довіри не можна напрямо прив'язувати до певної дії (яскравий приклад - мовний закон, про який ідеться далі в програмі Кисельова в контексті іншої теми).

«А что может излечить, к примеру, столь глубокое недоверие граждан к Верховной раде? Депутатами, более того - лидерами фракций которой  являются все потенциальные конкуренты Виктора Януковича на выборах 2015 года? Рецептов улучшить рейтинг доверия к парламенту много, но осмелюсь предположить, что один из них - результативная работа временных следственных комиссий, которые в прошлом создавались в Раде едва ли ни по каждому взволновавшему общественность поводу (в последний раз - по делу об избиении журналистов во время демонстрации 18 мая в Киеве), но ни разу ни к чему не привели». Ось так із превеликими натяжками приводить нас ведучий авторських «Подробностей недели» до теми першого сюжету, висмоктаної з пальця (принаймні, не прив'язаної до жодного інформаційного приводу чи події тижня): парламентські слідчі комісії та їхня безрезультатна робота.

У своєму вічному пошуку метафор Ірина Баглай цього разу надибала письменника Андрія Кокотюху, за його допомогою порівнявши роботу парламентської слідчої комісії з детективним розслідуванням. Натяжка така сама відчайдушна, як і намагання Ірини та її шефа показати тему актуальною: розслідування депутатської комісії не є слідством, надто ж кримінальним провадженням. Тож усі намагання Ірини прирівняти те, що роблять члени комісій, до роботи героїв радянського фільму Жеглова і Шарапова, є спекуляцією. Істинну функцію таких комісій більш-менш адекватно сформулював процитований у сюжеті регіонал Володимир Макеєнко: здіймати галас, привертати увагу і психологічно тиснути на силові органи, щоб вони займалися справжнім розслідуванням.

«Все могло быть по-другому: 4 года назад парламент замахнулся на полномочия настоящих следователей - принял закон, практически уравнивающий следственные комиссии с Генпрокуратурой. Депутаты-детективы получали право допрашивать (иногда - принудительно), собирать улики, даже - право на охрану. Но конституционный суд не одобрил документ. Конкурентами следователям в погонах депутаты так и не стали.

Григорий Середа, заместитель генерального прокурора Украины: "Хоча назва їх слідчі - вони не є слідчими органами, їх висновки і пропозиції не є вирішальними для органів слідства і суду".

И все же украинские депутаты охотно создают следственные комиссии. Так рядовые избранники, хоть не надолго, получают особый статус. Главе комиссии полагается отдельный кабинет, секретариат, личный транспорт, визитка. Правда, - никакого финансового поощрения». Ось воно, довгоочікуване звинувачення в дармоїдстві! Зважаючи на те, що вище була названа остання зі створених парламентських слідчих комісій - із розслідування побиття Ольги Сніцарчук та Влада Соделя - глядачі із правильними рефлексами мали б умить скумекати, що опозиціонер Віталій Ярема став головою цієї комісії заради візитки.

Але ще цікавіший кінець: «Герои, которые ничего не боятся, - это прямо о депутатских следственных комиссиях Конгресса США. У них есть те полномочия, о которых только мечтают украинские коллеги. Американские депутаты-следователи - гроза для остальной власти. Отказ дать им показания квалифицируется как неуважение к Конгрессу. Выводы обязательно влекут последствия - от уголовных дел до отставок и импичментов. Один из самых ярких примеров - знаменитое Уотергейтское дело, повлекшее отставку президента Никсона. И, кстати, об этом депутатском расследовании написано и снято немало детективов.

Евгений Киселев: Возвращаясь к опросу Центра Разумкова и фонда "Деминициативы", данные которого мы цитировали, хочу назвать еще одну любопытную цифру: 85% опрошенных не поддерживают идею внесения в Конституцию страны изменений, которые позволили бы избирать президента голосами депутатов парламента, а не всенародно, как сейчас. Слухи о том, что такие изменения готовятся, ходят давно, хотя ничем не подтверждены. Да и вообще - дискуссия о новой редакции Конституции явно оставляет большинство наших граждан равнодушными». Отже, Ірина Баглай констатує, що українські парламентські слідчі комісії не мають повноважень, достатніх для реального впливу на слідство, і силовики їх не слухаються. Натомість американські мають, і їх слухаються. І тут же ведучий, перехопивши естафету, наголошує ще раз: українці не довіряють ВР. Додаючи - без достовірного посилання - що українцям ще й байдужа дискусія (чия?) про зміни до Конституції.

Можливо, й не слід було розбирати так детально те, що вже зрозуміле: Євгеній Кисельов і його підлеглі вдаються до маніпуляцій та псевдоаналітики, граючи на користь одного центру влади (Банкової) проти іншого (Верховної Ради). А наголос на тому, що всі реальні конкуренти Януковича є депутатами і головами фракцій, наводить на думку, що, можливо, гарматні залпи по всій ВР насправді спрямовані проти опозиції. Та досада бере: ще кілька тижнів тому поява справжньої аналітики серед тижневиків викликала стільки сподівань, а виявляється, що йшлося про чергове окозамилювання.

На противагу «Інтеру», який почав випуск свого тижневика з неподієвої розмови про політику, «ТСН. Тиждень» «1+1», прислухаючись до відпусткового настрою своїх глядачів, майже повністю деполітизувався. Поміж соціалкою та сюжетам про стихійні лиха бачимо коротке повідомлення про позицію Юлії Тимошенко щодо вступу до ЄС («Припинити сварки, пожертвувати депутатськими відпустками і негайно скликати національний круглий стіл закликає чільних політиків і громадських діячів України Юлія Тимошенко. В листі з лікарні екс-прем'єр нагадує: до вирішального саміту у Вільнюсі і шансу на асоціацію з Євросоюзом залишилося тільки 67 робочих днів. Щоб встигнути виконати 10 критеріїв ЄС, без яких угоди не підпишуть, треба скласти чіткий план і щотижня публічно повідомляти про кожен крок»). Реакцію адресатів листа на заклик Тимошенко «1+1» з'ясовувати не став. І так само стисле повідомлення про річницю ухвалення Конституції і поточні справи навколо неї - Конституційну асамблею, ставлення до неї опозиційних політсил і так далі. У цьому ж форматі про заяву Тимошенко повідомили «Факти тижня» ICTV, зробивши також наголос на переговорах Миколи Азарова у Люксембургу. Ось як це виглядало:

«Попри серйозну кризу в Єврозоні і розмови про її крах, Європейський Союз продовжує розширятися. Завтра до нього приєднається Хорватія. Брюссель дав також добро на переговори про приєднання до ЄС Сербії. А Україна цього тижня заручилася підтримкою для підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом Люксембургу та Ірландії, яка зараз головує в ЄС. У Люксембурзі Микола Азаров провів переговори з Прем'єр-міністром цієї країни, міністром закордонних справ Ірландії та єврокомісаром з питань розширення Штефаном Фюле. Єврочиновники говорили про те, що необхідно зробити Києву до саміту у Вільнюсі: реформувати суди, провести вибори у п'яти проблемних округах і розв'язати проблему вибіркового правосуддя.

Микола Азаров, Прем'єр-міністр України: "Есть целый ряд вопросов, которые Украине предстоит решить, но они не относятся к числу нерешаемых вопросов"».

Є два питання до цього повідомлення. По-перше, наскільки вагомою для України в її євроінтеграційних прагненнях є підтримка таких держав, як Люксембург та Ірландія? Відповідь на це запитання могли би дати експерти з міжнародної політики, які в Україні, на щастя, ще є. По-друге, чи означав вирваний із контексту синхрон Азарова, що влада і Партія регіонів виконають вимоги Європи, зокрема вирішать проблему вибіркового правосуддя? Якщо так, то як само? На це питання міг би відповісти сам Азаров, якби йому поставили це питання, або хоча б його прес-служба. А ось «ТСН. Тиждень» «1+1» присвятив окремий матеріал входженню Хорватії до складу Європейського Союзу, перевагам, які отримає від цього держава, й побоюванням хорватів.

Тема Конституції та її можливих змін закономірно опинилась серед головних політичних тем тижня, адже 28 червня - День Конституції. Однак найбільше (можливо, навіть трохи забагато) уваги їй присвятила програма «Час: Підсумки тижня» 5 каналу. У підводці до сюжету Наталії Жижко ведуча Тетяна Даниленко стверджує, що зміни до української Конституції «на носі». Матеріал різнобічний - у ньому лунають коментарі різних експертів, екс-президентів України тощо, - однак із перших уст почути про наміри влади змінити Конституцію глядачам удалося небагато. Відтак, оцінити серйозність і реальність цих намірів, передглядаючи сюжет, доволі важко, адже об'єктивний фактаж доволі обмежений: є Конституційна асамблея, засідання якої засекречені, Янукович говорить загальні фрази, а про версію про підступи влади ми чуємо від відверто протимошенківського політолога Олексія Гараня.

Ще менше конкретики й ще більше недостовірних узагальнень у матеріалі Олександра Візгіна у «Фактах тижня» ICTV: «На 17 річницю української Конституції активізувалися розмови про ймовірність реформи Основного Закону. Те, що зміни будуть, сумнівів немає у жодного політика. Питання - в який спосіб: через Верховну Раду або через референдум? Усі попередні понад півсотні змін проводилися через парламент. Найреволюційніші - 2004 року, коли після політреформи Україна перетворилася на парламентсько-президентську республіку. Через 6 років Конституційний Суд повернув Україну до Основного Закону 1996 року. І от нові зміни, які зараз напрацьовує Конституційна асамблея. Її голова Леонід Кравчук не виключає, що для їх ухвалення доведеться запитати думку народу». Очевидно, журналіст ICTV на дозвіллі опитав усіх українських політиків, щоб із такою певністю стверджувати, яких сумнівів немає в жодного з них. Процитувавши Леоніда Кравчука, автор коротко викладає непрямою мовою узагальнені позиції різних зацікавлених сторін: «Венеційська комісія доволі критично оцінила можливість змінювати Конституцію через народне волевиявлення. Опозиція заявила, що не дозволить провести зміни в обхід парламенту. А Президент України зазначив, що у межах роботи Конституційної асамблеї має бути напрацьований такий закон, який би відповідав найвищим європейським стандартам». То про які ж зміни йдеться, врешті-решт? Чи навіть із нагоди Дня Конституції про зміст основного закону говорити немає сенсу, а лише про форму внесення змін до нього?

А ось у повідомлення «Событий недели» на конституційну тему чи не головний герой - Тимошенко. Творці тижневика «України» визнали за необхідне розповісти про те, як «Премьер-министр, члены правительства и народные депутаты в День Конституции возложили цветы к памятникам Тарасу Шевченко и Михаилу Грушевскому. А вот как День Конституции отметила политически и творчески активная молодежь. У входа в Администрацию Президента они разыграли театрализованное представление. Девушка-Конституция просила спасти ее от политического надругательства. Милиция творческий замысел не оценила. Юлия Тимошенко тоже вспомнила о Дне Конституции и отметила, что никого с этим праздником поздравлять не хочет». Процитувавши ув'язнену, Андрій Данилевич веде далі: «В День Конституции в палате пятой Центральной клинической больницы Харькова экс-премьер провела встречу с Пэтом Коксом и Александром Квасьневским, наблюдателями от Европарламента. Третья встреча за месяц продолжалась около 2,5 часов, о содержании беседы ничего не сообщается».  Можливо, це просто невдалий зворот, але, якщо сприймати сказане ведучим у прямому сенсі, виходить, що «События недели» - пасивний споживач інформації, здатний лише відтворювати те, що «повідомляється» (сиріч, саме себе повідомляє, приходить самоплином), а не бодай запитати тих, хто може володіти інформацією про зміст розмови Тимошенко і Кокса. На жаль, типова для українських ЗМІ проблема.

5 канал у черговий раз підняв тему виселення центру з лікування СНІДу та гепатиту С із приміщення на території Києво-Печерської Лаври. Отримати позицію Церкви журналістам не вдалося, в чому вони чесно зізнались: «Чи змінила церква свою позицію нині - "Часу: Підсумки" дізнатися не вдалось. На вихідних керівництво святині на дзвінки та офіційні запити не відповідало. Активний учасник акцій протесту, пацієнт клініки Інституту інфекційних хвороб Дмитро Шерембей пригадує: 3 роки тому в уряді запевняли майже 18 тисяч людей, які отримують допомогу у столичному закладі, що їхню думку врахують». Тож Українська православна церква Московського Патріархату, що виселяє лікувальний заклад у ще не збудоване приміщення, була представлена в матеріалі ретроспективними синхронами настоятеля Лаври Владики Павла, які показують його не з найкращого боку. Наприклад: «Не СНІД, не інше, а будуть ті лікарні, які потрібні сьогодні для суспільства. Мені неприємно, наприклад, що зі мною живе людина, яка гуляла, дістала всі хвороби, які тільки можна дістати, а я молюся, прошу у бога прощення, і щоб мене хтось нагородив тут, ходячи по території». У сюжеті Дар'я Феденко виходить за межі локальної проблеми, говорячи про загальну прикру ситуацію із ВІЛ-інфікованими в Україні.

Тему незаконного прослуховування, актуалізовану скандалом навколо Едварда Сноудена, цікаво розкрили «Інтер» (сюжет Геннадія Вівденка) та 5 канал (сюжет Азада Сафарова).  А «ТСН. Тиждень» розповів цікаву історію про обманутих вкладників кредитної спілки «Турбота», заснованої родинами патріархів українського красного письменства Миколи Жулинського та Івана Драча.

Якщо ж говорити про інфотейнмент, якого влітку в тижневиках відчутно більшає водночас із зменшенням кількості політики, то тут також найбільше потішила «Україна»: на завершення випуску Андрій Данилевич і його команда представили своїм глядачам цілу епопею, вирушивши до Криму чотирма різними видами транспорту. Насущно, динамічно і з гумором. Хоча й Анастасія Бабенко на 5 каналі з оглядом фестивалів, певно, заслужила подяку не одного глядача, що планує відпустку. Дбайте про потреби ваших глядачів, шановні журналісти, адже надворі літо! :)

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 30 червня 2013 року

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Кривий Ріг накрило градом          

На Одещину прийшов потоп        

У Харкові поховали вбитих у Пакистані альпіністів    

Україна попрощалася з Вадимом Нестерчуком  

Відпочинок на кримському узбережжі може бути небезпечним для життя  

Хорватія офіційно входить до складу Європейського Союзу  

Тимошенко закликала пришвидшити роботу для підписання угоди про асоціацію з ЄС   

Огляд подій тижня  

Зірки культури судяться за гроші кредитної спілки "Турбота"

Конституції виповнилося 17 років          

Львів став європейською туристичною сенсацією        

"Газпром" програв суд німецькому RWE

До України завітали вожді індіанців        

Сильні зливи затопили Тернопіль, Харків і Київ          

Сергій Стаховський обіграв Роджера Федерера

«Інтер», «Подробности недели»

Работы депутатских следственных комиссий ни разу ни к чему не привели           

Бразильский протест в значительной степени приобрел криминальный оттенок   

Исполняется год языковым протестам возле Украинского дома        

Латыши активно борются с наступлением русского языка     

Мир следит за судьбой Нельсона Манделы        

Михаилу Ходорковскому исполнилось 50 лет   

Журналисты и спецслужбы продолжают поиски исчезнувшего Эдварда Сноудена          

Развитие цифровых технологий изменило разведку и шпионаж       

Исполнилось 60 лет со дня ареста Лаврентия Берии    

ICTV, «Факти тижня»

У Харкові поховали вбитих у Пакистані альпіністів    

Журналісти склали список небезпечних для туризму країн    

В Одесі викрили рабовласників   

Огляд подій тижня  

Колишній агент ЦРУ злив у пресу інформацію про секретні програми        

Тайванські політики побилися в парламенті      

Депутати хочуть підвищити акциз на пиво        

Суд присудив Сільвіо Берлусконі 7 років ув'язнення за секс з неповнолітньою     

Україна втрачає талановитих митців       

Американський канатоходець перетнув Великий каньйон по тросу на висоті 450 метрів

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Україна знову готується змінювати Конституцію         

Лікарню для ВІЛ-інфікованих виселяють з-під стін Києво-Печерської лаври          

Триває скандал довкола зізнання колишнього агента ЦРУ Едварда Сноудена        

В Україні почалась гаряча пора фестивалів        

Depeche Mode дав концерт у Києві          

«Україна», «События недели»

"Газпром" зарекся закачивать газ в подземные украинские хранилища        

Украинской Конституции исполнилось 17 лет 

В Кривом Роге зафиксированы толчки силой от 4 до 5 баллов по шкале Рихтера  

В ОАЭ погиб гонщик Вадим Нестерчук

В Харькове попрощались с тремя убитыми альпинистами     

Сергей Стаховский обыграл Роджера Федерера

Мир сбился с ног в поисках бывшего сотрудника ЦРУ Эдварда Сноудена 

Украинские правоохранители изъяли серверы социальной сети "ВКонтакте"        

Резко ухудшилось состояние здоровья Нельсона Манделы     

Джохару Царнаеву грозит смертная казнь          

Михаилу Саакашвили может угрожать арест     

Сильвио Берлуксони приговорили к 7 годам тюрьмы 

В центре Алма-Аты загорелся и взорвался бензовоз    

Журналисты "Событий недели" отправились в Крым на четырех разных видах транспорта        

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.